14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 636/4215/19
провадження № 61-14273св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, в інтересах якого діє Максіменко Марина Олександрівна , на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Оболєнської С. А., та постанову Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу (далі - КЕВ) міста Харків про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову вказував, що він є майором запасу та разом з сім'єю постійно проживає у двокімнатній службовій квартирі
АДРЕСА_1 на підставі службового ордера № 015315 від 6 серпня 2009 року, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради на підставі рішення № 162 від 13 березня 2009 року про затвердження протоколу житлової комісії № 3 від 5 березня
2009 року у зв'язку з проходженням військової служби.
На час звернення з позовом позивач звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я і перебуває на квартирному обліку для отримання постійного житла зі складом сім'ї, має вислугу 19 років 11 місяців.
Вважаючи, що він має право на отримання постійного житла шляхом зняття статусу «службове» з вказаної квартири, позивач звернувся до житлової комісії військової частини НОМЕР_1 з відповідним проханням. Протоколом житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 29 березня 2019 року надано згоду для зняття статусу «службове» з вказаної квартири. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 1 квітня 2019 року № 607 затверджено вказаний протокол житлової комісії та надано дозвіл на виключення встановленим порядком квартири з числа службових.
Звернувшись до КЕВ міста Харків із заявою про виключення вказаної квартири з числа службових, позивач отримав відмову, яка мотивована відсутністю підстав для розгляду вказаного питання, оскільки його вислуга проходження військової служби становить менше 25 років.
Вказував, що КЕВ міста Харків не визнає права на виключення займаного ним житла з числа службових і така відмова суперечить пунктам 3, 11, 22 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081), пункту 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого наказом Міністерства оборони України
від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380), та пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР
від 4 лютого 1988 року № 37, а також статей 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За таких обставин просив визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 . Зобов'язати КЕВ міста Харків подати до Чугуївської міської ради Харківської області належним чином оформлене клопотання про виключення з числа службового житла вказаної квартири.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13 січня 2020 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 . Зобов'язано КЕВ міста Харків подати до Чугуївської міської ради Харківської області належним чином оформлене клопотання про виключення з числа службового житла вказаної квартири.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з додержання позивачем всіх умов, визначених Інструкція № 380, але постійного житла не отримав. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ міста Харків у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Таким чином, внаслідок бездіяльності відповідача, позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу КЕВ міста Харків залишено без задоволення, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 січня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2020 року представник КЕВ міста Харків- Максіменко М. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована помилковим застосуванням судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України
від 30 листопада 2011 року № 737, яка втратила чинність у 2018 році.
На думку заявника, суди проігнорували критерій черговості, встановлений пунктом 1 розділу 7 Інструкції № 380.
Зазначає, що в порушення статті 265 ЦПК України апеляційний суд у постанові не надав мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного КЕВ міста Харків.
Крім того, заявник вказує про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 4 березня 2020 року у справі № 636/1514/19
(провадження № 61-19985св19).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
від 4 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19) (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25 травня 2018 року № 92 звільнений з військової служби у запас на підставі підпункту «б» пункту 1 частини восьмої статті 26 (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, та які не висловили бажання продовжувати військову службу). Позивач має вислугу у Збройних Силах 19 років 11 місяців.
6 серпня 2009 року виконавчий комітет Чугуївської міської ради Харківської області видав ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення № 015315, яким позивачу разом з його родиною надано право на заняття квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення № 369 від 18 червня 2009 року, яке належить до числа службових.
З 2 вересня 2009 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 2008 року народження зареєстровані у квартирі
АДРЕСА_1 .
29 березня 2019 року на засіданні житлової комісії військової частини НОМЕР_1 розглянуто питання щодо надання згоди на зняття статусу «службове» з вказаної квартири, в якій проживає ОСОБА_1 разом з сім'ю, та надано згоду на зняття статусу «службове» з цієї квартири.
Зі змісту витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 1 березня 2019 року № 607 «Про зарахування на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов та інших питань щодо квартирного обліку військовослужбовців» суди встановили надання згоди для зняття статусу «службове» з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 звертався до КЕВ міста Харків із заявами щодо виключення житлового приміщення з числа службових, однак отримав відмову.
З довідки КЕВ міста Харків № 2146 від 1 квітня 2019 року суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 17 липня 2002 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
У справі, що переглядається, позивач просив визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 і зобов'язати КЕВ міста Харків подати до Чугуївської міської ради Харківської області належним чином оформлене клопотання про виключення з числа службового житла вказаної квартири.
Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції).
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні), відповідно, зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року
у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року
у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року
у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року
у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року
у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року
у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року
у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року
у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року
у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року
у справі № 175/1571/15 (пункт 72)).
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Позивач звернувся з позовом про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов'язання вчинити певні дії. Підставою для звернення з цим позовом стала відмова КЕВ
міста Харків у виключенні займаної позивачем квартири з числа службових.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону
України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Пунктом 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком (пункт 10 Інструкції № 380).
Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв'язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду
від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої
статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній з 23 червня 2018 року).
Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкції, оскаржив дії відповідача, житлова комісія якого перенесла дату зарахування його до квартирного обліку. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, які проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв'язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов'язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.
Такого висновку у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 червня 2022 року у справа № 362/643/21
(провадження № 14-32цс22).
Аналогічні висновки щодо предметної юрисдикції справ за позовами про виключення житла з числа службового містяться у постановах Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі № 362/6167/20 (провадження № 61-527св22),
від 7 вересня 2022 року у справі № 760/14243/20 (провадження № 61-7328св22), від 21 вересня 2022 року у справі № 642/1274/20 (провадження № 61-9456св21), від 9 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337св22) та від 16 листопада 2022 року у справі № 705/615/21
(провадження № 61-15554св21).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою
статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновок, викладений після подання касаційної скарги у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 8 червня 2022 року у справа № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) і постановах Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі № 362/6167/20 (провадження № 61-527св22), від 7 вересня 2022 року у справі № 760/14243/20 (провадження № 61-7328св22), від 21 вересня 2022 року
у справі № 642/1274/20 (провадження № 61-9456св21), від 9 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337св22) та від 16 листопада
2022 року у справі № 705/615/21 (провадження № 61-15554св21), що узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України.
Суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність судових рішень вимогам статті 263 ЦПК України та їх ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судових рішень із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої
статті 255 ЦПК України.
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України в чинній редакції Кодексу Верховний Суд роз'яснює позивачу про віднесення розгляду справи до юрисдикції адміністративного суду та наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, статтями 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харківзадовольнити частково.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 серпня 2020 рокускасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов'язання вчинити певні діїзакрити.
Повідомити ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції адміністративних судів.
Роз'яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук