ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.01.2023Справа № 910/9848/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і компанія";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес фіш";
про стягнення 3 390 653,78 грн
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Рябий І.П.
Представники:
Від позивача: Розов О.С., адвокат, ордер серії АА № 1239321 від 26.09.2022;
Від відповідача: не з'явилися;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес фіш", в якому просить стягнути 2 262 961,77 грн основної заборгованості, 558 086,80 грн пені, 499 715,34 грн інфляційних втрат, 69 889,87 грн 3% річних
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди приміщення № Т21/12/8 від 31.07.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9848/22, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.11.2022.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/9848/22 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес фіш": 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 22, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/9848/22 до судового розгляду по суті на 17.01.2023.
У судовому засіданні 17.01.2023 судом було оголошено перерву до 31.01.2023.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 31.01.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представники відповідача у судове засідання 31.01.2023 не з'явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене, з урахуванням строку розгляду справи та того, що сторонами надано усі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, а неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд зазначає, що всі ухвали суду направлялися на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес фіш": 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 22, проте з указаної адреси поштові відправлення повернулися з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Також суд приймає до уваги, що відповідач, який вважається належним чином повідомленим про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
31.01.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і компанія" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес фіш" укладено договір оренди № Т21/12/8 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, оплатне користування приміщення, яке розташоване на першому поверсі в будинку № 21 корп. 12, літера А по вулиці Тимошенко в м. Києві, загальною площею 350,00 квадратних метрів (далі - орендоване приміщення), яке належить орендодавцю на праві володіння майном, передбаченого договором управління майном № 828 від 03.08.2018. Право власності на приміщення, зареєстровано за Установником управління (ТОВ «ТМ «ВІСАК»), на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25 січня 2008 року № 96 - В та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11 лютого 2008 року, записаний у реєстрову книгу № 167п-100 за реєстровим №8824п.
За змістом п. 2.1. договору, орендоване приміщення надається орендарю для розміщення в ньому пункту громадського харчування та здійснення підприємницької діяльності згідно чинного законодавства України. Орендар реалізує своє право користування орендованим приміщенням таким чином, щоб його дії не суперечили чинному законодавству України та не створювали перешкод і не обмежували прав інших орендарів у будинку, а також орендодавця.
У п. 3.1. договору сторони погодили термін оренди, а саме термін оренди встановлюється з 01 серпня 2019 року до 31 липня 2022 року.
Сторони у п. 5.1. договору погодили, що за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату, розмір та порядок внесення якої визначається цим договором.
Відповідно до п. 5.2.-5.4. договору, плата за оренду є ринковою, договірною, здійснюється в гривнях (національній валюті України), шляхом перерахування належних до сплати грошових сум на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендна плата за 1 (один) квадратний метр орендованого приміщення складає 20 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ (25.08 грн = 1 $) на день підписання даного договору становить 417.44 (чотириста сімнадцять гривень 44 коп.), ПДВ -20% - 83.6(вісімдесят три гривні 60 коп.), а всього 501.60 (п'ятсот одна гривня 60 коп.). Орендна плата на місяць за орендоване приміщення складає 146 300.00 (сто сорок шість тисяч триста) гривень, ПДВ 20% - 29 260,00 (двадцять дев'ять тисяч двісті шістдесят) гривень, а всього 175 560,00 (сто сімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, що в еквіваленті становить 7 000 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ станом на день підписання договору.
Як встановлено у п. 5.5. договору, оплата орендної плати за цим договором сплачується у національній валюті України в сумах еквівалентних сумам в іноземній валюті, визначеній в п.5.4. договору. Відповідна сума, що підлягає сплаті в національній валюті, визначається згідно з офіційним курсом, встановленим НБУ відносно долара США станом на перший календарний день місяця платежу.
Згідно з п. 5.6. договору, орендна плата сплачується у національній валюті України на поточний рахунок орендодавця щомісяця до 10 календарного дня поточного місяця за поточний місяць оренди. При цьому протягом десяти днів після підписання додатку №3 до цього договору сплачується орендна плата, розмір якої визначено в додатковій угоді №1 до цього договору.
Пунктом 5.7. договору встановлено, що орендна плата включає в себе: плату за орендоване приміщення; експлуатаційні витрати (витрати пов'язані зі страхуванням будинку, в тому числі орендованих приміщень, витрати пов'язані з утриманням, належним використанням та управлінням будинку, а також площами та обладнанням, що знаходяться в будинку та на прилеглій до нього території, наприклад витрати на обслуговування системи пожежної сигналізації, витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу, господарчі витрати, витрати на оплату вартості обслуговування ліфтів, інвестиційні витрати, направлені на покращення рівня умов оренди, накладні витрати (витрати сторонніх організацій за надані послуги).
Сторони у п. 5.11. договору погодили, що у вартість орендної плати не входить вартість комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, тощо), витрати на фізичну охорону будинку та інші послуги. Договори з відповідними підприємствами-постачальниками за надання комунальних послуг (електрична та теплова енергія, водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, тощо), послуг на фізичну охорону будинку, та інші договори щодо приміщень, укладаються орендодавцем. Орендодавець сплачує самостійно вартість вказаних послуг, а орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю дані витрати згідно виставленого рахунку, який орендар має оплачувати шляхом перерахунку відповідної суми на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання. Комунальні та інші послуги сплачуються за показами відповідних лічильників та/або пропорційно займаної орендарем площі приміщення.
Відповідно до п. 5.12. договору, після закінчення строку дії договору, або у випадку відмови орендаря від оренди приміщень (п.6.2.1. та 7.5. цього договору), орендна плата та інші платежі, передбачені договором, сплачуються по день фактичної здачі приміщень орендодавцю згідно з актом приймання-передачі.
Як встановлено п. 5.13. договору, закінчення терміну дії договору оренди чи його дострокове припинення (розірвання) не звільняє орендаря від обов'язку погасити наявну заборгованість з орендної плати та відшкодування витрат за комунальні послуги в повному обсязі.
За змістом п. 6.1.2. договору, орендар, зокрема зобов'язаний:
- своєчасно вносити передбачені цим договором орендну плату та інші платежі;
- сплачувати належні орендодавцю суми (в тому числі суми неустойки та штрафів) протягом п'яти банківських днів з моменту отримання від орендодавця письмової вимоги про таку сплату.
Як вбачається з п.8.1. договору, після закінчення терміну оренди і при відсутності у сторін намірів щодо продовження терміну дії цього договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване приміщення протягом 5 (п'яти) днів з моменту закінчення терміну оренди згідно акту передачі.
31.07.2019 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору № № Т21/12/8, з а змістом п. 5-7 якої, сторони прийшли згоди, що за проведення ремонтних робіт Орендодавець змінює Орендну плату за оренду приміщення на період з серпня до листопада 2019 року. З урахуванням п.5 цієї угоди, орендна плата за орендоване приміщення за місяць в серпні -листопаді 2019 року складає 73150,67 (сімдесят три тисячі сто п'ятдесят гривень 67 коп.), ПДВ 20% - 14630.13 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять гривень 13 коп.), а всього 87780,80 (вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят гривень 80 коп.), що в еквіваленті становить 3500 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ станом на день підписання договору. Оплата орендної плати за серпень- листопад 2019 року сплачується у національній валюті України в сумах еквівалентних сумам в іноземній валюті, визначеній в п.6 цієї угоди. Відповідна сума, що підлягає сплаті в національній валюті, визначається згідно з офіційним курсом, встановленим НБУ відносно долара США станом на день оплати.
Позивач зазначає, що 31.07.2022 договір було припинено в частині використання орендованого приміщення, однак станом на дату подання цієї позовної заяви, орендоване приміщення не повернуто позивачеві.
Позивач вказує, що 01.09.2022 звернувся до відповідача із претензією від 31.08.2022 на загальну суму боргу за договором в розмірі 2 262 961,77 грн, однак 20.09.2022 на адресу позивача повернулося поштове відправлення №0420700504114 із раніше надісланою претензією від 31.08.2022, у зв'язку з закінчення терміну зберігання.
Враховуючи заборгованість відповідача по сплаті орендної плати в розмірі 1 672 594,54 грн та заборгованість по компенсації орендарю комунальних та інших платежів у розмірі 590 367,23 грн, що разом складає 2 262 961,77 грн позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Так, згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 1, 3 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні граничні строки договору найму окремих видів майна.
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Як встановлено ч. 1 с. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що 01.08.2019 позивач передав у тимчасове платне користування приміщення, яке розташоване на першому поверсі в будинку № 21 корп. 12, літера А по вулиці Тимошенко в м. Києві, загальною площею 350,00 кв. м., про свідчить акт здачі-приймання від 01.08.2019.
Тобто, позивачем зі своєї сторони були виконані умови договору.
Відповідач же, в свою чергу, зобов'язання зі сплати орендної плати та компенсації орендарю комунальних платежів не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 1 672 594,54 грн та заборгованість по компенсації орендарю комунальних та інших платежів у розмірі 590 367,23 грн, що разом складає 2 262 961,77 грн, що підтверджується рахунками на оплату, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 361 від 25.08.2022 та актами надання послуг, які наявні в матеріалах справи.
31.07.2022 договір було припинено в частині використання орендованого приміщення, однак, станом на дату подання цієї позовної заяви, орендоване приміщення відповідачем не повернуто позивачеві.
Позивач 01.09.2022 звернувся до відповідача із претензією від 31.08.2022 на загальну суму боргу за договором в розмірі 2 262 961,77 грн, однак 20.09.2022 на адресу позивача повернулося поштове відправлення №0420700504114 із раніше надісланою претензією від 31.08.2022, у зв'язку з закінчення терміну зберігання.
Суд відзначає, що будь-яких доказів погашення відповідачем перед позивачем заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 1 672 594,54 грн та заборгованості по компенсації орендарю комунальних та інших платежів у розмірі 590 367,23 грн, сторонами спору до суду не подано.
Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 1 672 594,54 грн та заборгованості по компенсації орендарю комунальних та інших платежів у розмірі 590 367,23 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (стаття 610 Цивільного кодексу України), він вважається таким, що прострочив виконання (стаття 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 9.2.1. договору, у випадку прострочення оплати платежів, передбачених ст.5 цього договору, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.
Отже, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.
Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 558 086,80 грн пені підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 499 715,34 грн інфляційних втрат та 69 889,87 грн трьох процентів річних.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 499 715,34 грн інфляційних втрат та 69 889,87 грн трьох процентів річних.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес фіш" (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 22, ідентифікаційний код 38606001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "П.Р.С. і компанія" (04207, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 21, корп. 12А, оф. 201, ідентифікаційний код 37897409) 2 262 961 (два мільйони двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн 77 коп. основної заборгованості, 558 086 (п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімдесят шість) грн 80 коп. пені, 499 715 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн 34 коп. інфляційних втрат, 69 889 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 87 коп. трьох процентів річних та судовий збір у розмірі 50 859 (п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн 81 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний тест рішення складено 09.02.2023.
Суддя О.В. Мандриченко