09 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/1128/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач, Управління) про визнання протиправною бездіяльності Управління та державного виконавця Трохимука П.В. щодо невжиття заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні №67641879 для виконання рішення суду у справі №140/2044/21 у частині нарахування та виплати доплати в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітнім платам згідно із законом про Державний бюджет України, як це визначено в рішенні суду, та після набрання рішенням без обмеження кінцевою датою в часовому вимірі до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин або втрати позивачем статусу, що надає право на такі виплати;
зобов'язання Управління та державного виконавця Трохимука П.В. усунути протиправну бездіяльність та вжити всіх можливих заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні №67641879 для належного та повного виконання рішення суду у справі №140/2044/21 у частині нарахування та виплати доплати в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітнім платам згідно із законом про Державний бюджет України, як це визначено в рішенні суду, та після набрання рішенням без обмеження кінцевою датою в часовому вимірі до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин або втрати позивачем статусу, що надає право на такі виплати.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 27.05.2021 Волинський окружний адміністративний суд у справі №140/2044/21 постановив рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 23.08.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітнім платам (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення судом 04.11.2021 було видано виконавчий лист №19686/2021 та разом із заявою пред'явлено до відділу примусового виконання судових рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління у Волинській області Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відділ ПВР).
24.11.2021 державним виконавцем відділу ПВР Трохимюком П.В. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання та прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. Позивач зазначає, що постанову отримав у листопаді 2022 року та ознайомився з інформацією про стан виконання ВП 67641879, внесеною до автоматизованої системи виконавчого провадження, за адресою в мережі інтернет https://asvpweb.miniust.gov.ua/.
Згідно інформації про стан виконання рішення суду державним виконавцем Трохимюком П.В. жодних заходів для реалізації виконання судового рішення не здійснено. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця у порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» до начальника відділу ПВР Люклян О.П. та копію скарги для відому надіслав начальнику Управління Богаку Я.В.
Позивач зазначає, що 20.01.2023 отримав лист у відповідь на його скаргу №107 від 09.01.2023, в якій відповідач продублював з відповідь Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області, з якої вбачається, що рішення суду, в якому відсутня кінцева дата, виконується по дату набрання законної сили рішенням суду; пенсійним органом вказане рішення виконано добровільно з 23.08.2020 по 28.05.2021; у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань не існує поважних причин для накладення штрафу на боржника саме в цій частині виконання рішення.
Позивач не погоджується з вказаними діями пенсійного органу, оскільки рішення виконано навіть не по дату набрання законної сили рішенням суду, а по дату прийняття рішення судом, та виконано лише в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 23.08.2020 по 29.05.2021 у сумі 43098,90 грн, тобто у розмірі двох мінімальних заробітних плат та без визначення кінцевого терміну виконання.
ОСОБА_1 вважає, що вказані дії пенсійного органу суперечать ст.129-1 Конституції та ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, що призводить до виникнення та продовження аналогічних спірних відносин та зменшує перерахунок та виплату у кілька разів, ніж визначено у рішенні суду.
Начальником Управління не надано жодної відповіді щодо виконання рішення суду у розмірі, встановленому в рішенні суду, та після набрання рішенням законної сили, тобто без визначення кінцевого терміну.
На думку позивача, Управлінням не вжито заходів для зобов'язання державного виконавця спрямованих на виконання рішення суду у частині нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітнім платам (згідно із законом про Державний бюджет України), як це визначено в рішенні суду, а саме: не забезпечено виконання рішення суду боржником після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», не пред'явлено вимогу про безумовне виконання рішення суду; не винесено постанови про накладення штрафу із зазначенням вимог про виконання рішення протягом 10 днів з попередженням про кримінальну відповідальність; не проведено, на думку позивача, жодних дій, які необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом, що свідчить про бездіяльність або ж про повну некомпетентність державного виконавця.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.17).
У поданому до суду відзиві від (а.с.38-42) представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що територіальним органом Пенсійного фонду здійснено лише нарахування підвищення до пенсії по дату прийняття рішення судом у справі 140/2044/21 - 27 травня 2021 року, але не виплату щомісяця підвищення до пенсії. Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. Територіальним органом Пенсійного фонду не надано доказів на підтвердження вжиття ним будь-яких конкретних заходів, направлених на реальне виконання рішення суду.
Державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу від 03.02.2023 за невиконання судового рішення, оскільки судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.Тому посилання позивача на бездіяльність державного виконавця Трофимюка П.В. при виконанні судового рішення, на його думку, є помилковим, оскільки ним здійснюються в межах повноважень необхідні дії для виконання рішення суду у справі №140/2044/21, зокрема застосовуються заходи відповідальності до боржника - 03.02.2023 накладено штраф.
В судове засідання позивач не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с.57).
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
Враховуючи вимоги частини дев'ятої статті 205 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався у відсутності учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі №140/2044/21, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 23 серпня 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання вказаного судового рішення судом 04.11.2021 видано виконавчий лист №19686/2021, який пред'явлено до виконання (а.с.46-47).
24.11.2021 державним виконавцем відділу ПВР Трофимюком П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67641879 за виконавчим листом від 04.11.2021 №19686/2021, якою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.49).
У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області надіслало лист від 22.12.2021 (а.с.52-53), у якому зазначило, що на виконання рішення суду у справі №140/2044/21 в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження з 23 серпня 2020 року ОСОБА_1 проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
У зазначеному листі також вказано, що згідно з пунктом розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Рішення суду, у яких відсутня кінцева дата, виконуються до набрання законної сили рішенням суду. Виплата заборгованості за період з 21.07.2020 по 28.05.2021 в сумі 43090,15 грн буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з бездіяльністю виконавця щодо виконання рішення суду від 27.05.2021 у справі №140/2044/21, у ВП 67641879 подав скаргу до Управління, в якій просив зобов'язати державного виконавця провести примусові виконавчі дії у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Копію даної скарги також надіслав до відділу ПВР (а.с.12-15).
У відповідь на скаргу Управління та відділ ПВР надіслали позивачу листи від 27.12.2022 №40524 та від 09.01.2023 №107, у яких вказали, що оскільки відсутність коштів у боржника є поважною причиною невиконання рішення суду, постанова про накладення штрафу відносно боржника державним виконавцем в межах виконавчого провадження не виносилась. Водночас державного виконавця Трофимюка П.В., на виконанні у якого перебуває зазначене виконавче провадження №67641879, зобов'язано вжити заходів згідно законодавства, спрямованих на його належне виконання (а.с.16-21).
Надаючи правову оцінку оскаржуваним постановам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд також наголошує, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
В силу частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Наведене положення кореспондується з приписами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII.
За статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За правилами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із частинами п'ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Аналіз наведених правових норм свідчить, що виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження повідомляє боржника про обов'язкове виконання рішення боржником протягом 10 робочих днів, тобто виконавець надає час боржнику для виконання рішення суду.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач вказує на протиправність бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду від 27.05.2021, оскільки рішення виконане навіть не по дату набрання законної сили і у розмірі прожиткового мінімуму.
При цьому, обґрунтовуючи свої доводи, позивач зазначає про те, що державним виконавцем не вжито дій відповідно до норм Закону №1404-VIII в межах даного виконавчого провадження №67641879 стосовно виконання рішення в розмірі, як це визначено рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає повторному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 63 виділеного Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якому також зазначаються вимоги виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, яке підлягає повторному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною третьою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець наступного робочого дня закінчення строку, передбаченого частиною другої цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та здійснює заходи щодо примусового виконання рішення, передбаченого цим Законом.
У разі невиконання рішення боржником, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. (ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII).
Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою для не вчинення будь-яких дій щодо його виконання.
При вирішенні спору суд погоджується із твердженням відповідача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів особі за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин, однак суд наголошує, що відповідно до вимог Закону №1404-VIII виконавець повинен добросовісно виконувати покладені законом обов'язки та використовувати надані йому повноваження (стаття 18 Закону №1404-VIII), а відтак вжити усіх необхідні заходи для повного виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що державний виконавець не вживає заходів щодо примусового виконання рішення суду в частині нарахування доплати в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із законом про Державний бюджет України, як передбачено рішенням суду, та після набрання рішення суду законної сили без обмеження кінцевою датою.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що боржник протиправно здійснив нарахування підвищення до пенсії із розрахунку двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не мінімальних заробітних плат, з огляду на таке.
01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 58 постанови від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18 вказала, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
На думку суду, вказаного правового підходу щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини необхідно дотримуватися і при визначенні конкретного розміру підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, розмір щомісячної доплати пенсійним органом визначено вірно, відтак в цій частині підстави для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця відсутні.
Щодо нарахування пенсійним органом підвищення до пенсії по дату прийняття судом рішення у справі №140/2044/21 - 27 травня 2021 року, то суд враховує, що державним виконавцем у ВП №67641879 03.02.2023 винесена постанова про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення без поважних причин в сумі 5100 грн (а.с.55-56). У зазначеній постанові державний виконавець вказав, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України та статті 370 КАС України самоправно визначило для себе порядок виконання рішення суду в частині періоду його виконання. Обмеження нарахування та виплати підвищення до пенсії будь-якою кінцевою датою без скасування таких виплат або права на них шляхом постановлення спеціального законодавчого акту суперечить змісту спірних правовідносин та чинному законодавству України, яким спірні правовідносини регулюються.
Таким чином, судом встановлено, що державним виконавцем вжиті заходи щодо примусового виконання рішення суду в частині нарахування доплати без обмеження кінцевою датою шляхом винесення постанови про накладення штрафу, хоча із порушенням строку її винесення, а тому посилання позивача на непроведення державним виконавцем жодних дій, які необхідні для своєчасного та повного виконання рішення, є безпідставними. Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність в діях державного виконавця протиправної бездіяльності щодо невиконання рішення суду у справі №140/2044/21.
Аналізуючи вищевикладене та беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій