2-а/130/16/2022
130/1285/22
"14" листопада 2022 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.
при секретарі - Лавріненко Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Жмеринка справу за адміністративним позовом адвоката Смірнова Сергія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про оскарження рішення в справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
Адвокат Смірнов С.М. в інтересах ОСОБА_1 29.06.2022 року звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з даним адміністративним позовом із вимогами щодо визнання протиправною та скасування постанови від 05.06.2022 року серії БАВ №537441 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 05.06.2022 року інспектором СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Заєць О.М. винесено постанову серії БАВ №537441 про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн з підстав того, що 05.06.2022 року о 20 годин 15 хвилин по вул. Шевченка в м.Жмеринка водій ОСОБА_1 керував скутером "HONDA DIO", не зареєстрованим у встановленому порядку, а також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії. Вказане рішення вважає протиправним, оскільки службовою особою не надано жодних доказів вини позивача у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення, розгляд справи не було проведено взагалі, позивач довідався про винесену постанову лише 27.07.2022 року, коли його представник ознайомився з матеріалами адміністративної справи №130/1122/22, яка перебуває у провадженні Жмеринського міськрайонного суду. Зауважив, що в оскаржуваній постанові відповідача не зазначено про порушення водієм вимог п.п."а" п.2.1 та п.30.1 Правил дорожнього руху України. Жодних матеріалів та доказів вчинення адміністративного правопорушення справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить, протокол про адміністративне правопорушення відсутній, відеозапис події відсутній. Також не зрозуміло, на якій правовій підставі інспектор патрульної поліції вимагав у позивача пред'явлення документів на транспортний засіб та посвідчення водія, бо жодних доказів вчинення будь-якого порушення Правил дорожнього руху України постанова відповідача не містить, відсутні докази керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 (а.с.1-3).
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 04.07.2022 року даний адміністративний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 11.07.2022 року поновлено пропущений з поважних причин позивачем строк звернення до адміністративного суду за відповідним клопотанням сторони позивача; витребувано з ГУНП у Вінницькій області матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.
22.08.2022 року на електронну пошту суду представником відповідача - старшим юристконсультом відділу правового забезпечення ГУНП у Вінницькій області Дмитрук Ю.Д. подано відзив на позовну заяву. Вказано, що оскаржувана постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, на місці вчинення правопорушення. Обставини вчинення правопорушення підтверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Також зауважено, що до позову не долучено детальний опис (наданих послуг), виконаних адвокатом, з підстав чого вимогу щодо стягнення витрат на правову допомогу вважає необгрунтованою. Просила відмовити у задоволенні даного адміністративного позову в повному обсязі (а.с.30-33).
В судове засідання наразі учасники справи за їх викликом не з'явились, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подали, інших клопотань не представили, що у відповідності до положень ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду даної справи.
З урахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що оскаржувана постанова серії БАВ №537441 від 05.06.2022 року (а.с.8) про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 850 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, за ознаками того, що він о 20 годин 15 хвилин 05.06.2022 року по вул. Шевченка в м.Жмеринка керував скутером "HONDA DIO", без державного номерного знаку, не зареєстрованим у встановленому порядку, а також не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, винесена інспектором СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ст. лейтенантом поліції Заєць О.М., який, діючи від імені територіального органу Національної поліції - відповідача у справі ГУПН у Вінницькій області відповідно до вимог ст.222 КУпАП уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, включно за ч.6 ст.121 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення.
Місцем розгляду справи у постанові відповідача вказано "м.Жмеринка, вул. Шевченка". При цьому, згідно п.7 оскаржуваної постанови відсутні вказівки щодо додання до неї будь-яких відомостей.
При цьому, копію вказаної постанови направлено позивачу ОСОБА_1 20.06.2022 року супровідним листом від 10.06.2022 року (а.с.9,10).
Відповідно положень ч.1 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.
Згідно вимог ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч.1 ст.246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.1,2,3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Згідно ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно ч.2,3 ст.283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити низку загальних відомостей і реквізитів, а саме:
найменування органу (посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, щодо якої розглядається справа;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте в справі рішення.
Постанова в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, окрім даних, передбачених ч.2 ст.283 КУпАП, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративною правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент учинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів і можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до вимог п.3,4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення або місцем проживання правопорушника відповідно до статті 276 КУпАП у строки, визначені статтею 277 КУпАП.
У випадках, передбачених ч.1 ст.258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно диспозиції ч.6 ст.121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.
Відповідно до положень ч.1,4 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до вимог ст.74 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, зокрема з метою виявлення або фіксування правопорушення.
Згідно п.п.1 п.2 п.5 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення працівниками поліції здійснюється застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до вимог п.2,5 розділу ІІ вказаної Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
При цьому, суд визнає необґрунтованими твердження сторони відповідача у відзиві стосовно того, що обставини вчинення правопорушення підтверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова поліцейського є підсумковим рішенням вже за результатом оцінки доказів у відповідності до обов'язку всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин у їх сукупності, а тому постанова не може бути доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому суд враховує, що наведеними вище положеннями ч.3 ст.283 КУпАП встановлено обов'язковість вказівки, зокрема, технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис, якщо такий запис здійснювався, у постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, без виокремлення такої вказівки лише у постановах по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), додаткові індивідуальні особливості змісту яких відповідно до положень ч.4 ст.283 КУпАП передбачають потребу містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Тобто, визначальним для обов'язку здійснення уповноваженою особою вказівки відповідного технічного засобу фото- чи відеофіксації у постанові в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху законом передбачено умову його здійснення, яка стосовно включення портативного реєстратора поліцейським з моменту початку виконання службових обов'язків та безперервності здійснення відеозйомки вказаною вище Інструкцією визначено неухильним обов'язком.
Проте, як встановлено в судовому засіданні, оскаржувана постанова відповідача не містить відомостей включно й щодо відеозапису на портативний відеореєстратор, а стороною відповідача навіть на спеціальну вимогу суду щодо витребування матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення, не представлено жодних фактичних даних, що можуть бути оцінені та враховані як докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за відповідних обставин, передусім щодо керування ним вказаним транспортним засобом, належне доведення обставин чого передбачає спеціальний суб'єкт правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, а саме водій та власне за керування відповідним транспортним засобом, джерел інформації про факт не зареєстрованості або не перереєстрованості якого в Україні та обізнаності з цим заздалегідь інспектора Заєць О.М. також не надано відповідачем.
Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення належними і допустимим доказами не підтверджується і ґрунтується на припущеннях зацікавленої у результатах службової особи, викладених у оскаржуваній постанові, яка самостійно не може бути визнана як належний та допустимий доказ.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що всупереч власного обов'язку суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів, які би доводили вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, та правомірності накладеного адміністративного стягнення.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року в справі №357/10134/17.
Також, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 року в справі №216/5226/16-а, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 29.02.2019 року №1-р/2019 наголошено, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, неодноразово наголошено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (Рішення ЄСПЛ від 17.06.2011 року в справі "Бочаров проти України", п.45; Рішення ЄСПЛ від 15.02.2013 року в справі "Єрохіна проти України" п.52; Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015 року, п.75).
Відтак, враховуючи, що в ході судового розгляду не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оспорюваної постанови інспектором СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Заєць О.М., винесення якої заздалегідь не може ґрунтуватись виключно лише на власному сприйнятті відповідних обставин поліцейським, а усі сумніви щодо доведеності вини належить тлумачити на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю відповідачем - суб'єктом владних повноважень правомірності його оспорюваного рішення та наявності у діях водія ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, постанова від 05.06.2022 року про накладення на останнього адміністративного стягнення підлягає скасуванню судом та провадження в адміністративній справі належить закрити, що визначає підстави задоволення в цій частині вимог адміністративного позову.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем ОСОБА_1 при подачі даного позову було сплачено судовий збір в сумі 992,40 грн (а.с.5,21), що відповідає встановленій законом ставці за поданя до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою, а також ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн (а.с.15), тому вказані документально підтверджені судові витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ГУНП у Вінницькій області.
При цьому суд визнає необгрунтованими доводи за змістом відзиву сторони відповідача стосовно не долучення детального опису наданих послуг, виконаних адвокатом, оскільки відповідний розмір витрат на правову допомогу заздалегідь вказаний адміністративному позові щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.
Також судом враховується правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року в справі №640/18402, а саме: "Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним"
Отже, з урахуванням умов договору про надання правової допомоги від 28.06.2022 року (а.с.12-14) розмір гонорару адвоката є визначеним, тому відсутність детального опису робіт не може бути підставою для відмови у відшкодуванні позивачу понесених ним витрат.
Таким чином, суд дійшов висновку про підстави стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.19, 62 Конституції України, ст.7, 9, 126, 222, 247, 251, 258, 268, 276, 278, 280, 283, 288 КУпАП, ст.1, 2, 8-10, 77, 156, 241-246, 250, 268, 269, 271, 286, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задоволити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову інспектора СРПП Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Заєць Олександра Миколайовича серії БАВ №537441 від 02.06.2022 року про накладення за ч.6 ст.121 КУпАП адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 850 гривень, провадження в адміністративній справі щодо останнього закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій областії (м.Вінниця, вул. Театральна, 10, код ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) 992 гривні 40 копійок судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 гривень.
Рішення суду набуває законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, не подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24.11.2022 року.
Суддя Вернік В.М.