09 лютого 2023 року Справа 160/1956/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№ 3)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) щодо невиплати позивачу в день звільнення грошової компенсації за неотримане в період служби речове майно особистого користування та неоформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;
- зобов'язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) оформити у відповідності до п. 27, 60 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №578 від 14.08.2013, довідку про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та виплатити позивачу грошову компенсацію за речове майно згідно розрахунку вищевказаної довідки;
- стягнути з Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені на користь позивача за період з 01.10.2022 по день фактичного розрахунку;
- звільнити позивача від сплати судового збору під час розгляду справи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011;
- при задоволенні позову, всі судові витрати, які підлягатимуть відшкодуванню або оплаті, покласти на Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№3)» (50066, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Світла, будинок 2, код ЄДРПОУ 14316899) згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічною службою є, зокрема, державна служба.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 частини 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Судом встановлено, що наказом Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 29.09.2022 № 308/ОС/СТ-22 «Про особовий склад» позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням з 30.09.2022.
У справі між сторонами спір виник про виплату компенсації за неотримане речове майно.
У позовній заяві позивачем зазначено, що перед звільненням він письмово звернувся до відповідача із заявою про виплату вказаної грошової компенсації, проте, з 30.09.2022 по дату звернення до суду компенсацію не отримав та про причини невиплати не проінформований. Крім того, довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна з розрахунком вартості неотриманого речового права в порушення вимог п. 27, 60 Постанови КМУ № 578 від 14.08.2013 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" відповідачем також не надано.
Суд наголошує, що відповідно до вказаної Постанови, речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням).
Так, Верховний суд у постанові від 26.05.2021 у справі № 380/5093/20 щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно зазначив, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних сум. Стаття 116 КЗпП оперує поняттям "всі суми, що належать працівнику", а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 01.10.2022 по день фактичного розрахунку, суд виходить з наступного.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є.
Отже, правовідносини між сторонами даного спору в частині проведення позивачу розрахунку та виплати середнього заробітку за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку, не регулюються нормами законодавства щодо порядку нарахування та виплати заробітної плати, та зокрема, не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 КзПП України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у справі № 240/532/20 (постанова від 11.02.2021).
Тобто, до вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовується місячний строк передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 06.02.2023.
Суд зазначає, що позивач перед звільненням звернувся до відповідача із заявою щодо виплати належної грошової компенсації за речове майно та не отримавши відповідні довідку та виплати з 30.09.2022 (дата звільнення) був обізнаний про порушення свого права.
З огляду на викладене, позивачем порушено встановлений місячний строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд зазначає, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з позовними вимогами позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
В обгрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що виплати грошової компенсації за неотримане в період служби речове майно особистого користування та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені є компенсаційними виплатами за порушення права на оплату праці.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
Суд, розглянувши вказане клопотання, наголошує, що, як зазначалось вище, грошова компенсація за неотримане речове майно та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не є складовою заробітної плати, та за своєю природою не є компенсаційними виплатами в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір за подання даного позову справляється на загальних підставах.
Відповідно до Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2684 гривні.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається, позивач звернувся до суду з 1 вимогою немайнового характеру щодо невиплати позивачу в день звільнення грошової компенсації за неотримане в період служби речове майно особистого користування та неоформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, проте, доказів сплати судового збору не надав.
З огляду на викладене, позивачу слід надати суду докази сплати судового збору за дану вимогу у розмірі 1073,60 грн (2684*0,4).
Крім того, позивачем заявлено вимогу майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 01.10.2022 по день фактичного розрахунку.
Суд зазначає, що відсутність суми розрахунку середнього заробітку з 01.10.2022 по день фактичного розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача, позбавляє суд можливості розрахувати необхідний до сплати судовий збір за вказану позовну вимогу.
З огляду на викладене позивачу необхідно визначити суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача, та сплатити встановлений законом розмір судового збору (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) або викласти дану позовну вимогу в частині порушеного права з урахуванням вимог ст. 5 КАС України.
Частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Пунктом 5 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно змісту ч. 1 ст. 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Згідно змісту позовної заяви позивач зазначив, що перед звільненням він письмово звернувся до відповідача із заявою про виплату вказаної грошової компенсації.
Разом з цим, доказів на підтвердження вказаного до позовної заяви позивачем не надано.
З огляду на викладене, суд зазначає про необхідність надати до суду належним чином засвідчених копій доказів на підтвердження звернення до відповідача щодо виплати вказаної грошової компенсації.
Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
В позовній заяві зазначаються, зокрема:
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, встановив, що позивачем в порушення п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України не зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Таким чином, позивачу слід надати до суду позовну заяву, що відповідає вимогам ч. 1, 2, 5 ст. 160 КАС України з примірником для відповідача.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169, ст. 248, ст.256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин його пропуску;
- доказів сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн за вимогу немайнового характеру;
- позовної заяви із викладом позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, з врахуванням висновків суду, що викладені вище, з визначенням суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача, та (у разі її визначення) доказів сплати судового збору за дану вимогу майнового характеру або викласти дану позовну вимогу в частині порушеного права з урахуванням вимог ст. 5 КАС України;
- належним чином засвідчених копій доказів на підтвердження звернення до відповідача щодо виплати грошової компенсації за неотримане в період служби речове майно особистого користування ;
- позовної заяви, що відповідає вимогам ч. 1, 2, 5 ст. 160 КАС України, з примірником для відповідача.
Реквізити для сплати судового збору: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ-37988155, розрахунковий рахунок UA368999980313141206084004632, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Калугіна