"29" серпня 2006 р.
Справа № 3/123/06
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:
Головуючого: Петрова М.С.
Суддів: Колоколова С.І.
Разюк Г.П.
при секретарі судового засідання: Федорові В.А.
від позивача та прокуратури: не з'явилися, про час і місце судового засідання належним чином повідомлені, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли
від відповідача: Белов А.Г., довіреність №3 від 7.07.06 р.
Майборода Л.С., довіреність №2 від 04.04.06 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради
на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.04.2006 р.
по справі № 3/123/06
за позовом Миколаївського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (далі по тексту Прокурор)
до ТОВ «Автохаус», м. Миколаїв
про стягнення 10752,43 грн.
06.03.2006 р. Прокурор звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ «Автохаус» про стягнення з останнього 10569,89 грн. заборгованості по орендній платі по договору оренди землі від 20.09.05 р. за період з 21.11.05 р. по 30.01.06 р., а також пені у сумі 182,54 грн. за прострочення оплати основного боргу.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.04.2006 р. (суддя Таранущенко О.Г.) позов Прокурора залишено без задоволення з огляду на те, що відповідач до державної реєстрації договору оренди землі від 20.09.05р. не використовував земельну ділянку, орендна плата за землю повинна вноситися тільки після укладення договору оренди землі, а у спірний період з 21.11.05 р. по 30.01.06 р. відповідач у повному обсязі сплатив орендну плату за використання земельної ділянки.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Миколаївська міська рада звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та задовольнити позов у повному обсязі, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не користувався земельною ділянкою до державної реєстрації договору оренди цієї земельної ділянки . До того ж скаржник зазначає на те, що сплата орендної плати за земельну ділянку передбачена договором оренди від 20.09.05 р. з 20.05.05 р., тобто з моменту прийняття рішення Миколаївської міської ради №33/32.
Прокурор та відповідач відзив на апеляційну скаргу не надали, їх представники у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання належним чином повідомлені, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, тобто не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за їх відсутністю.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників відповідача та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
20.09.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі, згідно із яким позивач відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки 20.09.05 р. передав відповідачу у користування земельну ділянку площею 11988 кв.м., грошова оцінка якої складала 1 156 521, 32 грн. Державна реєстрація даного договору здійснена 17.10.05 р.
Відповідно із п.4.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,2% від нормативної грошової оцінки і складає 25878,252 грн., а місячна орендна плата дорівнює 2156,52 грн. (2156521,32х1,2%:12=2156,52).
Згідно із п.4.3 договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації. Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватимуся без внесення змін та доповнень до цього договору.
За умовами п.4.4 договору орендна плата за землю вноситься орендарем з 20.05.05 р. до 1 числа наступного місяця за звітним одноразовим внеском, а далі щомісячно з розрахунку щомісяця, як 1/12 розміру річної орендної плати.
Як зазначалося вище згідно із позовними вимогами Прокурора останній просив стягнути з відповідача орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 22.11.05 р. по 30.01.06 р.
Відповідно із ст.83 ГПК України господарський суд повинен розглядати спір в межах заявлених позовних вимог. Пунктом 2 цієї статті передбачено можливість виходу за межі позовних вимог лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача або 3 осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
В наявних матеріалах справи відсутні клопотання як Прокурора так і позивача про вихід суду за межі позовних вимог, тому судова колегія перевіряючи законність оскарженого рішення місцевого господарського суду виходить з тих позовних вимог, які заявлені Прокурором.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що предметом доказування у даному спорі є наявність боргу по орендній платі у спірний період з 22.11.05 р. по 30.01.06 р. та настання строку його оплати.
Згідно із наданими до суду 1 інстанції платіжними дорученнями (а.с.44-51) відповідач за період з листопада 2005 р. по січень 2006 р. у повному обсязі у відповідності із умовами договору оренди землі сплатив орендну плату.
Таким чином, відповідач у спірний період виконав свої зобов'язання за договором оренди щодо сплати орендної плати, тому вимоги Прокурора щодо стягнення основного боргу у сумі 10569,89 грн. задоволенню не підлягають.
Судова колегія не погоджується із доводами відповідача та висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач не повинен сплачувати орендну плату за період з 20.05.05 р. по 21.11.05 р., оскільки це суперечить умовам п.4.4 договору оренди від 20.09.05 р., який в установленому законом порядку недійсним не визнавався і є чинним по теперішній час. Тобто відповідно із цим Прокурор не позбавлений можливості звернутися із позовом про стягнення заборгованості по орендній платі з відповідача за період з 20.05.06 р. по 21.11.05 р.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення орендної плати за спірний період, судова колегія вважає, що вони підлягають частковому задоволенню.
За умовами п.4.7 договору за несвоєчасну сплату орендної плати передбачена пеня у розмірі 120 % річних облікової ставки НБУ діючої на день виникнення боргу.
Згідно із позовними вимогами Прокурора останній просить стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати основного боргу за період з 2.01.06 р. по 30.01.06 р., тобто за прострочення орендної плати за грудень 2005 р., оскільки строк оплати за цей місяць з врахуванням вихідних днів настає за умовами п.4.4 договору 3.01.06 р.
З наданих відповідачем платіжних доручень (а.с.49) вбачається, що відповідач сплатив орендну плату за грудень 2005 р. - 20.01.06 р., тобто прострочив оплату 2232 грн. за цей місяць з 4.01.06 р. по 20.01.06 р. на 17 днів.
Таким чином, з врахуванням позовних вимог Прокурору відповідач відповідно із п.4.7 договору оренди, вимогами ст.526 ЦК України повинен сплати за прострочення орендної плати 11,85 грн. /2232х(9,5%х120%:365)х17 дн.=11,85/.
За таких обставин апеляційна скарга Миколаївської міськради на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду скасуванню в частині відмови у стягненні 11,85 грн. пені.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за розгляд позовної заяви, витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог Прокурора, а витрати на сплату держмита за розгляд апеляційної скарги на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково, рішення господарського суду Миколаївської області від 25.04.2006 р. скасувати в частині відмови у стягненні 11 грн.85 коп. пені.
Стягнути з ТОВ «Автохаус» (р/р 26002014800000 в МФ АКІБ «УкрСибБанк», МФО 326795, ЕДРПОУ 3213137 ) на користь:
- Миколаївської Міської ради (місцевий бюджет Заводського району, УДК у Миколаївській області, р/р 33210812600003, МФО 826013, ЕДРПОУ 23626096, код платежу 13050200 ) 11 грн. 85 коп. пені, 00грн.06 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги
- Державного бюджету України витрати по сплаті держмита за розгляд позовної заяви у сумі 00 грн. 12 коп.
- Інформаційного центру (р/р 26001014180002 в МФ ВАТ «Банк Універсальний», МФО 325707, ЕДРПОУ 30045370) 00 грн.13коп.
Решту рішення залишити без змін.
Видачу наказів доручити господарському суду Миколаївської області.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.С. Петров
Суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк