65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1489/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 за вх.№2-1203/22 від 19.12.2022, подану у справі №916/1489/22
за позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, буд. 17, код ЄДРПОУ 21708016)
до відповідачів:
1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 );
3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 );
4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 );
про солідарне стягнення 29975145,92 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідачів: не з'явились
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі №916/1489/22 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено.
19.12.2022 за вх.№2-1203/22 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві відповідач-2 просить суд стягнути з позивача на її користь 79500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2022 заява за вх.№2-1203/22 від 19.12.2022 призначена до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2023 о 16:00.
23.01.2023 за вх.№2130/23 до суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою суду від 23.01.2023 року задоволено.
25.01.2023 за вх.№2537/23 до суду від позивача надійшли заперечення проти заяви від 15.12.2022 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката. У вказаних запереченнях позивач зазначає:
- спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів, а відтак суд повинен покласти на відповідачів всі судові витрати на правничу допомогу, пов'язані із розглядом справи у суді першої інстанції, незалежно від результатів вирішення спору;
- згідно з п.1 додатку №1 від 25.07.2022 до договору, сторони погодили що вартість правової допомога в суді першої інстанції становить грошовий еквівалент 2000 дол. США у гривні за курсом, по поточному ринковому курсу купівлі долара США на день оплати. Термін «поточний ринковий курс» не передбачений чинним законодавством України. Натомість, постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №496 затверджено Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів. Згідно з ч.1 Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, Національний банк України встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют;
- окремо позивач звертає увагу на той факт, що ФГВФО є юридичною особою публічного права, виконує від імені держави України покладені на нього функції, визначені законом, зокрема і має обов'язком подавати позови до пов'язаних з банками осіб в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому покладення неспівмірних витрат на державу вважає абсолютно невиправданим і несправедливим. Також відсутня об'єктивна необхідність покладення витрат на сторону позивача, зважаючи на те, що позов не є безпідставним, а навпаки суд в рішенні від 14.12.2022 зазначив про законність та обґрунтованість заявлених вимог Фонду гарантування вкладів, отже позов поданий органом, який виконує функції держави, визначені законом і на виконання обов'язку, який покладений законом.
25.01.2023 за вх.№2560/23 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд заяви відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення за відсутності відповідача-1 та його представника.
У судове засідання 25.01.2023 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви належним чином повідомлені, а тому господарський суд визнав за можливе розглянути подану заяву у судовому засіданні 25.01.2023.
Заява про прийняття додаткового рішення у справі №916/1489/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення. Між тим, повний текст рішення складено 09.02.2023 у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни-агресора, обстріл об'єктів критичної інфраструктури, тривалу відсутність електроенергії у суді, нестабільність в роботі системи діловодства.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 за вх.№2-1203/22, господарський суд зазначає наступне.
Згідно з п.3 ч.1, ч.ч. 2, 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання щодо заявлених відповідачем-2 до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У попередньому розрахунку судових витрат у справі, поданому у відзиві, відповідач-2 попередньо повідомила суд про намір стягнути з позивача 79500,00 грн. витрат на правничу допомогу. На підтвердження заявлених вимог відповідачем-2 надано:
- договір №18/05 про надання правової допомоги від 18.05.2022, відповідно до п.2.1 якого об'єднання зобов'язується надавати правову допомогу клієнту, направлену на представництво та захист інтересів клієнта в судах усіх інстанцій щодо справ, в яких приймає участь клієнт, пов'язаних з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Правова допомога полягає у: зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи; ознайомлення з матеріалами справи в суді; наданні усних та письмових консультацій, роз'яснень з правових питань, що стосуються справи; складанні позовної заяви, відзиву, а також інших процесуальних документів, передбачених процесуальним законодавством (заяв, клопотань, пояснень тощо); виконанні окремих доручень Клієнта, що стосується справи; представництві клієнта в судах усіх інстанцій та юрисдикцій, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосуються справи зі всіма правами, що надаються законом клієнту; реалізації будь-яких інших дій в порядку і в обсязі, передбаченому чинним законодавством України, під час надання правової допомоги, передбаченої даним договором. Розділом 6 договору №18/05 передбачено, що порядок розрахунків клієнта з об'єднанням здійснюються на підставі цього договору та додатків до нього в національній та/або іноземній валюті України. Вартість правової допомоги за даним договором сторони визначають в додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною, по кожній судовій справі окремо;
- додаток №2 від 25.07.2022 до договору про надання правової допомоги №18/05 від 18.05.2022, відповідно до п.1 якого сторони погодили, що по справі №916/1489/22 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення 29975145,92 грн., вартість правової допомоги в суді першої інстанції становить грошовий еквівалент 2000 дол. США у гривні за курсом, по поточному ринковому курсу купівлі долара США на день оплати;
- квитанцію до прибуткового ордеру №68 від 25.07.2022, якою підтверджується оплата відповідачем-2 50000 грн. за договором про надання правової допомоги №18/05 від 18.05.2022;
- квитанцію до прибуткового ордеру №69 від 26.07.2022, якою підтверджується оплата відповідачем-2 29500 грн. за договором про надання правової допомоги №18/05 від 18.05.2022;
- перелік виконаних робіт від 14.12.2022 за договором про надання правової допомоги №18/05 від 18.05.2022 року по справі №916/1489/22, відповідно до якого адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв наступні роботи: попередня правова консультація щодо характеру спірних правовідносин; обговорення та формування правової позиції при наданні правової допомоги; збирання доказів, в тому числі підготовка адвокатських запитів; підготовка відзиву на позовну заяву; підготовка клопотання про витребування оригіналів документів; підготовка заперечень на відповідь на відзив; участь у судових засіданнях адвоката Цвігуна В.В.; участь у судових засіданнях адвоката Маршук Ю.С.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України).
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 «Послуги. Загальні положення» цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв'язку з вирішенням спору в суді.
У відповідності до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.
Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Водночас, щодо твердження позивача щодо неможливості визначити курс, відповідно до якого здійснювався розрахунок гонорару адвоката, господарський суд бере до уваги доводи позивача щодо відсутності будь-якої прив'язки до ринкового курсу іноземної валюти в одному з комерційних банків.
Разом з тим, господарський суд бере до уваги те, що рішенням від 14.12.2022 у справі №916/1489/22 у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено у зв'язку з застосуванням наслідків спливу строків позовної давності. Проте по суті спору господарський суд погодився з доводами позивача про вчинення зі сторони відповідачів надмірної ризикової операції, що призвело до нанесення банку збитків. Господарський суд Одеської області дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення 29975145,92 грн. Проте, як вже було зазначено, у задоволенні позову судом було відмовлено з огляду на сплив строку позовної давності.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відтак, господарський суд приходить до висновку, що з урахуванням факту виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідачів, у відповідності до ч.9 ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідачів, зокрема і відповідача-2, судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу, пов'язані із розглядом справи у суді першої інстанції, незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, розглянувши заяву відповідача-2 про стягнення з позивача 79500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відтак, господарський суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх.№2-1203/22 від 19.12.2022 про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх.№2-1203/22 від 19.12.2022 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 09 лютого 2023 р. у зв'язку з введенням в м. Одесі екстрених відключень електроенергії через масовані атаки країни агресора по об'єктах критичної інфраструктури та тривалої відсутності електроенергії у суді та нестабільності в роботі системи діловодства.
Суддя Ю.С. Бездоля