номер провадження справи 18/158/22
09.02.2023 справа № 908/1880/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1880/22
за позовом приватного підприємства “Будівельна компанія “Рідний дім” (вул. Дубова, буд. 40, м. Львів, 79067)
до відповідача фізичної особи-підприємця Федаса Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 285882,43 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Федаса Сергія Анатолійовича 170275,37 грн. основного боргу за договором №08/02 поставки каменю бутового, щебеню, відсіву, щебенево-піщаної суміші від 08.02.2021, 61134,27 грн. пені, 7747,00 грн. 3% річних та 46725,79 грн. інфляційних втрат, що разом складає 285882,43 грн.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 08/02 поставки каменю бутового, щебеню, відсіву, щебенево-піщаної суміші від 08.02.2021 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням нарахованих за прострочення зобов'язання компенсаційних сум. За твердженням позивача, на теперішній час зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості за поставлений товар не виконані, заборгованість складає 170275,37 грн. Посилаючись на приписи статей 264, 512, 514, 526, 530, 625, 692 ЦК України та статті 193 ГК України. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових втрат позивач включив 26000,00 грн. витрат на правничу допомогу та надав заяву, в якій зазначив, що докази про ці витрати будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2022 справу № 908/1880/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 11.11.2022, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1880/22, присвоєно справі номер провадження 18/158/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1880/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвалу суду від 11.11.2022 доставлено представнику позивача в його електронний кабінет 14.11.2022.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 11.11.2022 повернулась до суду з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.
Згідно наявної у відкритому доступі інформації з Інтернет ресурсів місцезнаходженням відповідача - фізичної особи-підприємця Федаса Сергія Анатолійовича є: АДРЕСА_1 . Жодної інформації щодо зміни місцезнаходження відповідача Інтернет ресурси не містять.
Статтею 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою «за закінченням терміну зберігання», ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1880/22 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 11.11.2022 у справі № 908/1880/22 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/1880/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом вересня-грудня 2022 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 16.01.2023, рішення прийнято без його проголошення - 09.02.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
Приватним підприємством “Будівельна компанія “Рідний дім” ” (Постачальником, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Федасом Сергієм Анатолійовичем (Покупцем, відповідачем у справі) 08.02.2021 укладений договір №08/02 поставки каменю бутового, щебеню, відсіву, щебенево-піщаної суміші (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язувався поставити товар та передати у власність Покупця камінь, узгодженими партіями, а Покупець - прийняти і оплатити кожну партію: каменю бутового, щебеню, відсіву, щебенево-піщаної суміші (іменований надалі товар) на умовах і згідно з цим Договором.
Згідно п. 2.1 Договору ціна на кожну партію товару, що поставляється за цим договором поставки є договірною, встановлюється Постачальником та вказується в рахунку-фактурі.
За визначенням п. 2.3 Договору, розрахунки Покупця з Постачальником за товар здійснюються шляхом безготівково перерахування 100% передплати документально підтвердженої ціни партії товару згідно рахунку-фактури, на банківський рахунок Постачальника, або на умовах, визначених у Заявці.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що повний розрахунок за товар, згідно рахунку-фактури по якому було здійснено передоплату, яка визначена в п. 2.3 договору поставки, здійснюється не пізніше 3 банківських днів після поставлення товару, але за умови попереднього надання Гарантійного листа або Банківської гарантії з боку покупця щодо оплати товару.
Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за цим договором Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що настає із дати несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення виконання.
В пункті 5.4 Договору сторонами узгоджено, що крім сплати пені/неустойки сторона, що порушила умови даного договору, відшкодовує іншій стороні заподіяні збитки, які були отримані в наслідок неналежного виконання умов даного Договору. За порушення грошового зобов'язання винна Сторона сплачує проценти за неправомірне користування коштами.
За визначенням п. 7.1 Договору, цей договір вважається набуває чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до його повного виконання.
Термін дії цього договору продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії договору письмово не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати цей договір (п. 7.2 Договору).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 170275,37 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- № 72/1 від 11.02.2021 на суму 2832,47 грн. з ПДВ;
- № 76 від 12.02.2021 на суму 9605,90 грн. з ПДВ;
- № 80 від 14.02.2021 на суму 11739,60 грн. з ПДВ;
- № 83 від 15.02.2021 на суму 5091,98 грн. з ПДВ;
- № 87 від 18.02.2021 на суму 2278,51 грн. з ПДВ;
- № 94 від 20.02.2021 на суму 18003,00 грн. з ПДВ;
- № 105 від 25.02.2021 на суму 31519,78 грн. з ПДВ;
- № 131 від 03.03.2021 на суму 9245,47 грн. з ПДВ;
- № 150 від 09.03.2021 на суму 7522,20 грн. з ПДВ;
- № 155 від 10.03.2021 на суму 892,80 грн. з ПДВ;
- № 164 від 11.03.2021 на суму 2624,40 грн. з ПДВ;
- № 170 від 12.03.2021 на суму 10941,55 грн. з ПДВ;
- № 180 від 16.03.2021 на суму 7673,40 грн. з ПДВ;
- № 185 від 17.03.2021 на суму 8040,60 грн. з ПДВ;
- № 194 від 19.03.2021 на суму 7968,25 грн. з ПДВ;
- № 214 від 25.03.2021 на суму 9889,46 грн. з ПДВ;
- № 266 від 06.04.2021 на суму 5238,00 грн. з ПДВ;
- № 279 від 08.04.2021 на суму 7100,80 грн. з ПДВ;
- № 95 від 07.06.2021 на суму 12067,20 грн. з ПДВ.
Видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та скріплені його печаткою.
Заперечень щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу Постачальника не надходило.
Грошове зобов'язання з оплати отриманого товару у визначений Договором строк відповідачем не виконано, станом на час звернення до суду заборгованість відповідача за отриманий товар становить 170275,37 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.
Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку Покупця без зауважень.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Виходячи з умов, наведених у п. 2.4 Договору: повний розрахунок за товар, згідно рахунку-фактури по якому було здійснено передоплату - не пізніше 3 банківських днів після поставлення товару. Проте, відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив.
Суд звертає увагу, що відповідачем умови договору щодо передньої оплати вартості товару не виконувались і позивачем поставки здійснювались за відсутності попередньої оплати. Однак наведене не звільняє відповідача від оплати вартості поставленого йому товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 170275,37 грн. заборгованості за отриманий товар за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 61134,27 грн. пені, 7747,00 грн. 3% річних та 46725,79 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.
При цьому, положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Позивачем вимога про стягнення 61134,27 грн. пені за загальний період з 17.02.2021 по 21.09.2022 заявлена на підставі п. 5.3 Договору, згідно з яким, у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за цим договором Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що настає із дати несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення виконання.
Оскільки положення договору в даному випадку не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України (посилання в договорі на стягнення пені за кожний день прострочення не є визначенням періоду часу), то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом шестимісячного строку.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що з урахуванням дат прострочення оплати за кожною окремо видатковою накладною, починаючи з 17.02.2021 та сум заборгованості за ними, враховуючи обмеження нарахування пені в шість місяців, при розрахунку пені слід виходити з правильного загального періоду нарахування пені - з 17.02.2021 по 11.12.2021 (184 календарних дня за кожною видатковою накладною). Отже, до стягнення підлягає 12845,31 грн. пені. В решті вимоги про стягнення пені (48288,96 грн. пені) суд відмовляє, як заявленої необґрунтовано.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 17.02.2021 по 21.09.2022, виходячи із прострочених сум заборгованості за кожною окремо видатковою накладною, суд встановив, що до стягнення підлягає 7751,57 грн. Оскільки суд не наділений повноваження виходу за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 7747,00 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період: березень 2021 року - вересень 2022 року, виходячи із прострочених сум заборгованості за кожною окремо видатковою накладною, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 50847,06 грн. Оскільки суд не наділений повноваженнями виходу за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 46725,79 грн.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов'язання по оплаті отриманого товару, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 170275,37 грн. основного боргу, 12845,31 грн. пені, 7747,00 грн. 3% річних та 46725,79 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (48288,96 грн. пені) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3563,91 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Федаса Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь приватного підприємства “Будівельна компанія “Рідний дім” (вул. Дубова, буд. 40, м. Львів, 79067; ідентифікаційний код 35664556) 170275,37 грн. (сто сімдесят тисяч двісті сімдесят п'ять грн. 37 коп.) основного боргу, 12845,31 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 31 коп.) пені, 7747,00 грн. (сім тисяч сімсот сорок сім грн. 00 коп.) 3% річних, 46725,79 грн. (сорок шість тисяч сімсот двадцять п'ять грн. 79 коп.) інфляційних втрат та 3563,91 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят три грн. 91 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.02.2023.
Суддя В.В. Левкут