ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2023Справа № 910/12426/22
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Петрук Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Миронівський Хлібопродукт"
вул. Елеваторна 1, м. Миронівка, Миронівський район,
Київська область, 08800
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"
просп. Науки буд.8, м. Київ, 03039
про стягнення 594 009,28 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Приватне акціонерне товариство "Миронівський Хлібопродукт" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі-відповідач) про стягнення 2 997 762,73 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12426/22, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.12.2022.
08.12.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
20.12.2022 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до 594 009,28 грн. з огляду на сплату відповідачем суми основної заборгованості.
Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву Приватного акціонерного товариства "Миронівський Хлібопродукт", у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.
Протокольною ухвалою суду від 21.12.2022 судом відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 25.01.2023.
24.01.2023 позивачем подано додаткові письмові пояснення по справі.
Протокольною ухвалою суду від 25.01.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.02.2023.
30.01.2023 відповідачем подано заперечення на додаткові пояснення позивача.
08.02.2023 в судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив у позові відмовити.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 08.02.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
01.04.2016 року між Приватним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт», найменування якого 02.02.2021 року змінено на ПрАТ «МХП» (в подальшому - Позивач/Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (в подальшому - Відповідач/Покупець) укладено договір поставки №13875К (в подальшому - Договір) в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору.
п.2.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві Товар категорії: м'ясо ковбасні вироби (ТМ «Бащинський», ТМ «Європродукт» та ТМ «Дружба народів») (далі МКВ) та по цінам, які узгоджені Сторонами Договору в Специфікації та у кількості, яка узгоджена Сторонами у замовленнях на поставку партії Товару, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Постачальником Товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених Сторонами у цьому Договорі.
п.3.1. Постачальник здійснює поставку Товару у відповідності до узгоджених Сторонами та посвідчених печатками Сторін Специфікації. Специфікація надається Покупцю Постачальником.
п.4.1. Замовлення на поставку Товару Покупець здійснює на підставі Специфікації шляхом направлення на електронну адресу або на факс Постачальника відповідного Замовлення, але не пізніше ніж за один день до дати поставки Товару. Сторони можуть погодити направлення Замовлення на поставку Товару за допомогою засобів EDI, підтвердженням чого буде підписаний уповноваженими представниками Сторін Додаток №2 до Договору, котрим Сторони будуть керуватися у випадку направлення Замовлення засобами Щ EDI, при цьому умови пунктів 4.2. та 4.3. цього договору у випадку направлення Замовлень за допомогою засобів EDI застосовуватися не будуть.
п.5.2. Постачальник здійснює поставку замовленого Покупцем Товару протягом 24 годин по місту та області регіону поставки та протягом 48 годин по території України, з моменту підтвердження Постачальником шляхом направлення Покупцю ORDRSP через систему EDI-провайдера, якщо інше окремо не узгоджене Сторонами.
п.5.7. Кожна партія Товару повинна супроводжуватись належно оформленими відповідно до вимог нормативно-правових актів України документами, що передбачені законодавством України при обороті (реалізації) замовленого Покупцем Товару, далі-товаросупровідні документи, та які відповідають Специфікації, зокрема:
накладною на Товар, яка повинна бути оформлена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містити номер та дату цього Договору; найменування одиниць Товару; його ціну;
документами або їх належно засвідченими копіями про відповідність якості Товару, якщо нормативно-правовими актами України передбачено супровід партії Товару такими документами (сертифікати та/або декларації відповідності або інші офіційні документи, що підтверджують таку відповідність, ветеринарні свідоцтва, карантинні сертифікати, висновки та дозволи СЕС, тощо).
Постачальник оформлює Покупцю податкову накладну складену відповідно до п. 18 Наказу Міністерства Фінансів України №957 від 22.09.2014 року «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстровано Міністерством Юстиції України 13.10.2014 року за №1235/26012 - зведену податкову накладну не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних або видаткових накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів. Податкова накладна повинна бути надана та зареєстрована в ЄРПН не пізніше 10 (десятого) календарного дня, що слідує за місяцем здійснення господарської операції.
п.8.1. Покупець оплачує Товар, що поставляється за цінами, погодженими Сторонами в Специфікації та підтвердженими у «Накладних» (COMDОC). Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Код УКТ ЗЕД та ціна кожного «артикулу Товару» з заокругленням до цілих копійок зазначається в «Накладній» (COMDОC) і повинна відповідати ціні, яка узгоджена Сторонами в Специфікації. Підставою для здійснення Покупцем оплати поставленого Товару є виконання Постачальником своїх зобов'язань за Договором, зокрема, обов'язок надати Покупцю через ЕБІ-провайдера електронний документ «Підтвердження накладної» завіреної ЕЦП Постачальника та зареєстрованої Постачальником «податкової накладної» в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку. Покупець оплачує поставлений Постачальником Товар на свій вибір та в такі строки:
8. 1.1. По закінченню 55 (п'ятдесяти п'яти) календарних днів з моменту отримання Покупцем від Постачальника через ЕБІ-провайдера підписаної ЕЦП Постачальника «Накладної» у порядку, що визначений п. 4.5. Договору, за умови наявності зареєстрованої Постачальником «податкової накладної» в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку;
8.1.2. По мірі реалізації Товару кінцевому споживачу, не пізніше - календарних днів з дати реалізації поставленого Товару та за умови наявності зареєстрованої Постачальником «податкової накладної» в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку».
п.8.2. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Оплата вартості Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, що зазначений в реквізитах Сторін Договору. Днем здійснення платежу вважається день зарахування належних до сплати сум на банківський рахунок Постачальника з банківського рахунку Покупця.
Вважається, що покупець виконав свої зобов'язання і в тому випадку, коли грошові кошти були списані з рахунку Покупця, але з причин не залежним від Покупця, не були зараховані на рахунок Постачальника, якщо він вжив всіх залежних від нього заходів перерахування коштів на рахунок Постачальника, які можуть бути підтверджені документально.
п.8.5. Сторони Договору один раз на квартал, після 20-го числа місяця, наступного за звітним періодом, проводять звірку взаєморозрахунків з обов'язковим підписанням акту звірки. Постачальник направляє Покупцю акти звірки за допомогою факсимільного зв'язку за адресою електронної пошти або поштою. Сторони також погодили, що підписання актів взаєморозрахунків, всіх первинних та інших документів може здійснюватися Сторонами через ЕDI-провайдера із застосуванням ЕЦП Покупця/Постачальника.»
На виконання Договору Позивачем на адресу Відповідача було здійснено поставку Товару та зареєстровано податкові накладні, що підтверджується наступними документами: специфікаціями, замовленнями, підтвердженнями замовлення, прибутковою накладною, видатковими накладними, актами приймання-передачі продукції, товарно-транспортною накладною.
Податкові накладні відображені в Реєстрі податкових накладних (копії податкових накладних додаються). З вказаного слідує, що Відповідачем сформовано як Покупцем податковий кредит за фактом поставки товару на підставі доданих до позовної заяви видаткових накладних. Крім того, Відповідачем не подано уточнювальних декларацій щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за видатковими накладними.
Відповідно до п.201.7 ПК податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Подані Позивачем докази підтверджують відображення господарських операцій з поставок товару на підставі видаткових накладних у податковому обліку Позивача та Відповідача.
Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений Товар що підтверджується виписками з банківського рахунку Позивача з початку дії договору по 25.10.2022 року станом (банківські виписки з реєстрами отриманих платежів додаються).
За твердженням Позивача, котре належними та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, прострочення виконання зобов'язання за Відповідачем почало рахуватись із 23.05.2022 р. та на дату подання позовної заяви Відповідач по Договору має заборгованість перед Позивачем у розмірі 2 383 753,45 гри. Отже, Відповідач не виконав належним чином умови Договору в частині повної оплати вартості поставленого товару.
Таким чином, в обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що станом на момент звернення до суду, Відповідач так і не розрахувався за поставлений товар.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
На виконання умов Договору та заявки позивач здійснив поставку товару на суму 2 383 753,45 грн. Натомість, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив оплату поставленого Товару. У зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 2 383 753,45 грн.
Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за Договором №13875К сплачено суму у розмірі 2 383 753,45 грн.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Враховуючи, що предмет спору (стягнення в сумі 2 383 753,45 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 383 753,45 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Позивачем заявлено до стягнення із відповідача 3% річних у розмірі 32 159,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 25 866,22 грн.
Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 32 159,04 грн. та інфляційних втрат у розмірі 25 866,22 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Також позивачем заявлено до стягнення із відповідача 535 984,02 грн. - пені,.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що у разі порушення Стороною Договору строків виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона зобов'язана сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов'язання, за кожний день прострочення.
Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 535 984,02 грн.. - пені.
Заперечуючи проти вимог Позивача Відповідач зазначає, що не мав змоги провести своєчасно розрахунки із Позивачем у зв'язку із введенням воєнного стану на території України, наслідком чого є виникнення обставин непереборної сили.
Суд вважає необґрунтованими посилання Відповідача на форс-мажорні обставини з огляду на наступне.
У матеріалах справи відсутні докази повідомлення Позивача про початок дії обставин непереборної сили, які впливають на можливість Відповідача виконувати свої зобов'язання за договором.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин саме для відповідача, які впливають на виконання зобов'язань за спірним договором.
Твердження відповідача про неможливість здійснити оплату за договором зумовлено настанням форс-мажорних обставин, а саме військовою агресією російської федерації проти України та введенням військового стану, які були відомі позивачу, є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов'язання за спірним договором внаслідок настання форс-мажорних обставин.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі №910/12426/22 за позовом Приватного акціонерного товариства "Миронівський Хлібопродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 2 977 762,73 грн. - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2 383 753,45 грн.
2. Позовні вимоги задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (просп. Науки буд.8, м. Київ, 03039; ідентифікаційний код 42447918) на користь Приватного акціонерного товариства "Миронівський Хлібопродукт" (вул. Елеваторна 1, м. Миронівка, Миронівський район, Київська область, 08800; ідентифікаційний код 25412361) 25 866,22 грн. - інфляційних втрат, 32 159,04 - 3% річних, 535 984,02 грн. - пені та 8910,14 грн. - судового збору.
4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Миронівський Хлібопродукт" (вул. Елеваторна 1, м. Миронівка, Миронівський район, Київська область, 08800; ідентифікаційний код 25412361) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 35 756,30 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №433846002 від 04.11.2022 на загальну суму 44 666,45 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №910/12426/22.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 10.02.2023
Суддя М.О. Лиськов