Справа №127/28860/22
Провадження №1-в/127/784/22
09 лютого 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду №22 у м. Вінниці заяву ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на підставі рішення КСУ від 16.09.2021, рішення ЄСПЛ від 28.10.2021, статті 81 КК України в редакції ЗУ 2690-ІХ від 18.10.2022.
В судовому засіданні ОСОБА_4 подану ним до суду заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити з підстав, які в ній наведені.
Захисник ОСОБА_5 підтримав заяву свого підзахисного та просив суд її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що на даний час немає підстав для задоволення заяви засудженого.
Заслухавши думку учасників справи, вивчивши матеріали заяви та особову справу засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.п. 2, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_4 засуджений вироком Апеляційного суду м. Києва від 25.01.2012 за статтею 69, пунктами «г», «ж», «з» та «і» статті 93, частиною другою статті 140, частиною другою статті 142, частиною третьою статті 166, з урахуванням статті 42 Кримінального кодексу України (далі - КК) в редакції 1960 року, частиною третьою статті 185, частиною четвертою статті 189, статтею 257 КК (в редакції 2001 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посаду, пов'язану з виконанням обов'язків представника влади, строком на 3 роки та з позбавленням його спеціального звання «підполковник міліції».
Рішенням Конституційного Суду України № 6-(ІІ)/2021 від 16 вересня 2021 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Таким чином, на національному рівні Конституційний Суд України визнав, що норми закону України про кримінальну відповідальність не містять положень, які надають суду повноваження для застосування до осіб, яких засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, умовно-дострокового звільнення від відбування призначеного покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
При цьому, зобов'язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 Кримінального кодексу України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
На виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року з метою усунення цієї системної проблеми Міністерством юстиції розроблено та 18 жовтня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та «;Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», які набрали чинності 06 листопада 2022 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
За змістом п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Таким чином, на даний час на законодавчому рівні передбачено право засуджених, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, на заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням та в подальшому на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Із матеріалів справи вбачається, що засуджений відбув більше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання, а тому має право на розгляд щодо нього судом питання про заміну йому невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у порядку, передбаченому ст. 82 КК України.
Однак, ОСОБА_4 звертається до суду із заявою про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Водночас, відповідно до встановленого чинним законодавством порядку без вирішення питання про попередню заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років неможливе застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з правилами ч. ч. 3, 12, 13 ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до ст.ст. 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м'яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м'яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м'якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.
Із матеріалів справи встановлено, що відносно ОСОБА_4 після нормативного врегулювання державною порядку застосування ст.ст. 81, 82 КК України, не вирішувалося питання щодо заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням.
Враховуючи вищезазначені обставини в їх сукупності, суд приходиться до висновку, що заява засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є передчасною та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області на протязі семи днів з дня її оголошення, а засудженим який тримається під вартою в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору та засудженому.
Суддя: ОСОБА_1