номер провадження справи 18/147/22
09.02.2023 справа № 908/1959/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1959/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-проектно-виробнича компанія “СПЕЦЗАХИСТ” (вул. Запорізька, буд. 9, кв. 69, м. Запоріжжя, 69002; поштова адреса: вул. Заводська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035)
до відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 37-Б, м. Запоріжжя, 69037)
про стягнення 790139,58 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради 790139,58 грн., які складаються з: 701604,51 грн. основного боргу за договором підряду № 4531/273 від 06.05.2021, 10379,90 грн. 3% річних та 78155,17 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 4531/273 від 06.05.2021 щодо оплати вартості виконаних робіт з технічного переоснащення за серпень 2021 року в повному обсязі та у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням передбачених законом компенсаційних санкцій. За доводами позивача, роботи за договором виконані підрядником у повному обсязі та прийняті замовником, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт від 20.08.2021, актом № 1/1/273 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 20.08.2021 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2021 року від 20.08.2021. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 10000,00 грн. витрат на правову допомогу. В позові зазначено, що документи на підтвердження витрат на правничу допомогу будуть надані під час розгляду справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2022 справу № 908/1959/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 24.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1959/22, присвоєно справі номер провадження 18/147/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1959/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу суду про відкриття провадження у справі вручено повноважному представнику відповідача 04.11.2022.
Від відповідача 08.11.2022 (в межах визначеного судом строку) надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив про те, що погоджується із наведеними у позовній заяві доводами позивача та викладеними в позові обставинами, які підтверджені документально і додаткової перевірки не потребують, а саме: щодо укладення сторонами договору підряду №4531/273 від 06.05.2021, з наведеними у позовній заяві умовами, а також зазначення позивачем про те, що за Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради рахується заборгованість за виконані позивачем роботи у розмірі 701604,51 грн.; враховуючи дату оформлення акту виконаних робіт кінцевий строк оплати мав бути 31.03.2022; відповідач допустив порушення умов договору, яке триває з 01.04.2022. Водночас відповідач вказав на те, що на підставі п. 18.1 договору та беручи до уваги введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану в Україні виникли обставини непереборної сили, передбачені як чинним законодавством так і договором підряду. Торгово-промислова палата України видала загальний лист вих.№2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким визнала воєнний стан, введений на території України обставинами форс-мажору (непереборної сили). Оскільки додатковою угодою до Договору внесено зміни до Плану фінансування та погоджено здійснення оплати в березні 2022 року, то форс-мажорні обставини наступили саме під час військової агресії російської федерації проти України. Відповідач погоджується з необхідністю сплати на користь ТОВ “Інженерно-проектно-виробнича компанія “СПЕЦЗАХИСТ” суми 701604,51 грн. заборгованості за договором підряду, але повністю відхиляє позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки затримка платежу пов'язана із військовою агресією російської федерації проти України (як обставини непереборної сили) та затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590 “Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану”, яким припинені відповідні виплати за виконані позивачем роботи з “Влаштування системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей”, як то передбачено Договором підряду №4531/273 від 06.05.2021. Крім того, відповідач заперечив проти наведеного у позовній розміру судових витрат в частині витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. та зазначив, що позивачем не надано до суду розрахунку цих витрат. Справа не потребувала затрат значного часу, підготовка позову не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому, за твердженням відповідача, заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною з фактичними затратами. Тим більш позивач бажає стягнення ще не виконаної юридично-правової роботи. Відповідач просив позов задовольнити частково: стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради на користь позивача заборгованість за договором підряду №4531/273 від 06.05.2021 в сумі 701604,51 грн., в іншій частині позовних вимог - відмовити; судові витрати розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог.
Від позивача 11.10.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що обставини непереборної сили, на які посилається відповідач, фактично наступили 24 лютого 2022 року, однак від відповідача на адресу позивача за цей час, на виконання п. 18.2 Договору, не надходило жодного письмового повідомлення з інформацією про те, що вказані обставини будь-яким чином впливають на можливість виконання обов'язків щодо оплати за договором. Окрім того, на адресу відповідача заздалегідь, до звернення до суду, направлена претензія №347 від 22.07.2022, яка залишена відповідачем без відповіді. Саме лише посилання на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є належним доказом настання форс-мажорних обставин для відповідача, оскільки відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України відсутній. Відносно наданих відповідачем в якості доказів вжиття заходів для виконання своїх обов'язків за договором реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 06.04.2022 № 173 та пропозиції на фінансування № 17590 від 18.04.2022 позивач відзначив, що відсутні жодні докази подання повторних пропозицій у наступний період, або отримання будь-яких роз'яснень причини відсутності фінансування від компетентних органів. В абз. 4 п.п. 2 п. 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590, зокрема вказано, що Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка за видатками спеціального фонду державного та місцевих бюджетів оплату послуг з монтажу, установки та ремонту охоронної та пожежної сигналізації, а в даному випадку це саме ті роботи, які виконував позивач за договором, відповідно, здійснення оплати таких робіт передбачено законодавством. Позивачем з посиланням на ч. 8 ст. 129 ГПК України, також зазначено, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані пізніше, оскільки на даний час ще відсутні усі необхідні документи, які підтверджують розмір витрат. Отже надання відповідачем заперечень в цій частині за відсутності наданих документів є передчасним.
У запереченнях на відповідь на відзив, наданих відповідачем засобами електронного зв'язку 18.11.2022, відповідач зокрема зазначив, що в п. 18.1.2 п. 18.1 договору сторони передбачити певні обставини, які через їх надзвичайний характер є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання, зокрема збройний конфлікт, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо. Відтак, наявні всі передумови для звільнення відповідача від сплати інфляційних втрат та 3% річних. Відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732), відповідачем подані Реєстри фінансових зобов'язань, будь-яких інших форм організації проплат чинним законодавством для бюджетних установ не передбачено. Відтак, відповідач вжив всіх належних від нього заходів для виконання бюджетного фінансового зобов'язання за Договором підряду №4531/273 від 06.05.2021. Відповідач просив суд врахувати ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов'язок з виконання умов договору та звільнити у порядку ст. 617 ЦК України, ст.ст. 218, 219 ГК України від сплати заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних.
Від позивача 09.12.2022 до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу, в якому позивач зазначив, що загальна вартість витрат на правову допомогу складає 4000,00 грн. До клопотання долучені копії: договору про надання юридичних послуг від 01.09.2022, рахунку № 06/12 від 06.12.2022 на суму 4000,00 грн., службової записки-звіту № 06/12-1 від 06.12.2022 щодо надання послуг за договором юридичних послуг від 01.09.2022, акта приймання-передачі наданих послуг від 06.12.2022 на суму 4000,00 грн., платіжної інструкції № 5801 від 07.12.2022.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/1959/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом вересня-грудня 2022 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 16.01.2023, рішення прийнято без його проголошення - 09.02.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю “Інженерно-проектно-виробнича компанія “СПЕЦЗАХИСТ” (Підрядником, позивачем) та Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (Замовником, відповідачем) 06.05.2021 укладений договір підряду №4531/273 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язався за завданням Замовника на свій ризик, в межах договірної ціни, виконати та здати в установлений договором строк закінчені роботи по об'єкту: «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 273 «Пізнайко» Запорізької міської ради Запорізької області, вул. Республіканська, 49 в м. Запоріжжя. Технічне переоснащення. Влаштування системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей». Згідно з ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 (за кодом ДК 021:2015 - 45310000-3 - Електромонтажні роботи), а Замовник зобов'язався надати підряднику Об'єкт (фронт робіт з технічного переоснащення), передати проектну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи та оплатити їх.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що строки виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів) визначаються календарним графіком виконання робіт (Додаток 2).
В пункті 2.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2021) визначено, що згідно з календарним графіком виконання робіт: початок виконання робіт Підрядником - з моменту підписання договору, завершення - не пізніше 31.07.2022 року.
Згідно із п. 3.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2021) договірна ціна є твердою і складає 701604,51 грн., у т.ч. ПДВ - 116934,09 грн., в тому числі: сума фінансування на 2021 рік складає 0,00 грн., сума фінансування на 2022 рік, за умови затвердження бюджетних асигнувань, складатиме 701604,51 грн., у т.ч. ПДВ - 116934,09 грн.
Відповідно до п. 4.2.4 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та згідно умов договору прийняти об'єкт, що передається за Договором, та оплатити виконані роботи.
Пунктом 13.4 Договору передбачено, що передача виконаних робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється «Актом приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (форма № КБ-3).
За визначенням п. 14.6 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється Замовником в межах договірної ціни Договору у термін 30 календарних днів з дати підписаного сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідки про вартість будівельних робіт та витрати (форма КБ-3).
Відповідно до п 19.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2021) договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2022, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Додатком 2 до додаткової угоди від 30.12.2021 Календарний графік виконання робіт викладено у новій редакції, згідно з якою термін виконання робіт: травень 2021 року - липень 2022 року.
Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання умов Договору виконано робити на загальну суму 701604,51 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1/273 за серпень 2021 року форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2021 року та актом № 1/1/273 вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт, за серпень 2021 року, які підписані сторонами 20.08.2021.
У зв'язку із відсутністю оплати за Договором позивачем на адресу відповідача направлена претензія вих. № 347 від 22.07.2022 щодо сплати наявної заборгованості за договором підряду № 4531/273 від 06.05.2021 в розмірі 701604,51 грн., 17588,17 грн. 3% річних та 141243,51 грн. інфляційних втрат. На підтвердження направлення претензії позивачем надано копії фіскального чеку, поштової накладної та опису вкладення від 26.07.2022.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Обставини справи свідчать, що відповідачем виконані, а позивачем прийняті без зауважень передбачені Договором роботи, що підтверджується двостороннє підписаними Актом приймання виконаних будівельних робіт № 1/273 за серпень 2021 року форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за серпень 2021 року та актом № 1/1/273 вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт, за серпень 2021 року.
Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт від відповідача на момент підписання цих документів не надходило.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строк оплати виконаних робіт визначено п. 14.6 Договору - у термін до 30 календарних днів з дати підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).
Згідно із п. 5 додаткової угоди № 3 від 30.12.2021 до Договору сторони дійшли згоди План фінансування будівництва (Додаток № 3 до договору) викласти у новій редакції, згідно з якою визначено здійснення оплати за виконані робити - у березні 2022 року, тобто до 31.03.2022.
Відповідач оплату виконаних робіт не здійснив ані у визначений Договором строк, ані у передбачений додатковою угодою від 30.12.2021 термін.
Стосовно вартості виконаних робіт спір між сторонами відсутній. Відповідач щодо наявності заборгованості за виконані за Договором роботи не заперечив, позовні вимоги в частині стягнення 701604,51 грн. визнав.
Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зважаючи на те, що відповідачем вартість виконаних позивачем робіт та розмір заборгованості не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості виконаних робіт у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 701604,51 грн. основного боргу за виконані за Договором роботи заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Крім зазначеної вимоги про стягнення суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 10379,90 грн. 3% річних та 78155,17 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на умови п. 5 додаткової угоди № 3 від 30.12.2021 до Договору та викладеного сторонами Плану фінансування будівництва (Додаток № 3 до договору) у новій редакції, Замовник мав здійснити оплату виконаних робі до 31.03.2022, прострочення триває з 01.04.2022.
Факт порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт є доведеним і відповідачем не спростований.
Заперечення відповідача у відзиві на позов стосуються нарахованих позивачем відсотків річних та інфляційних втрат, з огляду на те, що затримка платежу пов'язана із виникненням форс-мажорних обставин у зв'язку із військовою агресією проти України та введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану; відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для виконання бюджетного фінансового зобов'язання та погашення заборгованості за договором, що не відбулось з незалежних від нього причин.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.
Відповідно до змісту ч.2 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати України” форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, але не виключно: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години.
Офіційним листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-Промисловою палатою України підтверджено, що обставини з 24 лютого 2022 року (військова агресія Російської Федерації проти України) до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи вищевикладене, суд визнав, що в даному випадку наявність дії форс-мажорних обставин на території України (обставин непереборної сили), починаючи з 24.02.2022 та по теперішній час, є загальновідомою обставиною, що не потребує доказування.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року (зі змінами), затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого в тому числі входить Запорізька міська територіальна громада.
В підпункті 18.1.3 п. 18.1 укладеного сторонами Договору визначено, що при настанні обставин, які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і непереборними обставинами, наслідком яких є неможливість протягом певного часту частково або в повній мірі виконання зобов'язань за цим Договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов'язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили (за винятком зобов'язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), відповідно до часу дії обставин непереборної сили, при цьому, термін виконання всіх зобов'язань за цим договором збільшується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
Відповідно до змісту п. 18.2 Договору сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов'язана повідомити в письмовій формі іншу сторону про їх настання та направити сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України на підтвердження настання таких обставин.
Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду і постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначено, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може бути визнаний беззаперечним доказом про їх наявність, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).
Отже, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним та беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) та в будь-якому разі повинен оцінюватись у сукупності з іншими доказами.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.4, 3.41, 3.42, 4.4. Положення про Департамент освіти і науки Запорізької міської ради, затвердженого рішенням міської ради № 33 від 30.09.2020, Департамент є виконавчим органом Запорізької міської ради; є юридичною особою, має рахунки, відкриті в органах Державіної казначейської служби України; виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів відповідно до бюджетного законодавства; здійснює процедури закупівель товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі” та інших нормативно-правових актів. Департамент утримується за рахунок коштів бюджету міста.
За змістом ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України та інш.
Відповідно до п. 1.1 “Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 (далі - Порядок), цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 46, 48, 51, 112, 116-118 Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення здійснення контролю органами Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства) при взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками і одержувачами коштів державного та місцевих бюджетів, які перебувають на казначейському обслуговуванні, удосконалення механізмів використання бюджетних коштів та управління бюджетними коштами.
Орган Казначейства здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників і одержувачів бюджетних коштів відповідно до Бюджетного кодексу України та з урахуванням вимог Закону України “Про міжнародні договори України”, законодавства у сфері закупівель, інших актів законодавства України, що не суперечать бюджетному законодавству, та цього Порядку.
Відповідно до п. 2.1 цього Порядку розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.
Згідно з п.п. 2.2., 2.3 Порядку Розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання (п. 2.2). Органи Казначейства звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру (п. 2.3).
Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та/або бюджетного фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою "зареєстровано та взято на облік" (п. 2.7 Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вживались заходи для виконання бюджетного фінансового зобов'язання за Договором № 4531/273 від 06.05.2021 на суму 701604,51 грн., про що свідчить копія Реєстру бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (Додаток 1 до Порядку) № 157 від 14.05.2021, який було подано до органу Державної казначейської служби України та згідно з яким бюджетне фінансове зобов'язання зареєстровано та взято на облік 19.05.2021, про що свідчить відповідна відмітка на Реєстрі.
Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради також оформлена пропозиція на фінансування № 32076 від 24.06.2022 на суму 701604,51 грн. з метою оплати замовлення згідно з Договором, укладеним з ТОВ “ІПВК “Спецзахист”.
Відповідно до положень ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України обставини щодо наявності непоборної сили є підставою для звільнення від відповідальності.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1,2 ст. 614 ЦК України).
Суд відзначає, що введений з 24.02.2022 у зв'язку з воєнною агресією російської федерації на території України воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною наявності надзвичайних, невідворотних та об'єктивних обставин до їх офіційного припинення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України та, відповідно, є підставою для звільнення в період дії зазначених форс-мажорних обставин від відповідальності за порушення зобов'язання в силу закону.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанові Верховного Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
В пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що з огляду компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Верховний Суд зазначив, що конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання за Контрактом, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).
Суд враховує, що відсотки річних по суті є компенсацією від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Однак з огляду на вищезазначений порядок здійснення розрахунків бюджетними коштами, передбачений чинним законодавством, відповідач як бюджетна установа не мав у своєму розпорядженні необхідних коштів, а отже фактично не користувався грошовими коштами належними до сплати позивачу та не утримував їх.
Оцінивши у сукупності конкретні обставини справи, а саме: значний розмір основного зобов'язання, який відповідачем визнано у повному обсязі; ступінь вини боржника, з огляду на вжиття ним заходів з метою належного виконання бюджетного фінансового зобов'язання за Договором, що підтверджено документально, а також з огляду на умови п. 18.1.3 Договору та те, що строк виконання зобов'язання з оплати з урахуванням викладеної згідно із додатковою угодою № 3 від 30.12.2021 нової редакції Плану фінансування будівництва настав під час дії воєнного стану (березень 2022 року), введеного на території України з 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, який триває й на час розгляду цієї справи, що є обставинами непереборної сили, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 10379,90 грн. 3% річних як відповідальності за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Нарахування позивачем інфляційних втрат на суму заборгованості суд визнав обґрунтованим, підстави для звільнення відповідача від їх сплати відсутні.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: квітень 2022 року - серпень 2022 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 78155,17 грн., як і визначено позивачем, Вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт в повному обсязі і у визначений Договором строк, або підстав для звільнення від такого зобов'язання, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 701604,51 грн. основного боргу та 78155,17 грн. інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 10379,90 грн. 3% річних як відповідальності за час прострочення виконання грошового зобов'язання суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 11696,39 грн. судового збору.
Стосовно розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.
До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В наданому суду 09.12.2022 клопотанні про долучення до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу позивач визначив розмір понесених витрат на правову допомоги в сумі 4000,00 грн., які він просив стягнути з відповідача.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного ТОВ “Інженерно-проектно-виробнича компанія “СПЕЦЗАХИСТ” (Замовник) та Адвокатським бюро “Машко Ганни Ігорівни” (Виконавець) договору про надання юридичних послуг 01.09.2022, у порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату юридичні послуги, а Замовник зобов'язується сплатити такі послуги.
Відповідно до п. 2.1 цього договору за надання юридичних послуг за цим договором Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю гонорар у наступних розмірах: за вивчення матеріалів та підготовку позовної заяви - 3000,00 грн.; за підготовку відповіді на відзив, додаткових процесуальних та інших документів - з розрахунку 450,00 грн. людино/година; за участь у судовому засіданні в суді першої інстанції - 1500,000 грн.
На виконання договору про надання юридичних послуг від 01.09.2022 сторонами підписаний акт приймання передачі наданих послуг від 06.12.2022, згідно з яким узгоджено наступні юридичні послуги: опрацювання документів та підготовка позовної заяви у справі 908/1959/22 про стягнення заборгованості з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради за договором № 4531/273 від 06.05.20021 (вартість послуги 3000,00 грн., з розрахунку 450,00 грн. людино/година); підготовка відповіді на відзив у справі 908/1959/22 (вартість послуги 1000,00 грн., з розрахунку 450,00 грн. людино/година); загальна вартість наданих послуг складає 4000,00 грн.
Згідно договору про надання юридичної допомоги від 01.09.2022 позивач сплатив на користь АБ “Машко Ганни Ігорівни” 4000,00 грн. згідно рахунку № 06/12 від 06.12.2022, що підтверджується платіжним документом № 5801 від 07.12.2022.
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвокатського бюро “Машко Ганни Ігорівни” в особі керуючої бюро адвоката Машка Ганни Ігорівни, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ “Інженерно-проектно-виробнича компанія “СПЕЦЗАХИСТ” є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У відзиві на позов відповідач не погодився з зазначеним позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат розміром витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. Щодо визначеної у клопотанні позивача суми 4000,00 грн. відповідач заперечень не надав.
Суд враховує, що договором про надання юридичних послуг від 01.09.2022 сторони узгодили порядок оплати наданих послуг у фіксованому розмірі за певні послуги.
За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Правомірність та дійсність понесення позивачем відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.
На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи № 908/1959/22.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 37-Б, м. Запоріжжя, 69037, ідентифікаційний код 37573094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-проектно-виробнича компанія “СПЕЦЗАХИСТ” (вул. Запорізька, буд. 9, кв. 69, м. Запоріжжя, 69002; поштова адреса: вул. Заводська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; ідентифікаційний код 37778452) 701604,51 грн. (сімсот одну тисячу шістсот чотири грн. 51 коп.) основного боргу, 78155,17 грн. (сімдесят вісім тисяч сто п'ятдесят п'ять грн. 17 коп.) інфляційних втрат, 11696,39 грн. (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто шість грн. 39 коп.) судового збору та 4000,00 грн. (чотири тисячі 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.02.2023.
Суддя В.В. Левкут