Справа № 641/1146/20 Номер провадження 22-ц/814/1194/23Головуючий у 1-й інстанції Курганникова О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
08 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
розглянувши в м. Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справуза апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев»
на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2021 року, ухвалене суддею Курганниковою О.А., повний текст рішення складено - 26 серпня 2021 року
та на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2021 року, постановлену суддею Курганниковою О.А., повний текст ухвали складено - дата не вказана
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев», третя особа: генеральний директор Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев» Балута Мирон Іванович, Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, про відшкодування шкоди, -
17 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев», третя особа: генеральний директор Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев» Балута Мирон Іванович, в якому просив суд, (з урахуванням уточнень від 16.1.2020 року) стягнути шкоду у розмірі 96 443,26 грн.
Позовна заява мотивована тим, що позивач працював в Товаристві з додатковою відповідальністю «Харківдерев» обробником виробів із деревини на виробництві із застосуванням лакофарбових матеріалів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, що передбачено списком №2 розділ XXI пункт 2230602а-16314, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року, з 30 липня 1980 року до 12 травня 1983 року, та з 22 липня 1985 року до 14 серпня 2001 року, тобто 18 років 10 місяців 5 днів. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року у справі №641/2047/17 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківдерев» видати йому уточнюючу довідку для призначення пільгової пенсії за віком з часу досягнення 55-тирячного віку, а саме - з 5 квітня 2017 року, для подальшої подачі до органів Пенсійного Фонду України. Відповідачем рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року у справі №641/2047/17 не виконано. Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова №216 від 25 вересня 2017 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком 2 згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Вказаний стаж має підтверджується довідкою, котра не видана ТДВ «Харківдерев». Відповідно до довідки (протоколу призначення пенсії) Індустріального об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 02.10.2020 року розмір належного йому щомісячного пенсійного забезпечення становить 2 238,84 грн., а загальний обсяг спричиненої невиконанням рішення суду шкоди становить 96 643,26 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (а.с.114).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев» на користь ОСОБА_1 96 643,26 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., а всього 97 484,96 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем надано суду розрахунок обсягу спричиненої невиконанням рішення суду шкоди за період з 06 квітня 2017 року по 10 листопада 2020 року, яка становить 96 643,26 грн. З урахуванням довідки (протоколу призначення пенсії) Індустріального об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 02.10.2020 року суд першої інстанції погодився з вказаним розрахунком та дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та підлягають задоволенню. При цьому, судом враховано, що відповідачем не доведено, що спричинена позивачу шкода, не є результатом дії/бездіяльності ТДВ «Харківдерев».
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2021 року виправлено допущену в рішенні Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2021 року описку, а саме зазначено у вступній частині вступної та резолютивної частини рішення суду третю особу - Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова.
Викладено другий абзац резолютивної частини у вступній та резолютивній частині рішення суду: «Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев» на користь ОСОБА_1 96 643,26 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., а всього 97 484,96 грн.».
Зазначено у резолютивній частині вступної та резолютивної частини рішення суду 7 абзацом: «Третя особа: Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, місце знаходження: м. Харків, пр. Московський 198».
В апеляційних скаргах ДТВ «Харківдерев», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції від 19.08.2021 року та ухвалу суду про виправлення описки від 07.09.2021 року - скасувати.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що невиконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.04.2017 року відбулося не через незаконну бездіяльність ТДВ «Харківдерев», а через неможливість його виконання в силу об'єктивних обставин. При цьому вважає, що по справі не надано жодних доказів про те, що саме ненадання вказаної уточненої довідки (тільки цього єдиного документу) стало причиною несплати пенсії у вказаному ОСОБА_1 розмірі. Зазначає, що в разі доведеності факту наявності у позивача належного стажу роботи за списком №2 (як він стверджує), тобто якщо він дійсно має або мав право на призначення пільгової пенсії за Законом, призначення йому такої пенсії є предметом правовідносин між позивачем та органами Пенсійного форду України. Але ОСОБА_1 , всупереч існуючим нормам Закону, фактично просить суд замість органів Пенсійного фонду України, призначити йому пенсію за період з квітня 2017 року та зобов'язати відповідача сплачувати цю пенсію. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в обсязі більшому, ніж були пред'явлені позивачем у прийнятій судом позовній заяві. Звертає увагу, що нормами ЦПК України не передбачено подання позивачем після відкриття провадження у справі повторних (додаткових, уточнених тощо) позовних заяв, а також не передбачена повторна перевірка таких позовних заяв судом на відповідність дотримання ст. ст. 175-177 ЦПК України. Тобто предметом розгляду судом могли бути виключно первинні позовні вимоги позивача про стягнення шкоди у розмірі 52 819,60 грн., а задовольняючи позовні вимоги про стягнення шкоди у розмірі 96 643,26 грн., суд першої інстанції вийшов за межі пред'явлених позовних вимог. При цьому вступна та резолютивна частина рішення суду не відповідає змісту резолютивної частини повного тексту рішення суду першої інстанції від 19 серпня 2021 року і суд не мав права змінювати прийняте рішення в частині розміру шкоди, яка стягнута з відповідача. Вважає, що рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2021 року у тому вигляді, в якому воно було складено на момент винесення (резолютивна частина), повністю відповідає предмету позову, який був прийнятий до розгляду, в той час, коли ухвалою суду від 07.09.2021 року суд змінив предмет розгляду за рахунок не прийнятої ним до розгляду повторної («уточненої») позовної заяви.
Відзив на апеляційні скарги не надходив.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року справу витребувано з суду першої інстанції (т.2 а.с. 10).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев» на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2021 року (т.2 а.с. 13).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду, без повідомлення учасників справи (т.2 а.с. 17).
Ухвалами Харківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2021 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2021 року. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду без повідомлення учасників справи (т.2 а.с. 51, 57).
Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
З 04.08.2022 року дана справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (т.2 а.с. 61).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19.08.2022 року справа призначена до розгляду на 08 лютого 2023 року, без повідомлення (виклику) учасників справи (т. 2 а.с. 62).
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року у справі №641/2047/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківдерев» про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 працював в ТДВ «Харківдрев».
Згідно записів у трудовій книжці встановлено наступне: на підставі наказу №140 від 30 липня 1980 року з 30 липня 1980 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в організацію Мебельний комбінат ім. Щорса в цех №1 обробником 3 розряду; на підставі наказу №218 від 15 травня 1983 року з 12 травня 1983 року був звільнений в зв'язку з призовом; на підставі наказу №671-к від 25 липня 1985 року з 22 липня 1985 року був прийнятий на роботу в організацію Мебельний комбінат ім. Щорса ПДО «Харківдрев» в цех №1 обробником 4 розряду; на підставі наказу №676 від 17 вересня 1987 року з 01 вересня 1987 року в зв'язку з перетарифікацією розрядів ОСОБА_1 було присвоєно 4 розряд обробника виробів із деревини цеха №1; на підставі наказу №1 від 28 червня 1991 року ПДО «Харківдрев» реорганізовано в орендне виробничо-торгове об'єднання «Харківдрев»; на підставі наказу №2 від 12 липня 1991 року Мебельний комбінат ім. Щорса головне підприємство ОВТО «Харківдрев»; на підставі наказу №1 від 01 грудня 1992 року ОВТО «Харківдрев» реорганізовано в головне орендне підприємство «Харківдрев»; на підставі наказу №1 від 18 березня 1993 року ГОП «Харківдрев» реорганізовано в акціонерне товариство «Харківдрев»; на підставі наказу №45 від 20 листопада 1995 року з 1 грудня 1995 року цех №1 реорганізований в цех корпусних меблів; на підставі реєстраційного свідоцтва від 15 грудня 1999 року з 15 грудня 1999 року ОАО «Харьковдрев» реорганізовано в ЗАТ «Харьковдрев»; на підставі наказу №62 від 20 березня 2000 року з 01 квітня 2000 року цех корпусних меблів реорганізовано в дільницю корпусних меблів Основ'янського виробництва Основ'янського цеху; на підставі наказу №308 від 31 липня 2001 року з 14 серпня 2001 року ОСОБА_1 був звільнений по переводу в ЗАТ "Олімп" на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с. 20-24).
Також, вказаним рішенням зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківдерев» видати ОСОБА_1 уточнюючу довідку для призначення пільгової пенсії за віком з часу досягнення 55-тирячного віку, а саме - з 5 квітня 2017 року, для подальшої подачі до органів Пенсійного Фонду України, у якій має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу - з 30 липня 1980 року до 12 травня 1983 року, та з 22 липня 1985 року до 14 серпня 2001 року; професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи - обробник виробів із деревини із застосуванням лакофарбових матеріалів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, що передбачено списком №2 розділ XXI пункт 2230602а-16314, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка - трудова книжка, особиста карточка форми Т-2, накази по підприємству по особистому складу та атестації робочих міст, карта умов праці.
Вказане рішення набрало чинності.
На підставі зазначеного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 травня 2017 року судом було видано виконавчий лист №641/2047/17, з яким позивач звернувся до Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №53946117 від 25 травня 2017 року державного виконавця Комінтернівського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кобулія А.Г. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №641/2047/17 виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова.
Стягувачем у зазначеному виконавчому провадженні ВП №53946117 визначений ОСОБА_1 . Боржником у зазначеному виконавчому провадженні ВП №53946117 визначене Товариство з додатковою відповідальністю «Харківдерев».
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2019 року у справі №641/2219/19 за скаргою ТДВ «Харківдерев» встановлено, що боржником не надано доказів невиконання рішення суду з поважних причин, з підстав наявності яких суд мав скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу (т.1 а.с. 26-30).
За таких обставин, суд першої інстанції встановив, що на даний час рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року у справі №641/2047/17 не виконано.
Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 216 від 25 вересня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком 2, згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи (т.1 а.с. 72).
Відповідно до довідки (протоколу призначення пенсії) Індустріального об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 02.10.2020 року розмір належного ОСОБА_1 щомісячного пенсійного забезпечення становить 2 238,84 грн. (т.1 а.с. 73-74).
Таким чином, суд першої інстанції визнав, що внаслідок бездіяльності Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев», котра полягає у невиконанні рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року у справі №641/2047/17, позивачу завдано збитків, які полягають у неотриманні доходу, який він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.
При цьому, судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не доведено, що спричинена позивачу шкода не є результатом дії/бездіяльності ТДВ «Харківдерев».
Позивачем надано суду розрахунок обсягу спричиненої невиконанням рішення суду шкоди за період з 06 квітня 2017 року по 10 листопада 2020 року, котра становить 96 643,26 грн. З урахуванням довідки (протоколу призначення пенсії) Індустріального об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 02.10.2020 року суд першої інстанції погодився з вказаним розрахунком та дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та підлягають задоволенню.
Постановляючи ухвалу про виправлення, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.04.2021 року до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Харківдерев", третя особа: генеральний директор ТДВ "Харківдерев" Балута Мирон Іванович, про відшкодування шкоди, залучено в якості третьої особи: Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова. Відповідно до уточненої позовної заяві від 10.11.2020 року ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача шкоду у розмірі 96643,26 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції визнав, що у рішенні Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.08.2021 року допущена описка, а також, що виправлення описки не змінює резолютивної частини даної рішення, тому допущена описка підлягає виправленню.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він працював в ТДВ «Харківдрев» обробником виробів із деревини у період часу з 30 липня 1980 року до 12 травня 1983 року та з 22 липня 1985 року по 14 серпня 2001 року.
Вказані обставини підтверджуються рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року у справі №641/2047/17 і відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Також, позивач ОСОБА_1 зазначав, що весь період його роботи в ТДВ «Харківдрев» обробником виробів із деревини, він працював із застосуванням лакофарбових матеріалів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, що підтверджено списком №2 Розд. ХХІ п.2230602а-16314, затвердженим Постановою КМУ №162 від 11.03.1994 року.
Тому, позивач вважає, що він має право на отримання пільгової пенсії за віком з часу досягнення мною 55 віку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 йому виповнилось 55 років.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року, що набрало законної сили, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківдерев» видати ОСОБА_1 уточнюючу довідку для призначення пільгової пенсії за віком з часу досягнення 55-тирячного віку, а саме - з 5 квітня 2017 року, для подальшої подачі до органів Пенсійного Фонду України, у якій має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу - з 30 липня 1980 року до 12 травня 1983 року, та з 22 липня 1985 року до 14 серпня 2001 року; професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи - обробник виробів із деревини із застосуванням лакофарбових матеріалів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, що передбачено списком №2 розділ XXI пункт 2230602а-16314, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка - трудова книжка, особиста карточка форми Т-2, накази по підприємству по особистому складу та атестації робочих міст, карта умов праці.
З доводів позовної заяви вбачається, що предметом позову ОСОБА_1 є стягнення шкоди, завданої ТДВ «Харківдрев» у зв'язку з невиконанням рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2017 року щодо видачі уточнюючої довідки.
При цьому, згідно уточненої позовної заяви від 10.11.2020 року, розрахунок шкоди ОСОБА_1 виконаний, виходячи з розміру пільгової пенсії, яку б він міг би отримувати, що підтверджується довідкою (протоколом призначення пенсії) Індустріального об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 02.10.2020 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що невиконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.04.2017 року відбулося не через незаконну бездіяльність ТДВ Харківдерев», а через неможливість його виконання в силу об'єктивних обставин, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що ТДВ «Харківдрев» не надано суду доказів, що спричинена позивачу шкода не є результатом дії/ бездіяльності ТДВ «Харківдерев».
Так, обставини, на які посилається відповідач як підстави неможливості виконання судового рішення у справі №641/2047/17, були предметом розгляду у справі №641/2219/19 за скаргою ТДВ «Харківдрев» на дії державного виконавця і судом було встановлено, що доказів поважності причин, через які боржник не виконав рішення суду, не надано.
Докази про виконання судового рішення у справі №641/2047/17 станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції у матеріалах справи відсутні. Відсутні такі докази і станом на час перегляду справи в апеляційному порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 , всупереч існуючим нормам Закону, фактично просить суд замість органів Пенсійного фонду України призначити йому пенсію за період з квітня 2017 року та зобов'язати відповідача сплачувати цю пенсію, то ці доводи є безпідставними, оскільки предметом спору є саме стягнення з відповідача ТДВ «Харківдрев» шкоди, завданої невиконанням судового рішення, а не оскарження дії органів Пенсійного Фонду України.
У даній справі визначений позивачем розмір завданої шкоди дорівнює розміру пільгової пенсії, яка ОСОБА_1 була б призначена та яку б він міг отримувати, у разі надання відповідачем довідки позивачу для призначення пільгової пенсії, що відповідає нормам ст. 22 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі пред'явлених позовних вимог і стягнув шкоду у більшому розмірі, ніж було визначено у первісній позовній заяві, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого судового засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, по справі вбачається, що судом першої інстанції дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, позивачем ОСОБА_1 10.11.2020 року, тобто до початку першого судового засідання, подано уточнену позовну заяву, у якій він просив суд стягнути шкоду у розмірі 96 643,26 грн. (т.1 а.с. 80-85) з урахуванням довідки (протоколу призначення пенсії) Індустріального об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 02.10.2020 року. При цьому, позивачем сплачено судовий збір з урахуванням збільшеної ціни позову (т.1 а.с. 79) та надіслано копію даної уточненої позовної заяви відповідачу, а відповідачем ТДВ «Харківдрев» подано суду відзив на уточнену позовну заяву у редакції від 10.11.2020 року. Перше судове засідання у даній справі проведено 14.12.2020 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги ОСОБА_1 з врахуванням їх уточнень у редакції позовної заяви від 10.11.2020 року, з дотриманням норм ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надано доказів, що саме не надання уточненої довідки (тільки цього документу) стало причиною несплати пільгової пенсії у вказаному ним розмірі, є безпідставними, оскільки позивачем надано рішення №216 від 25.09.2017 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи 12 років 6 місяців, зокрема не надано відповідних довідок , які підтверджують роботу в особливо шкідливих умовах, та надавало б право на зниження пенсійного віку відповідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.10 Порядку застосування списку №1,2 затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 (т.1 а.с. 126).
Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу про виправлення описки, то такі доводи є безпідставними, оскільки як вже було зазначено, судом першої інстанції розглянуто позовні вимоги ОСОБА_1 з врахуванням їх уточнень у редакції позовної заяви від 10.11.2020 року з дотриманням норм ЦПК України, а ухвалою суду від 07.09.2021 року виправлено описку у скороченому рішенні (його вступній та резолютивній частині). Повний текст рішення складений судом 26 серпня 2021 року, відповідно до обсягу пред'явлених ОСОБА_1 позовних вимог.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив зміст спірних правовідносин та застосував норми матеріального і процесуального права. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Харківдерев» - залишити без задоволення.
РішенняКомінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2021 року та ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 лютого 2023 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов