Справа № 127/13378/22
Провадження № 22-ц/801/228/2023
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач:Голота Л. О.
08 лютого 2023 рокуСправа № 127/13378/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Михайленко А. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2022 року, ухвалене у складі судді Короля О. П., повний текст рішення складено 01.11.2022 року, -
04.07.2022 року ОСОБА_1 , як власник пошкодженого у ДТП 02.02.2022 року автомобіля марки «TOYOTA COROLLA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернулася до водія даного автомобіля ОСОБА_2 , якого постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2022 року визнано виним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, з позовом про відшкодування шкоди, завданої її майну (автомобілю) у сумі 379 835 грн (148230 грн. - вартість матеріального збитку та 213605,79 грн. - вартість відновлювального ремонту), та моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивачка зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна у сумі 10 000 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 148230 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн., у відшкодування витрат із сплати судового збору 1536 грн., за проведення транспортно-товарознавчого дослідження 1015 грн., за надання професійної правничої допомоги 12000 грн.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 15.12.2022 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що :
-висновок експертного дослідження від 04.02.2022 року №ЕД- 19/102-22/1965-АВ є недопустимим доказом, оскільки він наданий на замовлення позивача, в ньому відсутні відомості про те, що він підготовлений для суд, а також відсутня відмітка, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
-позивачем не доведено розмір матеріальної шкоди.
Просить стягнути з позивача на свою користь витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2304 грн.
16.01.2023 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано відзив (вх № 427) на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її адвокат Тиховський М. О. просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її адвоката, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, а тому судом апеляційної інстанції в іншій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого 11.08.2021 р., автомобіль марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1
/а. с. 41/
02.02.2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності позивачу під керуванням ОСОБА_2 .. Автомобіль під керуванням ОСОБА_2 пошкодив електроопору, іншого учасника ДТП не було.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2022 року в справі № 127/4284/22 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Постанова набрала законної сили 26.05.2022 р.
/а. с. 34/
У висновку експертного дослідження від 08.04.2022 року № ЕД- 19/102-22/1965-АВ зазначено:
1. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », внаслідок його пошкодження, яке відбулось 02.02.2022 року, становила 148 230,00 грн.
2. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », внаслідок його пошкодження, яке відбулось 02.02.2022 року, могло становити 213 605,79 грн.
Висновком експертного дослідження № ЕД -19/102-22/1965-АВ року встановлено, що оскільки вартість відновлювального ремонту КТЗ перевищує ринкову вартість КТЗ, а тому відновлення автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», 2004 р.в. є економічно недоцільним, а збиток, завданий його власнику дорівнює ринковій вартості цього КТЗ, тобто 148 230 грн.
Таким чином, сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», 2004 року випуску, станом на 02.02.2022 р. могла становити 148230,00 грн.
/а. с. 17-23/
Згідно з Полісом № АТ/0631694 АТ «СГ» «ТАС» обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль, належний ОСОБА_1 , застраховано на строк дії з 17.07.2021 р до 16.07.2022 р. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, в розмірі 260 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним договором страхування виступає транспортний засіб «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , страхувальником зазначений ОСОБА_4 .
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що страхова компанія не здійснила страхове відшкодування, тому що це не передбачено полісом №АТ/0631694 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у випадку, коли водій ОСОБА_2 винен у ДТП, внаслідок якої пошкодив електроопору, інші транспортні засоби не зазнали пошкоджень, то повний розмір завданої майнової шкоди підлягає стягненню з відповідача.
Суд також зазначив, що завдана позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди майнова шкода дорівнює розміру матеріального збитку, визначеного у висновку експерта, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 148230 грн. З нього ж належить стягнути витрати на визначення такої шкоди в розмірі 1015 грн.
Внаслідок дій ОСОБА_2 , які призвели до пошкодження автомобіля позивача, їй була заподіяна моральна шкода. Враховуючи усі встановлені судом обставини в справі, суд знаходить суму моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. завищеною, такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань, а тому, керуючись принципом розумності і справедливості, вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Висновок суду першої інстанції в частині визначення розміру матеріальної шкоди, зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з таких підстав.
Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів, судом першої інстанції вірно встановлено, що діями відповідача ОСОБА_2 було заподіяно шкоду позивачу.
У статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Однак, при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну позивачки судом першої інстанції не були враховані наступні правові норми.
Відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи і виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
Згідно статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту КТЗ перевищує ринкову вартість КТЗ, і відновлення автомобіля марки «TOYOTA COROLLA», 2004 р.в. є економічно недоцільним, а збиток, завданий його власнику дорівнює ринковій вартості цього КТЗ, тобто 148 230 грн., суд приходить висновку, що для обрахунку шкоди даний автомобіль слід вважати фізично знищеним.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18) зроблено висновок, що «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує особа, яка відповідає за завдану шкоду ».
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні позивач зазначила, що фактично автомобіль є фізично знищеним, однак вона не погоджується передати залишки транспортного засобу винній у його пошкодженні особі, оскільки вважає, що суми визначеної експертом буде не достатньо для його відновлення.
Також позивачка пояснила, що автомобіль не відремонтовано, знаходиться у неї, але вона не бажає проводити судову експертизу для визначення вартості заподіяної їй шкоди ( із визначенням різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП), оскільки вважає, що наданих нею доказів достатньо для задоволення її вимог.
Колегія суддів, відхиляє доводи позивача, враховуючи, що задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу після ДТП, не можна визнати обґрунтованим.
Наявний у справі висновок експертного дослідження від 08.04.2022 року не може бути визнаний належним та допустимим доказом з огляду на наступне.
Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Разом з тим, у висновку експертного дослідження не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Крім того, у вступній частині висновку зазначено, що заява від ОСОБА_1 надійшла до експертно- криміналістичного центру 04.01.2022 року, тоді як ДТП сталася 02.02.2022 року.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ураховуючи, що висновок експертного дослідження не є належним та допустимим доказом, ОСОБА_1 відмовляється передати залишки автомобіля відповідачу, а також відмовляється від проведення експертизи для визначення розміру заподіяної ї й шкоди (різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП), колегія суддів приходить висновку про недоведеність позовних вимог в частині розміру заподіяної позивачці матеріальної шкоди.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок дій ОСОБА_2 , які призвели до пошкодження автомобіля позивача, їй була заподіяна моральна шкода. Керуючись принципом розумності і справедливості обгрунтованим є розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 5000 грн.
З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та правових підстав для скасування чи зміни рішення суду в цій частині суд апеляційної інстанції не вбачає.
Підсумовуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 148230 грн., розподілу судових витрат підлягає скасуванню відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України та з постановленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2022 року в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
Щодо розподілу судових витрат.
Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, а також те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню частково з ухвалення в цій частині нового судового рішення, відтак судовий збір сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги в сумі 2298,45 грн слід стягнути з позивача пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги в сумі 2020,02 грн. (розрахунок 2298,45 (розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги) - 3,26 % (відмовлена частина апеляційної скарги) = 2223,52 - 49,90 (судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволеної частини позовних вимог) - 153,60 грн (розмір витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позовних вимог «розрахунок 12000 грн х 1,28 % (задоволена частина позову) = 153,60 грн») (в порядку частини десятої статті 141 ЦПК України) = 2020,02 грн.).
Враховуючи те, що в задоволенні вимоги про відшкодування майнової шкоди відмовлено, відтак колегія суддів вважає, що відсутні праві підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрати за проведення транспортно-товарознавчого дослідження.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2022 року у даній справі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 148230 грн., розподілу судових витрат скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2022 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2020,02 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: Т. О. Денишенко
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 09.02.2023 року.