Справа №127/24776/22
Провадження №1-кп/127/832/22
07 лютого 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022020030000395, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 жовтня 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувають матеріали кримінального провадження №12022020030000395 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявила суду клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, яке мотивував тим, що підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу відсутні, тому що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, на шлях виправлення не ставав. Також присутні ризики щодо переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 матиме можливість незаконно впливати на потерпілого, з метою створення сприятливих для себе умов та спотворення ще не досліджених судом доказів;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 ЮС України, у зв'язку із цим 21.10.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 17.12.2022. Беручи до уваги вищевикладене та те, що ОСОБА_5 обвинувачений у скоєнні тяжкого злочину, інших соціальних стримуючих факторів як родина , місця роботи, немає може схилити останнього до продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, а також враховуючи те, що останній усвідомлюючи можливість подальшого відбування покарання в місцях позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду та вчиняти нові умисні кримінальні правопорушення, а тому наявні ризики відповідно до п.п. 1, 3, 4 п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора поклався на розсуд суду.
Обвинувачений заперечив проти продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суду пояснив, що він хворіє, а місце де він зараз перебуває не забезпечить йому нормальне лікування..
Захисник ОСОБА_4 вважаючи думку свого підзахисного, заперечив проти клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою. Просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на інший не пов'язаний з утриманням під вартою.
Заслухавши думку учасників процесу суд дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд приймає до уваги, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21 жовтня 2022 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому був продовжений.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи наведене та дослідивши матеріали обвинувального акту суд вважає, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою, в зв'язку з тим, що він обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Також враховуючи особу обвинуваченого, його вік і стан здоров'я, матеріальний стан, те що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, на шлях виправлення не став.
При цьому суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особи обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому суд не вбачає обґрунтованих підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою як такого, що недостатній для запобіганню ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (абз.5 п.18 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).
На думку суду, в клопотанні обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, тяжкість покарання за скоєний злочин, особу обвинуваченого, відсутність стримуючих факторів соціального характеру, тому суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При цьому, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та неможливим і саме тримання під вартою може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, а тому дане клопотання суд вважає обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя/суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що застава може бути застосована до особи, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У таких випадках її розмір підлягає визначенню в ухвалі суду. Слідчому судді, суду слід зважати, що визначені у ч. 5 ст. 182 КПК чіткі розміри застави дають можливість досягти мети запобіжного заходу без обмеження права на свободу та особисту недоторканність. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень, що сприяє виконанню завдань кримінального провадження. Суду необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абз.2-4 п.16 Листа ВССУ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»).
Згідно п.2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене та майновий стан обвинуваченого, те що ОСОБА_5 не працює, вчинення крадіжок є його єдиним джерелом доходів, раніше неодноразово судимий за майнові злочини, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічне правопорушення, суд вважає, що з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу ОСОБА_5 необхідно визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 197, 199, 369, 370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» суд,-
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з утримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє з 07 лютого 2023 року по 07 квітня 2023 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 208 000 грн. (двісті вісім тисяч гривень). У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати на виклики суду за першою вимогою;
- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утримуватись від спілкування з особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Виконання ухвали суду доручити прокурору ОСОБА_3 та начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань ( №1)».
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: