Справа № 748/406/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/74/23
Категорія - п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Доповідач ОСОБА_2
07 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6
сторін кримінального провадження:
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10
їх захисників - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та
ОСОБА_14 , ОСОБА_15
прокурорів ОСОБА_16 та ОСОБА_17
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019270270000824 від 16 вересня 2019 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_18 , захисника адвоката ОСОБА_14 в інтересах обвинувачено ОСОБА_19 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника адвоката ОСОБА_15 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_16 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 червня 2022 року,
щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Талалаївка Чернігівської області,громадянина України, з базовою вищою освітою, розлученого який має на утриманні неповнолітню доньку 2016 року народження, працюючого охоронцем ТОВ «Купол-87», зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз вироком Білопільського районного суду сумської області від 24 грудня 2010 року, який ухвалою апеляційного суду Сумської області від 12 квітня 2011 року був змінений, за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 9 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки та мешканки АДРЕСА_2 , громадянки України, з повною середньою освітою, не працюючої, розлученої, яка має на утриманні двох малолітніх дітей 2009 та 2010 років народження, зареєстрованої в АДРЕСА_3 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_4 , громадянина України, з середньою технічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_5 , фактично проживаючого в цьому ж населеному пункті по АДРЕСА_6 , раніше неодноразово судимого, останній раз 11 лютого 2014 року Чернігівським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 71, ст. 72 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Цим вироком ОСОБА_7 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 12, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
ОСОБА_18 засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, до тринадцяти років позбавлення волі.
ОСОБА_19 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, до чотирнадцяти років позбавлення волі.
ОСОБА_10 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, до одинадцяти років позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_10 на користь держави в рівних частинах по 33 116, 63 грн. з кожного процесуальних витрат.
Стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_20 80 000 гривень в солідарному порядку в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Арешти на майно, накладені ухвалами слідчих суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2019 року, 06 листопада 2019 року та 27 листопада 2019 року, скасовані.
Питання про долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Як установив суд, що 15 вересня 2019 року ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_10 , вчинили умисне вбивство ОСОБА_21 за наступних обставин.
Так, 15 вересня 2019 року, приблизно о 03 годині 45 хвилин (більш точного часу досудовим слідством не встановлено), ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 та ОСОБА_18 з мотиву помсти за негативне тривале ставлення потерпілого до ОСОБА_18 та з метою убивства ОСОБА_21 , прибули за місцем проживання потерпілого за адресою: АДРЕСА_3 , де реалізуючи свій спільний злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_21 , шляхом вибиття вхідних дверей, проникли до веранди будинку та намагалися відчинити двері до житлового будинку, шляхом їх пошкодження. Коли ОСОБА_21 самостійно відчинив двері до будинку, ОСОБА_10 , реалізуючи злочинний умисел групи, схопив потерпілого рукою за шию та збив його з ніг з метою приведення ОСОБА_21 у безпорадний стан, щоб ОСОБА_7 , ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , скориставшись таким станом потерпілого, заподіяли ОСОБА_21 спільні суспільно небезпечні дії,направлені на позбавлення його життя. З цією ж метою ОСОБА_10 продовжував здійснювати дії, спрямовані на подолання опору ОСОБА_21 , шляхом утримання його на підлозі, притискаючи потерпілого своїм тілом та ногою, не даючи йому змоги покинути будинок.
У цей час ОСОБА_19 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді смерті ОСОБА_21 , зі значною силою умисно наніс два удари рукою в обличчя потерпілого,три удари ногами в ділянку нижніх кінцівок потерпілого та не менше одного удару молотком,який заздалегідь взяв із собою із багажника автомобіля, в область голови потерпілого.
Одночасно ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді смерті ОСОБА_21 , відламав ніжку від столу, якою умисно наніс не менше десяти ударів в ділянку нижніх і верхніх кінцівок, тулубу та голови потерпілого, умисно наніс не менше десяти ударів лопатою, яку взяв у будинку ОСОБА_21 , по різним частинам тіла потерпілого.
У той же час ОСОБА_18 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді смерті ОСОБА_21 , умисно нанесла дерев'яною дошкою, яку заздалегідь відламала від паркану, утримуваному на підлозі потерпілому, не менше п'яти ударів в ділянку голови та тулубу, умисно нанесла не менше п'яти ударів саморобним обігрівачем, який взяла в будинку, в ділянку голови та тулубу потерпілого та умисно нанесла не менше п'яти ударів металевим ковшем, який взяла в будинку, в ділянку голови потерпілого.
Спільними, умисними та протиправними діями, спрямованими на умисне заподіяння смерті ОСОБА_21 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 та ОСОБА_19 умисно спричинили потерпілому не менше вісімдесяти травматичних впливів: не менше десяти в ділянку голови, двадцяти в ділянку верхніх кінцівок, тридцяти в ділянку нижніх кінцівок, двадцяти в ділянку тулубу, чим заподіяли ОСОБА_21 тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми (синці та садна обличчя, забійні рани правої тім'яної та лівої завушної ділянки, крововиливи в шкірно-м'язевийлоскут голови, перелом нижньої щелепи, перелом правої тім'яної скроневої, клиновидної,решітчастої кісток черепа, субдуральні, субарахноїдальні крововиливи, забій головного мозку), закритого перелому третього пальця лівої кисті, множинних синців та саден тулуба та кінцівок.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_21 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на місці події. Смерть ОСОБА_21 настала від набряку головного мозку, який розвинувся внаслідок внутрішньочерепної травми, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і мають прямий зв'язок з настанням смерті.
Прокурор у кримінальному проваджені ОСОБА_16 в апеляційній скарзі просить вирок суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати. Постановити новий, яким ОСОБА_7 за п. 12, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.
На думку прокурора, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_7 , суд врахував тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують покарання та відсутність обставин,які його пом'якшують, однак, поза увагою суд залишилася підвищена суспільна небезпеку вчиненого злочину, внаслідок якого позбавлена життя інша людина, наслідки діяння є невідворотними.
Під час судового розгляду встановлено, що саме ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_19 та у подальшому запропонував йому і ОСОБА_10 поїхати до потерпілого та поспілкуватись. Указані дії та конкретні обставини злочину, а саме час події - глибока ніч, кількість учасників групи, відсутність будь-яких відносин між обвинуваченим та потерпілим, свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_7 саме на спричинення тяжкої шкоди здоров'ю ОСОБА_21 , а не розмови з ним. Потерпілий, до будинку якого серед ночі увірвалась група осіб, в тому числі ОСОБА_7 , з перших секунд не чинив опору, але отримав не менше 80 ударів у різні частини тіла, у тому числі у голову.
На відміну від інших учасників групи, ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за замах на умисне вбивство. З попереднього вироку убачається, що в тому випадку ОСОБА_7 наніс 11 ударів ножем потерпілій жінці, яка до цього мала з ним стосунки та відмовила у їх поновленні. Мотивом кримінального правопорушення, який є предметом розгляду на даний час, стала помста за негативне ставлення потерпілого до ОСОБА_18 , з якою ОСОБА_21 раніше спільно проживав.
Прокурор вважає, що сформована в ОСОБА_7 позиція вирішувати проблеми у стосунках шляхом застосування насильства, повна відсутність каяття та критики до своєї поведінки, свідчить про неможливість його виправлення при призначенні строкового покарання.
Під час вирішення питання щодо призначення обвинуваченому покарання суд не навів мотивів щодо відсутності підстав для призначення ОСОБА_7 максимального покарання, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України. При цьому, жодних обставин, які не давали б можливості призначити обвинуваченому покарання у виді довічного позбавлення волі, у ході судового розгляду не встановлено.
Сукупність обставин, а саме тяжкість злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого,свідчать про те,що призначене ОСОБА_7 покарання не відповідає принципам справедливості та індивідуалізації покарання і є явно несправедливим через м'якість, суперечить практиці Європейського Суду з прав людини,який неодноразово наголошував на тому, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити, кримінальне провадження за його обвинуваченням за п. 12, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України закрити на підставі ч. 3 ст. 284 КПК України за відсутністю достатніх, належних та допустимих доказів для доведення його винуватості та вичерпанні можливостей їх отримання.
Аргументує тим, що суб'єктивна сторона умисного убивства характеризується виною у формі умислу, однак, досудовим слідством та в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів того, що він мав умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_21 ..
Крім того, відповідно до ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення. В матеріалах кримінального провадження не має жодного доказу, який би свідчив про те, що обвинувачені домовлялись про вчинення саме вбивства потерпілого і тому, визначення у вироку мети заподіяння смерті потерпілому за попередньою змовою групою осіб є безпідставним та необґрунтованим.
Вважає, що суд безпідставно не визнав не належним та не допустимим доказом протокол додаткового огляду місця події від 17 вересня 2019 року, який був проведений з дозволу заступника голови Киїнської сільської ради ОСОБА_23 після внесення відомостей до ЄРДР, після первинного огляду, який був узаконений ухвалою слідчого судді, з урахуванням того, що виконання кожної окремої слідчої дії потребує окремого процесуального рішення, а відмова слідчого судді в задоволенні клопотання слідчого на проведення додаткового огляду позбавляла слідчого можливості проведення такого огляду. Отже, проведення додаткового огляду без дозволу слідчого судді є протизаконним та отримані в результаті проведення такого огляду докази, як і сам протокол слідчої дії, мають бути визнані не належними та не допустимими.
Не належним доказом вважає і протокол пред'явлення особи для впізнання, де свідок ОСОБА_24 серед пред'явлених фотознімків упізнав ОСОБА_7 , як чоловіка на ім'я ОСОБА_25 , який близько 4 години 15 вересня 2019 року спричиняв тілесні ушкодження потерпілому. Дана слідча дія була проведена з порушенням вимог ч. 7ст. 223 КПК України, оскільки понятий ОСОБА_26 вказав, що не був присутній під час її проведення та не пам'ятає, коли саме ним був підписаний протокол даної слідчої дії. Проведення впізнання без участі двох понятих заборонено кримінальним процесуальним законодавством.
Враховуючи,що зібрані по справі докази прямо не вказують на скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого п. 12, п. 13ч. 2 ст. 115 КК України, містять сумніви та припущення щодо доведеності його вини, що мають тлумачитись на його користь, приймаючи до уваги, що стороною обвинувачення у судовому засіданні більше ніяких доказів не було надано, а ті що надані та досліджені були отримані з істотним порушенням закону, у зв'язку з чим мають бути визнані недопустимими, вважає, що інкриміноване йому обвинувачення не доведено, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю.
Адвокат ОСОБА_12 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким кримінальне провадження щодо ОСОБА_18 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України закрити на підставі ч. 3 ст. 284 КПК України за відсутністю достатніх, належних та допустимих доказів для доведення її винуватості та вичерпанні можливостей їх отримання.
Аргументує тим, що для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження внаслідок якого наступила смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.
Ні органом досудового слідства, ні під час судового розгляду не було надано, здобуто або досліджено належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_18 мала умисел на вбивство ОСОБА_21 , а також того, що вона заздалегідь домовлялась з ким-небудь з обвинувачених саме про скоєння вбивства потерпілого, тому висновок у вироку суду мети заподіяння смерті потерпілому за попередньою змовою групою осіб є безпідставним та необґрунтованим.
Протоколи додаткових оглядів будинку АДРЕСА_7 від 17 та 21 вересня вважає недопустимим доказом, про що наголошував в суді першої інстанції, оскільки їх огляд був проведений з дозволу сільського голови Киїнської сільської ради Чернігівського району, яка не є власником даного приміщення, не визнавалася потерпілою, а тому не мала права на надання такого дозволу. Частиною 1 статті 233 КПК України визначено,що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше, як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді,крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті і жодних інших осіб в не вказано.
Неналежними та недопустимими доказами вважає і протоколи впізнання ОСОБА_18 та ОСОБА_7 за фотознімками, де свідок ОСОБА_24 упізнав в обвинувачених осіб, які 15 вересня 2019 року наносили удари потерпілому ОСОБА_21 . Ця слідча дія була проведена з порушенням вимог КПК України, тому її результати не можуть бути прийняті до уваги. Так, свідок ОСОБА_26 зазначив, що не був присутній при цієї слідчої дії та не пам'ятає, коли міг підписати протокол.
Вказує на неналежність протоколів слідчих експериментів за участі свідка ОСОБА_24 та обвинуваченого ОСОБА_10 , оскільки вони були проведені в домогосподарстві потерпілого без дозволу суду та власника домогосподарства, до протоколу не внесений дослівний текст осіб, які давали показання, один з понятих, ОСОБА_26 , всередину будинку не заходив,а тому не міг спостерігати правильність проведення слідчого експерименту, цей понятий підписав протокол не читаючи. Такі порушення свідчать про неналежність цих доказів, які суд не міг покласти в основу обвинувального вироку.
Щодо обтяжуючої обставини, на яку суд вказав у вироку, вчинення злочину особою у стані алкогольного сп'яніння, то сторона захисту не погоджується з цим висновком, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, що ОСОБА_18 знаходилась того дня в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи, що зібрані у кримінальному провадженні докази прямо не вказують на скоєння ОСОБА_18 кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, містять сумніви і припущення щодо доведеності її вини, що має тлумачитись на її користь, а стороною обвинувачення інших доказів не надано, а ті що надані, отримані з істотним порушенням закону, тому мають бути визнані недопустимими, вважає, що інкриміноване ОСОБА_18 кримінальну правопорушення не доведене, тому кримінальне провадження підлягає закриттю.
Захисник адвокат ОСОБА_14 просить вирок суду змінити, дії його підзахисного ОСОБА_19 перекваліфікувавши його дії з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ч. 2 ст. 121 КК України та призначити більш м'яке покарання в межах санкції даної статті.
Мотивує тим, що висновки суду про наявність змови між його підзахисним та іншими обвинуваченими, направленої саме на вбивство потерпілого, нічим необґрунтовані.
Як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду ОСОБА_19 та інші обвинувачені вказували,що жодного умислу саме на навмисне вбивство потерпілого у них не було, вони їхали до нього з метою поговорити, щоб він залишив у спокої ОСОБА_18 .. Будь-яких інших обставин встановлено не було, стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би доводив факт наявності змови ОСОБА_19 з іншими обвинуваченими на вчинення умисного вбивства ОСОБА_21 . Обвинувачений ОСОБА_10 вказував, що потерпілий першим кинувся на нього, коли вони зайшли у веранду та постукали у вхідні двері.
Звертає увагу, що суд у вироку вказує на те, що обвинувачені вибили двері та зайшли до будинку, в той час як було встановлено, що двері будинку були відчиненими і обвинувачені їх не вибивали.
Відсутність змови між обвинуваченими підтверджується не тільки їх показаннями, а й висновком судово-медичного експерта №918 від 16.10.2019, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_21 настала через 3-12 годин після отримання черепно-мозкової травми, тобто, вже після того, як його підзахисний та інші обвинувачені покинули будинок потерпілого. Всі обвинувачені вказували на те, що коли вони залишали будинок, то потерпілий був живий та самостійно зачиняв за ними вхідні двері.
Вказуючи на наявність змови у групі осіб, сторона обвинувачення ні в обвинувальному акті, ні під час розгляду справи в суді, не розділяє ролі між обвинуваченими, не вказує хто саме яку роль у групі виконував, за таких підставі відсутні будь-які докази,які б підтверджували наявність попередньої змови саме на вбивство потерпілого.
На думку захисника, наведені ним обставини, підтверджують невірну кваліфікацію кримінального правопорушення ОСОБА_19 ,адже всі наявні матеріали вказують на наявність у діях його підзахисного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Вказані стороною захисту доводи не були прийняті до уваги судом першої інстанції, як не були враховані і показання свідка ОСОБА_27 , який вказував, що після побиття до потерпілого заходив ОСОБА_28 , який розмовляв з потерпілим та повідомив свідку, що ОСОБА_29 сказав свідку, щоб його не чіпали та повідомив,що у нього все нормально, що зайвий раз підтверджує невірність кваліфікації дій ОСОБА_19 .
Єдиний доказ, який є в матеріалах справи і який був покладений в основу обвинувального вироку, це показання свідка ОСОБА_24 . Однак, згідно з показаннями всіх обвинувачений, дана особа приймала саму активну роль у побитті потерпілого, саме ОСОБА_24 взяв із собою молоток, який приніс у будинок та наносив удари потерпілому твердими предметами, але не зважаючи на це, ОСОБА_24 має статус свідка.
Клопотання сторони захисту про проведення одночасного допиту свідка ОСОБА_24 та обвинувачених безпідставно було відхилено судом. Разом з тим, така ситуація, коли активний учасник вчинення кримінального правопорушення стає свідком, вказує про необ'єктивність, як досудового розслідування, так і розгляду справи в суді першої інстанції. З одного боку, орган досудового розслідування та суд першої інстанції приймають до уваги та використовують як належний і допустимий доказ показання ОСОБА_24 , а з іншого боку, повністю ігнорують показання трьох обвинувачених, які стверджують про протилежне і не мають суперечностей, є узгодженими та послідовними.
Вказує, що в даному випадку в діях ОСОБА_19 вбачається склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тому суд апеляційної інстанції має всі законні підстави для зміни правової кваліфікації його дій та зменшення строку призначеного покарання в межах санкції про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_10 в апеляційній скарзі (клопотанні) просить розглянути матеріали кримінального провадження, звільнити його з-під варти з зали суду, оскільки він вже майже три роки відбуває покарання, хоча не винен у тому, що сталося. Згоден, що проник в чуже приміщення і готовий за це відповідати. Вказує на те, що тілесних ушкоджень потерпілому не наносив, але перебуває під вартою, в той же час, ОСОБА_30 наносив удари ОСОБА_31 , однак суд не взяв цього до уваги і дана особа проходить свідком у справі, що є несправедливим по відношенню до нього, як до особи, яка не била потерпілого. У зв'язку з викладеним, просить повторно допитати свідків ОСОБА_32 та ОСОБА_33 , про що вони неодноразово просили суд першої інстанції, але їм було відмовлено.
Аргументує тим, що до подій тієї ночі не знав, ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_18 , тому не міг з ними ні про що домовлятись, в автомобілі ОСОБА_19 опинився випадково, вони з ОСОБА_34 мали підвезти його додому, але оскільки він був п'яний,то заснув в машині. Коли вони зайшли до будинку потерпілого, то той намагався вибігти з будинку і оскільки він стояв ближче за всіх, то наніс йому удар в груди, на що він взяв його за горло та притиснув до стіни в тій кімнаті, де стояла піч. Оскільки він був в нетверезому стані, то у нього заплутались ноги, він почав падати і потягнув за собою потерпілого. Це все вийшло непередбачувано та спонтанно, цього він не планував. Після того, як вони впали, то хтось вимкнув світло і він відчув на собі удари, по голові, по тулубу, він відпустив потерпілого і почав вставати, в цей час побачив, як піднявся потерпілий і став тікати в іншу кімнату, де вже хтось його повалив, але він не бачив, бо хтось вимкнув світло. Коли він встав, то хотів ногою вдарити потерпілого по ногах за те, що через нього його побили, але промазав та вдарився об дверний косяк, від чого у нього був синець. Коли він виходив, то ОСОБА_30 та ОСОБА_19 били ОСОБА_35 ногами по ногах, ОСОБА_36 бив ногами по спині, а ОСОБА_37 била його ногами в область голови. Він вийшов з будинку та двору, став чекати хлопців, але їх довго не було, тому він повернувся назад до будинку, щоб їх забрати. Коли він вже підходив, то з будинку вийшли ОСОБА_30 , ОСОБА_36 , а потім звідкись вийшла і ОСОБА_38 . Вони сіли в автомобіль та поїхали. Потім ОСОБА_39 та ОСОБА_40 пішли удвох, а їх ще тієї ночі зупиняли працівники поліції, в решті він дістався додому, а ОСОБА_41 та ОСОБА_30 поїхали до ОСОБА_42 додому. Наступного вечора він зустрівся з ОСОБА_43 , який йому повідомив, що ОСОБА_44 помер.
Затримали його близько 08 ранку 21 вересня 2019 року, після затримання повезли до ОСОБА_9 додому, де вже йшов обшук, потім поїхали до будинку, де мешкав ОСОБА_30 , де також вже проходив обшук, потім поїхали до тещі ОСОБА_32 , з якою він перебував у близьких стосунках, там також проходив обшук, потім поїхали за місцем його проживання до його дядька ОСОБА_45 , він їм віддав речі, в яких був напередодні, забрали телефон, запальничку та грошові кошти. Дядько відразу казав, що нічого не знає, бо він йому нічого не розповідав, а під час допиту в суді дав показання про те, що начебто ОСОБА_46 вдарив потерпілого два рази, що є неправдивими показаннями, оскільки він йому нічого не розповідав. Пізніше він дізнався про те, що ОСОБА_47 поліцейські давали гроші на дорогу та на горілку. Коли в суд першої інстанції для допиту приїжджав свідок ОСОБА_30 зі своєю дружиною, то його брат, який був присутнім у судовому засіданні бачив,як свідок та його дружина спілкувались між собою в коридорі, а потім ОСОБА_30 надав показання про те, що ОСОБА_10 двічі вдарив потерпілого кулаком. Він впевнений, що такі показання йому сказали надати працівники поліції, але у потворному допиті цього свідка судом було відмовлено.
Вважає неправдивими показання ОСОБА_48 та ОСОБА_49 під час спілкування зі співрозмовником в ІТТ, оскільки він потерпілому тілесних ушкоджень не наносив. Коли він перебував в ІТТ, то до нього підійшов працівник ізолятора та сказав, що коли до нього прийде слідчий, то він має змінити свої показання щодо ОСОБА_32 та сказати, що той не бив потерпілого, а якщо він не змінить показання, то тоді ОСОБА_30 надасть показання проти нього такі, як треба поліцейським. Вказує на те, що читав перші показання ОСОБА_32 , де він говорив про те, що не бачив, як ОСОБА_46 бив потерпілого. Під час слідчого експерименту за участі ОСОБА_32 останній плутався у своїх показаннях щодо того хто де стояв, після чого відеозапис перервався, а коли продовжився, то ОСОБА_30 вже не плутався та розказував так як треба було поліції. Єдине правдиве в його показаннях те, що саме ОСОБА_46 стояв ближче всіх до дверей. Ті показання, що нібито він тримав потерпілого на дивані, а ОСОБА_36 та ОСОБА_37 били ОСОБА_35 , не відповідають дійсності, оскільки в ту кімнату де стояв диван,він навіть не заходив. Під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_30 надавав вже зовсім інші показання, але якщо він був на місці події, то мусить пам'ятати все в деталях, а не плутатись у своїх свідченнях.
Звертає увагу на суперечності у показаннях свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_50 про те, чи заходив ОСОБА_51 до будинку та чи відповідав йому потерпілий. Під час досудового слідства не було встановлено чи міг бути причетний до вчинення цього злочину ОСОБА_52 , з яким у ОСОБА_53 були конфлікти та бійки. Також не перевірена можливість причетності до злочину ОСОБА_20 , яка перебувала зі своїм братом ОСОБА_54 у напружених стосунках через будинок, який залишився у спадок від діда та який потерпілий відмовлявся продавати.
Просить врахувати, що судово-медичний експерт не може вказати точний час смерті потерпілого, але під час огляду місця події у протоколі писали, що труп холодний, але під пахвами теплий, в той же час,експерт вказував, що смерть потерпілого могла наступити у період від 3 до 12 годин від часу спричинення тілесних ушкоджень. Вони були на місці події біля 03 години ночі 15 вересня, а труп знайшли 16 вересня близько 17 години, ночі восени не такі вже й теплі, в будинку було прохолодно. При цьому, експерт вказував, що після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_29 міг здійснювати деякий обмежений обсяг цілеспрямованих дій до втрати свідомості. Отже, на його думку, якщо потерпілий після отримання травм прожив хоча б три години, то їх дії мають кваліфікуватись не за ст. 115 КК України, а за ст. 121 КК України.
Захисник адвокат ОСОБА_15 в апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_10 скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки за злочин несуть відповідальність тільки ті особи, які хоча і не вчиняли дій, що безпосередньо спричинили смерть потерпілого, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. Однак, під час судового розгляду справи не було встановлено єдиного умислу, спрямованого на позбавлення потерпілого життя.
Вказує на те, що ОСОБА_10 з самого початку затримання надавав правдиві показання,які не змінював ні під час досудового слідства,ні в ході судового розгляду, під час відтворення події розповів все так, як відбувалось. При цьому, його показання повністю узгоджуються з показаннями інших учасників події, окрім ОСОБА_24 , який зі слів ОСОБА_10 та інших учасників, залишався в будинку потерпілого під час нанесення ОСОБА_21 тілесних ушкоджень та сам приймав участь в нанесенні ударів, але дивним чином опинився не на лаві підсудних поряд з іншими, а отримав статус свідка.
Від початку досудового слідства ОСОБА_10 вказував на те, що жодної шкоди життю та здоров'ю потерпілого він особисто не завдавав. Один раз він завдав удар потерпілому із-за того, що через нього він отримав удари по голові, але промахнувся та попав у дверний косяк, отримавши ушкодження лівої гомілки, інші тілесні ушкодження отримав внаслідок падіння з висоти власного зросту, що повністю підтверджується висновком судово-медичної експертизи №363 від 01.10.2019.
В матеріалах справи наявний цілий ряд сумнівних обставин, яким суд не надав належної оцінки, та не врахував, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_11 , які підтримали апеляційну скаргу про скасування вироку і закриття кримінального провадження, заперечували проти апеляційної скарги прокурора про посилення покарання, обвинувачену ОСОБА_55 та її захисника адвоката ОСОБА_12 , які також просили про скасування обвинувального вироку і закриття кримінального провадження через відсутність достатніх доказів вини обвинуваченої у вчиненні даного кримінального правопорушення та через вичерпання можливостей їх встановлення, захисника адвоката ОСОБА_14 , захисника адвоката ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_56 , які просили про перекваліфікацію правопорушення на ч. 1 ст. 121 КК України та пом'якшення покарання, повторне дослідження доказів та допиту свідків, обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_15 , які підтримали апеляційну скаргу та просили закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення, прокурора ОСОБА_17 , який заперечував проти апеляційних скарг сторони захисту і підтримав доводи апеляційної скарги про посилення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 шляхом призначення його у виді довічного позбавлення волі, повторно дослідивши висновки судово-медичних експертиз, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи всіх апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_18 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника адвоката ОСОБА_15 , захисника адвоката ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_19 задовольнити частково.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження 16.09.2019 о 16.08 год. громадянка ОСОБА_57 зателефонувала та повідомила інспектора-чергового Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, що зайшла до будинку сусіда ОСОБА_53 за адресою: АДРЕСА_3 , і виявила тіло невідомого чоловіка з тілесними ушкодженнями та без ознак життя. Зі слів заявниці тіло лежить близько двох днів, сторонніх предметів біля тіла немає, порядок речей у будинку порушений, йде телевізор. Господаря будинку дома немає, однак двері будинку були відчинені.
Огляд місця події проводився з 17 години 10 хвилин до 22 години 20 хвилин 16 вересня 2029 року у будинку по АДРЕСА_3 , під час якого було виявлено у прохідній кімнаті № НОМЕР_1 на дивані мертвим ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який лежав на дивані на правому боку зі спущеними з дивана ногами. На голові, кінцівках та тулубі мертвого ОСОБА_21 було видно численні садна та окремі рани.
Неподалік дивану був виявлений дерев'яний стіл без однієї ніжки. Уламки від ніжки від столу з речовиною бурого кольору вилучили в кімнатах №2 та №3 будинку.
Відповідно до висновку експерта №1071 від 12 листопада 2019 року, дві частини ніжки столу, вилучені в ході огляд у місця події у буд. АДРЕСА_3 , до розділення складали одне ціле.
Під час огляду будинку було виявлено та вилучено: з зовнішньої поверхні дверей, що ведуть до кімнати №2, з лутки дверей між кімнатами №1 та 2, з дверцят холодильника у кімнаті №5, з арки між кімнатами №5 та №7, з пляшки з-під пива «Оболонь», та з вагонки в кімнаті №4 - сліди рук; металевий ківшик зі слідами речовини булого кольору в кімнаті №1; два уламки деревини з речовиною бурого кольору з підлоги у кімнаті №5; штикову лопату без руків'я з підлоги у кімнаті №5; пачку з цигарками в кількості 6 штук «Київ блакитний»; металеву ручку від ківшика з речовиною бурого кольору в кімнаті №2; один недопалок з підлоги в кімнаті №5; зіскоби деревини з підлоги в кімнатах №5, №7, №2 зі слідами речовини бурого кольору; слід взуття в кімнаті №6; відріз з наволочки з речовиною бурого кольору в кімнаті №6, три недопалки з попільниці в кімнаті №4; три мобільні телефони в кімнаті №6 та один мобільний телефон в кімнаті №5, та навісний замок на траві біля будинку.
У ході проведення додаткового огляду домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 від 21 вересня 2019 року, проведеного за участю інспектора-криміналіста, було виявлено відсутність двох дощок в дерев'яному паркані справа від вхідних воріт, розбите скло в одній з віконних рам, а також в кімнаті №5 будинку було виявлено та вилучено саморобний обігрівач, уламки деревини, металеву лопату та дерев'яну дошку зі слідами речовини бурого кольору.
У результаті огляду речей 10 жовтня 2019 року було встановлено, що два уламки деревини з речовиною бурого кольору, виявлені на підлозі в кімнаті №5, в результаті з'єднання склали дерев'яну палицю з округлими кінцями та боковими поверхнями. В частині, де дерев'яні палиці з'єднуються, із зовнішніх сторін відсутні частини деревини. При порівнянні з частинами складеної з двох частин палиці 13 вилучених уламків деревини зі слідами речовини бурого кольору встановлено, що три уламки є її частинами, а саме осколками її зовнішньої частини. Решта десять уламків мають заокруглену зовнішню сторону, але з роздробленими кінцями, тому у ході огляду приєднати їх до зібраної з двох частин палиці не представилось можливим.
Згідно висновку експерта №19/10/1-616/СЕ/19 від 11 лютого 2020 року, генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин, виявлених на недопалку сигарети, з підлоги кімнати №2 (об'єкт №1) збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові підозрюваної ОСОБА_18 . Походження клітин виявлених на недопалку сигарети, з підлоги кімнати №2 (об'єкт №1) від ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_58 та ОСОБА_21 - виключається.
У змивах з поверхонь двох дерев'яних палиць експертом виявлено кров людини, генетичні ознаки слідів якої збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка крові ОСОБА_21 та не збігаються з генетичними ознаками підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 (висновок експерта №19/10/1-614/СЕ/19 від 09 грудня 2019 року)
Генетичні ознаки клітин та слідів крові виявлених у змивах з поверхні ручки ківшика збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_21 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 (висновок експерта №19/10/1-620/СЕ/19 від 18 грудня 2019 року)
Генетичні ознаки слідів крові і клітин, виявлених у змивах з обігрівача збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_21 і не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_58 та ОСОБА_18 (висновок експерта №19/10/1-725/СЕ/19 від 23 січня 2020 року)
Під час експертного дослідження від 11 лютого 2020 року за №19/10/1-613/СЕ/19, на наданих на дослідження джинсових штанах чорного кольору, а саме на правій та лівій штанинах (об'єкти №№1, 2), що належать підозрюваному ОСОБА_10 , було виявлено кров людини. Генетичні ознаки слідів крові виявлених на лівій штанині джинсових штанів (об'єкт №2) не встановлено. Генетичні ознаки слідів крові виявлених на правій штанині джинсових штанів (об'єкт №1), збігаються з генетичними ознаками (ДНК- профілем) зразка крові ОСОБА_21 та не збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 та ОСОБА_18 ..
Згідно висновку судово-медичного експерта №918 від 16 жовтня 2019 року, при досліджені трупа ОСОБА_21 були виявлені наступні тілесні ушкодження: внутрішньочерепна травма: синці та садна обличчя, забійні рани правої тім'яної та лівої завушної ділянки, крововиливи в шкірно-м'язеву ділянку голови, перелом нижньої щелепи, перелом правої тім'яної, скроневої, клиновидної, решітчастої кісток черепа, субдуральні, субарахноїдальні крововиливи, забій головного мозку. Закритий перелом 3-го пальця лівої кисті. Множинні синці та садна тулуба та кінцівок.
Увесь наведений комплекс тілесних ушкоджень утворився від дії тупих предметів за механізмом удару та тертя, міг утворитись 14-15 вересня 2019 року.
Тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і мають прямий причинний зв'язок із настанням смерті. Перелом пальця лівої кисті має ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Синці та садна тулуба і кінцівок мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
При експертизі трупа виявлені ознаки не менше як вісімдесяти травматичних впливів: не менше десяти в ділянку голови, двадцяти в ділянку верхніх кінцівок, тридцяти в ділянку нижніх кінцівок, двадцяти в ділянку тулуба.
Смерть ОСОБА_21 настала від набряку головного мозку, який розвинувся внаслідок внутрічерепної травми, через 3-12 годин після отримання черепно-мозкової травми.
Усі обвинувачені не заперечують, що 15 вересня 2019 року приблизно 0 3 годині 45 хвилин, перед світанком, незаконно проникли у будинок потерпілого ОСОБА_21 в АДРЕСА_7 . До цього часу, окрім обвинуваченої ОСОБА_18 , потерпілого не знали і ніяких стосунків не підтримували. Обвинувачена ОСОБА_18 поскаржилася обвинуваченому ОСОБА_7 , з яким спільно проживала, на переслідування колишнього співмешканця ОСОБА_21 , який під час спільного з нею проживання лаявся та бив її та її дітей, а тепер переслідує з метою повернути і жити разом.
Провчити колишнього співмешканця обвинувачений ОСОБА_7 запросив обвинуваченого ОСОБА_19 , який з ним працював неофіційно на роботі. ОСОБА_19 керував автомобілем свідка ОСОБА_24 , так як той перебував у нетверезому стані і підвозити ОСОБА_7 з ОСОБА_18 в с. Гущин, приїхав не один, дорогою забрали ОСОБА_10 , який був п'яний та попросився підвезти його додому. До будинку потерпілого обвинувачена ОСОБА_18 привела чотирьох чоловіків, серед яких було троє обвинувачених та свідок ОСОБА_24 .
Двері у веранду будинку не були зламані, так як вони не замикалися, а вхідні двері відчинив сам потерпілий ОСОБА_21 , почувши шум. Аргументи обвинуваченого ОСОБА_10 , що відкривши вхідні двері його відразу вдарив потерпілий, а тому він схопив потерпілого за горло, притиснув до стіни, потім разом з потерпілим упав на підлогу, де в темноті почали бити потерпілого інші, а не він, не виправдовують його в причетності до побиття потерпілого. ОСОБА_10 прибув у будинок потерпілого без запрошення. Відкриваючи вхідні двері у себе вдома, потерпілий не очікував побачити таку кількість людей, які намагалися проникнути до нього в будинок, а тому здавлювання шиї потерпілого руками, повалення його на підлогу та тримання на підлозі під вагою свого тіла, не можуть розцінюватися як заходи самооборони.
Версія обвинуваченої ОСОБА_18 , що вона була присутня у будинку, проте не била ОСОБА_21 спростовується поясненнями обвинуваченого ОСОБА_59 , який вказував, що побиття потерпілого відбувалося в темноті, коли він лежав на потерпілому, ОСОБА_18 била того по голові обігрівачем, не побачила і вдарила його, після чого він встав, а потерпілий втік в іншу кімнату, де його наздогнали і продовжували бити.
Обвинувачений ОСОБА_7 , пояснював, що ударив потерпілого разів 15 за негативне ставлення потерпілого до ОСОБА_18 .
Свідок ОСОБА_24 під присягою та будучи попередженим про кримінальну відповідальність підтвердив, що коли ОСОБА_10 утримував потерпілого на підлозі, ОСОБА_7 завдав близько 10 ударів по всьому тілу потерпілого, 2-3 з яких прийшлись по голові дерев'яною ніжкою, яку відірвав від столу, а ОСОБА_18 нанесла близько п'яти ударів обігрівачем, що стояв у тій кімнаті; в порозі між кімнатами №1 та №2.
Також ОСОБА_7 завдавав ударів потерпілому ребром лопати по всьому тілу і наніс близько 10 ударів, а ОСОБА_18 била потерпілого дерев'яною дошкою по тілу та голові, від чого дошка розламалась; у кімнаті №3, коли ОСОБА_19 притиснув ОСОБА_21 ногою до підлоги, ОСОБА_18 в цей час завдала близько 5 ударів металевим друшляком по голові. У кімнаті №4 ОСОБА_19 , замахувався на потерпілого молотком, який приніс з собою з машини, яким в процесі бійки випадково наніс один удар по нозі свідку. ОСОБА_19 двічі завдав ударів в голову ОСОБА_21 , коли того утримував на дивані ОСОБА_10 .
Виявлені на джинсових штанах обвинуваченого ОСОБА_10 сліди крові від потерпілого, вказують на те, що він не обмежувався участю на початку побиття потерпілого, а й у подальшому брав у цьому участь.
Умисне вбивство визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо у позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше особи, які заздалегідь ( до початку цього злочину) домовилися про його спільне вчинення.
Усі обвинувачені, а також свідок ОСОБА_24 заперечують наявність попередньої домовленості на вбивство потерпілого, якого за місцем проживання при виключеному світлі у будинку били чотири особи, використовуючи при цьому обігрівач, ніжку від стола, друшляк, лопату, молоток. Тільки молоток був принесений обвинуваченим ОСОБА_19 з автомобіля ОСОБА_24 .
Зазначаючи у судово-медичному висновку № 918 від 17.09.2019 року про заподіяння потерпілому ОСОБА_21 не менше як вісімдесяти травматичних впливів, експерт зазначив, що найбільше потерпілому завдавалося ударів по ногах, не менше тридцяти, в ділянку верхніх кінцівок - не менше двадцяти, в ділянку тулуба - не менше двадцяти, в ділянку голови- не менше десяти ударів.
При цьому з 70 ударів по тулубу і кінцівках, 69 травмуючих впливів потягли за собою легкі тілесні ушкодження, тільки один перелом пальця лівої кисті мав ознаки середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Розташування тілесних ушкоджень по різних поверхнях тулуба та голови може свідчити про зміну положення потерпілого під час отримання тілесних ушкоджень. Наявність множинних ушкоджень по тильним поверхнях обох передпліч та кистей може свідчити про здійснення потерпілим активного опору нападникам.
Черепно-мозкова травма заподіяна потерпілому включала в себе: синці та садна обличчя, забійні рани правої тім'яної та лівої завушної ділянки обличчя, крововиливи в шкірно -м'язеву ділянку голови, перелом нижньої щелепи, перелом правої тім'яної, скроневої, клиновидної, решітчастої кісток черепа, субдуральні, субарахноїдальні крововиливи, вогнища забою головного мозку. Весь комплекс черепно-мозкової травми являє собою багатокомпонентне ушкодження і утворився від сукупності травматичних впливів в ділянку голови.
Частина черепно-мозкової травми у вигляді синців та саден голови, забійної рани обличчя, перелому нижньої щелепи могли утворитися від ударів руками та ногами, ніжкою від столу, металевим ківшиком, саморобним обігрівачем, молотком.
Частина черепно-мозкової травми у вигляді забійних ран правої тім'яної ділянки голови та підлеглих переломів кісток черепа могла утворитись від дії предмета з обмеженою поверхнею, яким, в тому числі, міг бути металевий столярний молоток, наданий на дослідження, що підтверджується морфологічними особливостями ран, переломів та виявленням слідів заліза в краях ран під час медико-криміналістичного дослідження. Вказані рани та переломи не могли утворитись від дії рук, ніг, металевого ківшика, обігрівача, лопати, ніжки від стола, наданих для дослідження.
При експертизі не виявлено ушкоджень в ділянці голови, морфологічні властивості яких могли б однозначно вказувати на дію гострого краю леза лопати, наданої на дослідження, не виключена дія леза як тупого предмета за умови удару пласкою частиною.
Смерть потерпілого настала через 3-12 годин після отримання черепно-мозкової травми внаслідок набряку головного мозку.
Усі обвинувачені наполягають, що коли вони залишали будинок, потерпілий був живим, рухався та закрив двері.
Свідок ОСОБА_24 востаннє бачив потерпілого, коли той вже лежав і не ворушився, тіло лежало в будинку, а голова його висіла в веранді і він лише стогнав та хрипів. При експертизі трупа ОСОБА_21 не виявлено ознак переміщення чи зміни пози трупа після смерті. Тіло було знайдене у кімнаті будинку на дивані. На запитання свідка обвинувачений ОСОБА_19 , відповів, що ОСОБА_21 живий.
При проведенні додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_21 (висновок №1171 від 26.12.2019), встановлено, що комплекс тілесних ушкоджень, зважаючи на велику чисельність, розташування на різних поверхнях тіла, надзвичайну різноманітність морфологічних особливостей виявлених під час експертизи трупу тілесних ушкоджень, міг утворитись від дії різних тупих предметів, в тому числі, і за обставин на які вказують свідок ОСОБА_24 та підозрюваний ОСОБА_60 , а саме від нанесення численних ударів руками та ногами, ніжкою від столу, металевим ківшиком, штиковою лопатою, саморобним обігрівачем, молотком наданими на дослідження.
Експертами було врахована дані з протоколу огляду місця події щодо температури тіла трупу, на що звертають увагу апелянти, та визначений час смерті ОСОБА_21 .
Посилання обвинувачених на неправдивість показань свідка ОСОБА_24 , який на їх думку є співучасником побиття потерпілого, у той як його звільнили від відповідальності, вимога про його повторний допит в апеляційній інстанції, видача доручення про проведення слідчого експерименту, є намаганням обвинувачених уникнути відповідальності.
На відміну від обвинувачених, свідок ОСОБА_24 допитувався під присягою і попереджався про кримінальну відповідальність. На його одязі немає слідів крові потерпілого. Його показання в частині побиття і заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому відповідають судово -медичним даним. У тому числі і в тій частині, що обвинувачений ОСОБА_19 під час побиття потерпілого упустив на ногу свідка молоток. Наявність у свідка травми ноги підтверджується відеозаписом з камер спостереження, з якого убачається, що коли всі під'їхали до магазину «Малинки, свідок ОСОБА_24 накульгував на ногу.
Неточності у показаннях свідка щодо кількості ударів кожного з учасників при побитті потерпілого, їх розташування та переміщення у будинку, не впливають на суть вчиненого кримінального правопорушення та не виправдовують дії ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_10 , пояснюються як перебуванням свідка у стані алкогольного сп'яніння, так і тим, що події відбували в нічний час в незнайомому для свідка приміщенні, особи в ході побиття переміщувалися. Свідок ОСОБА_24 виходив із будинку, потім стояв у веранді та на подвір'ї, а тому це не є обставиною, що вимагає виклику свідка для повторного допиту в апеляційній інстанції чи для того, щоб показання названого свідка почув адвокат ОСОБА_13 , який не брав участі в суді першої інстанції по захисту інтересів обвинуваченого ОСОБА_19 .
Висновком генетичної експертизи підтверджено, що на недопалку сигарети, який був вилучений під час огляду місця події з будинку потерпілого виявлені сліди ДНК обвинуваченої ОСОБА_18 , що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_24 , що обвинувачена була у будинку брала участь в побитті потерпілого і курила в будинку.
Позиція сторони захисту про визнання недопустими доказами протоколи впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_24 ретельно перевірялася судом першої інстанції та була відхилена, як необґрунтована.
Так, свідок ОСОБА_26 дійсно зазначив, що не був присутній під час цієї слідчої дії, а коли підписав протоколи, не пам'ятає. В той же час, під час допиту цей же свідок вказував на те, що погано пам'ятає обставини того дня, при цьому не заперечував, що підпис у протоколах належить йому. Інший понятий, допитаний в якості свідка вказував, що під час проведення впізнання свідком за фотознімками, їх було двоє понятих.
Більш того, під час судового розгляду свідок ОСОБА_24 вказав на обвинувачених як на осіб, що проникли у будинок потерпілого ОСОБА_21 в с. Гущин та побили останнього у власному будинку.
Критика стороною захисту проведених оглядів місця події з посиланням на те, що всі додаткові огляди, а в подальшому також слідчі експерименти за участі свідка ОСОБА_24 та обвинувачених були проведені з дозволу заступника голови Киїнської сільської ради ОСОБА_23 , яка не є власником будинку АДРЕСА_7 та не була уповноважена на надання такого дозволу, є безпредметною.
Потерпіла ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що право власності на господарство, де проживав ОСОБА_21 , не було оформлене після смерті їх діда, тому ані титульного власника, ані фактичного володільця цього господарства на момент огляду не було. Такий володілець відсутній і на сьогоднішній день. При цьому, орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями звертатися до суду щодо визнання відумерлою спадщиною майна, яке не було успадковане спадкоємцями.
Не зважаючи на це, слідчий звертався до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на проведення додаткового огляду території господарства, але ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова у задоволенні цього клопотання було відмовлено з підстав того, що для додаткового огляду місця події ухвала слідчого судді не потрібна і з посиланням на постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 01.02.2018 (Провадження №51-230км18).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Виходячи з аналізу вказаних положень кримінального процесуального закону, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові від 29.11.2021 колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду (справа № 161/531/18, провадження № 51-4280км21) та положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 30 Конституції України.
Під час перебування в камері ізолятора тимчасового тримання ГУНП в Чернігівській області в період з 21 вересня 2019 року ОСОБА_7 у спілкуванні зі співрозмовником розповів про обставини його затримання, про осіб, які були з ним,коли наносили тілесні ушкодження потерпілому, вказував про те, що потерпілого били його всі, а тепер інші співучасники дають показання проти нього та його дівчини. Також ОСОБА_7 розмірковує щодо кваліфікації вчиненого ними злочину, вказавши, що вони проламали голову потерпілому, однак коли залишали будинок, то потерпілий лежав на підлозі і був живий, висловлює думку про те, що потерпілий сам переповз чи перейшов на диван, де вже був виявлений його труп. (протокол про результати аудіо-, відео контролю особи від 07-08 січня 2020 року та аудіофайли до нього)
Під час перебування в камері ізолятора тимчасового тримання №1 ГУНП в Чернігівській області в період з 21 вересня 2019 року обвинувачена ОСОБА_18 у спілкуванні зі співрозмовницею повідомляє про обставини її затримання з ОСОБА_25 ( ОСОБА_61 ), вказує, що злочин вони вчинили в п'ятьох, побили потерпілого, а він після цього більше не встав, розповідає про інших трьох учасників злочину і що саме вони більше за всіх били потерпілого, а тепер обвинувачують її з ОСОБА_25 , вказала про те, що це вона поскаржилась на потерпілого, який вчиняв над нею насильство і вони поїхали до нього додому в с. Гущин, щоб набити, а вийшло так, що після нанесення тілесних ушкоджень останній помер. ОСОБА_18 неодноразово говорить про те, що потерпілого вони побили дуже сильно, в нього був проломлений череп, сам він був весь «чорний».
При цьому, метою поїздки до ОСОБА_62 було саме спричинення йому тілесних ушкоджень. Підтверджує, що на час вчинення злочину всі були в стані сп'яніння. ОСОБА_18 також вказує на те,що двері будинку їм потерпілий не відкривав, а її виламали пацани. Повідомляє про те, що між ними була домовленість, що всі мають надати показання, що вона нібито до будинку не заходила, була лише у дворі. У подальшій розмові ОСОБА_18 не заперечує своєї причетності до вчинення злочину, каже, що вона знала, що так і буде, вона одного вбила, а інших засадила. (протокол про результати аудіо-, відео контролю особи від 01-02 січня 2020 року та аудіофайли до нього)
Обвинувачений ОСОБА_19 під час перебування в камері ізолятора тимчасового тримання ГУНП в Чернігівській області в період з 21 вересня 2019 року, у спілкуванні зі співрозмовником розповідає про обставини кримінального правопорушення, а саме: що його колишній співробітник попросив захистити дівчину над якою знущався колишній співмешканець, що всі вони були в стані алкогольного сп'яніння, тілесні ушкодження потерпілому наносили всі п'ятеро, били всім, що під руки попадалось, він бив лише по ногах, удари по голові обігрівачем наносила жінка, але наміру убити вони не мали. (протокол про результати цієї процесуальної дії від 23 грудня 2019 року та аудіо файли до нього).
Передбачене п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, згідно з ч. 2 ст. 28 цього Кодексу, має місце у випадках, коли його було спільно вчинено декількома особами, які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. За це кримінальне правопорушення несуть відповідальність і ті особи, які хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин провадження та змісту спільного умислу осіб, що вчиняють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан для того, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим співучасниками; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.
Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі прямого чи непрямого умислу. При умисному вбивстві винний передбачає, що внаслідок його діяльності настане смерть потерпілого і бажає цього або свідомо допускає настання такого наслідку.
Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків; вольова - наявність у суб'єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.
Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
Якщо, цілеспрямовано наносячи удари, особа не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку така особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.
У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно. Що стосується смерті потерпілого, то в її настанні присутня лише необережна форма вини, бо хоча він і не бажав цього настання і навіть свідомо не допускав його, але повинен був і міг передбачити, що внаслідок його злочинних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілого.
Під час судового розгляду суд першої інстанції правильно встановив обставини кримінального правопорушення, доведеність участі в побитті усіх обвинувачених, проте не в повній мірі приділив увагу питанню умислу обвинувачених, що впливає на правильність правової оцінки їх дій та кваліфікацію кримінального правопорушення.
Проаналізувавши показання обвинувачених, які наполягали, що не домовлялися вбити потерпілого ОСОБА_21 , якому удари наносили усі обвинувачені кулаками і ногами, а потім з використанням ніжки столу, обігрівача, молотка, лопати, побиття відбувалося в різних кімнатах будинку потерпілого, де були знайдені плями крові потерпілого та уламки від предметів, якими завдавалися тілесні ушкодження, судово-медичні данні про велику кількість ударів на тілі потерпілого, у той час як ударів в область голови було завдано не менше десяти, від чотирьох осіб, що брали участь в побитті, внутрішньочерепна травма утворилася від комплексу тілесних ушкоджень, завданих в область голови, чому сприяли синці та садна обличчя, забійні рани, крововиливи, поряд з двома переломами кісток черепа, у той час як 69 тілесних ушкоджень були легкими і відповідали наміру обвинувачених провчити потерпілого, з будинку потерпілого обвинувачені пішли, коли той був живим, у той час як не було перешкод позбавити його життя і переконатися у цьому.
Обставини побиття потерпілого - у будинку без світла, потерпілий чинив опір, кількість і ступінь тяжкості інших тілесних ушкоджень на тілі потерпілого, причини припинення побиття, свідок власник автомобіля наполягав їхати додому, обвинувачені, коли виходили з будинку потерпілого були обізнані, що потерпілий живий, потерпілий помер після побиття через 3 -12 годин, а тому поза розумним сумнівом недоведений умисел обвинувачених на заподіяння смерті потерпілого.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, розцінюється як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України.
Неправильна кваліфікацій дій обвинуваченого та відмова у повторному допиті свідка ОСОБА_24 не є підставою для скасування обвинувального вироку та закриття кримінального провадження, як просить сторона захисту. Для вирішення питання про перекваліфікацію кримінального правопорушення при повному з'ясуванні обставин вчинення кримінального правопорушення судом першої інстанції, немає необхідності видавати судові доручення про проведення слідчого експерименту обставин побиття потерпілого, повторно допитувати свідків, як просили захисники обвинуваченого ОСОБА_19 .
Розмежування навмисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, від тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, відбувається за суб'єктивною стороною кримінального правопорушення, ставленням винних осіб до наслідків своїх дій.
У зв'язку з перекваліфікацією дій обвинувачених на менш тяжке кримінальне правопорушення, апеляційна скарга прокурора про посилення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає.
У той же час, у зв'язку із зміною правової кваліфікації кримінального правопорушення, покарання за яке є менш суворим, обвинуваченим належить призначити покарання з урахуванням ступеня участі у вчиненні кримінального правопорушення, що ініціатива поїхати до потерпілого та провчити його виходила від ОСОБА_7 , який зібрав для участі в цьому інших обвинувачених, раніше вчиняв кримінальні правопорушення, пов'язані з посяганням на життя та здоров'я людини, не заперечує своєї причетності до побиття потерпілого, проте не шкодує з приводу вчиненого, ОСОБА_19 та ОСОБА_10 заперечують причетність до побиття потерпілого по голові, у той час, як обидва обвинувачених, згідно зібраних доказів, завдавали ударів у тому числі і в голову.
Обвинувачена ОСОБА_18 , на відміну від інших обвинувачених мала підстави для образи на потерпілого, від якого отримувала побої під час спільного проживання, що підтверджували свідки у кримінальному провадженні, має двох неповнолітніх дітей, усвідомлює, що своїми скаргами спонукала чоловіків до насильства, в якому і сама брала безпосередню активну участь.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 408, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_16 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника адвоката ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_18 , захисника адвоката ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_19 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника адвоката ОСОБА_15 , задовольнити частково.
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_10 змінити.
Перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_7 з п. 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Перекваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_18 з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_19 з п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_10 з п. 12, ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засуджених, які тримаються під вартою, в той же строк з дня вручення копії ухвали.
ОСОБА_63 ОСОБА_64 ОСОБА_65