09 лютого 2023 року Справа № 160/18786/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки із застосуванням для обчислення індексації грошового забезпечення із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків у січні 2008 року (базовий місяць);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2018 роки із застосуванням індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) та здійснити виплату недоплаченої суми індексації грошового забезпечення.
Підставою для звернення до суду з даною позовною заявою стала протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо неврахування січня 2008 року як базового місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача у періоди з 01.01.2016 до 11.11.2017 та з 06.03.2018 до 31.12.2018 в порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 у справі № 160/7753/22.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачу 15-денний строк для подання відзиву з дня отримання копії цієї ухвали; витребувано у військової частини НОМЕР_1 : належним чином засвідчені копії наказів про призначення позивача на посаду та його звільнення, зарахування до списків особового складу військової частини та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 2016 року до 2018 року включно; довідку про виплату (в розрізі місяців та років) позивачу індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки із зазначенням базових місяців для розрахунку індексу споживчих цін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі було отримано відповідачем 17.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
06.02.2023 до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2023 на позовну заяву, направлений до суду засобами поштового зв'язку 05.01.2023, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.04.2013 до 10.11.2017 та з 06.03.2018 до 28.01.2022. Для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у період 2008-2015 рр. базовим місяцем вважався місяць, у якому збільшено грошове забезпечення, незалежно від того, яка його щомісячна складова була збільшена. Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (в редакції Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015), з 01.12.2015 було змінено правове регулювання питання визначення індексу споживчих цін (базового місяця), який приймається за 1 або 100% та залежить від підвищення посадових окладів. З 01.03.2018 - набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відбулося чергове підвищення грошового забезпечення. За таких умов у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 встановлення індексу споживчих цін за 1 або 100% із прив'язкою до підвищення посадових окладів стосовно військовослужбовців стало неможливим, оскільки застосування п. 5 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013 слід пов'язувати з фактом такого підвищення, яке мало відбутися після 01.12.2015. Ретроспективне поширення дії п. 5 Порядку № 1078 від 17.03.2003 (у редакції постанови № 1013 від 09.12.2015) в частині визначення індексу споживчих цін за 1 або 100% (фактичного базового місяця) із прив'язкою до встановлення посадових окладів постановою № 1294 від 07.11.2007, яка почала діяти за вісім років до зміни відповідного правового регулювання щодо встановлення такого індексу, є необґрунтованим та суперечить принципу незворотності дії правової норми в часі. Тому відсутні підстави для застосування січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення. Здійснюючи нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за спірний період на виконання рішення суду, військова частина НОМЕР_1 діяла відповідно до вимог чинного законодавства. Разом з відзивом надійшли витребувані судом докази.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Заперечував проти доводів відповідача про те, що застосування до спірних правовідносин Порядку № 1078 суперечить принципу незворотності дії правової норми в часі. Зазначив, що Порядок № 1078 діяв у період виникнення спірних правовідносин, а саме до березня 2018 року, а отже підлягає застосуванню. Базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, тобто місяць, у якому постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2017 встановлено підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а в подальшому - березень 2018 року, у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017.
Станом на час розгляду справи заперечень від відповідача до суду не надходило.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до положень статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої).
До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (частина третя).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
З метою реалізації вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 21.11.2015 управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до записів у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4 з 01.04.2013 його було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу № 64. Наступний запис про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 датований 10.11.2017.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112 від 10.11.2017 солдата ОСОБА_1 , водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 28-РС від 30.10.2017 у запас за пунктом «ж» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із закінченням строку контракту, вважати таким, що здав справи та посаду і направити для зарахування на військовий облік до Павлоградського РВК Дніпропетровської області. 10.11.2017 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 51 від 06.03.2018 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) № 7-РС від 22.12.2018 на посаду водія автомобільного взводу роти матеріального забезпечення, який прибув з військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 , з 06.03.2018 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 20 від 28.01.2022 солдата ОСОБА_1 , водія відділення зберігання військово-технічного майна, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 1-РС від 11.01.2022 у запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що здав справи та посаду і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 28.01.2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Позивачем оскаржує бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення у належному розмірі за 2016-2018 роки.
Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено та підтверджено відповідачем у відзиві, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 01.04.2013 до 10.11.2017 та з 06.03.2018 до 28.01.2022.
Тому позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення підлягають розгляду за період проходження військової служби позивачем з 01.01.2016 до 10.11.2017 та з 06.03.2018 до 31.12.2018.
Згідно з відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 у справі № 160/7753/22, яке набрало законної сили 06.09.2022, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за 2016-2018 роки та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 10.11.2017 та суму індексації грошового забезпечення за період за 2016-2018 роки.
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (вих. № 202/263 від 01.09.2022) згідно з вказаним рішенням суду за періоди проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2016 до 11.11.2017 та з 06.03.2018 до 31.12.2018, з червня 2016 року до 10.11.2017 року ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця грудень 2015 року та за період з 06.03.2018 до грудня 2018 року включно із застосуванням базового місяця березень 2018 року. За грудень 2018 року нараховано і виплачено 71,08 грн індексації. Нарахована сума індексації грошового забезпечення становить 3299,26 грн, утримано ВЗ 1,5% - 49,49 грн, на картковий рахунок - 3249,77 грн.
Тобто, індексація грошового забезпечення позивачу відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась за січень-травень 2016 року та з 06.03.2018 до листопада 2018 року включно.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи, організації підвищують розміри оплати праці в зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) в зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з абзацами 1, 5 пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи, організації підвищують розміри оплати праці в зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) в зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У військової частини НОМЕР_1 не було законних підстав для невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період його військової служби з 01.01.2016 до 31.05.2016, оскільки в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила 103 відсотка, індексація обов'язково мала бути проведена з першого числа наступного місяця. Ні Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», ні Порядок проведення індексації грошових доходів населення не містять виключень стосовно непроведення індексації в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Також суд зазначає, що звільнення особи з військової служби не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби з незалежних від неї обставин.
Проаналізувавши положення абзаців 1, 4 статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», абзацу 2 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд дійшов висновку, що індексація грошових доходів населення має на меті надання соціальної підтримки населенню України для забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності в умовах зростання цін та повинна забезпечувати відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відтак неналежне фінансування конкретної державної установи не може слугувати причиною порушення статті 48 Конституції України, яка гарантує право на достатній життєвий рівень, складовою якого є індексація грошових доходів у зв'язку із зростанням цін.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 зазначив, що повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'кта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Посадовий оклад позивача, який йому виплачувався за період служби, був встановлений із січня 2008 року та не змінювався до березня 2018 року.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 до 10.11.2017 включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 до 31.05.2016 включно, визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.06.2016 до 10.11.2017 включно без урахування базового місяця для обчислення індексації - січень 2008 року, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 10.11.2017, враховуючи базовий місяць для обчислення індексації - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 06.03.2018 до 31.12.2018 із застосуванням індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць) та здійснити виплату недоплаченої суми індексації грошового забезпечення суд дійшов такого висновку.
За змістом пункту 8 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11 червня 2008 року № 260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні в поточному місяці за минулий.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації у даному випадку слід здійснювати з квітня 2018 року.
За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Державної служби статистики України, лише у жовтні 2018 року відбулося перевищення порогу індексації 103%.
Таким чином, право на індексацію грошового забезпечення у позивача виникло у жовтні 2018 року та, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року.
Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 520/4061/21.
Як убачається з розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , складеного військовою частиною НОМЕР_1 (вих. № 202/263 від 01.09.2022), за грудень 2018 року відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 71,08 грн із урахуванням базового місяця для обчислення індексації - березень 2018 року.
При цьому, обґрунтованих доводів, які б вказували на те, що розмір індексації за грудень 2018 року був розрахований неправильно, позивач не навів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 06.03.2018 до 31.12.2018 із застосуванням для обчислення індексації грошового забезпечення із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків у січні 2008 року (базовий місяць) та про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, із врахуванням правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні, у зв'язку з чим розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 31.05.2016 включно.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.06.2016 до 10.11.2017 включно без урахування базового місяця для обчислення індексації - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунокта виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 10.11.2017 включно, враховуючи базовий місяць для обчислення індексації - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходженя: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Повний текст рішення складено 09.02.2023.
Суддя В.В. Рянська