вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" лютого 2023 р. Справа№ 910/5485/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна"
на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2022
у справі № 910/5485/22 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Григорук Тетяни Олександрівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна"
про стягнення 64 350,00 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В червні 2022 року Фізична особа-підприємець Григорук Тетяна Олександрівна (далі за текстом - ФОП Григорук Т.О.; позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" (ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна"; відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 64 350,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем обов'язків за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №ФТЛЕ00072 від 27.08.2019 в частині оплати отриманих послуг з перевезення.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2022 у справі №910/5485/22 позов задоволено та стягнуто з ТОВ «ФТЛ Сервіс Україна» на користь ФОП Григорук Т.О. 64 350,00 грн боргу, 2 481,00 грн судового збору та 7 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано тим, що сторонами погоджено, що оплата здійснюється за фактом вивантаження товару впродовж 3-х банківських днів і додаткове надання окремих документів не передбачено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 64 350,00 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги, її доводів та заперечень.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Підставою для скасування судового рішення ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" вважає порушення норм процесуального права (ст.ст. 2, 73, 76 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст. 3, 213, 549, 628, 629, 908, 926 ЦК України, ст.ст. 180, 193 ГК України та процесуального права, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що позивачем не надано доказів надсилання на адресу відповідача міжнародної вантажної накладної, оскільки надання оригіналу вантажної накладної, яка підтверджує факт надання послуг експедитора, є необхідною умовою для того, щоб замовник пересвідчився у належному виконанні перевезення.
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що у випадку виникнення розбіжностей в тлумаченні умов договору, пріоритетними є умови, які викладені в заявці. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 900 грн.
01.02.2023 через систему «Електронний суд» від ТОВ «ФТЛ Сервіс Україна» надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення пропущеного строку для їх подачі як такий, що пропущений з поважних причин.
У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У даному випадку ТОВ «ФТЛ Сервіс Україна» було пропущено строк, встановлений ухвалою суду від 09.12.2022. Так, в пункті 4 резолютивної частини цієї ухвали роз'яснено скаржнику право подати до суду апеляційної інстанції заперечення на відзив протягом п'яти днів з дня його отримання. Водночас, як вбачається із матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу відповідач отримав 27.12.2022, відтак останній день строку для подання заперечень на відзив припадає на 02.01.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.
Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена. Така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого ухвалою суду від 09.12.2022 (до 02.01.2023), відповідач не звертався до суду із заявою про продовження строку для подання заперечень на відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновків про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «ФТЛ Сервіс Україна» про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу та про залишення заперечень на відзив без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України як такого, що поданий після закінчення процесуального строку, встановленого судом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2022 апеляційну скаргу ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" у справі № 910/5485/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Після виходу судової колегії з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5485/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2022 у справі № 910/5485/22 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.
Після надходження до суду матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2022 у справі № 910/5485/22; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 270 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні від 27.08.2019 № ФТЛЕ00072, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" та ФОП Григорук Тетяною Олександрівною, остання зобов'язалася за плату і за рахунок відповідача організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.
Згідно з п. 1.3 договору, виконуючи умови цього договору ФОП Григорук Т.О. виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" та заключає договори, пов'язані з перевезенням вантажів Товариства.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою.
За положеннями п. 2.4 договору факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Пунктами 4.4, 4.5 передбачено, що оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків. Винагородою ФОП Григорук Т.О. згідно із цими рахунками, є різниця між сумою, що перерахована ТОВ "ФТЛ Сервіс Україна" за виконання умов цього договору та транзитною сумою, що підлягає оплаті перевізникам (третім особам) залучених ФОП Григорук Т.О. до виконання умов за даним договором. Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є невід'ємною частиною даного договору. (п. 4.4. Договору).
Строк оплати експедитором 1 3-5 календарних дні з моменту вивантаження (якщо інше не зазначено в заявці) за умови надання до цього моменту копій документів: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок, податкова накладна.
Строк дії договору - з моменту підписання і до 31.12.2019, а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання. (п. 9.1. договору).
На виконання умов договору 02.11.2021 сторонами підписано заявку №95187, якою узгоджено наступне: експедитор-1 - ТОВ «ФТЛ Сервіс Україна»; експедитор-2 - ФО-П Григорук Тетяна Олександрівна; маршрут - Польща-Україна, адреса завантаження - Mapei Polska; адреса розвантаження - Зазимья Мапеі Україна; термін доставки - 08.11.2021; умови оплати - 64 350,00 грн (безготівковий розрахунок). Оплата за фактом вивантаження впродовж 3-х банківських днів по вивантаженню, якщо отримувач вантажу не має претензій по цілісності вантажу; номер автомобіля/ПІБ водія - Маn.
08.11.2021 відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 03.11.2021 товар отримано ТОВ «Мапеі Україна», про що свідчить відмітка в графі 24 накладної.
Зазначене перевезення здійснене ПП «Южтрансавто» на підставі заявки №1659 від 02.11.2021, за результатом чого складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №380 від 08.11.2021 на суму 60 000,00 грн. Оплату перевезення на рахунок ПП «Южтрансавто» в сумі 60 000,00 грн позивачем здійснено на підставі платіжного доручення №5/309 від 30.12.2021 (рахунок на оплату №380 від 08.11.2021 року на суму 60 000,00 грн).
Звертаючись до суду позивач послався на те, що суму основного боргу в розмірі 64 350,00 грн відповідачем не оплачено.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилався на те, що позивачем не надано акту виконаних робіт та рахунку-фактури, у зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку з оплати.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні регулюються главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, а також Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року.
Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева.
Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
В силу дії частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статтей 4 та 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується і частина 2 статті 307 ГК України.
Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Згідно з ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб, експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Матеріалами справи підтверджено, що виконання позивачем своїх зобов'язань на підставі підписаної сторонами заявки №1659 від 02.11.2021 відповідно до укладеного договору, якою узгоджено маршрут, адресу розвантаження, умови оплати, підтверджується наявною в матеріалах справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 03.11.2021, згідно із якою товар отримано ТОВ «Мапеі Україна», про що свідчить відмітка в графі 24 накладної.
Спірне перевезення було фактично здійснено ПП «Южтрансавто», що не суперечить ст. 932 ЦК України, про що між ним та позивачем складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №380 від 08.11.2021 на суму 60000,00 грн., які сплачені позивачем здійснено на підставі платіжного доручення №5/309 від 30.12.2021.
Наведені вище докази дають підстави стверджувати про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором на підставі узгодженої заявки, якою було визначено, в тому числі і порядок оплати - за фактом вивантаження впродовж 3-х банківських днів по вивантаженню, якщо отримувач вантажу не має претензій по цілісності вантажу; номер автомобіля/ПІБ водія - Маn.
Таке визначення порядку оплати не суперечить п. 2.2 договору, яким встановлено, що умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою.
В той же час, відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг експедирування не виконав.
Посилання відповідача як на підставу звільнення його від сплати за надані позивачем послуги експедирування, на ненадання позивачем будь-яких інших документів, не приймається судом до уваги, за наявності зазначених вище письмових доказів.
При цьому право позивача на звернення до суду не обмежується будь-якими обставинами, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язкове досудове врегулювання спорів даної категорії.
З огляду на зазначене вище, вмотивованим є рішення місцевого господарського суду про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасниками справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Щодо заявленого позивачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним переглядом судового рішення, колегія суддів виходить з такого.
Частини друга та третя статті 126 ГПК України передбачають, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Позивачем на підтвердження понесених витрат надано договір про правову допомогу від 22.12.2022 № 2, укладений з адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем, акт приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2022 з описом вчинених адвокатом дій та витраченого часу, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплачу адвокату 3 900 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Однак відповідач своїм правом не скористався, пояснень та/або заперечень на заявлене позивачем клопотання не подав, а отже відповідачем не заявлено щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає зазначені витрати на професійну правничу допомогу підтвердженими, а клопотання про їх стягнення з відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2022 у справі №910/5485/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТЛ Сервіс Україна".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТЛ Сервіс Україна» (02002, місто Київ, вул. Євгена Сверстюка, 11, код ЄДРПОУ: 40826406) на користь Фізичної особи-підприємця Григорук Тетяни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 3900 (три тисячі дев'ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/5485/22 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко