Справа № 444/1657/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1124/22 Доповідач: ОСОБА_2
07 лютого 2023 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12019140240000387 від 25 квітня 2022 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
з участю прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 ,
Вироком Жовківського районного суду Львівської області ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.
У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_6 забов'язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6 в користь ОСОБА_8 17 634,92 грн. матеріальної шкоди завданої злочином та 70 000,00 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на проведення експертиз в сумі 13502 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Відповідно до вироку, ОСОБА_6 , 24 квітня 2019 року близько 20 години, керуючи автомобілем марки "БМВ 530", реєстраційний знак НОМЕР_1 по автодорозі «Львів-Рава-Руська» 21км.+720м., Жовківського району Львівської області, порушив вимоги п.п. 1.2; 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «безпечна дистанція», «небезпека для руху»); 2.3 (підпункт «б» та «д»); 12.3; 12.9 (підпункт «б») Правил дорожнього руху України, а також розділу 33 ПДР України (в частині вимог заборонного дорожнього знаку 3.29 «70») та розділу 34 ПДР України (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія)), які виразились в тому, що він під час руху по смузі руху до м. Рава-Руська проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не врахував дорожню обстановку і стан керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, перевищивши дозволену максимальну швидкість 70 км/год., на ділянці дороги, де була нанесена на дорожнє полотно вузька суцільна лінія горизонтальної дорожньої розмітки, перетнувши її, без причин технічного характеру, виїхав на смугу зустрічного руху, на якій допустив зіткнення з автомобілем марки "Ауді А4", реєстраційний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_11 , який виконував маневр повороту ліворуч.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля "Ауді А4", реєстраційний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_8 отримав наступні тілесні ушкодження: важка поєднана травма тіла, закрита черепно-мозкова травма зі струсом головного мозку, тупа травма живота, розрив селезінки, забій правої нирки; множинні забійні рани на голові, правому плечі, тулубі зліва, які могли утворитись при контакті з тупими предметами салону автомобіля, під час дорожньо-транспортної пригоди 24 квітня 2019 року, були небезпечними для життя в мить спричинення і по цій ознаці відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор ОСОБА_10 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Жовківського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на термін 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного основного покарання із іспитовим терміном 1 рік.
Прокурор не оспорює фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість.
В обґрунтування апеляційних вимог, зазначає, що суд не врахував та не надав належної оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення, ступеню його тяжкості та наслідкам, характеру та мотивам допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого безпідставно не призначив обвинуваченому за ч. 2 ст. 286 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобом, своє рішення щодо незастосування додаткового покарання належним чином не мотивував.
Стверджує, що судом не надано належної оцінки обставинам вчинення злочину та його наслідкам, зокрема, що обвинувачений, керуючи автомобілем, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, які він, як особа, що наділена правом керувати транспортним засобом, зобов'язаний знати та безумовно дотримуватися, щодо дозволеної швидкості руху, а також вимог дорожньої розмітки, внаслідок чого пасажир автомобіля «Ауді А4» ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.
Прокурор вважає, що при обґрунтуванні незастосування до обвинуваченого ОСОБА_6 додаткового покарання суд безпідставно посилання на дії іншого водія, оскільки вина іншого водія недоведена у встановленому законом порядку й відсутні будь-які відомості з цього приводу.
Стверджує, що суд формально віднісся до визначення щирості каяття, фактично ототожнивши його з частковим визнанням вини.
Вказує, що у вироку не наведено належних і достатніх мотивів та підстав для незастосування до обвинуваченого ОСОБА_6 додаткового покарання, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.
07.02.2023 захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 подав клопотання, в якому зазначає, що обов'язкової участі адвоката в такій категорії справ немає, тому виходячи з узгодженості даного питання з ОСОБА_6 , просить розгляд справи провести у його відсутності.
За таких обставин та враховуючи вимоги ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності захисника ОСОБА_12 , який не прибув в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, виступ прокурора на підтримку апеляційної скарги сторони обвинувачення, думку потерпілого ОСОБА_8 та представника потерпілого ОСОБА_9 , які просили апеляційну скаргу прокурора задоволити, виступ обвинуваченого, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Наведеним у вироку доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку, вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, суд не проводить детальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційних скарг.
Щодо апеляційних доводів сторони обвинувачення про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Так, вироком Жовківського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов'язки, визначені ст.76 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, реалізувавши принципи законності, справедливості та обґрунтованості, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_6 та призначив йому основне покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, підставно звільнивши останнього від відбування такого покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і покладенням відповідних обов'язків, згідно ст.ст. 75, 76 КК України, що, на думку колегії суддів, є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Водночас, згідно роз'яснень, що містяться у п.20, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.
Призначаючи покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При цьому, пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується з урахуванням обставин конкретної справи, даних про особу винного та інших обставин, які суд при вирішенні такого питання визнає необхідними для постановлення законного, справедливого та достатнього покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття у вчиненому злочині, обтяжуючих обставин судом не встановлено.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, тяжкість наслідків, що настали у результаті грубого порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху, а саме заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, виключає можливість незастосування до обвинуваченого додаткового покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, віднесено законодавцем до злочинів проти безпеки руху, а тому покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами з урахуванням обставин вчинення вказаного злочину очевидно не сприятиме запобіганню вчиненню нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху як обвинуваченим, так й іншими особами
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що суд належним чином не мотивував своє рішення щодо незастосування додаткового покарання, а також при вирішенні питання щодо можливості призначення додаткового покарання ОСОБА_6 помилково врахував дії іншого водія, вина якого недоведена у встановленому законом порядку й відсутні будь-які відомості з цього приводу.
Зважаючи на вище вказане, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції, безпідставно не застосував додаткове покарання до обвинуваченого ОСОБА_6 чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За приписами ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Зважаючи на вище вказане, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок - скасуванню в частині призначення покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за встановлених судом першої інстанції обставин, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також думку потерпілого.
Вищенаведені обставини правопорушення та дані, що характеризують особу обвинуваченого, ступінь тяжкості злочину, яка визначається не тільки положеннями ст. 12 КК України, виходячи з формального критерію - виду і розміру покарання, а й фактичними обставинами справи, при яких було скоєно злочин, дають колегії суддів підстави прийти до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
З огляду на те, що в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку з постановленням нового, з погіршенням положення обвинуваченого, колегія суддів в порядку п.2 ч.1 ст.420 КПК України скасовує вирок у відношенні ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413. 419, ч.15 ст.615 КПК України, колегія суддів,
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 - задоволити.
Вирок Жовківського районного суду Львівської області від 10 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з випробовуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України ОСОБА_6 забов'язати періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4