02 лютого 2023 року
м. Рівне
Справа № 571/2023/21
Провадження № 22-ц/4815/21/23
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В.,
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
секретар судового засідання: Ковальчук Л.В,
за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання незаконним нарахування оплати за розподіл природного газу,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» про визнання незаконним нарахування оплати за розподіл природного газу, скасування заборгованості та зобов'язання відповідача зарахувати суми коштів за надходження субсидії на особовий рахунок позивача.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2022 рокуу задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не укладала типового договору розподілу природного газу. Про щомісячні оплати вартості послуг розподілу природного газу в розмірах: 229,79 грн., 236,68 грн., 361,88 грн., АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" її не повідомляло, а також не надало обґрунтування щодо вартості вказаних послуг. Вказує, що всі комунікації (газифікація будинку) були куплені і встановлені за її кошти. Оплата проводилась за спожити природний газ згідно показників лічильника, проте вказані кошти відповідач протиправно зараховував за надані послуги з розподілу природного газу.
Неодноразові звернення до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" щодо зарахування коштів за спожитий газ ігнорувались.
06.07.2021 року її домоволодіння було відключене від газопостачання у зв'язку з витоком газу шляхом перекриття крану на вводі газопроводу, що доводить неякісне надання нав'язаних відповідачем послуг.
Доводить про протиправність зарахування оплати у сумі 2798,84 грн. та 361,88 грн. за доставку природного газу, замість послуги за спожитий газ.
Стверджує про відсутність належних та допустимих доказів укладення договору розподілу природного газу та споживання послуг з розподілу.
Просить скасувати оскаржене рішення.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»у відзиві на апеляційну скаргу заперечує наведені апелянтом доводи, вважає, що рішення місцевого суду законне та обґрунтоване, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Місцевим судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає та є власником квартири в АДРЕСА_1 . Зазначена обставина підтверджується поясненнями позивача і в силу вимог ч.1 ст.82 ЦПК України визнається судом достовірною та такою, що не підлягає доказуванню.
На замовлення позивача, у 2008 році НВК «ОЛТЕК» виготовлено робочий проект газифікації житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.20-24).
Як зазначає позивач, витрати на газифікацію свого житла позивач оплатила одноосібно, отримані послуги газопостачання оплачує своєчасно та згідно розрахунків.
Довідкою про фінансовий стан споживача від 03.08.2021 підтверджується, що позивач є споживачем послуг газопостачання, оскільки на її ім'я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 , за яким проводилося нарахування та оплата отриманих послуг (а.с.11).
Також встановлено, що у зв'язку з витоком газу мало місце припинення газопостачання споживачу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом опломбування вхідної засувної арматури від 06.07.2021. Газопостачання відновлено 27.08.2021, що засвідчує акт № б/н на включення газу (а.с.9,10).
Разом з тим, згідно повідомлення АТ «Рівнегаз», станом на 22.09.2021 року за позивачем обліковується борг за надані послуги з розподілу природного газу, який на вказану дату склав 3256,89 гривень (а.с.9).
Відповідно до ухвал Рокитнівського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2020 року у справі №571/1094/20 та від 02 вересня 2021 року у справі №571/1213/2021, скасовані судові накази Рокитнівського районного суду Рівненської області від 19 серпня 2020 року та від 16 серпня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Рівнегаз» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 1615,42 гривень та 2533,14 гривні та судових витрат (а.с.18,19).
Посилаючись на ухвали суду, позивач зазначає, що борг за розподіл газу здійснений незаконно, оскільки судові накази про стягнення такого боргу скасовані судом.
Слід зазначити, що не заслуговують на увагу твердження апелянта ОСОБА_1 про незаконність зарахуваннякоштів у сумі 2798,84 грн. та 361,88 грн. за розподіл газу на рахунок АТ «Рівнегаз». Товариство саме собі не може зарахувати кошти, а вони надійшли адресно як субсидія, та обліковуються на рахунку відповідача. Відповідно ці кошти, ще й за наявності заборгованості у ОСОБА_1 за розподіл газу, не можуть бути перераховані на оплату за спожитий природний газ, оскільки підставою зарахування стало не стягнення за зазначеними вище судовими наказами, а перерахування цих коштів відділом субсидій. Крім того, оплату за споживання природного газу здійснюють на рахунок ТОВ «Рівнегаз збут», яка є окремою юридичною особою відмінною від відповідача в даній справі, та яка не залучався до участі в справі, як і відділ субсидій.
Згідно довідки про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 , наданої позивачем у судовому засіданні, за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку споживача № НОМЕР_1 , 18.01.2021 проведено оплату за надані послуги в сумі 2798,84 гривень та 18.02.2021 в сумі 361,88 гривні (а.с.82).
Аналогічна інформація міститься у довідці про фінансовий стан споживача ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , виданої 23.03.2022 та долученої до відзиву відповідачем (а.с.72).
За нормами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг згідно п.1 ч.2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 4 гл. 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно розділу VI гл. 3 п. 2 Кодексу газорозподільних систем передбачено, що на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.
Відповідно до п. 3 гл. 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
За правилами частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі статтею 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Приписами ч. 2 ст. 642 ЦК України, передбачено, що особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно п. 4 гл. 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , по особовому рахунку споживача № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не заперечує. Отже вона своїми діями підтвердила отримання такої послуги від відповідача, як розподілу природного газу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання природного газу.
Споживання природного газу без його розподілу і доставки неможливе.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.
Пунктом 5 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що в разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має право подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
АТ "Рівнегаз" здійснює діяльність з розподілу природного газу в межах території м. Рівне та Рівненської області на підставі ліцензії, затвердженої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15 червня 2017 року № 774, зі змінами внесеними Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18 червня 2019 року №1089.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу I кодексу ГРС оператор ГРМ виконує функцію забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел (від ГДП та ВБГ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів.
Місцевий суд встановивши факт споживання газу та сплати послуги споживання газу, дійшов правильного висновку про наявність договірних правовідносин між сторонами.
Доводи апелянта про споживання газу без отримання послуг розподілу є взаємовиключними, оскільки вказані послуги нерозривно пов'язані та спрямовані на фактичну доставку до споживача природного газу.
Крім того припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. Відтак у позивача наявний обов'язок здійснювати оплату за надані відповідачем послуги розподілу природного газу до моменту припинення дії договору розподілу природного газу та механічного від'єднання від газорозподільної мережі відповідача. Як вбачається із матеріалів справи позивач не зверталась до відповідача із відповідною заявою про розірвання договору та остаточного припинення розподілу газу.
Вказаний висновок відповідає пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС згідно якого припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Також не звільняє від оплати послуги розподілу самостійна газифікація будинковолодіння апелянтом, оскільки відповідно до пункту 1 розділу ІІ кодексу ГРС газорозподільна система є технологічним комплексом, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам, тиск якого не може перевищувати 1,2 МПа. Газові мережі, тиск яких менше 1,2 МПа та через які природний газ передається споживачам, є газорозподільною системою незалежно від їх власності та підпорядкування. Тобто саме на забезпечення функціонування цього комплексу і спрямована оплата послуг оператора ГРМ.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з доводів апеляційної скарги та наявних в матеріалах доказів колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлений 03 лютого 2023 року.
Головуючий : Боймиструк С.В.
Судді : Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.