01 лютого 2023 року Справа № 160/16959/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІКО» (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 10, оф.12, код ЄДРПОУ 34899754) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -
26 жовтня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІКО» (далі - позивач) до Львівської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900082/2, прийняте 17.08.2022 Львівською митницею.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - резервного є протиправним та підлягає скасуванню. Вказує, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України передбачено виключний перелік обставин, за яких документів недостатньо для підтвердження митної вартості товарів, а декларант або уповноважена ним зобов'язані надати додаткові документи. При цьому у оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на встановлені Митним кодексом обставини, за яких посадова особа митниці мала право вимагати подання додаткових документів. На підставі поданих позивачем документів відповідач мав можливість перевірити автентичність поданих документів шляхом направлення запиту до митних органів Китайської Народної Республіки на підставі п..8 ч.1 ст. 336 Митного кодексу України. У Рішенні митної вартості вказано про застосування резервного 6-го методу визначення митної вартості, однак не вказано, чому не можливо було визначити митну вартість на підставі другого або третього методів. З посиланням на практику Верховного Суду просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/16959//22 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн.; належним чином завірених копій договору про надання правової (правничої допомоги) №бн від 30 листопада 2021 року з адвокатом Афоніним Олександром Вікторовичем для суду та відповідача.
11 листопада 2022 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків із долученням відповідних доказів, а саме платіжне доручення від 03.11.2022 №21492 та копії договору про надання правової допомоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 160/16959/22. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою суду, відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У строк, встановлений судом, відповідач надав на адресу суду відзив (вх. № 9355/22 від 06.12.2022), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Відповідач зазначає, що Рішенням про коригування митної вартості від 17.08.2022 №UA209000/2022/900082/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 17.08.2022 №UA209170/2022/61946), виносилось на товари: № 1. Матеріали неткані, непросочені, з покриттям, не дубльовані, із синтетичного волокна….., торгова марка Tuoying, за ціною 3,5232 Дол. США за кг, країна походження - Китай, на умовах поставки FOB WUHAN Port. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: відповідно до п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту №1 від 22.11.2021 «ціни вказуються на умовах FOB порт Шанхай, Китай, включаючи вартість упаковки, маркування, перевезення в порт…», проте, у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі №220TY-00-22002 від 16.02.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Також у контракті зазначено умови поставки FOB Шанхай, а рахунку-фактурі FOB Wuhan. Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року у гр. 3 CMR-зазначається ім'я, адреса і місце призначення. В CMR 039064 від 12.08.2022 у гр. 3 зазначено Львів, Дніпро пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки". Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Сума донарахованих митних платежів за рішеннями про коригування митної вартості від 17.08.2022 №UA209000/2022/900082/2 становить 41384,41 грн. Оскільки митна вартість була визначена Львівською митницею за резервним методом (відповідно до положень статті 64 МКУ), посилання в рішенні на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідає вимогам вказаного нормативного документа. Номер і дата митної декларації в рішенні також вказані
14 грудня 2022 року представником позивача подано відповідь на відзив (вх. №89105/22), відповідно до якого зазначає, що відповідач у відзиві не зазначає про аналіз наявної інформації щодо митних оформлень ідентичних/подібних (аналогічних) товарів, адже наданий витяг з інформацією з модуля «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Держмитслужби, яка переглядалась посадовою особою відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення. Звертає увагу, що відзив не містить обґрунтування вказаного в рішенні числового значення 4,6600 долари США/кг (спосіб формування, складові, математичний розрахунок), а матеріали справи не містяться доказів того, що митною декларацією №UA500020/2022/10622 оформлений товар із вказаною митною вартістю. Наданий суду витяг з модуля «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та інформація Державної митної служби України про 585 митних декларацій спростовує твердження відповідача про відсутність інформації про митне оформлення аналогічних (подібних) товарів, адже товари із однаковими кодами УКТЗЕД на рівні 10 знаків (найбільший рівень деталізації) в будь-якому випадку будуть аналогічними (подібними).
До суду від представника ТОВ «КОМПАНІЯ «БІКО» надійшло клопотання (вх. №89122/22 від 14.12.2022) про витребування додаткових доказів по справі, а саме відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Держмитслужби.
Як слідує з поданого клопотання позивачем в процесі збирання доказів був направлений адвокатський запит до відповідача щодо надання копій митної декларації №UA500020/2022/10622 та відомостей з баз даних Держмитслужби щодо митного оформлення аналогічних (подібних) товарів. При цьому до відповіді на запит відповідачем не надано копію вказаної митної декларації. Вказує, що листом від 24.11.2022 №19/19-02-02/8.19/2814 Державна митна служба України повідомила, що в період з 01.01.2022 до 17.08.2022 за кодом УКТЗЕД 5603121000 оформлено 585 митних декларацій, що вказує на очевидну наявність в розпорядженні відповідача відомостей на подібні (аналогічні) товари). Самостійно отримати інформацію неможливо, так як відповідач на адвокатський запит надав інформацію лише про 29 митних декларацій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року клопотання представника представника ТОВ «КОМПАНІЯ «БІКО» про витребування доказів -задоволено: витребувано від Львівської митниці відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Державної митної служби України при встановленні наступних параметрів запиту: «код товару» - 5603121000; «режим» - 40; «дата» - з 01.01.2022 до 17.08.2022; «контракт» - всі; параметр « 100 найдешевших (за кг)» та « 100 найдорожчих (за кг); параметр «Показати також в валюті» з обранням євро; параметри «Одним рядком», «Кр.походж.», «Вага нетто з» не застосовувати.
27 грудня 2022 року представником позивача подано до суду клопотання (вх. №16688/22), відповідно до якого просить вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
05 січня 2023 року відповідачем на виконання ухвали суду від 21 грудня 2022 року надано витребувані документи, а саме відомості з АСМО «Інспектор».
09 січня 2023 року представником позивача подано до суду пояснення (вх. №353/23), відповідно до якого зазначає, в наданому витягу з модуля «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Держмитслужби в гр. «Знайдено» міститься значення №30 записів», тобто 30 випадків митного оформлення, в той же час як листом від 24 листопада 2022 року №19/19-02-02/8.19/2814 Державна митна служба України повідомила, що в період з 01.01.2022 до 17.08.2022 за кодом УКТЗЕД 5603121000 оформлено 585 митних декларацій.
16 січня 2023 року представником відповідача подано до суду через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення по справі (вх. №752/23), відповідно до яких зазначено що Львівською митницею надано до суду витяг з модуля “Рівень цін по ЦБД” АСМО “Інспектор” за параметрами, які були вказані в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 року, а саме: “код товару” - 5603121000; “режим” - 40, “дата” - з 01.01.2022 до 17.08.2022 року; “контракт” - всі; параметр “100 найдешевших (за кг)” та “100 найдорожчих (за кг)”; параметр “Показати також в валюті” з обранням євро; параметри “Одним рядком”, “Кр. походж.”, “Вага нетто з” не застосовувати. В модулі АСМО “Інспектор” міститься інформація лише про 30 випадків митного оформлення із застосуванням вказаних параметрів. Дана інформація була подана до суду без коригувань та видозмінень у вигляді скріншотів. Водночас, у листі Державної митної служби України №19/19-02-02/8.19/2814 від 24.11.2022 року, на який посилається представник позивача, надано інформацію про 585 випадків митного оформлення за кодом 5603121000 згідно УКТ ЗЕД у режимі “Імпорт (Випуск для вільного обігу)” за період з 01.01.2022 року по 17.08.2022 року без відповідних витягів з АСМО “Інспектор”. Про застосування інших параметрів вибірки в даному листі не зазначено. Звертає увагу суду на те, що Львівською митницею зроблено вибірку не лише за кодом УКТ ЗЕД, а й за іншими вищезазначеними параметрами. З урахуванням цього, неможливо встановити за якими саме параметрами Державна митна служба здійснила вказаний пошук та чи відповідають ці параметри тим, що були застосовані Львівською митницею на вимогу суду.
Також, 17 січня 2023 року представником позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надано пояснення (вх. №905/23), відповідно до яких зазначає, що Львівською митницею під час формування витягу з бази даних були задані лише 3 параметри, які впливали на обсяг вибірки: «Код товару», «Дата» та «Режим», решта параметрів на кількість випадків митних оформлень не має впливу.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що 22 листопада 2021 року між HUBEI TUOYING NEW MATERIAL CO. (Китай, Хубей, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІКО» (Україна, м. Дніпро, Покупець) укладено Контракт №1, предметом якого є: продавець продає, а покупець купує на умовах FOB-порт Шанхай (Інкотермс 2020) Китай, неткані матеріали, як надалі іменуються «Товари». Товари поставляються партіями відповідно до кількості і номенклатурі, вказаною в інвойсі, що є додатком до цього Контракту (п.1.1 Контракту).
15 серпня 2022 року позивачем подано шляхом електронного декларування митну декларацію № №UA209170/2022/061946 з метою митного оформлення товару «матеріали неткані, непросочені, із покриттям, не дубльовані, із синтетичного волокна. Матеріали, який виготовлений з мікропористої поліетеленової плівки ламінованого нетканим матеріалом поліпропіленовий спанбонд: поверхнева шільність 55 г/м2: 55г нетканий матеріал SF ламінований мікропористою плівкою з антистатичним ефектом, СЕ тип 5В/6В 55г х 1,6м ширини х 1000м довжини - 13643,70 кг, розфасовано у 160 рулонів, поверхневою щільністю 65 г/м2: 65г нетканий матеріал SF ламінований мікропористою плівкою, білий з антистатичним ефектом, СЕ тип 4В, 5В, 6В 65г х 1,6м ширини х 800м довжини - 1976,60 кг, розфасовано у 25 рулонів. Використовується для виробництва одноразового захисного одягу, спецодягу.
Поставка товарів здійснена на умовах поставки FOB WUHAN Port. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) на рівні 3,5231 долари США/кг відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.
Рішенням про коригування митної вартості Львівської митниці від 17.08.2022 №UA209000/2022/900082/2 (митна декларація, за якою відмовлено у митному оформленні від 17.08.2022 №UA209170/2022/61946), винесено на товари: № 1. Матеріали неткані, непросочені, з покриттям, не дубльовані, із синтетичного волокна….., торгова марка Tuoying, за ціною 3,5232 Дол. США за кг, країна походження - Китай, на умовах поставки FOB WUHAN Port. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: відповідно до п. 2.1 зовнішньоекономічного контракту №1 від 22.11.2021 «ціни вказуються на умовах FOB порт Шанхай, Китай, включаючи вартість упаковки, маркування, перевезення в порт…», проте, у проформі та в інших товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі №220TY-00-22002 від 16.02.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару, таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Також у контракті зазначено умови поставки FOB Шанхай, а рахунку-фактурі FOB Wuhan. Відповідно до графи 33 Рішення також зазначено, що відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-Vl розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 18.06.2022 № UA500020/2022/10622, де митна вартість такого товару становить 4,66 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням відповідача, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 Митного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що частиною другою статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин другої - восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.
Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано наступні документи:
- зовнішньоекономічний контракт від 22.11.2021 №1;
- комерційна пропозиція від 13.01.2022;
- рахунок-проформа від 14.01.2022 №221ТY-00-21001;
- рахунок (інвойс) від 16.02.2022 №220ТY-00-22002;
- банківське платіжне доручення від 19.01.2022;
- митна декларація країни відправлення від 18.02.2022 №Е20220000794937311;
- рахунки перевізників від 04.08.2022 №001766 та від 12.08.2022 №1208007;
- калькуляція перевізника від 12.08.2022;
- інвойс від 24.03.2022 №USD070724591;
- банківське платіжне доручення від 26.04.2022.
Позивачем на підтвердження оплати товару надано платіжне доручення SWIFT від 19.01.2022, за яким експортеру товару було сплачену у комерційній пропозиції від 13.01.2022 та рахунку-проформі від 14.01.2022 суму в розмірі 31160,00 долари США. В подальшому кількість замовленого товару була скоригована в сторону зменшення і 16.02.2022 експортером виданий інвойс на суму 30421,98 доларів США.
У наданій відповідачу експортній митній декларації Китайської Народної Республіки містяться відомості про вартість товару в розмірі 30421,98 доларів США, опис та кількість, одержувача.
Щодо зазначення митницею в якості розбіжності відсутність даних щодо складових вартості товару в комерційному інвойсі суд звертає увагу, що зазначене не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. До того ж інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю.
Відповідно до Інкотермс-2010 поставка товару на умовах FОВ "Вільно на борту" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання стосовно поставки з моменту переходу товару крізь поручні судна в порту відвантаження. Тобто, з цього моменту покупець повинен нести всі витрати й ризики загибелі чи ушкодження товару. За умовами FOB на покупця лягає обов'язок з очищення товару від стягнень для його експорту.
Умови FОВ не передбачають обов'язку продавця (вантажовідправника) здійснювати страхування товару.
Позивачем надано документи від перевізника із зазначенням відомостей щодо вартості транспортування товару до митного кордону України та документи від перевізників із зазначенням відомостей щодо вартості навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до митного кордону України (довідка щодо страхування, рахунку перевезення, платіжного доручення від 08.08.2022, рахунку та калькуляції перевізника, платіжне доручення від 26.04.2022).
Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
В даній справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару за МД від 18.06.2022 року № UA500020/2022/10622, де митна вартість такого товару становить 4,66 дол. США за кг.
В якості підстави для незастосування попередніх методів вказано відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів понятті ст. 59-60 МКУ (щодо методів 2-а, 2-б). Методи 2-в та 2-г були відхилені з причини відсутності в митному органі вартісної основи для розрахунку митної вартості. В підсумку відповідач застосував метод 2-ґ та визначив митну вартість з посиланням на іншу митну декларацію - від 18.06.2022.
З цього приводу суд зазначає наступне.
З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.
Щодо черговості застосування методів визначення митної вартості суд зазначає, що митна вартість товарів відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості раніше визнаній (визначеній) митними органами, інформація про що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30.18.2018 року по справі №813/7903/14.
При цьому у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.06.2018 року по справі №826/6346/16.
Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.
Суд зазначає, що висновок про відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст. 59-60 Митного кодексу України відповідачем ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві не доведено. В свою чергу висновок про неможливість застосування методів на основі віднімання та додавання вартості також є необґрунтованим та неконкретизованим.
Суд зазначає, що зміст спірних рішень відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд приходить до висновку що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900082/2 від 17.08.2022, що є підставою для задоволення позову .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дніпровської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн., понесені позивачем згідно платіжного доручення №21492 від 03.11.2022.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІКО» (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 10, оф.12, код ЄДРПОУ 34899754) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900082/2 від 17.08.2022 , прийняте Львівською митницею.
Стягнути з Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «БІКО» (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 10, оф.12, код ЄДРПОУ 34899754) сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко