номер провадження справи 18/153/22
09.02.2023 справа № 908/2087/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали справи № 908/2087/22
за позовом приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050; адреса представника адвоката Синюка Станіслава Леонідовича: вул. Герцена, буд. 10, офіс 320, м. Київ, 04050)
до відповідача товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 12787,50 грн.
Без виклику учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” 12787,50 грн. страхового відшкодування.
Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив несплату шкоди, завданої особою, винною у ДТП, відповідальність якої застраховано відповідачем. Спричинення шкоди сталося внаслідок скоєння 09.02.2022 в місті Вишневе Київської області дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та Ford FUSION д/н НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.04.2022 у справі № 369/2668/22 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 . Позивачем відповідно до умов договору PVP.S № 2101802 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25.05.2021 здійснено страхову виплату в розмірі 12787,50 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Ford FUSION д/н НОМЕР_2 , застрахована в ТзДВ “Страхова компанія “Кредо” згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №ЕР/203961260, який є діючим станом на 09.02.2022. За доводами позивача, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача. Посилаючись на приписи статей 22, 979, 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, Закону України “Про страхування” та Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, позивач просив позов задовольнити. В прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 справу № 908/2087/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2087/22, присвоєно справі номер провадження 18/153/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/2087/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Згідно довідки про доставку документу в електронному вигляді ухвалу суду від 01.11.2022 доставлено в електронний кабінет відповідача 01.11.2022.
Від відповідача 11.11.2022 (в межах визначеного судом строку) на електронну адресу суду надійшов відзив на позов. Відповідач погодився з тим, що після виплати страхового відшкодування за договором до позивача перейшло право вимоги потерпілого в силу ст.ст.27, 993 Закону України «Про страхування». Відповідач відзначив, що 09.02.2022 від учасників ДТП надійшло звернення на кол-центр ТДВ СК «Кредо» і 21.02.2022, у строки передбачені п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», представником відповідача проведено огляд транспортного засобу Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 , за результатами якого складений акт огляду. Заперечення відповідача стосуються того, що згідно п. 32.7 ст. 32 Закону Страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу. Згідно звіту №3002168/05/22 про оцінку транспортного засобу Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 від 03.05.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 6708,09 грн., франшиза згідно поліса - 00,00 грн. Враховуючи викладене, відповідач частково визнав вимогу позивача про відшкодування шкоди в розмірі 6708,09 грн. Відносно заявлених позивачем витрат на правничу допомогу відповідач вказав на те, що їх розмір є завищеним. Підготовка справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи оскільки вказана справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом. Також звернув увагу на те, що такі дії як копіювання додатків, їх зшивання та надсилання позовної заяви не відноситься до послуг адвоката оскільки останні не потребують професійних навичок. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові у справі №826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором. У відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1000,00 грн. Відповідач просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без участі його представника.
Від позивача 09.12.2022 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача заперечив та зазначив, що виплату страхового відшкодування здійснено позивачем на підставі договору PVP.S № 2101802 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25.05.2021. Відповідно до п. 1.4 договору транспортний засіб Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 (рік випуску 2019) застрахований за категорією «А»: ТЗ зі строком експлуатації до 4-х років. Згідно п. 2.8.5.1.1 договору при пошкодженні застрахованих ТЗ категорії «А» страхове відшкодування виплачується без вирахування зносу складових, деталей і обладнання ТЗ, що підлягають заміні. Позивач звернув увагу, що відповідач погодився з тим, що підстави для застосування зносу при розрахунку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 відсутні, оскільки строк експлуатації вказаного ТЗ не перевищував 7 років (рік випуску 2019) і у Звіті №3004168/05/22, який наданий відповідачем, визначено розмір КФЗ - 0. Згідно з п. 2.8.5.6 договору розмір збитку може визначатись на підставі рахунків на проведення відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого ТЗ на СТО, на яку Страхувальник був направлений Страховиком. Страховик має безумовне право перевірки та узгодження з СТО доцільності, обсягів, видів і цін стосовно складових (деталей), відновлювальних робіт та необхідних матеріалів. За доводам позивача, розрахунок виплати страхового відшкодування здійснено відповідно до рахунку СТО і у відповідності до умов договору внаслідок настання 09.02.2022 страхового випадку (ДТП) позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 12757,50 грн. шляхом перерахування коштів згідно із платіжними дорученнями на рахунок фірмової ремонтної організації, оскільки застрахований у позивача транспортний засіб відносно новий 2019 року випуску і обслуговувався на фірмовому СТО. Реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати, а наведений розрахунок розміру матеріального збитку є лише попереднім оціночним документом. Також позивач зауважив, що наданий відповідачем Звіт №3004168/05/22 не є належним доказом, що обґрунтовує розмір відновлювального ремонту, оскільки містить позначення з «*», що свідчить про коригування даних вручну: курс перерахунку EUR (аркуш 2 калькуляції), кількість нормо годин ремонтних робіт щодо боковини задньої лівої (аркуш 1 калькуляції); ремонт фарбування боковини задньої лівої не в повному обсязі, а лише 50%; не враховано вартість нормо годин згідно рахунку фірмового СТО. Відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки позивачу в обсязі, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, що становить 12787,50 грн. Відносно розміру витрат на надання правничої допомоги позивач вказав на те, що він, скориставшись наданим йому правом згідно ст. 59 Конституції України, самостійно обрав захисника своїх прав та поніс додаткові судові витрати в розмірі 6000,00грн., які пов'язані із наданням правничої допомоги. Вартість однієї нормо години адвоката у розмірі 1200,00 грн. відповідає середній ціні ринку послуг адвоката в місті Києві та не перевищує гранично допустимий розмір компенсації витрат на правничу допомогу, визначену Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу у цивільних та адміністративних справах» (15.12.2017 втратив чинність). За змістом детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої допомоги, вбачається, що адвокат Синюк С.Л. надав позивачеві юридичні консультації, вивчив матеріали справи і відповідну законодавчу базу, проаналізував практику і склав документ правового характеру, що узгоджується із обов'язками, визначеними договором про надання правової допомоги. За доводами позивача, твердження представника відповідача є його внутрішніми суб'єктивними оціночними судженнями.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/2087/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, а також інтенсивні артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом вересня-грудня 2022 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 16.01.2023, рішення прийнято без його проголошення - 09.02.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
З відповіді НПУ та постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.04.2022 у справі № 369/2668/22 вбачається, що 09.02.2022 в місті Вишневе Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та Ford FUSION д/н НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.04.2022 у справі № 369/2668/22 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 . В постанові зазначено, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наданими доказами. ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення та оголошено їй усне зауваження.
Згідно із договором PVP.S № 2101802 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25.05.2021 на момент ДТП автомобіль Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 (власник ДП «Шенкер») застрахований ПрАТ “ПРОСТО-страхування” (позивачем).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Страхувальник за договором PVP.S № 2101802 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25.05.2021 звернувся до позивача (страховика) з повідомленням про настання випадку, що має ознаки страхового.
На підставі Акту огляду транспортного засобу від 14.02.2022, рахунку-фактури ФОП ОСОБА_3 № 119 від 16.02.2022 та страхового акту № 159112 від 31.05.2022 страховиком здійснено страхову виплату в розмірі 12787,50 грн. (платіжне доручення №6661 від 02.06.2022).
Відповідно до ст.ст. 8, 9 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону України «Про страхування»).
За замістом ст.ст. 9, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.
У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Так, статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Вказана стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону “Про страхування”, надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація.
Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування. Якщо страхові виплати спрямовані на покриття збитків, що виникли у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю страхувальника, право вимоги до винної особи до страховика не переходить.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Вина водія автомобіля Ford FUSION д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 встановлена постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.04.2022 у справі № 369/2668/22.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу Ford FUSION д/н НОМЕР_2 , застрахована в ТзДВ “Страхова компанія “Кредо” згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №ЕР/203961260, який є діючим станом на 09.02.2022.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Заяву про виплату страхового відшкодування вих. № 04-977 від 23.06.2022 отримано відповідачем 05.07.2022. Відповіді на заяву не надано, страхове відшкодування не виплачено.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом та регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Пунктом 22.1 ст. 22 зазначеного Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 вказаного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом №ЕР/203961260 встановлено, що ліміт за шкоду майну - 130000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахування зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Вказані обставини відповідачем підтверджені у відзиві на позов.
Відносно заперечень відповідача щодо розміру страхового відшкодування та того, що страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду і згідно звіту №3002168/05/22 про оцінку транспортного засобу Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 від 03.05.2022 вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 6708,09 грн., тому в цій сумі відповідач визнає позовні вимоги позивача, суд зазначає наступне.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску автомобіля - 2019, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував строк, встановлений пунктом 7.38 Методики, згідно з яким значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.
Відповідно до листа Верховного суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля".
Тобто, Верховним судом України запропоновано альтернативні варіанти визначення розміру шкоди, а саме, або висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Згідно рахунку-фактури ФОП ОСОБА_3 № 119 від 16.02.2022 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 склала 12787,50 грн. За страховим випадком позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 12787,50 грн.
Судом досліджено копію звіту № 3004168/05/22 про оцінку колісного транспортного засобу Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 від 03.05.2022, який здійснений суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 за зверненням товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”.
Відповідно до висновку, викладеного у зазначеному звіті, ринкова вартість автомобіля Hyundai ELANTRA д/н НОМЕР_1 від 03.05.2022 на момент пошкодження складає 455632,96 грн., вартість відновлюваного ремонту складає 6705,09 грн., коефіцієнт фізичного зносу складає - 0.
Однак, з наданого звіту не вбачається, яким чином висновки щодо визначення ринкової вартості об'єкта оцінки на момент пошкодження вплинули на визначення відновлювального ремонту КТЗ, тому посилання відповідача на те, що страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу є недоречним.
Суд враховує, що перелік пошкоджень в наданому відповідачем акті огляду транспортного засобу №3004168 від 09.04.2022 не співпадає з переліком, наведеним у наданому позивачем акті огляду транспортного засобу № 159112 від 14.02.2022, тому вказаний акт та відповідно ремонтна калькуляція сприймається судом критично.
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.
Враховуючи положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить у межах фактичних затрат право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що до позивача, який сплатив страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги, в порядку суброгації, з відповідача сплаченого страхового відшкодування в розмірі 12787,50 грн., оскільки відповідальність власника транспортного засобу Ford FUSION д/н НОМЕР_2 застрахована в ТзДВ “Страхова компанія “Кредо” (відповідачем).
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідач після отримання заяви позивача про регресні вимоги відповіді на заяву не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір та право регресного відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 12787,50 грн. на підставі статті 27 Закону України “Про страхування”, статті 993 ЦК України.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.
Позивач у позовній заяві зазначив, що ним понесені додаткові судові витратив розмірі 6000,00 грн., які пов'язані з наданням правничої допомоги, які він просив стягнути з відповідача.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
До позовної заяви позивачем долучено копії: договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, реєстру справ (додаток № 1 до договору) від 01.09.2022, акту виконаних робіт від 23.09.2022, платіжного доручення № 10762 від 01.09.2022 на загальну суму 99000,00 грн. оплати юридичних послуг, у т.ч. щодо даної страхової справи, детального опису робіт (наданих послуг) від 23.09.2022 на суму 6000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” (клієнтом) та Адвокатським бюро “Синюк та партнери” в особі керуючого бюро адвоката Синюка Станіслава Леонідовича договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020, Адвокатське бюро зобов'язується за дорученням клієнта надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
На виконання договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020 сторонами підписаний акт виконаних робіт від 23.09.2022 за період вересень 2022 року згідно переліку справ на загальну суму 99000,00 грн., у т.ч. щодо даної страхової справи на суму 6000,00 грн.
В детальному опису робіт (наданих послуг) від 23.09.2022 наведено перелік наданих адвокатом послу: консультація замовника - 1200,00 грн. (1 година), підготовчі дії - з'ясування обставин справи, визначення правовідносин сторін, збір необхідних доказів тощо - 2400 грн. (2 години), підготовка і подання позовної заяви в суд - 2400,00 грн. (2 години), загальна вартість робіт - 6000,00 грн.
Згідно Договору № 1 про надання правової допомоги позивач сплатив на користь АБ «Адвокатським бюро “Синюк та партнери” 99000,00 грн. оплати юридичних послуг, у т.ч. щодо даної страхової справи (платіжне доручення № 10762 від 01.09.2022).
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвокатським бюро “Синюк та партнери” в особі керуючого бюро адвоката Синюка Станіслава Леонідовича, а відтак правова природа зазначених витрат ПрАТ “ПРОСТО-страхування” є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У відзиві на позов відповідач просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1000,00 грн. посилаючись на те, що підготовка справи в суді не мала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки справа є малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, при виготовлення позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів.
Однак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, та відповідно не доведено того, що заявлена позивачем сума витрат є надмірно великою.
Правомірність та дійсність понесення позивачем відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи об'єм проведеної роботи при підготуванні позовної заяви та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.
На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи № 908/2087/22.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (просп. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068; ідентифікаційний код 13622789) на користь приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування” (вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код 24745673) 12787,50 грн. (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят сім грн. 50 коп.) страхового відшкодування, 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору та 6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.02.2023.
Суддя В.В. Левкут