Справа № 461/175/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/57/23 Доповідач: ОСОБА_2
02 лютого 2023 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 11 січня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 щодо бездіяльності прокурора Львівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей у ЄРДР про кримінальне правопорушення,
за участю:
скаржника - ОСОБА_6 ,
встановила:
Цією ухвалою було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Львівської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 18.12.2022.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя суду першої інстанції послалася на те, що КПК України передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень, що містять у собі відомості про склад кримінального правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо у заявах чи повідомленнях таких фактичних даних не зазначено, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Дані викладені у заяві журналіста ОСОБА_6 від 18.12.2022 р. свідчать лише про його незгоду з судовим рішенням, для оскарження якого передбачена спеціальна процедура апеляційного перегляду, якої слід дотримуватися.
Будь-яких конкретних відомостей про вчинення суддею Буського районного суду Львівської області ОСОБА_7 кримінального правопорушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення заявник не навів. Сама по собі незгода з прийнятими ними судовими рішеннями не є підставою для внесення в ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
Тому правові підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення за скаргою ОСОБА_6 відсутні.
З досліджених судом першої інстанції матеріалів вбачається, що 18.12.2022 р. журналіст ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_6 звернувся до Львівської обласної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Заявник просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, відносно судді Буського районного суду Львівської області ОСОБА_8 . З суті заяви ОСОБА_6 вбачається його незгода з рішенням вказаної судді під час здійснення правосуддя у справі № 943/8361/21 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_9 . Вважає такою, що прийнята всупереч вимогам ст.276 КУпАП, постанову судді Буського районного суду Львівської області ОСОБА_8 , тобто з порушенням правил підсудності, притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_9 за ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Листом від 03.01.2023 р., заяву останнього скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові у відповідності до вимог ч.4 ст.216 КПК України, для розгляду в межах компетенції.
Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати службову особу Львівської обласної прокуратури, уповноважену на прийняття рішення та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, внести до ЄРДР відповідні відомості, які викладені у його заяві від 18.12.2022 про кримінальне правопорушення.
Апелянт покликається, що слідчим суддею у мотивувальній частині після заслухання думки учасників процесу зазначено про те, що скарга підлягає задоволенню, однак в кінці мотивувальної части та в резолютивній частині у задоволені його скарги відмовлено. У зв'язку з цим апелянт вважає, що ухвала слідчого судді підлягає до скасування через упередженість, незаконність, необґрунтованість так як не відповідає вимогам КПК України та ухвалена на підставі власних припущень слідчого судді, а не на підставі повного та об'єктивного, всебічного з'ясування обставин справи та без участі прокурора.
На переконання апелянта слідчий суддя у змісті ухвали при відмові у задоволенні його скарги зайняв обвинувальну позицію і в основу ухвали поклав виключно надумані та несуттєві обставини, що не мають жодного відношення до скарги. Апелянт вважає, що слідчим суддею його звинувачено у тиску на суд однак на нього не було слідчим суддею заявлено до ВРП та ГПУ про факт вчинення тиску на суддю. Тому апелянт вважає викладене в ухвалі наклепом на нього через голослівне звинувачення, чим порушено його права, свободи та обов'язки людини і громадянина щодо рівності прав перед законом.
Апелянт наголошує, що його заява про вчинення суддею ОСОБА_10 стосувалося того, що суддя в порушення вимог ст. 276 КУпАП здійснила розгляд з порушенням правил підсудності адміністративного провадження у справі № 943/836/21 стосовно ОСОБА_9 за ч.1 ст. 130 КУпАП.
При цьому апелянт зазначає, що текст рішення по даній справі майже співпадає в мотивувальній частині з текстами ухвали інших слідчих суддів Галицького районного суду м. Львова по його скаргах, що не може свідчити про неупередженість та незалежність судді в прийнятті рішення.
Апелянт наполягає, що в його заяві про кримінальне правопорушення є всі дані для внесення в ЄРДР відповідних відомостей в порядку ст. 214 КПК України.
Заслухавши доповідача, думку апелянта ОСОБА_6 , який просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування виносить ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмову у задоволенні скарги.
Згідно ч.1 ст. 11 КК України злочином (кримінальне правопорушення) є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Статтею 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
З'ясовуючи можливість оскарження вказаного рішення слідчого судді, колегія суддів бере до уваги Рішення № 4-р (ІІ)/2020 другого сенату Конституційного суду України від 17 червня 2020 року у справі №3-180/2018 (1644/18), яким положення ч. 3 ст. 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 139 від 6 квітня 2016 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 , звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності працівників Львівської обласної прокуратури, щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення. Свої вимоги мотивувала тим, що ним, 18.12.2022 року, було подано заяву до Львівської обласної прокуратури, з приводу вчинення злочину суддею Буського районного суду Львівської області ОСОБА_8 , а саме винесення нею 23.06.2021 постанови по справі відносно ОСОБА_9 за ч.1 ст. 130 КУпАП та визнання його винуватив з призначенням стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом. При цьому у заяві заявлено, що справа надійшла до суд з порушенням підслідності і не підслідна Буському районному суду .
За результатом судового розгляду поданої скарги, слідчий суддя відмовив у задоволені скарги ОСОБА_6 обґрунтовуючи своє рішення тим, що викладені у заяві ОСОБА_6 обставини, щодо вчинення суддею кримінального правопорушення, не можуть вважатись фактичними даними, які свідчать про вчинення саме кримінального правопорушення, оскільки не несуть в собі конкретних відомостей, які б підтверджували реальність конкретних подій злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а також мотиву, прямого умислу чи зацікавленість посадових осіб. Мотиви скаржниці по суті є її суб'єктивним сприйняттям та зводяться до незгоди з діяннями та рішеннями службових осіб досудових органів та прокуратури при виконанні службових обов'язків.
З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується, оскільки, у заяві ОСОБА_6 від 18.12.2021 відсутні конкретні фактичні дані, які б свідчили про вчинення саме кримінального правопорушення.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення ЄРДР (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 року №139). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п.4, 5 ч.5 ст. 214 КПК України.
На переконання колегії суддів слідчим суддею суду першої інстанції не допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Слідчим суддею обґрунтовано зазначено в ухвалі про те, що ініціювання кримінального переслідування судді у згаданому контексті є способом незаконного впливу на суд. У даному випадку є констатація факту , а не звинувачення скаржника у впливі на суд, відтак права особи судом першої інстанції не були порушенні.
Покликання апелянта про те, що суддя в мотивувальній, описовій частині зазначив про задоволення скарги ОСОБА_11 , а в резолютивній частині вже зазначено про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 колегія суддів розцінює, як описку зроблену в мотивувальній частині, оскільки весь зміст рішення слідчого судді обґрунтоване саме відмовою у задоволені поданої ОСОБА_6 скарги на бездіяльність уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей в ЄРДР.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Це помилки зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо.
Стосовно апеляційних вимог зазначених в апеляції саме про невнесення відомостей в ЄРДР на підставі поданої заяви про кримінальне правопорушення суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Положення ст. 214 КПК України свідчить про обов'язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається. При цьому зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим Кримінальним кодексом України.
Апелянтом не було надано підтвердження того, що постанова судді Буського районного суду Львівської області від 23.06.2021 у справі про адміністративне правопорушення № 943/836/21 відносно ОСОБА_9 , за ч.1 ст. 130 КУпАП була оскаржена до суду вищої - апеляційної інстанції у зв'язку з незгодою її змісту правопорушником.
Обгрунтування апелянтом щодо порушення суддею суду першої інстанції правила підсудності є голослівними, суб'єктивними, не доведеним документально саме вчинення суддею дій, передбачених вимогами чинного, кримінального законодавства.
Стосовно покликань апелянта про те, що саме прокурор Львівської обласної прокуратури був зобов'язаний внести відомості в ЄРДР про можливе вчинення суддею кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 366, 375 КК України, то слідчим суддею підставно зазначено в ухвалі, що листом від 03.01.2023, заяву ОСОБА_6 скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові у відповідності до вимог ч.4 ст.216 КПК України, для розгляду в межах компетенції.
Частиною 4 ст.216 КПК України, якою вирішується питання підслідності, передбачено, що слідчі органи державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень вчинених зокрема суддею.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що слідчим суддею було зазначено покликання на ч.4 ст. 216 КПК України, однак не розписано детально, а тому апелянт не звернув увагу на те, що не в компетенції прокурора Львівської обласної прокуратури здійснювати досудове розслідування стосовно судді так, як цим повноваженням наділене саме державне бюро розслідувань.
Відтак, неточність, яка, на думку апелянта, є в рішення слідчого судді стосовно ненадання відповіді на скаргу про невнесення відомостей в ЄРДР саме уповноваженими особами Львівської обласної прокуратури, усунуто судом апеляційної інстанції зазначеними вище доводами.
Крім того колегія суддів наголошує, що суддя у своїй діяльності є недоторканим та незалежним у виконанні професійних обов'язків. Безпідставне ініціювання порушення кримінального провадження стосовно судді є порушенням гарантії недоторканності суддів і їх незалежності, а також спроба втручання у здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчим суддею вірно зазначено про те, що можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення, та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається, що підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні у справі №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року, у відповідності до якої оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами.
Враховуючи зазначене вище, ухвала слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11 січня 2023 року є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 392, 404, 407, 422 КПК України колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11 січня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні скарги журналіста ІА «Журналісти проти корупції» ОСОБА_6 на бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 18.12.2022 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: