79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"30" січня 2023 р. Справа №914/4092/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді С.М. Бойко
В.М. Гриців,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Баличик Галини Михайлівни б/н від 16.07.2022 року (вх. № 01-05/1711/22 від 18.07.2022 року), б/н від 15.08.2022 року (вх. № 01-05/2042/22 від 18.08.2022 року); Пеприк Ольги Михайлівни б/н від 16.07.2022 року (вх. №01-05/1734/22 від 19.07.2022 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року (суддя М.М. Петрашко; повний текст рішення складено 28.06.2022 року)
у справі № 914/4092/21
за позовом: Фізичної особи - підприємця Баличик Галини Михайлівни (надалі ФОП Баличик Г.М.)
до відповідача-1: Товариства з обмеженої відповідальністю "Латориця" (надалі ТзОВ "Латориця")
до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Ходак Марії Володимирівни (надалі ФОП Ходак М.В.)
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1.)
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 )
про визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011 року та договору оренди №7 від 15.09.2011 року,
за участю:
від позивача: Лука Т.М. - адвокат (ордер серія ВС № 1111375 від 20.07.2022 року);
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи-1: ОСОБА_1. (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області 26.02.1998 року); Лука Т.М. - адвокат (ордер серія ВС №1005364 від 26.12.2019 року);
від третьої особи-2: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог та правової позиції інших учасників справи
30.12.2021 року ФОП Баличик Г.М. звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Латориця", ФОП Ходак М.В. за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 року (зі змінами та доповненнями), укладеного між ТзОВ "Латориця" та ФОП Ходак М.В. та договору оренди №7 від 15.09.2011 року (зі змінами та доповненнями), укладеного між ФОП Баличик Г.М. та ФОП Ходак М.В.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Пилипців І.В. не мав права діяти від імені ТзОВ "Латориця" при укладенні договору про спільну діяльність, а Ходак М.В. передавати приміщення в оренду. За доводами позивача, спірний договір про спільну сумісну діяльність, в тому числі всі зміни та доповнення до нього, підписані неуповноваженим представником Товариства, а отже є недійсними. Також, за твердженням позивача, підлягає визнанню недійсним і договір оренди №7 від 15.09.2011 (з відповідними змінами та доповненнями), оскільки у ФОП Ходак М.В. не було правових підстав для передачі майна в оренду.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву (вх. № 4216/22 від 15.02.2022 року) не визнає обставин та правових підстав позову ФОП Баличик Г.М. Покликається на те, що на момент укладення спірного договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 року його сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, і від імені ТзОВ «Латориця» договір підписав повноважний представник. Крім того, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач-2 звертає увагу на наявність рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2014 у справі №914/64/14, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідачів ФОП Ходак М.В., ТзОВ "Латориця" про визнання недійсним договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011.
Третя особа (на стороні позивача) ОСОБА_1 в поясненнях на позовну заяву повністю підтримала позовні вимоги. Зазначає, що Пилипців І.В. не мав права діяти від імені ТзОВ «Латориця» та підписувати договір про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011, у зв'язку з чим в подальшому ФОП Ходак М.В. не мала права здавати приміщення в оренду згідно з договором оренди №7 від 15.09.2011, оскільки рішенням господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі №13/188 визнано недійсним рішення зборів учасників ТзОВ „Латориця" від 15.03.2004, оформлене протоколом №6, про обрання керівником Товариства Пилипціва І.В. Звертає увагу на те, що ТзОВ "Латориця" не приймало рішення про надання згоди на укладення договору про спільну діяльність та на вчинення Пилипцівим І.В. будь-яких дій від імені Товариства.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року у справі №914/4092/21 (суддя М.М. Петрашко) відмовлено в задоволенні позову ФОП Баличик Г.М.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що спірні правочини не порушують особистих прав та законних інтересів позивача. Внаслідок укладення договору від 03.09.2011 №27/08 про спільну сумісну діяльність (з змінами та доповненнями) та договору оренди № 7 від 15.09.2011 (з змінами та доповненнями) будь-яке суб'єктивне право позивача не було порушено, не зменшилось та не зникло як таке. Зокрема ФОП Баличик Г.М. не була позбавлена можливості здійснити та реалізувати свої права орендаря за договором оренди, тощо. Право ФОП Баличик Г.М. на отримання в найм приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було цілком і повністю реалізоване.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року у справі №914/4092/21 просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги. Вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою обставину про те, що на момент укладення договору про спільну сумісну діяльність Ходак М.В. було достеменно відомо про відсутність у Пилипціва І.В. необхідного обсягу повноважень на укладення такого договору від імені ТзОВ «Латориця» та на подальшу передачу майна Товариства в оренду третім особам. Посилається на відповідь ОСОБА_1. від 16.12.2021 про те, що будь-якого рішення про надання згоди на укладення договору про спільну сумісну діяльність та вчинення будь-яких дій Пилипцівим І.В. від імені ТзОВ «Латориця» щодо майна Товариства, як на подальшу передачу ФОП Ходак М.В. приміщень в оренду позивачу, загальні збори не приймали. В Пилипціва І.В. був відсутній обсяг дієздатності діяти від імені Товариства, а отже договір про спільну сумісну діяльність (в т.ч. всі зміни та доповнення до нього), за доводами апелянта, підписані неуповноваженим представником та є недійсними. Зважаючи на той факт, що договір про спільну сумісну діяльність підлягає визнанню недійсним, відтак, за твердженням скаржника, недійсним є й договір оренди №7 від 15.09.2011 (з відповідними змінами та доповненнями), оскільки у ФОП Ходак М.В. не було правових підстав для розпорядження майном. Наголошує, що Пилипців І.В. передав у спільну діяльність єдине майно Товариства, при цьому ФОП Ходак М.В. не здійснила жодних реальних внесків у спільну діяльність, тоді як отримувала 90% доходу від оренди цього майна. Такі дії Пилипціва І.В. суперечать принципам розумності, добросовісності та не можуть вважатись діями, вчиненими в інтересах Товариства. Зазначений договір спричиняє систематичне виведення на користь третьої особи (ФОП Ходак М.В.) доходів від єдиного активу (нерухомого майна), яке належить Товариству, що позбавляє ОСОБА_1 , як учасника ТзОВ «Латориця» права на отримання доходу від діяльності Товариства. У разі визнання недійсними спірних правочинів та застосування реституції судом, права Баличик Г.М. будуть захищеними, оскільки вона отримає змогу повернути від ФОП Ходак М.В. незаконно отримані грошові кошти та в подальшому 1/6 частку квартири, яку передано останній за наявні боргові зобов'язання.
Третя особа-1 (на стороні позивача) ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року у справі №914/4092/21 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що Пилипців І.В. не мав права діяти від імені ТзОВ «Латориця» та підписувати договір про спільну сумісну діяльність з ФОП Ходак М.В., а отже і вподальшому ФОП Ходак М.В. - здавати приміщення в оренду, діючи на підставі недійсного договору. Звертає увагу на відсутність рішення загальних зборів ТзОВ «Латориця» про надання згоди на укладення договору про спільну сумісну діяльність та вчинення будь-яких дій Пилипцівим І.В. від імені ТзОВ «Латориця» щодо майна Товариства, як і про на подальшу передачу ФОП Ходак М.В. приміщень в оренду позивачу. Стверджує, що ФОП Ходак М.В. було достеменно відомо про відсутність в Пилипціва І.В. необхідного обсягу дієздатності на вчинення договору про спільну сумісну діяльність. Даний договір зі сторони Товариства підписаний неуповноваженим представником. Покликається на те, що Пилипців І.В. передав в спільну діяльність єдине майно Товариства (приміщення за адресою: м. Львів, вул. Тюльпанова, 2), при цьому ФОП Ходак М.В. не здійснила жодних реальних внесків у спільну діяльність, натомість отримувала 90% доходу від оренди цього майна. Такі дії Пилипціва І.В. суперечать принципам розумності, добросовісності та не можуть вважатись діями, вчиненими в інтересах Товариства. Навпаки, зазначений правочин зумовлює систематичне виведення на користь третьої особи (ФОП Ходак М.В.) доходів від єдиного активу (нерухомого майна), яке належить Товариству, що позбавило учасника ТзОВ «Латориця» ОСОБА_1. права на отримання доходу від діяльності Товариства. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року у справі №914/4092/21, прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги ФОП Баличик Г.М.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1. погоджується з доводами скаржника, а оскаржене рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить задоволити апеляційну скаргу ОСОБА_1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року у справі №914/4092/21 скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги ФОП Баличик Г.М.
Відповідач-2 у відзивах на апеляційні скарги вважає доводи скаржників безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Покликається на те, що нормами ЦК України та ЗУ «Про господарські товариства» (у редакції станом на 03.09.2011-07.09.2011) не передбачено необхідності отримання згоди товариства з обмеженою відповідальністю на укладення будь-якого договору (у формі рішення). Зазначає, що заявлена позивачем позовна вимога про визнання недійсним договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 року не спрямована на відновлення прав ФОП Баличик Г.М., оскільки стосується зобов'язань, стороною яких позивач не є, а тому така вимога спрямована на захист прав сторін договору, які одночасно визначені відповідачами у справі, що свідчить про неправильно обраний позивачем спосіб захисту. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. За таких обставин немає необхідності вдаватись до перевірки правочину на його відповідність вимогам законодавства. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року у справі №914/4092/21, апеляційні скарги ФОП Баличик Г.М. та ОСОБА_1. - без задоволення.
Відповідач-1 та третя особа-2 не надавали письмових відзивів на апеляційні скарги.
Розгляд клопотань
Скаржники в клопотаннях (вх. №№ 01-04/584/23, 01-04/585/23 від 30.04.2023 року) та скаржик ОСОБА_1. в своїй апеляційній скарзі просять:
- витребувати у ТзОВ «Латориця», Пилипціва І.В., ФОП Ходак М.В. докази на підтвердження обставин чи внаслідок укладення договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011 року (зі змінами та доповненнями) не відбулася втрата прав щодо майна ТзОВ «Латориця», а саме нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Тюльпанова, 2;
-витребувати у ТзОВ «Латориця», ОСОБА_2 , ФОП Ходак М.В. оригінали договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011 року (зі змінами та доповненнями), який укладений між ТзОВ «Латориця» та ФОП Ходак М.В., акти приймання-передачі до договору тощо, копії доказів виконання умов такого;
-витребувати у ФОП Ходак М.В., ФОП Баличик Г.М. оригінали договору оренди №7 від 15.09.2011 року (зі змінами та доповненнями), який укладений між ФОП Баличик Г.М. та ФОП Ходак М.В.;
-витребувати в ПАТ «КРЕДОБАНК» (м. Львів, вул. Сахарова, 78) наступні документи: копії документів справи з юридичного оформлення відкриття рахунку ТзОВ «Латориця» (ЄДРПОУ 19140732) № НОМЕР_2 ; комп'ютерні роздруківки (виписки) руху коштів з повною щохвилинною розшифровкою платежів (дата і сума платежу, призначення платежу, відправник платежу, отримувач платежу, банківські установи отримувача та відправника) по рахунку № НОМЕР_2 за період з 03.09.2011 до теперішніього часу в паперовому вигляді; копії видаткових ордерів та корінців касових чеків про отримання готівкових грошових коштів через касу Банку, а також відповідних довіреностей на отримання готівкових коштів з рахунку ТзОВ «Латориця» № НОМЕР_2 за період з 03.09.2011 по теперішній час; комп'ютерну роздруківку (виписку) даних про трансакції з використанням електронного ключа із зазначенням руху коштів, часу з'єднання клієнта з банком, номеру телефону, з якого здійснювався доступ та інших даних по рахунку ТзОВ «Латориця» № НОМЕР_2 за період з 03.09.2011 по теперішній час, що перебувають у володінні ПАТ «Кредобанк»; комп'ютерної роздруківки (виписки) руху коштів з повною щохвилинною розшифровкою платежів (дата і сума платежу, призначення платежу, відправник платежу, отримувач платежу, банківські установи отримувача та відправника) по рахунку ФОП Ходак М.В. (ІПН НОМЕР_3 ) р/р НОМЕР_4 за період з 03.09.2011 по теперішній час в паперовому вигляді;
- витребувати в Головного управління ДПС у Львівській області ( м. Львів, вул. Стрийська, 35) копії податкових декларацій ТзОВ «Латориця» за період з 03.09.2011 по теперішній час в паперовому вигляді.
Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних клопотань, враховуючи наступне.
За приписами частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Положеннями статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок подання та витребування доказів.
В матеріалах даної судової справи містяться завірені копії договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 року (зі змінами та доповненнями), договору оренди №7 від 15.09.2011 року (зі змінами та доповненнями) та актів прийому-передачі майна до них, що виключає необхідність їх витребування в учасників справи.
Також суд не вбачає правових підстав для витребування інших документів, зазначених в клопотаннях скаржників, враховуючи таке.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає право суду витребувати не будь-який доказ, про витребування якого заявлено учасником справи, а лише той доказ, який стосується обставин, що належать до предмета доказування. На особу, яка заявила клопотання про витребування доказу, покладається обов'язок зазначити обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.
Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011, який укладений між ТзОВ «Латориця» та ФОП Ходак М.В. та договору оренди № 7 від 15.09.2011, укладеного між ФОП Баличик Г.М. та ФОП Ходак М.В.
З огляду на предмет спору, доказуванню у даній справі підлягають наявність або відсутність обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочину на момент його вчинення.
Як вбачається зі змісту клопотань про витребування доказів, заявники просять суд витребувати документи, які стосуються виконання спірних договорів.
Враховуючи обраний позивачем спосіб захисту та обґрунтування заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку про те, що заявники не підтвердили необхідності витребування вказаних ними документів та їх значення для розгляду спору про визнання недійсними договорів, тому відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів на стадії апеляційного перегляду справи.
Після того, як суд розглянув вищевказані клопотання, скаржник ОСОБА_1. та її представник під час судового засідання подали письмову заяву про відвід колегії суддів у справі №914/4092/21, мотивовану наявністю сумнівів об'єктивності і неупередженості суддів.
В заяві зазначається, що постановою Верховного Суду від 30.11.2022 року було скасовано ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 року, справу №914/4092/21 направлено до Західного апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги ФОП Баличик Г.М. на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року. Зважаючи на цей факт, заявник вважає, що судовою колегією було висловлено свою думку щодо цього спору між учасниками, а отже наявні підстави для клопотання про відвід.
При розгляді заяви про відвід колегія суддів виходить з таких мотивів.
Частиною 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі; суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення; суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції; суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції; суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі; суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
У своїй заяві про відвід суддів у даній справі заявником не наведено обставин, передбачених ст.ст.35, 36 ГПК України, які викликали б сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів по розгляду даної справи та могли б слугувати підставою для задоволення заяви про відвід.
Суд зауважує, що дійсно, постановою Верховного Суду від 30.11.2022 року було скасовано ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 року про повернення апеляційної скарги ФОП Баличик Г.М.
Проте, в цій ухвалі колегія суддів у складі: головуючий суддя О.В. Зварич, судді С.М. Бойко, В.М. Гриців, суд не висловлювала своєї думки по суті спору між сторонами у даній справі, а лише по питанню сплати апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до частини 3 статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд враховує, що в ухвалі від 14.12.2022 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ФОП Баличик Г.М. на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року у справі № 914/4092/21 зазначено про прийняту Верховним Судом постанову від 30.11.2022 року. Дану ухвалу надіслано учасникам справи 16.12.2022 року, в тому числі на електронні адреси ОСОБА_1. та її представника.
ОСОБА_1. заявила відвід суддям у справі № 914/4092/21 лише 30.01.2023 року.
Враховуючи вищезазначені вимоги процесуального законодавства, суд залишає без розгляду заяву ОСОБА_1 про відвід суддів у справі № 914/4092/21, оскільки така подана після закінчення процесуальних строків, передбачених ч.3 ст. 38 ГПК України.
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_1. та представник скаржників підтримали вимоги апеляційних скарг з наведених у них підстав.
Відповідачі та третя особа-2 не делегували своїх представників в судове засідання.
Представник відповідача-2 Рісна Ю.Б., яка діє на підставі ордеру серії ВС №11533308 від 19.08.2022 року, подала заяву (вх. № 01-04/578/23 від 27.01.2023 року), в якій просить розглянути справу без її участі.
Відповідач-1 та третя особа-2 не повідомили про причини неявки в судове засідання.
Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901011885236 відповідач-1 ознайомлений з датою, часом та місцем розгляду справи.
Щодо ознайомлення третьої особи-2 з датою, часом та місцем розгляду справи, суд зазначає, що ухвала Західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 року про відкладення розгляду справи №914/4092/21 на 30.01.2023 року о 09 год. 30 хв. надіслана на адресу ОСОБА_2 , повідомлену в апеляційних скаргах, рекомендованим поштовим відправленням № 7901011885252, яке станом на 30.01.2023 року до суду не повернулось.
При цьому, 22.12.2022 року третій особі-2 вручено ухвалу суду від 15.12.2022 року про призначення судового засідання у справі № 914/4092/21 на 16.01.2022 року (а.с.190, т.7).
Крім того, всі ухвали суду по цій справі оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступними.
Учасники справи зобов'язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки явка учасників даної справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника, суд дійшов висновку, що в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності відповідачів та третьої особи-2.
Обставини справи
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця», затвердженого Зборами учасників Товариства (протокол №5 від 26.02.2004 року), Товариство створене на підставі установчого договору між учасниками, є правонаступником прав та обов'язків Підприємства торгівлі «Либідь-2» і організації орендарів Підприємства торгівлі «Либідь-2» (а.с.76-81, т.2).
Згідно з пунктом 3.1 Статуту ТзОВ «Латориця» учасниками Товариства є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Товариство має право продавати і передавати іншим підприємствам та організаціям, громадянам, здавати в оренду, надавати у позику, передавати в безоплатне користування споруди, будинки, транспортні засоби, обладнання, устаткування, сировину та інші матеріальні цінності по спільному рішенню учасників (п. 11.9 Статуту ТзОВ «Латориця»).
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі №13/188, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2011, повністю задоволено позов ОСОБА_1 до відповідачів ТзОВ "Латориця" та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення зборів учасників Товариства. Визнано недійсним рішення зборів учасників ТзОВ "Латориця" від 15.03.2004, оформлене протоколом №6 (а.с.21-25, т.1).
При розгляді господарської справи №13/188 суд встановив, що 15.03.2004 проведено загальні збори учасників ТзОВ "Латориця" та створено одноособовий виконавчий орган Товариства шляхом обрання директором ТзОВ "Латориця" Пилипціва І.В. (протокол №6 від 15.03.2004). На підставі зазначеного рішення ТзОВ "Латориця", директор Пилипців І.В. вніс усі необхідні відомості щодо обрання його директором державному реєстратору виконавчого комітету Львівської міської ради. Як вбачається із довідки про взяття на облік платника податків від 29.06.2004 №14986/28-1 та довідки №1187 з ЄДРПОУ від 16.07.2004 керівником ТзОВ "Латориця" зазначено ОСОБА_2 .
Рішення господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі №13/188 набрало законної сили 12.10.2011.
03.09.2011 між ТзОВ "Латориця" в особі директора Пилипціва І.В., який діє на підставі статуту (сторона-1) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (сторона-2) укладено договір про спільну сумісну діяльність №27/08, відповідно до якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль сумісно діяти з метою приведення приміщення по АДРЕСА_1 , власником якого є сторона-1, у належний для експлуатації стан та забезпечення ефективного використання вказаного приміщення з метою отримання прибутку (а.с.84-85, т.2).
В пункті 4.1 договору встановлено, що внесок сторони-1 ТзОВ «Латориця» у спільну діяльність складається із: надання можливості стороні-2 брати участь у спільній діяльності, що здійснюється сторонами, на матеріальній базі і у приміщенні сторони-1; надання можливості стороні-2 у процесі здійснення спільної діяльності користуватися необхідними інженерними та іншими комунікаціями, застосування яких є необхідною умовою належного проведення спільної діяльності.
Згідно з п. 4.2 договору внесок сторони-2 суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 у спільну діяльність складається із: забезпечення ефективного використання приміщення по АДРЕСА_1 , площею 259 кв.м, трудової діяльності її працівників, зайнятих на об'єкті, де здійснюється спільна діяльність, роботи по проведенню бухгалтерського та іншого обов'язкового обліку, а так само по сплаті податків, інших обов'язкових платежів відповідно до результатів спільної діяльності.
Термін дії даного договору складає 14 місяців і діє з 03 вересня 2011 року по 03 листопада 2012 року (п. 9.2 договору).
03.09.2011 сторони відповідно до умов договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011 підписали акт прийомки-передачі майна (а.с.86, т.2).
У відповідності до договору від 04.09.2011 про внесення змін та доповнень до договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011, сторони погодили змінити п.п. 2.1, 9.2 договору та виклали його в наступній редакції: «Надати можливість стороні-2 брати участь у спільній діяльності, що здійснюється сторонами на матеріальній базі сторони-1 у приміщенні площею 299 кв.м. по АДРЕСА_1 . Термін дії даного договору складає 60 місяців і діє з 3 вересня 2011 року по 03 вересня 2016 року» (а.с.87, т.2).
04.09.2011 сторони відповідно до умов договору від 04.09.2011 про внесення змін та доповнень до договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 підписали акт прийомки-передачі майна (а.с.88, т.2).
07 вересня 2011 сторони підписали додаток №2 до договору про внесення змін та доповнень до договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 та виклали договір у новій редакції (а.с.89-91, т.2).
15.09.2011 між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди №7, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати в оренду орендарю, а орендар в свою чергу зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 100 кв.м, що розташоване за адресою: м.Львів, вул. Тюльпанова, 2.
Розмір місячного орендного платежу становить грошову суму у гривнях, яка еквівалентна 500 доларам США згідно з офіційним курсом НБУ станом на день проведення оплати (п.1.2 договору).
Згідно з п. 12.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє 13 календарних місяців, тобто з 15 вересня 2011 року по 15 жовтня 2012 року.
15.09.2011 сторони відповідно до умов договору оренди №7 від 15.09.2011 підписали акт прийомки-передачі майна (а.с.95, т.2).
01.05.2012 орендодавець та орендар уклали договір про внесення змін та доповнень до договору оренди №7 від 15.09.2011, відповідно до якого змінили, зокрема п.п. 1.1, 1.2 договору та виклали їх в наступній редакції: «Орендодавець зобов'язується передати в оренду орендарю, а орендар в свою чергу зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування (поряд із переданими та прийнятими в оренду за договором оренди №7 від 15.09.2011 року приміщення площею 100 кв.м, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Тюльпанова, 2) технологічні приміщення кухні загальною площею 25 кв.м, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Тюльпанова, 2. Загальна площа переданих в оренду орендарю приміщень, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Тюльпанова, 2 складає 125 кв.м. Розмір місячного орендного платежу становить грошову суму у гривнях, яка еквівалентна 540 доларам США згідно з офіційним курсом НБУ станом на день проведення оплати» (а.с.96, т.2).
01.05.2012 сторони відповідно до умов договору від 01.05.2012 року про внесення змін та доповнень до договору оренди №7 від 15.09.2011 року підписали акт прийомки-передачі майна (а.с.97, т.2).
У позовній заяві ФОП Баличик Г.М. покликається на лист ОСОБА_1. від 16.12.2021, в якому остання повідомляє, що рішення про погодження договору про спільну сумісну діяльність та уповноваження Пилипціва І.В., Ходак М.В. діяти від імені Товариства на укладення такого договору та на укладення договору оренди відповідно до вимог Статуту не приймалось. ОСОБА_1., як учасник ТзОВ «Латориця» не надавала згоди на такі дії. Пилипців І.В. не мав права діяти від імені ТзОВ "Латориця" на укладення договору про спільну сумісну діяльність, а Ходак М.В. - передавати приміщення Товариства в оренду.
Зважаючи на викладене, позивач стверджує, що у Пилипціва І.В. відсутній був обсяг дієздаздатності діяти від імені Товариства, тому договір про спільну діяльність (в тому числі всі зміни та доповнення до нього) підписані неуповноваженим представником Товариства, а отже є недійсними. Зважаючи на той факт, що договір про спільну діяльність (із змінами та доповненнями) підлягає визнанню недійсним, тому, на переконання позивача, підлягає визнанню недійсним також договір оренди №7 від 15.09.2011 (із змінами та доповненнями), оскільки у ФОП Ходак М.В. були відсутні правові підстави для здавання майна в оренду.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2014 у справі №914/64/14 повністю відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1. до відповідачів ФОП Ходак М.В., ТзОВ «Латориця» про визнання недійсним договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011 року (а.с.117-123, т.2).
При розгляді господарської справи №914/64/14суд встановив, що на момент укладення оспорюваного договору №27/08 сторони такого договору мали необхідний для цього обсяг цивільної дієздатності, а від імені ТзОВ "Латориця" договір підписано повноважним представником. Також суд встановив факт прийняття до виконання сторонами договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2014 у справі №914/64/14. Суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки спірний договір був схвалений ТзОВ «Латорииця», тому відсутні підстави для визнання договору недійсним у зв'язку з тим, що останній підписаний від імені Товариства не уповноваженою особою. Також зазначено, що положенням Статуту не встановлено вимоги наявності рішення загальних зборів для укладення договору про спільну діяльність, при цьому із тексту спірного договору жодним чином не вбачається відчуження ТзОВ «Латориця» будь-якого майна на користь будь-яких фізичних чи юридичних осіб (а.с.124-126, т.2).
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
В силу положень частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову (пункт 51 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/1194/18).
Предметом спору у цій справі є вимоги ФОП Баличик Г.М. про визнання недійсними договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 року (зі змінами та доповненнями), укладеного між ТзОВ "Латориця" та ФОП Ходак М.В. та договору оренди №7 від 15.09.2011 року (зі змінами та доповненнями), укладеного між ФОП Баличик Г.М. та ФОП Ходак М.В.
Позивач не є стороною оспореного нею договору про спільну сумісну діяльність №27/08 від 03.09.2011 року (зі змінами та доповненнями).
Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом наведеної норми вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
При вирішенні позову про визнання недійсним правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.
Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі №908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
З врахуванням положень статті 216 Цивільного кодексу України, вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно виходити з його ефективності, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц).
Позивач у даній справі ані в позовній заяві, ані в інших письмових заявах не зазначила про порушення своїх прав та інтересів укладенням між ТзОВ "Латориця" та ФОП Ходак М.В. договору про спільну сумісну діяльність № 27/08 від 03.09.2011 року (зі змінами та доповненнями).
Натомість, всі доводи позивача зводяться до того, що директор ТзОВ "Латориця", вчиняючи спірний правочин, не мав достатнього обсягу повноважень.
Також ФОП Баличик Г.М. не навела жодних доводів з приводу того, яким чином її право буде захищено та відновлено внаслідок визнання оспорюваних правочинів недійсними.
Суд першої інстанції вірно встановив, що внаслідок укладення договору про спільну сумісну діяльність від 03.09.2011 №27/08 (із змінами та доповненнями) та договору оренди №7 від 15.09.2011 (із змінами та доповненнями) не порушено будь-яке суб'єктивне право позивача. Позивач не була позбавлена можливості здійснити та реалізувати свої права орендаря за договором оренди. Право позивача на отримання в найм приміщення за адресою: м.Львів, вул.Тюльпанова, 2 повністю реалізоване.
Відтак, суд дійшов правильного висновку про те, що у позивача відсутні цивільні права та законні інтереси, котрі б порушували спірні правочини та котрі б підлягали захисту в судовому порядку.
Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки аргументам скаржників про відсутність рішення загальних зборів ТзОВ «Латориця» щодо надання згоди на укладення договору про спільну сумісну діяльність та подальшу передачу ФОП Ходак М.В. приміщень в оренду позивачу, а також про відсутність в Пилипціва І.В. необхідного обсягу дієздатності на вчинення договору про спільну сумісну діяльність.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційних скарг. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року у справі № 914/4092/21.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
Судові витрати
Суд залишає апеляційні скарги без задоволення та враховує, що ухвалами від 08.08.2022 року, 14.12.2022 року скаржників звільнено від сплати судового збору за подання апеляційних скарг.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Баличик Галини Михайлівни б/н від 16.07.2022 року (вх. № 01-05/1711/22 від 18.07.2022 року), б/н від 15.08.2022 року (вх. № 01-05/2042/22 від 18.08.2022 року); ОСОБА_1 б/н від 16.07.2022 року (вх. №01-05/1734/22 від 19.07.2022 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2022 року у справі № 914/4092/21 - без змін.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя С.М. Бойко
Суддя В.М. Гриців