Провадження № 2/734/255/23 Справа № 734/355/23
іменем України
10 лютого 2023 року смт. Козелець
Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури, Державного бюро розслідувань та Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю службових та посадових осіб органів державної влади та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю службових та посадових осіб органів державної влади та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури, Державного бюро розслідувань та Державної казначейської служби України. В обґрунтування зазначеного позову вказує на те, що у період 2016-2020 року службовими та посадовими особами правоохоронних органів Чернігівської області при розслідуванні вчинених проти нього злочинів систематично не виконувались службові обов'язки, вчинялись незаконні дії та бездіяльність. Одночасно у той же період службовими особами Державної казначейської служби України не виконувався обов'язок своєчасного виконання судового рішення у справі № 734/66/19, про стягнення на користь позивача шкоди, завданої незаконним заволодінням моїм майном органом досудового розслідування. Вказаними протиправними діями та бездіяльністю у період 2016- 2020 року йому було заподіяно істотну шкоду, що підтверджується висновком експертів Житомирського відділення Київського НДІСЕ від 18 червня 2021 року, та рішенням Бобровицького районного суду від 20 жовтня 2021 року у цивільній справі № 734/1098/20.
Станом на 2023 рік вказане рішення суду у справі № 734/1098/20 Державною казначейською службою України повторно ігнорується та залишається не виконаним. Належних позивачу коштів у розмірі 186 тис. грн., які знаходяться у розпорядженні заподіювача шкоди та боржника ДКС України, всупереч судовому зобов'язанню не виплачено.
Невиконання відповідачами цих обов'язків у період 2021-2023 років є причиною появи, поглиблення та примноження негативних наслідків, про які зазначено у цій позовній заяві, у висновках експерта, та у не виконаному судовому рішенні.
Приймаючи до уваги вимоги закону та усі зазначені обставини, фактичні дані та докази у їх сукупності, враховуючи масштаби та тривалість незаконних дій та бездіяльності, систематичність порушення відповідачами прав та законних інтересів позивача, та об'єми пов'язаних з цим негативних наслідків, загальний розмір понесених позивачем внаслідок таких подій моральних втрат та матеріальних благ які є складом моральної шкоди (тобто моральних страждань) на протязі 2021 - 2023 року, ОСОБА_1 просить суд стягнути на його користь з Державного бюджету України моральне відшкодування у розмірі 259 213,00 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті тринадцять) гривень, шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити у встановленому порядку безспірне списання вказаних коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Ознайомившись з матеріалами цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності (роз'яснення, що викладені в пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 №3).
Процесуальне законодавство передбачає альтернативну підсудність, яка надає позивачеві можливість на свій вибір звернутись за вирішенням спору до одного із декількох судів, зазначених у ЦПК України. Зокрема, ч. 6 ст. 28 цього Кодексу передбачає, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Із змісту позову встановлено, що юридичною адресою:
- відповідача 1 - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, є місто Чернігів, проспект Перемоги, буд. 74, що знаходиться в межах юрисдикції Новозаводського районного суду міста Чернігів;
- відповідача 4 Державна казначейська служба України є м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
Також вбачається, що у прохальній частині позову заявлено вимоги про стягнення коштів на користь позивач з відповідача 4 - Державної казначейської служби України.
Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 , не посилається на жодну нормативну норму та не зазначає на докази щодо підсудності справи саме Козелецькому районному суду Чернігівської області, оскільки місцезнаходження відповідачів перебувають за межами даного району, у зв'язку з чим суд, при вирішенні питання щодо підсудності справи, вважає за необхідне застосувати саме загальні принципи визначені ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Підстав для застосування положень ст. 30 ЦПК України не вбачається.
Таким чином, встановлено, що при подачі позову до суду порушені правила загальної підсудності.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
За таких підстав, вважаю за необхідне матеріали цивільної справи надіслати за територіальною підсудністю за місцем знаходження відповідача 4, а саме: до Печерського районного суду м. Києва, ю/а: 01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15, оскільки місце знаходження відповідача 4 - Державна казначейська служба України є Печерський район м. Київ, вул. Бастіонна, 6, що знаходиться поза межами юрисдикції Козелецького районного суду Чернігівської області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 32, 187 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу № 734/355/23 (провадження № 2/734/255/23) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури, Державного бюро розслідувань та Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю службових та посадових осіб органів державної влади та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури та суду - направити на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва, ю/а: 01601, м. Київ, вулиця Володимирська, 15.
Копію ухвали направити позивачу для відома.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 днів з часу її прийняття.
Суддя: