Справа № 127/22619/21
Провадження № 1-кп/127/841/21
09 лютого 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Вінниці клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, відомості про які внесені 29.05.2021 до ЄРДР за № 12021020020000566 та 12.04.2022 до ЄРДР за №12022020020000199, -
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, мотивуючи тим, що для продовження застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Тому знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, з метою уникнення відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду. Прокурор просив врахувати особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно непрацевлаштований, раніше судимий, а також на розгляді у суді є інші обвинувальні акти, які ще не розглянуті, соціальні зв'язки, що мали б стримуючий позитивний вплив на його поведінку відсутні, а тому є ризик того, що обвинувачений може вчиняти інші кримінальні правопорушення аналогічного характеру. Перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, на переконання прокурора, обвинувачений може незаконно впливати на свідків, а також може знищити, сховати, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На переконання сторони обвинувачення, застосування жодного іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував мотивуючи тим, що ризики зазначені прокурором безпідставні. Захисник просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на альтернативний, не пов'язаний із позбавленням волі. Крім того, у разі відмови у зміні запобіжного заходу, просив суд зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно з яким нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, слід зазначити, що враховуючи практику ЄСПЛ, зокрема, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Судом враховано, що згідно з матеріалами об'єднаного кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, за які, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, та нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 321 КК України, за яке передбачена відповідальність до 3 років позбавлення волі. Відтак, на переконання суду існує ризик того, що у разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, останній зможе переховуватись від суду, з метою уникнення призначеного покарання, у разі визнання його винним.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України»).
Судом враховано положення статті 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце для проживання. Однак вказана обставина не виключає, що останній перебуваючи на волі, може переховуватись від суду.
Суду не надано доказів, що обвинувачений до затримання був працевлаштований, тому на переконання суду, існує ризик, що він зможе продовжувати вчиняти й інші кримінальні правопорушення аналогічного характеру.
Крім того, існує ризик, що у разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, останній може перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді іншим чином.
При вирішенні клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховано практику ЄСПЛ, де зазначено, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Враховуючи зазначені обставини суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом, а тому суд вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з частиною 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити раніше визначений розмір застави ОСОБА_4 , з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме: сімдесят шість розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 197 600 (сто дев'яносто сім тисяч шістсот) гривень.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою на 60 днів з 09.02.2023 до 09.04.2023 включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 197 600 (сто дев'яносто сім тисяч шістсот) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 будуть покладені наступні обов'язки:
-прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-утриматись від спілкування із особами, які є обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької окружної прокуратури для відома.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду, в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Суддя: