09 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/449/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Смокович В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Колодяжненська сільська рада Ковельського району Волинської області (далі - сільська рада, позивач) звернулася до суду з позовом до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі Ковельський ВДВС, виконавчий орган, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Ковельського ВДВС Кушніра С. С. від 26 грудня 2022 року у виконавчому провадженні № 70617485 про стягнення з сільської ради виконавчого збору у розмірі 26800 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року у справі № 140/15681/21, яке набрало законної сили 23 березня 2022 року зобов'язано Колодяжненську сільську раду Ковельського району Волинської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,12 га, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, кадастровий номер 0722189500:02:002:0711. На виконання рішення, 27 вересня 2022 року цим же судом видано виконавчий лист №12393/2022 р.
За заявою стягувача, 26 грудня 2022 року постановою старшого державного виконавця Ковельського ВДВС Кушніра С. С. відкрито виконавче провадження № 70617485 із примусового виконання вказаного виконавчого листа та зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів з дня винесення цієї постанови.
Того ж дня, 26 грудня 2022 року в межах цього виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 250,00 грн.
Уважає постанову про стягнення з боржника виконавчого збору протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач не проводив жодних виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду.
Крім того, звертає увагу, що 07 квітня 2022 року набрав чинності Закон України № 2145-ІХ від 24 березня 2022 року, яким розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, за яким на час воєнного стану в Україні безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Відтак сільській раді, як органу місцевого самоврядування під час дії воєнного стану прямо заборонено приймати рішення щодо затвердження документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва.
Зазначає, що сільська рада на даний час об'єктивно не може виконати рішення суду у даному виконавчому провадженні через незалежні від неї обставини. На думку позивача, протиправним є стягнення виконавчого збору без надання можливості боржнику виконати у добровільному порядку рішення суду після закінчення воєнного стану.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву №5733/23 від 07.02.2023 відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної постанови. Не погоджується з позицією позивача про нездійснення виконавцем жодних виконавчих дій, оскільки діями, що спрямовані на примусове виконання рішення суду є винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій він зобов'язує (стимулює) боржника виконати рішення суду протягом десяти днів та перевірити виконання рішення у встановлений строк.
Також вказує, що державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, як це передбачено частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. спр. 34 - 35).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 17 січня 2023 року (арк. спр. 17), ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадженні у справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі. Звертала увагу суду, що постанова про стягнення виконавчого збору є незаконною так як боржник з незалежних від нього обставин не може виконати рішення суду у строк для добровільного виконання (10 днів) оскільки діє пряма заборона на вчинення ним дій, які носять зобов'язальний характер та прописані у виконавчому листі. Стверджувала, що у пункті 10.2 розділу XIII Закону №2455- IX від 27.07.2022 року чітко прописано, що зазначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тому, на думку представника позивача, державний виконавець не мав права виносити постанову про стягнення виконавчого збору.
Додатково зазначила, що позивач отримавши постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 26800,00 грн. разом з постановою про відкриття виконавчого провадження та постановою про розмір мінімальних витрат в розмірі 250,00 грн. надав пояснення, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду сесією сільської ради прийнято рішення про відмову громадянину ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,12 га, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, кадастровий номер 0722189500:02:002:0711 оскільки діяла пряма заборона приймати відповідне рішення.
Звертає увагу суду, що державний виконавець не вчинив жодних дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, а отже не було підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 26800 грн.
Уважає, що боржник виконав свої зобов'язання проінформувавши державного виконавця про неможливість виконання рішення у термін встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження з незалежних від нього причин, відтак, винесена постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві та наданих поясненнях. Додатково пояснив, що вчиняв виконавчі дії передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» відібравши пояснення секретаря Колодяжненської сільської ради ОСОБА_2 та склав акт від 10.01.2023 в присутності понятих та секретаря сільської ради яким було встановлено, що рішення суду не виконано.
Наголошував, що судове рішення у справі №140/15681/21 набрало законної сили 22.03.2022, а Закон №2145- IX від 24.03.2022, на який звертає увагу позивач, набрав чинності 07.04.2022, тобто позивач міг виконати його добровільно.
Разом з тим вказав, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно.
Просив суд відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи зазначені норми законодавства та скорочені строки розгляду такої категорії справ, визначені статтею 287 КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження на підставі пояснень наданих сторонами у судовому засіданні, письмових доказів, наявних в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року по справі № 140/15681/21, яке набрало законної сили 22 березня 2022 року видано 27 вересня 2022 року виконавчий лист № 12393/2022 про зобов'язання Колодяжненську сільську раду Ковельського району Волинської області (45061, Волинська область, Ковельський район, село Колодяжне, вулиця Лесі Українки, 20, код ЄДРПОУ 04333974) затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,12 га, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, кадастровий номер 0722189500:02:002:0711 (арк. спр. 37).
На адресу Ковельського ВДВС надійшла заява представника стягувача Мартинюка В. М. від 23 грудня 2022 року про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 12393/2022 від 27 вересня 2022 року (арк. спр. 36).
Постановою старшого державного виконавця Ковельського ВДВС від 26 грудня 2022 року відкрито виконавче провадження №70617485 з виконання виконавчого листа, виданого 27 вересня 2022 року Волинським окружним адміністративним судом на виконання рішення цього ж суду по справі № 140/15681/21 від 18 лютого 2022 року, встановлено боржнику строк тривалістю 10 робочих днів для виконання рішення суду (арк. спр. 39) разом винесено постанови про стягнення з сільської ради виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. та визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн., які були направлені сторонам виконавчого провадження (арк. спр. 41 на звороті, 40).
Як убачається з відмітки про отримання кореспонденції на супровідному листі № 106892/2 (арк. спр. 7), постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. та визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн., позивачем отримано 03 січня 2023 року за вхідним номером 9/1.19/1-23.
Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн., позивач 12 січня 2023 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті, у якому надійшла позовна заява до суду) (арк. спр. 15) звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Відтак, оскільки оскаржувана постанова була отримана позивачем 03 січня 2022 року, а даний позов надіслано до суду 12 січня 2023 року, тому позовна заява подана з дотриманням десятиденного строку, передбаченого пунктом першим частини другої статті 287 КАС України.
У ході проведення виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення старшим державним виконавцем Ковельського ВДВС 10 січня 2023 року проведено перевірку стану виконання рішення суду, про що складено акт в присутності понятих про невиконання рішення (арк. спр. 42) та відібрано письмові пояснення секретаря сільської ради, які долучені до матеріалів виконавчого провадження (арк. 43).
На даний час виконавче провадження № 70617485 є незавершеним.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті першої Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі по тексту іменовано Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення ) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За приписами частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Пунктом першим частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на адресу Ковельського ВДВС надійшла заява представника стягувача Мартинюка В. М. від 23 грудня 2022 року про прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 12393/2022 від 27 вересня 2022 року (арк. спр. 36).
Так постановою старшого державного виконавця Ковельського ВДВС від 26 грудня 2022 року відкрито виконавче провадження №70617485 з виконання виконавчого листа, виданого 27 вересня 2022 року Волинським окружним адміністративним судом на виконання рішення цього ж суду по справі № 140/15681/21 від 18 лютого 2022 року, встановлено боржнику строк тривалістю 10 робочих днів для виконання рішення суду (арк. спр. 39) разом винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. та визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн.
Згідно частини шостої статті 26 Закону №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 27 даного Закону за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Як встановлено частиною четвертою статті 27 Закону №1404-VIII постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Частиною п'ятою статті 27 вказаного Закону передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Тобто, виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом № 1404-VІІІ, який в даному випадку, обумовлює можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження, після закінчення виконавчого провадження в порядку статті 39 Закону чи повернення виконавчого документа згідно статті 37 Закону.
Детальний порядок стягнення виконавчого збору виконавцем визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Пунктом 8 Розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, постанови від 26.12.2022 про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. та визначення для боржника розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 250,00 грн. державним виконавцем були надіслані сторонам та отримані позивачем 03 січня 2023 року за вхідним номером 9/1.19/1-23.
Здійснюючи правовий аналіз норм наведеного вище Закону №1404-VІІІ, суд зазначає, що ним визначений можливий порядок вирішення питання стягнення виконавчого збору державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов. Таке питання вирішується відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У іншому випадку, якщо виконавчий збір не стягнуто, таке питання вирішується в порядку, встановленому частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ, яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження.
Положення статті 27 Закону №1404-VIII дають підстави для висновку, що виконавчий збір стягується у всіх випадках, крім тих, які визначені у частинах п'ятій та дев'ятій названої статті, вже при відкритті виконавчого провадження та при цьому сам факт відкриття виконавчого провадження є тією подією, з якої розпочинається примусове виконання виконавчого документа.
Відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
А тому на виконання вказаних норм, старшим державним виконавцем, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Суд не погоджується з доводами представника позивача, що державний виконавець не мав права виносити постанову про стягнення виконавчого збору та надавати 10 днів для добровільного виконання рішення суду з підстав внесених змін до розділу XIII Закону №2455- IX від 27.07.2022 де чітко прописано, що зазначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану оскільки державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження», а для зупинення строків на добровільне виконання рішення суду боржник, як учасник виконавчого провадження повинен був повідомити виконавця про обставини, що унеможливлюють виконання такого рішення і , на думу суду, подати заяву про відстрочення його виконання.
Також не заслуговують на увагу пояснення представника позивача, що державний виконавець не вчинив жодних дій щодо забезпечення примусового виконання рішення, а, отже, не було підстав виносити постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 26800 грн оскільки діями, що спрямовані на примусове виконання рішення суду є винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій він зобов'язує (стимулює) боржника виконати рішення суду протягом десяти днів та перевірити виконання рішення у встановлений строк.
Так письмовими доказами підтверджується, що державний виконавець відібрав пояснення секретаря Колодяжненської сільської ради Кухти Павла Володимировича та склав акт від 10.01.2023 в присутності понятих та секретаря сільської ради яким було встановлено, що рішення суду не виконано.
Суд наголошує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно.
Розмір виконавчого збору в оскаржуваній постанові визначено відповідно до частини третьої статті 27 Закону № 1404-VIII - чотири мінімальні розміри заробітної плати, оскільки боржником у виконавчому провадженні є юридична особа.
На час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 26 грудня 2012 року, розмір мінімальної заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» становив 6700 грн. (з 01 жовтня 2022 року), відповідно чотири розміри мінімальної заробітної плати становить 26800 грн. Така ж сума виконавчого збору вказана у оскаржуваній постанові.
Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Частинами першою, другою статті 42 Закону визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провад ження.
Відповідно до частини другої статті 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Підсумовуючи викладене, виконавчий збір не стягується у випадку, якщо суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником.
У даному випадку, виконавчий лист № 12393/2022 у цій справі не підпадає під перелік виконавчих документів, за якими виконавчий збір не стягується відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
Суд звертає увагу, що у позовній заяві позивач вказує на те, що сільська рада позбавлена можливості добровільно виконати рішення суду через незалежні від неї обставини, оскільки з набранням чинності 07 квітня 2022 року Закону України № 2145-ІХ від 24 березня 2022 року, розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, за яким під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Поряд з тим, як убачається з пояснень секретаря сільської ради, на виконання рішення суду сесією Колодяжненської сільської ради від 19 травня 2022 року (арк. спр. 38 на звороті) прийнято рішення 21/32 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав воєнного стану в Україні та пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. У зв'язку з чим вважає, що рішення суду було виконано.
Слід зазначити, що судове рішення у справі №140/15681/21 набрало законної сили 22.03.2022, а Закон №2145- IX від 24.03.2022, на який звертає увагу позивач, набрав чинності 07.04.2022, тобто позивач міг виконати його добровільно.
На думку суду, прийняття такого рішення Колодяжненською сільською радою свідчить про те, що судове рішення у справі №140/15681/21 в добровільному порядку виконано не буде.
Судом встановлено, що відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VІІІ сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відтак сільська рада, через неможливість фактичного виконання рішення суду у зв'язку з дією на території України воєнного стану та набранням чинності 07 квітня 2022 року Закону України № 2145-ІХ від 24 березня 2022 року, як сторона виконавчого провадження зобов'язана була після відкриття виконавчого провадження повідомити письмово державного виконавця про ці обставини, що, обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, а не вчиняти інші дії на виконання рішення суду, наслідком яких не стало його фактичне виконання (рішення сесії від 19.05.2022 №21/32) .
Вчинення будь-яких дій сільською радою, як боржником у виконавчому провадженні за таких обставин є порушенням її обов'язку, що передбачений пунктом першим частини п'ятої статті 19 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якого боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Крім того альтернативним варіантом поведінки сільської ради, який визначений законом, у даних правовідносинах є звернення до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду, яким сільська рада не скористалась.
Наслідком задоволення такої заяви є однією з підстав зупинення вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а саме: надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення, як це передбачено пунктом шостим частини першої статті 34 Закону № 1404-VІІІ.
Отож, позивачем належними та допустимими доказами не доведено які неправомірні дії вчинив виконавець при винесенні постанови від 26 грудня 2022 року про стягнення виконавчого збору.
Проаналізувавши вищенаведене суд вважає, що оскаржувана постанова винесена із дотриманням вимог статей 18, 26, 27, 42 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 8 розділу III Інструкції № 512/5 та є правомірною.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на момент винесення спірної постанови державний виконавець діяв відповідно до норм законодавства, а отже підстав для скасування його рішень немає.
Приймаючи до уваги вищезазначене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, на думку суду, відсутні фактичні та правові підстави для задоволення позову.
В сукупності наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 77, 241- 246, 268, 287, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області (45061, Волинська область, Ковельський район, село Колодяжне, вулиця Лесі Українки, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 04333974) до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Кармелюка,4, ідентифікаційний код юридичної особи 34898111) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст рішення складено та підписано 09 лютого 2023 року.