ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.02.2023Справа № 910/4632/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"
до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МТБ БАНК"
про припинення дій, що порушують право,
за участю представників:
від позивача: Жовтун О.В.;
від відповідача: Орел С.С.;
від третьої особи: Землянська Ю.О.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" про припинення дій, що порушують права позивача шляхом зобов'язання ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" відкликати вимогу до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МТБ БАНК" про виплату коштів за банківською гарантією №0GO222138/К від 25.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач звернувся до банка-гаранта з вимогою сплатити суму за банківською гарантією у розмірі 29 271 900,00 грн. без достатньої правової підстави, в порушення умов укладеного між сторонами Рамкового контракту та всупереч приписам статті 563 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 (після усунення недоліків позовної заяви) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.09.2022.
19.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.08.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.
29.08.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
15.09.2022 від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МТБ БАНК" та відкладено підготовче засідання на 31.10.2022.
28.10.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МТБ БАНК" надійшли пояснення по справі.
31.10.2022 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 31.10.2022 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 23.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 повідомлено учасників справи, що судові засідання призначені на 23.11.2022 не відбулись у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території міста Київ, яка тривала з 12:46 по 15:08 год та призначено підготовче засідання 26.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2023.
У судовому засіданні 02.02.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.2023 наполягав на безпідставності позовних вимог, заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи у судовому засіданні 02.02.2023 надав пояснення, зазначив про обґрунтованість позовних вимог та вказав на наявність підстав для задоволення позову повністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-
20.10.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (позивач, покупець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (відповідач, продавець) було укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд-БГр-ДЕП (далі - Рамковий договір).
Пунктом 1.1. Рамкового договору визначено, що він регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - «Індивідуальний договір». Форма Індивідуального договору наведена у Додатку 1.
Умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, обсяг період поставки, порядок оплата, пункт поставки та інші умови (пункт 1.3. Рамкового договору).
Згідно з п. 1.4. Рамкового договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти природний газ в обсягах, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та Рамковим договором.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.4. Рамкового договору загальна вартість цього договору не може перевищувати 276 766 000,00 грн. Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах Індивідуального договору. Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, що передбачені Індивідуальним договором.
Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що 20.10.2021 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) був укладений Індивідуальний договір №БГр-21/22-ДЕП до Рамкового договору (далі - Індивідуальний договір).
Відповідно до п. 1. Індивідуального договору загальний період поставки з 01.11.2021 по 30.04.2022 (включно).
Пунктом 3 Індивідуального договору визначено плановий договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що складає 37 300,000 тис. куб.м. та визначений окремо у кожному місяці в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.
Згідно з пунктом 10 Індивідуального договору договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього договору, за загальний період поставки становитиме 7420,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м.
Оплата договірної вартості за відповідний період здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки (пункт 12. Індивідуального договору).
У відповідності до пунктів 14 та 14.1. Індивідуального договору покупець зобов'язується надати продавцю не пізніше ніж за 2 банківські дня до початку періоду поставки: жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, один з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за Індивідуальним договором, зокрема, у вигляді безвідкличної безумовної банківської гарантії у сумі, що становить 100% договірної вартості газу за відповідний період поставки, визначеної сторонами у додатковій угоді до Індивідуального договору, укладеної відповідно до пунктів 7 та 16 Індивідуального договорі, та закінчення строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 31 день після закінчення терміну оплати, визначеного у пункті 12 цього Індивідуального договору.
16.02.2022 між сторонами була укладена Додаткова угода №03-БГр-ДЕП до Індивідуального договору, у пункті 3 якої сторони погодили, що договірна вартість за період «Березень 2022» складає 40 810 000,00 грн. з ПДВ.
На виконання умов Індивідуального договору ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "МТБ БАНК" (третя особа, банк-гарант) було надано банківську гарантію №0GO222138/К від 25.02.2022 (далі - банківська гарантія) у розмірі 100% договірної вартості газу за відповідний період поставки «Березень 2022» зі строком дії до 17.06.2022 включно.
Відповідно до умов банківської гарантії ця гарантія забезпечує виконання принципалом (позивачем) платіжних зобов'язань за Договором. Банк-гарант надає бенефіціару (відповідач) гарантію та приймає на себе безумовне та безвідкличне зобов'язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 40 810 000,00 грн. з ПДВ протягом 5 банківських днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що 31.03.2022 позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до додаткової угоди №03-БГр-ДЕП до Індивідуального договору.
Так, у додатковій угоді № 1 сторони погодили викласти пункт 1 додаткової угоди №03-БГр-ДЕП у наступній редакції: « 1. Обсяг природного газу, який буде прийнятий покупцем від продавця у період поставки «Березень 2022» складає 3 945,000 тис. куб. м.».
Також додатковою угодою № 1 пункт 3 додаткової угоди №03-БГр-ДЕП сторони погодили викласти у наступній редакції: « 3. Сторони домовились на виконання пункту 8 Індивідуального договору, що договірна вартість за період поставки «Березень 2022» складає 29 271 900,00 грн».
У подальшому, листом від 20.05.2022 № 125/14-1750 відповідач звернувся до банка-гаранта з вимогою платежу за банківською гарантією, в якій зазначив про невиконання покупцем зобов'язань за Індивідуальним договором і додатковою угодою №03-БГр-ДЕП від 16.02.2022, зокрема, нездійсненні оплати вартості газу у сумі 29 271 900,00 грн. Грошові кошти у розмірі 29 271 900,00 грн. відповідач вимагав перерахувати на вказані ним платіжні реквізити бенефіціара.
У червні 2022 року ТОВ «Донецькі Енергетичні Послуги» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом заборони ПАТ «МТБ Банк» вчиняти дії щодо виконання безвідкличної банківської гарантії №0GO222138/К від 25.02.2022 на вимогу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Ухвалою Господарського суду міста Києва 09.06.2022 у справі №910/4275/22 задоволено заяву ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" про забезпечення позову до подачі позовної заяви та вжито відповідні заходи забезпечення позову, а саме заборонено ПАТ "МТБ Банк" вчиняти дії щодо виконання безвідкличної банківської гарантії від 25.02.2022 №0GO222138/К на суму 40 810 000,00 грн. на вимогу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до набрання чинності судовим рішенням у справі за позовом ТОВ "Донецькі Енергетичні Послуги" до ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про припинення дій, що порушують право.
Звернувшись до Господарського суду міста Києва із позовною заявою, позивач наголошує на тому, що дії відповідача щодо звернення до третьої особи із вимогою про сплату коштів згідно із банківською гарантією порушують майнові права ТОВ "Донецькі Енергетичні Послуги", оскільки строк виконання грошового зобов'язання позивача за період поставки «Березень 2022» на суму 29 271 900,00 грн. не настав через автоматичне відкладення цього строку відповідно до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наголошує на тому, що направляючи третій особі вимогу про сплату гарантійної суми він діяв виключно в межах законодавства та у відповідності до умов укладених між сторонами правочинів. Також відповідач наполягає на тому, що форс-мажорні обставини мають засвідчуватися виключно сертифікатом Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на веб-сайті Торгово-промислової палати загального офіційного листа. Натомість відповідач наголошує, що сертифіката Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини позивачем не надано, а тому твердження позивача про настання таких обставин у його господарській діяльності та, як наслідок, звільнення позивача від виконання грошового обов'язку в обумовлений сторонами строк, є безпідставними та необґрунтованими.
У поясненнях по суті справи, що були надані третьої особою, наголошено на тому, що лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 є достатнім та належним доказом підтвердження настання для сторін договору форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили). Посилаючись на висловлену позицію, третя особа вказує на правомірність й обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладених між сторонами Рамкового договору та Індивідуального договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою ці правочини є договорами купівлі-продажу природного газу.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із статтями 509, 526 ЦК України, статтями 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами першою, другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання регулює Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, що затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення).
Підпунктом 9 пункту 3 Положення визначено, що гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За умовами частини першої та другої статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно до статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Зі змісту наведених положень законодавства слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умов порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Суд зауважує, що банківська гарантія, яка видана третьою особою, є безумовною та безвідкличною, за умовами якої у разі порушення основного зобов'язання принципалом банк-гарант сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання додаткових умов.
Разом з цим суд зауважує, що згідно з пунктом 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення (пункт 37 Положення).
У свою чергу, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статей 560, 563, 565 ЦК України обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що при вирішенні спору про існування гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить в першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
В контексті дослідження наявності чи відсутності виникнення гарантійного випадку (порушення покупцем зобов'язання, забезпеченого гарантією) суд зауважує, що у підписаному сторонами Рамковому договорі передбачений окремий розділ 7, в якому на розсуд сторін урегульовані питання, що пов'язані із виникненням форс-мажорних обставин.
Так, пунктом 7.1. Рамкового договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладання Договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання цього Договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін.
Пунктом 7.2. Рамкового договору сторони окремо погодили, що до обставин непереборної сили відносять, зокрема, війни або військові дії.
Суд зауважує, що сертифікат Торгово-промислової палатою про засвідчення форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань, однак не є підставою для внесення змін до договору, якщо самим договором не передбачено іншого. Тобто продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21).
У цій частин судом враховано, що сторони прямо передбачили у Рамковому договорі, що достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством на засвідчення обставин непереборної сили (пункт 7.4. Рамкового договору).
Отже, доводи відповідача про можливість правомірного засвідчення обставин непереборної сили виключно сертифікатом Торгово-промислової палати є безпідставними, оскільки сторонами передбачена варіативна форма доказування факту існування форс-мажорних обставин, яка вимагає наявності достовірного документа (не виключно сертифікату), виданого уповноваженим на те органом (не тільки Торгово-промисловою палатою).
У той же час судом встановлено, що 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України було ухвалено рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1., що оприлюднений на офіційному вебсайті за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, підтверджено військову агресію Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року, яка є надзвичайною, невідворотною та об'єктивною обставиною для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що вказаний лист Торгово-промислової палати України є належним, допустимим та достовірним доказом засвідчення форс-мажорних обставин, які потенційно здатні суттєво вплинути на належне виконання обов'язків суб'єктами господарської діяльності, у яких виникають зобов'язання за укладеними до настання форс-мажорних обставин договорами (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 160/5130/21).
В аспекті з'ясування об'єктивних обставин неможливості своєчасного виконання позивачем власних грошових зобов'язань, судом враховано, що із наявних у матеріалах справи пояснень і доказів, наданих сторонами, вбачається, що внаслідок виникнення форс-мажорних обставин позивач втратив контакт із своїми споживачами, втратив засоби виробництва на територіях, на яких велися і ведуться бойові дії (м. Маріуполь, смт. Мангуш, смт. Нікольське, м. Волноваха), тобто зазнав негативного впливу на здійснення господарської діяльності внаслідок військової агресії Російської Федерації, через що втратив можливість ефективного та повноцінного виконання своїх обов'язків перед відповідачем. Як на момент звернення позивача з позовом у даній справі, так і на момент ухвалення цього рішення вищезазначені обставини окремо підтверджені Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 № 75 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789.
Таким чином, суд приходить до висновку, що настання форс-мажорних обставин через військову агресію Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року та об'єктивна неспроможність позивача отримати доступ до засобів виробництва на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) мали наслідком неможливість виконання позивачем грошових зобов'язань перед відповідачем. При цьому судом враховано, що підписання сторонами Додаткової угоди №03-БГр-ДЕП, якою окремо врегульовувалися правовідносини за відповідний період поставки «Березень 2022», відбулося до настання форс-мажорних обставин, а саме 16.02.2022.
Окремо судом враховано, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12 квітня 2022 року № 375 (із змінами) ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» було зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу строком до 13 квітня 2023 року (включно).
Суд зазначає, що сукупність вищенаведених фактів однозначно вказує на істотний негативний вплив, яких зазнала господарська діяльність позивача через настання форс-мажорних обставин.
У свою чергу пунктом 7.5. Рамкового договору сторони визначили, що строк виконання зобов'язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи умови пунктів 7.1., 7.5 Рамкового договору (якими, зокрема, передбачено відкладення строку виконання зобов'язань та звільнення сторони правочину від відповідальності, якщо невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили) граничний строк виконання зобов'язання позивачем щодо оплати за період поставки «Березень 2022» не настав через автоматичне відкладення цього строку відповідно до часу, протягом якого діятимуть форс-мажорні обставини.
Ураховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на факт того, що за відсутності умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму не настає, суд дійшов висновку про те, що виникнення гарантійного випадку не відбулося, оскільки не мало місце порушення покупцем зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Стосовно обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача припинити дії, що порушують права позивача та відкликання вимоги до третьої особи про виплату коштів за банківською гарантією, суд зазначає наступне.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України).
У цьому аспекті суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача припинити дії, які порушують права позивача, відповідає передбаченому законом способу захисту цивільних прав та інтересів. Враховуючи встановлений факт необґрунтованого та передчасного звернення відповідача до третьої особи з вимогою про виплату грошових коштів за те зобов'язання, строк виконання якого не настав, оскільки був відкладений внаслідок дії форс-мажорних обставин, позовні вимоги в цій частині суд визнає доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17).
За юридичною позицією Конституційного Суду України судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002).
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 ЦК України).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема, у таких випадках (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Суд зауважує, що у межах розгляду цієї справи встановлена як відсутність права відповідача на пред'явлення вимоги, так і відсутність кореспондуючого обов'язку позивача на здійснення повного розрахунку у спірний період, оскільки строк виконання такого зобов'язання не настав (був відкладений через форс-мажорні обставини). У свою чергу, встановлення цих обставин не змінює реальних наслідків вчинених відповідачем дій щодо реалізації права на отримання гарантійного платежу. Зокрема, вимога відповідача є направленою на адресу третьої особи, ця вимога отримана третьою особою та залишається у розпорядженні третьої особи без конкретно визначеного й непрогнозованого результату її розгляду. Такі обставини обумовлюють наявність юридичної невизначеності тих правовідносин, що тривають між учасниками цієї справи. Разом із цим такого роду невизначеність є неприпустимою в аспекті належного відправлення правосуддя, результатом якого неодмінно має бути дійсний судовий захист та ефективне поновлення прав і свобод у випадку їх порушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що задоволення позову в частині зобов'язання відповідача відкликати неправомірно направлену вимогу про виплату коштів за банківською гарантією №0GO222138/К від 25 лютого 2022 року, є ефективним та дієвим способом захисту прав позивача, оскільки гарантує особі відновлення порушеного права та сприяє забезпеченню достатнього рівня юридичної визначеності тих правовідносин, що склалися між сторонами в умовах дії форс-мажорних обставин.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"» припинити дії, що порушують права ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ», а саме: зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"» відкликати вимогу до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МТБ БАНК" про виплату коштів за банківською гарантією №0GO222138/К від 25 лютого 2022 року.
3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ „НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"» (Україна, 04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 42399676) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Моссаковського Володимира, будинок 7, ідентифікаційний код 42086719) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2023.
Суддя І.В. Приходько