09 лютого 2023 р.Справа №160/1917/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Соборного відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії, -
03.02.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Соборного відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Висновок Заступника начальника Соборного відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, погоджений Начальником відділу з питань громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області та Затверджений Начальником Головного управління ДМС у Дніпропетровській області від 13.01.2023р., щодо перевірки підстав оформлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області направити інформацію у відомчу базу даних ДМС України для видалення інформації про недійсність паспортів на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , виданого 01.10.2020, органом 8024, дійсний до 01.10.2030, та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 23.06.2015, органом 1201, дійсний до 23.06.2025.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 03.02.2023.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову повернуто заявникові без розгляду.
07.02.2023 представником позивача адвокатом Махоніною О.В. через Електронний суд повторно подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії Висновку заступника начальника Соборного відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, погодженого Начальником відділу з питань громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області та затвердженого Начальником Головного управління ДМС у Дніпропетровській області від 13.01.2023р., щодо перевірки підстав оформлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф, до набрання законної сили рішенням у справі;
- заборони Державній міграційній службі України та її територіальним підрозділам вчиняти дії, пов'язані з визнанням недійсними паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду, виданих на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесенням про це відповідної інформації до бази даних ІП ФМ «Недійсні документи», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником зазначено, що на підставі оскаржуваного висновку до Бази даних ІП ФМ «Недійсні документи» внесені дані про паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, які видані на ім'я ОСОБА_1 . У зв'язку з «анулюванням рішення УМВС України в Дніпропетровській області від 08.08.2007 щодо оформлення належності до громадянства України відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Владикавказ російської федерації, як таке, що не підтверджує документально наявність фактів, з якими закон пов'язує належність особи до громадянства України», фактично позивач втрачає законні підстави перебування на території України, відтак він може бути поміщений в ПТПІ на підставі рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, форма якого наведена в додатку 4 до Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, що може бути прийнято територіальним органом чи територіальним підрозділом ДМС. Позивач зазначає, що оскаржуваний Висновок від 13.01.2023р. формально є відповідно до п.6. Інструкції підставою для примусового повернення позивача з підстав, передбачених пунктом 5 цього розділу, що здійснюється зокрема за рішенням органів ДМС, органу СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов'язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, в даному випадку, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з огляду на те, що позивач понад 15 років здійснював свою діяльність, облаштовував особисте життя на території України виключно у статусі громадянина України.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Згідно з абзацом другим пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
За змістом заяви про забезпечення позову підставою для звернення позивача до суду є протиправний, за твердженням позивача, висновок від 13.01.2023р. щодо перевірки підстав оформлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця рф.
Позивач зазначає, що ураховуючи ту обставину, що звернення до суду із позовом не зупиняє дію оскаржуваного висновку, водночас, у силу норм чинного законодавства вказаний висновок в подальшому може бути підставою для прийняття територіальним органом чи територіальним підрозділом ДМС рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів, доведенням цього рішення до іноземця та взяттям з нього зобов'язання про добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк, а також здійсненням подальшого контролю за фактичним виконанням іноземцем цього рішення, тому забезпечення позову є необхідним.
Отже, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову можливістю настання негативних наслідків для позивача у майбутньому як-то прийняття рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з подальшим повідомленням прокурора про підстави прийняття такого рішення, оформленням відповідних документів про добровільний виїзд з України, позивач не посилається на конкретні обставини, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі або що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Мотиви заяви про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника про можливе в майбутньому вжиття відповідачем певних заходів, що можуть порушити права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів.
При цьому, доводи заявника про не погодження з оскаржуваним висновком, який за позицією заявника, винесений з порушенням чинного законодавства, не враховується судом, оскільки правомірність та оцінка оскаржуваного висновку підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про його оскарження та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Поряд з цим, задоволення вимог цієї заяви, на думку суду, призведе до фактичного вирішення справи по суті позовних вимог, що є неприпустимим.
З огляду на викладене, у поданій заяві не доведено наявності хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.
За таких обставин, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статтею 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Водночас суд наголошує, що порушене право заявника буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде встановлено судом під час розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, заява про забезпечення позову необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/1917/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, Соборного відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та у строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Бухтіярова