Справа № 617/1923/18 Номер провадження 22-ц/814/241/23Головуючий у 1-й інстанції Глоба М.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
02 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Ряднини І.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Папай С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та зазначала, що вона є прийомною матір'ю в прийомній сім'ї, прийомні діти - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17.08.2018 до неї у будинок з'явилась комісія соціальних служб Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Вовчанської РДА), яка ніяких недоліків в утриманні прийомних дітей в належному їй будинку не зафіксувала, був складений акт про належні умови для проживання дітей. Членкиня комісії надала їй копію заяви ОСОБА_3 від 06.08.2018 на ім'я прокурора, в якій вказувалось на неналежне виконання нею батьківських обов'язків по відношенню до прийомних дітей.
Позивач вважає, що вказана заява містить неправдиву інформацію негативного характеру про неї і членів її родини. Після написання вказаної заяви, про неї почали ходити плітки, вона відчула, що довіра і повага до неї значно знизились, внаслідок чого вона зазнала душевних страждань, змінився звичайний уклад її життя. Вказувала, що ОСОБА_3 написав цю заяву з метою помсти за оброблення нею земельної ділянки, право власності на він яку має намір оформити. Окрім цього, виконуючий обов'язки начальника служби у справах дітей Вовчанської РДА Єліференко В.В., проводячи подальше розслідування, направив запити до Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області, Рубіжненської загально-освітньої шкоди, начальника Вовчанського РВ ГУНП в Харківській області та головному педіатру КМП «Вовчанська ЦРЛ», в яких зазначив про нібито неналежне виконання нею батьківських обов'язків, вказавши, що вказана інформація була надана ОСОБА_3 . Вважає, що неправдива інформація, викладена останнім у заяві, була розповсюджена за допомогою цих запитів. Зміст неправдивої заяви ОСОБА_3 та розповсюдження неправдивої інформації принизило її, примусило постійно знаходитись у пригніченому стані, нервувати. Вона знаходилась в стані стресу, погіршився сон й апетит. Їй було створено образ злочинниці, яка експлуатує дітей і знущається над ними, що призвело до її душевних страждань і не дало можливості своєчасно і в повному обсязі здійснювати особисті немайнові права на честь, гідність та недоторканість ділової репутації. Вказана заява обговорювалась серед депутатів територіальної громади, про неї стало відомо вчителям в навчальному закладі. Внаслідок проведення зазначеного розслідування Вовчанська РДА відмовила у наданні позитивного висновку щодо влаштування в її прийомну сім'ю нових вихованців, а тому їй була спричинена матеріальна шкода, оскільки від кількості вихованців прийомної сім'ї залежить і заробітна плата матері-виховательки. Згодом їй був наданий висновок про доцільність влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, що свідчить про не підтвердження фактів неналежного виконання нею батьківських обов'язків.
Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканцями села с. Байрак Вовчанського району Харківської області під головуванням ОСОБА_4 та за підписами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , було написано колективне звернення.
Позивач вважає, що викладена у даному колективному зверненні інформація є неправдивою, факти або не існували взагалі, або були перекручені таким чином, щоб її очорнити. Вона вимушена була давати пояснення з приводу тієї неправдивої інформації, виправдовуватись. Було порушено її звичайний життєвий цикл, бо вона вимушена була постійно відволікатись для надання пояснень, нервувати, порушився сон і апетит. Вона не може останнім часом в повній мірі здійснювати свої особисті немайнові права, в тому числі на честь, гідність і недоторканість ділової репутації. Постійно знаходиться в пригніченому стані, що може негативно вплинути на подальший розвиток її особистості і стан здоров'я. Вона зазнала втручання в її особисте і сімейне життя з боку Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області, Вовчанської РДА Харківської області та КНП «Вовчанська ЦРЛ». Під час візиту 12.10.2018 лікар сімейної медицини оглядала дитину з метою знайти на її тілі сліди насильства. Виявилось, що на момент огляду дитина соматично здорова. 24.10.2018 вона мала неприємну розмову із медичним персоналом кабінету лікаря-психіатра Вовчанської ЦРЛ, який повідомив їй, що деякі люди звертались з приводу медичної картки її доньки, оскільки в її прийомній сім'ї здійснюється насильство. Під час роботи земельної комісії 02.11.2018, ОСОБА_2 в присутності голови сільської ради та співробітників поліції називав її та членів її родини педофілами.
03.12.2018 відбулось засідання опікунської ради при виконавчому комітеті Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області, на якому на порядок денний поставлено вищевказане колективне звернення. Опікунська рада прийшла до висновку, що вона демонструє неврівноважену і агресивну поведінку не тільки з дітьми, а й з односельцями, нею створено несприятливий психологічний клімат, що травмує дитячу психіку, а також є проявом емоційного насильства. Зазначені безпідставні звинувачення вже звучать від опікунської ради і базуються вони тільки на словах декількох людей. Насправді ніхто із дітьми не розмовляв. Висновок опікунської ради перевершив всі попередні образи і неправдиві повідомлення, що були записані у заявах.
Позивач вважає, що розповсюдження наклепів і пліток щодо неї з боку групи осіб є емоційним насильством. Вказане призводить до руйнування її внутрішньої самооцінки. Постійне і регулярне розповсюдження неправдивої інформації про неї є своєрідним проявом аутингу.
Вказані заяви і подальші їх розслідування на різного роду комісіях і в інстанціях протягом тривалого часу є бажанням доведення її до психічного нестабільного стану і неадекватного сприйняття дійсності, навіть до самогубства.
Окрім цього, ОСОБА_3 15.10.2018 було направлено до Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області заяву, в якій він звинуватив її в користуванні його городом, рейдерському захопленні земельної ділянки. У вказаній заяві прямо називає її «ворюгою і бандитом». Інформацію, викладену у цій заяві, позивач також вважає неправдивою, образливою, негативною, шкідливою та вказує на причину систематичного посягання ОСОБА_3 на її честь, гідність і ділову репутацію через зазначені вище заяви. Така ситуація схожа на переслідування її з метою спаплюжити її ділову репутацію, честь і гідність, щоб помститись за втрачену ОСОБА_3 можливість самостійно отримувати земельну ділянку.
На підставі вищевикладеного, позивач прохала (з урахуванням змінених позовних вимог (а.с. 25-26 т. 3):
1. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканність її ділової репутації інформацію про неналежне виконання нею батьківських обов'язків, поширену ОСОБА_3 у заяві від 06.08.2018 на ім'я начальника Вовчанського відділу Чугуївської міської прокуратури ОСОБА_11 про неналежне виконання батьківських (опікунських) обов'язків ОСОБА_1 , а саме: «прийняти міри до ОСОБА_1 , яка мешкає в АДРЕСА_1 за фактом неналежного виконання батьківських (опікунських) обов'язків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей»;
Зобов'язати ОСОБА_3 спростувати неправдиву інформацію, викладену ним в цій заяві, через заяву, направлену на ім'я прокурора Вовчанського відділу Чугуївської міської прокуратури в Харківській області ОСОБА_11 .
2. Визнати неправдивою та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканність її ділової репутації наступну інформацію, викладену в заяві ОСОБА_4 від 03.10.2018 та підписаній ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а саме:
1. що прийомні діти ОСОБА_1 «увесь час ненормативно працюють. Тільки приїхавши зі школи, не пообідавши, у вихідні дні ідуть пасти кіз, працюють на огороді, у сараях, горнуть, возять та тягають у ряднинах на спинах сіно»;
2. що «літом, коли була страшна спека, а діти працювали без перепочинку, на зауваження по приводу цього» ОСОБА_1 «зривалась на крик, та вела себе агресивно, користуючись ненормативною лексикою та погрозами»,
3. що ОСОБА_1 «забороняє прийомним дітям спілкувались з дорослими і дітьми»,
4. що до ОСОБА_1 хтось підходив із пропозицією «відпустити дітей під наглядом до недільної школи», а «на довгі вмовляння ОСОБА_1 була відповідь, що діти не при своєму розумі, психічно хворі, неадекватні»,
5. що ОСОБА_1 все літо разом із дітьми «кожен рік обтрушують сади в садибах по всій вулиці, де немає власника, або він тимчасово відсутній, щоб їсти яблука самим та годувати своїх кіз. А коли власники з'являються, то це дратує» ОСОБА_1 ;
6. що ОСОБА_1 «привчає дітей красти», що ОСОБА_1 все літо разом із дітьми «кожен рік обтрушують сади в садибах по всій вулиці, де немає власника, або він тимчасово відсутній, щоб їсти яблука самим та годувати своїх кіз. А коли власники з'являються, то це дратує ОСОБА_1 ».
7. ОСОБА_1 та члени її родини в двох домоволодіннях позабивали і залили бетоном якісь «скважини для води, щоб позбутися тих власників та хазяйнувати і далі», нібито про це розповідав прийомний син ОСОБА_12 , 2005 року народження;
8. ОСОБА_1 використовувала прийомного сина ОСОБА_13 , 2005 року народження «у крадіжці дубових дров, яких запас ОСОБА_14 собі на зимівлю».
9. що діти працювали влітку в саму спеку без перепочинку. «На зауваження по приводу цього ОСОБА_1 , їхня «мати», зривалась на крик, та вела себе агресивно, користуючись ненормативною лексикою та погрозами».
10. родині ОСОБА_1 «полюбляють аморальні розмови, з якими вони не криються від дітей, бо не мають їх за людей»,
11. ОСОБА_1 і члени її родини «з ненавистю та прискіпливістю ставляться і до нас усіх. Вони з задоволенням придумують нам призвіська. Дуже люблять проклинати людей»,
12. що в сім'ї ОСОБА_1 «замість привітання, подзвонившому у двері можуть сказати: «Ты палки хочешь?». Це в них така профілактика правопорушень»;
13. що ОСОБА_1 «залякала і зламала» свою прийомну доньку ОСОБА_15 , 2003 року народження;
14. що прийомний син ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , 2005 року народження «проявив впертість та характер, тому хлопчик сидів в домі більше місяця під арештом для приборкування»,
15. «чи не в змові з банком тимчасово «зник» величезний кредит ОСОБА_1 ». «Бо це їм вигідно, можна і далі не працювати, бо все роблять малі раби, банк дом не може відібрати, та дитячими державними грішми кредит погашається. Такий в людей бізнес»;
16. що ОСОБА_1 та члени її родини «мають велику жадібність та заздрощі до чужого, що виявилось у відношеннях з мешканцем нашого села підприємцем ОСОБА_16 ». Стверджується, що ОСОБА_1 «підговорила односельців відібрати ставок у Краснощока»;
17. що ОСОБА_1 виказує «особливу неповагу до наших померлих», що ОСОБА_1 та члени її родини «самі та й спонукають своїх нетямущих прийомних дітей» «водити кіз через кладовище». «Кози пасуться та справляють потреби на гробничках і могилках померлих людей серед крестів»;
18. якщо не вгодив ОСОБА_1 , вона «напише брехні та обіллє грязюкою»;
19. про знущання над дітьми-сиротами Віронікою і ОСОБА_17 та мешканцями села».
Зобов'язати в строк 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням спростувати поширену ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (помер і провадження відносно нього було закрито), вище зазначену неправдиву інформацію про ОСОБА_1 , за допомогою заяв на ім'я голови Рубіжненської сільської ради, голови Вовчанської районної державної адміністрації, на ім'я начальника служби у справах дітей Вовчанської РДА, на ім'я голови Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області та начальника служби у справах дітей Вовчанської міської ради Чугуївського району Харківської області (позивач уточнила вказану вимогу (а.с. 26 том. 3), оскільки внаслідок адміністративно-територіальної реформи в Україні було анульовано державну районну адміністрацію Вовчанського району Харківської області та Рубіжненську сільську раду Вовчанського району Харківської області).
3. Визнати неправдивою та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканність ділової репутації ОСОБА_1 інформацію, викладену у заяві ОСОБА_3 від 15.10.2018, а саме що ОСОБА_1 користується його городом, що ОСОБА_1 здійснила рейдерське захоплення земельної ділянки, яка, нібито, дісталась йому у спадщину, що ОСОБА_1 є «ворюгою і бандитом».
Зобов'язати протягом 10 календарних днів з дня набрання законної сили судовим рішенням ОСОБА_3 спростувати неправдиву інформацію, розповсюджену за допомогою заяви від 15.10.2018 через заяву, написану на ім'я голови Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області.
Заборонити поширювати неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_1 , викладену в заяві ОСОБА_3 від 06.08.2018 на ім'я прокурора Вовчанського відділу Чугуївської міської прокуратури Харківської області;
Заборонити поширювати неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_1 , викладену в заявах ОСОБА_4 від 03.10.2018 на ім'я голови Рубіжненської сільської ради Долини К.В., голови Вовчанської районної державної адміністрації Мірошника В.М., на ім'я прокурора Вовчанського відділу Чугуївської міської прокуратури Харківської області та на ім'я начальника Вовчанського відділу ГУНП в Харківській області;
Заборонити поширювати неправдиву інформацію стосовно ОСОБА_1 , викладену в заяві ОСОБА_3 від 15.10.2018;
Стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн;
Стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн;
Стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 20 000 грн;
Стягнути з ОСОБА_18 моральну шкоду в сумі 10 000 грн;
Стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн;
Стягнути з ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн;
Стягнути з ОСОБА_8 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн;
Стягнути з відповідачів судові витрати, а також суму недоотриманого прибутку (заробітної плати) в розмірі 3 784,90 грн.
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Вказувала, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, неналежним чином мотивованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд неповно дослідив всі обставини справи, на які вона посилалась у позові, не дослідив та не надав належної оцінки доказам, не врахував релевантну практику Верховного Суду та норми міжнародного права.
Щодо порушення норм процесуального права вказувала, що відповідачам було встановлено строк для надання відзиву до 30.01.2019, однак які свого процесуального обов'язку не виконали, не надали відзив на позов, замість цього, поза встановлені строки направили суду заперечення, до яких долучили докази, які вона прохала визнати недопустимими та незаконними. Це заперечення їй не було надіслано, а вручено судом у вигляді фотокопій під час підготовчого провадження. У подальшому, вона подала відповідь на вказане заперечення та просила визнати відзив неподаним, заперечення визнати таким, що надане з порушенням строку, а долучені до нього докази неприпустимими, підробленими, а також прохала суд відреагувати окремою ухвалою на зловживання відповідачами своїми правами, порушення відповідачами та головою Рубіжненської сільської ради кримінального законодавства за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 182, ст. 366 КК України. Такі вимоги вона підтримала у додаткових клопотаннях, поданих до суду 28.05.2019 та 13.07.2021, які судом першої інстанції не були розглянуті. Вказувала, що судом не було встановлено порядок з'ясування обставин та порядок дослідження доказів та не зазначено про такий порядок в протоколі, чим порушено п. 16 ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Також, ОСОБА_1 посилалась на довготривалість проведення підготовчого провадження всупереч вимогам ч. 3 ст. 189 ЦПК України; вважає, що суд відкладав підготовчі засідання в порушення норм ч. 1, 2 ст. 198 ЦПК України, окрім цього, не відреагував окремою ухвалою на невиконання відповідачами процесуальних обов'язків щодо явки до суду, оскільки відповідачі не з'являлись у судові засідання з надуманих причин. У зв'язку із надмірним терміном розгляду справи частина позовних вимог втратила сенс через ліквідування внаслідок адміністративно-територіальної реформи Державної районної адміністрації Вовчанського району Харківської області та Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області, у зв'язку із чим вона змінила вимоги щодо способу спростування інформації (а.с. 26 том 3), однак це клопотання не було розглянуте судом.
Щодо порушення норм матеріального права зазначала, що суд не застосував ст. ст. 28, 32, 68 Конституції України, пункт 16, 19 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009, відійшов від правових висновків, викладених у постановах ВП Конституційного суду від 22.05.2018 у справі № 5-р/2018, від 11.10.2018 у справі № 5-р/2018, від 07.05.2002 у справі № 8-рп/2002, не застосував постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц; постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 522/14156/14, від 11.02.2019 у справі № 725/5585/16-ц; від 20.03.2019 у справі № 758/14324/15-ц.
Застосовані судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 343/1835/15-ц та від 19.09.2018 у справі № 344/10697/15-ц ОСОБА_1 вважає нерелевантними, оскільки обидві справи стосуються посадової особи, а вона є пересічним громадянином.
Вказувала, що рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» трактоване судом невірне, вирвано із контексту.
Рішення суду першої інстанції порушує норми ст. ст. 16, 23, 277, 279 299, 1067 ЦК України та норми міжнародного права: ч. 1 ст. 6 Конвенції, ст. ст. 8, 12 Загальної декларації прав людини 1948 р; п. 5, 17 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
ОСОБА_1 не погоджується із висновком суду першої інстанції, що викладена у заявах інформація є оціночними судженнями та що сторони реалізували своє право на звернення, передбачене ст. 40 Конституції України. Вказувала, що такий висновок суду є суперечливим, оскільки в мотивувальній частині суд стверджував, що відповідачі звернулись до органів влади із проханням провести перевірку, але перевірити можна тільки факти, оціночні судження не можуть бути перевірені. Суд не дослідив самих заяв, у яких містилась неправдива інформація, належним чином не обґрунтував свій висновок про оціночні судження та не надав належної оцінки доказам у справі. Вважає, що інформація у заявах відповідачів викладена у вигляді тверджень та фактів, неправдивість яких вона довела доказами (зокрема, довела, що недільної школи на території колишньої Рубіжненської сільської ради не існує; на території сільради кладовище відсутнє), а відповідачі, в свою чергу, на яких покладається обов'язок доведення достовірності розповсюдженої інформації, не довели зворотного.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 прохав апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказував, що мала місце реалізація конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Інші учасники справи не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до начальника Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області із заявою від 06.08.2018.
Зі змісту вказаного звернення заявник просив прийняти міри до ОСОБА_1 і до ОСОБА_19 за фактом неналежного виконання батьківських обов'язків по відношенню до прийомних дітей (а.с. 48 т. 1).
03.10.2018 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулись із заявою до голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (а.с. 63-66 т. 1), а також з аналогічною заявою до Голови Рубіжненської сільради (а.с. 85-91 т. 1).
У даній заяві виклали відомі їм відносини, що склалися між родиною ОСОБА_20 та мешканцями с. Байрак Вовчанського району Харківської області. Окрім іншого, просили призначити та провести розслідування по викладеними ними у зверненні фактам.
15.10.2018 ОСОБА_3 звернувся із заявою до голови Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області, в якій фактично зазначив про наявність спору із ОСОБА_1 і ОСОБА_21 щодо земельної ділянки (а.с. 70 т. 1).
Допитана під час судового розгляду в якості свідка прийомна дочка, ОСОБА_9 пояснила, що вона та її брат ОСОБА_10 проживають разом із прийомною матір'ю - ОСОБА_1 . Їй подобається жити із нею. У 2015 році вчителька школи, розташованої у с. Рубіжне, відвела її замість уроків до церкви, після чого вона захворіла та потрапила до лікарні. Її вилікувала прийомна мати ОСОБА_1 . Її родина заготовлює сіно для худоби влітку. Ті твердження, що вона постійно працює, не доїдає, її примушують красти яблука - не відповідають дійсності. В родині її ніхто не ображає. Її брат знаходився на відпочинку у таборі, під арештом його вдома ніхто не тримав. В родині ніхто аморальних розмов не веде. Ніякі прізвиська місцевим мешканцям вони не вигадують.
Суд першої інстанції, проаналізувавши висловлювання відповідачів у вказаних письмових зверненнях, дійшов до висновку, що вони хоч і містять некоректні висловлювання на адресу позивача, але не підлягають спростуванню, а отже і задоволення заявлених позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів). Крім того, висловлення відповідачів не містять в собі брутальних, принизливих чи непристойних виразів.
Місцевим судом встановлено, що між позивачем та частиною мешканців с. Байрак Вовчанського району Харківської області склалися неприязні стосунки, між ними виникали суперечки, в результаті чого жителі села - відповідачі по справі, звернулися із зверненнями до державних органів та органу місцевого самоврядування з проханням вжити заходи реагування та вказали відомості, які, на їх думку, є підставою для вжиття таких заходів. Такі відомості є оціночними судженнями односельчан, метою яких не було приниження її честі, гідності та ділової репутації.
Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що звернення відповідачів із вказаними заявами до органів державної влади та органу місцевого самоврядування не є поширенням недостовірної інформації щодо позивача, оскільки у даному випадку мала місце саме реалізація ними конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.02.2018 у справі № 343/1835/15-ц та в постанові від 19.09.2018 у справі № 344/10697/15-ц.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 28, ч. 4 ст. 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно зі ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з приниженням честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі ст. ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно зі статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Як роз'яснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Саме сказані відповідачем висловлювання, тобто дослівне твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є прийомною матір'ю двох дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких 13.08.2015 взято на виховання та спільне проживання до створеного 12.08.2015 дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_1 на власній житловій площі за адресою АДРЕСА_1 .
Щодо заяви ОСОБА_3 від 06.08.2018.
З матеріалів справи вбачається (а.с 47, 48 т. 1), що на особистому прийомі прокурором Вовчанського відділу Чугуївської місцевої прокуратури 06.07.2018 було прийнято від гр. ОСОБА_3 , жителя с. Байрак, Вовчанського району Харківської області звернення, яке зареєстровано Вовчанським відділом Чугуївської місцевої прокуратури 06.08.2018, та у подальшому, передано прокурором за належністю начальнику служби у справах дітей Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області Єліференку В.В. для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до чинного законодавства. За змістом вказаного звернення ОСОБА_3 прохалось прийняти міри до гр. ОСОБА_1 і до ОСОБА_22 за фактом неналежного виконання батьківських обов'язків відповідно до своїх усиновлених дітей.
На підставі вказаного звернення 17.08.2018 представниками служби у справах дітей Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області було проведено перевірку умов проживання дітей за адресою АДРЕСА_1 , про що складено відповідний Акт (а.с. 49,50 т. 1).
Таким чином, гр. ОСОБА_3 було реалізовано права на звернення, гарантоване ст. 40 Конституції України, щодо ініціювання перевірки належного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків відносно прийомних дітей.
Застосоване у зверненні ОСОБА_3 від 06.08.2018 словосполучення «прийняти міри за фактом неналежного виконання батьківських (опікунських) обов'язків» не є фактичним твердженням, а є припущенням, для перевірки якого і було ініційовано таке звернення.
Є помилковими і доводи позивача про поширення ОСОБА_3 недостовірної інформації через направлення виконуючим обов'язки начальника служби у справах дітей Вовчанської РДА Єліференко В.В. під час розслідування запитів до Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області, Рубіжненської загально-освітньої шкоди, начальника Вовчанського РВ ГУНП в Харківській області та головному педіатру КМП «Вовчанська ЦРЛ». Оскільки під поширенням інформації розуміється її доведення самим автором (поширювачем) до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб, а не іншими суб'єктами.
Щодо заяви ОСОБА_4 від 03.10.2018
З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2018 на ім'я голови Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області мешканцями села Байрак, Вовчанського району Харківської області в особі контактної особи ОСОБА_4 за підписом останньої та за підписами громадян: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 63-66 т. 1), а також на ім'я Голови Рубіжненської сільради аналогічного змісту (а.с. 85-91 т. 1) були адресовані заяви аналогічного змісту.
Використані у цьому колективному зверненні висловлювання суд першої інстанції вірно оцінив як оціночні судження, тобто вираження суб'єктивної думки і поглядів односельчан щодо способу життя прийомних дітей позивачки, щодо їх виховання у прийомній сім'ї, які не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 . Вказане колективне звернення до органів місцевого самоврядування спрямоване на ініціювання перевірки уповноваженими органами місцевого самоврядування задля захисту інтересів прийомних дітей ОСОБА_1 , у зв'язку із неналежним, на їх погляд, виконанням прийомними батьками своїх батьківських обов'язків.
Висловлення: «увесь час ненормативно працюють. Тільки приїхавши зі школи, не пообідавши, у вихідні дні ідуть пасти кіз, працюють на огороді, у сараях, горнуть, возять та тягають у ряднинах на спинах сіно» - є оціночним судженням односельчан щодо повсякденного життя дітей. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі, а дане висловлювання не містить конкретного посилання на місце та час події.
Висловлення: «літом, коли була страшна спека, а діти працювали без перепочинку, на зауваження по приводу цього» ОСОБА_1 «зривалась на крик, та вела себе агресивно, користуючись ненормативною лексикою та погрозами» - є оціночним судженням односельчан щодо поведінки ОСОБА_1 з точки зору виховання дітей. Дане висловлювання не містить конкретного посилання на місце та час подій, а тому не може бути перевірене; викладене у вигляді суб'єктивного вираження поглядів і переконань.
Висловлення: ОСОБА_1 «забороняє прийомним дітям спілкувались з дорослими і дітьми» - оціночне судження у вигляді суб'єктивних переконань.
Висловлення: до ОСОБА_1 хтось підходив із пропозицією «відпустити дітей під наглядом до недільної школи», а «на довгі вмовляння ОСОБА_1 була відповідь, що діти не при своєму розумі, психічно хворі, неадекватні» - висловлювання про чутки, що не містять посилання на конкретний час та місце події. Той факт, що ОСОБА_1 надала докази відсутності недільної школи у Вовчанському районі Харківської області, не спростовує характеру викладеної інформації, як оціночного судження, оскільки конкретно не зазначено про яку недільну школу мається на увазі.
Висловлення: ОСОБА_1 «привчає дітей красти» ОСОБА_1 все літо разом із дітьми «кожен рік обтрушують сади в садибах по всій вулиці, де немає власника, або він тимчасово відсутній, щоб їсти яблука самим та годувати своїх кіз. А коли власники з'являються, то це дратує» ОСОБА_1 - висловлювання, що не містить посилання на конкретний час та місце подій, є вираженням суб'єктивних поглядів і переконань на виховання дітей. Висловлювання «привчає дітей красти» у контексті даного речення не свідчить про злочинність діянь чи звинувачення у вчиненні правопорушення.
Висловлення: ОСОБА_1 та члени її родини в двох домоволодіннях позабивали і залили бетоном якісь «скважини для води, щоб позбутися тих власників та хазяйнувати і далі», нібито про це розповідав прийомний син ОСОБА_12 , 2005 року народження» - висловлювання поглядів, оціночне судження, що не містить посилання на конкретний час та місце подій, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності.
Висловлення: ОСОБА_1 використовувала прийомного сина ОСОБА_13 , 2005 року народження «у крадіжці дубових дров, яких запас ОСОБА_14 собі на зимівлю» - висловлювання поглядів, оціночне судження щодо виховання, що не містить посилання на конкретний час та місце існування події, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності. Висловлювання «у крадіжці» у контексті даного звернення не свідчить про злочинність діянь чи звинувачення у вчиненні правопорушення.
Висловлення: діти працювали влітку в саму спеку без перепочинку. «На зауваження по приводу цього ОСОБА_1 , їхня «мати», зривалась на крик, та вела себе агресивно, користуючись ненормативною лексикою та погрозами» - оціночні судження, які містять ознаки критики поведінки, що ґрунтується на суб'єктивній оцінці поведінки ОСОБА_1 .
Висловлення: родині ОСОБА_1 «полюбляють аморальні розмови, з якими вони не криються від дітей, бо не мають їх за людей» - оціночні судження, що є особистою думкою про життєдіяльність сім'ї позивачки, які ґрунтується на особистих припущеннях.
Висловлення: ОСОБА_1 і члени її родини «з ненавистю та прискіпливістю ставляться і до нас усіх. Вони з задоволенням придумують нам призвіська. Дуже люблять проклинати людей» - є вираженням переконань із елементами алегорії, перебільшення.
Висловлення: в сім'ї ОСОБА_1 «замість привітання, подзвонившому у двері можуть сказати: «Ты палки хочешь?». Це в них така профілактика правопорушень» - оціночні суб'єктивні судження щодо виховання дітей, що не є фактом, який можна перевірити.
Висловлення: ОСОБА_1 «залякала і зламала» свою прийомну доньку ОСОБА_15 , 2003 року народження - оціночні судження щодо виховання дітей, з елементами мовного перебільшення (гіперболи), що не є фактом, правдивість якого можна перевірити на предмет його дійсності.
Висловлення: прийомний син ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , 2005 року народження «проявив впертість та характер, тому хлопчик сидів в домі більше місяця під арештом для приборкування» - критична оцінка виховання з використанням літературного мовного засобу для посилення виразності - гіперболи (перебільшення), що не містить посилання на конкретний час та місце існування події, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності.
Висловлення: «чи не в змові з банком тимчасово «зник» величезний кредит ОСОБА_1 ». «Бо це їм вигідно, можна і далі не працювати, бо все роблять малі раби, банк дом не може відібрати, та дитячими державними грішми кредит погашається. Такий в людей бізнес» - оціночне судження з елементами припущення, перебільшення, правдивість якого не можна перевірити на предмет дійсності.
Висловлення: ОСОБА_1 та члени її родини «мають велику жадібність та заздрощі до чужого, що виявилось у відношеннях з мешканцем нашого села підприємцем ОСОБА_16 ». Стверджується, що ОСОБА_1 «підговорила односельців відібрати ставок у Краснощока» - оціночне судження, суб'єктивний погляд на людські якості.
Висловлення: ОСОБА_1 виказує «особливу неповагу до наших померлих», що ОСОБА_1 та члени її родини «самі та й спонукають своїх нетямущих прийомних дітей» «водити кіз через кладовище». «Кози пасуться та справляють потреби на гробничках і могилках померлих людей серед крестів» - оціночне судження, суб'єктивний погляд на людські якості.
Висловлення: якщо не вгодив ОСОБА_1 , вона «напише брехні та обіллє грязюкою» - оціночне судження із застосуванням фразеологізмів.
Висловлення: про «знущання над дітьми-сиротами Віронікою і Нікітою та мешканцями села» - оціночне судження, із застосуванням мовно-стилістичного засобу - гіперболи (явного і навмисного перебільшення для посилення виразності та підкреслення сказаної думки).
Висловлювання оціночних суджень є способом реалізації права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а тому не може бути заборонене, а законодавством визначено спеціальні способи захисту, у випадку висловлювання відносно конкретної особи оціночних суджень, якими позивач не скористався.
За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).
Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, серед іншого об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Згідно з статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України, а не поширення недостовірної інформації.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що оспорювана інформація, викладена у колективному зверненні не є фактами, а є висловлюванням особистої думки, суб'єктивних поглядів на життєдіяльність родини позивачки та виховання нею прийомних дітей, що містять ознаки критики, та викладені із застосуванням певних мовних засобів, що не підлягають спростуванню.
Щодо заяви ОСОБА_23 від 03.10.2018
З матеріалів справи вбачається, що 15.10.2018 ОСОБА_3 звернувся із заявою до голови Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області (а.с. 70 т. 1).
За змістом вказаної заяви ОСОБА_3 прохав надати відомості щодо правових підстав користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка дісталась йому у спадок.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Позивач прохала визнати неправдивою та такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканність ділової репутації ОСОБА_1 викладену у даній заяві ОСОБА_3 інформацію, а саме: що ОСОБА_1 користується його городом, що ОСОБА_1 здійснила рейдерське захоплення земельної ділянки, яка, нібито, дісталась йому у спадщину, що ОСОБА_1 є «ворюгою і бандитом».
При цьому, дослівно, за змістом заяви ОСОБА_3 використано наступне висловлювання: він має «намір скаржитись на це рейдерство аж до Президента Порошенка, може то він захистить просту людину від варюг та бандитів». У контексті змісту заяви, відсутні підстави вважати, що слова «варюг та бандитів», які також є оціночними судженнями, застосовано саме до особи ОСОБА_1 .
Застосування словосполучення «здійснила рейдерське захоплення» також є оціночним судженням.
Верховний Суд в постанові від 20 липня 2022 року у справі № 490/9973/19, яка прийнята після подання касаційної скарги, вказав на сталість судової практики Верховного Суду, відповідно до якої інформація про здійснення «рейдерського захоплення» є оціночними судженнями. Такі висловлювання є вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора публікацій та не підлягають спростуванню. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 203/3490/18-ц, від 03 вересня 2020 року у справі № 761/14486/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 490/9966/19, та від 20 лютого 2020 року у справі № 462/4634/17.
Заява ОСОБА_3 від 15.10.2018 не містить будь-яких фактичних відомостей, тверджень чи звинувачень ОСОБА_1 у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень і викладена ц ній інформація не може вважатися такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла до переконання, що суд першої інстанції вірно дослідив фактичні обставини справи та вірно визначив характер спірної інформації, як оціночні судження, а заяви, у яких мітилась сіпрна інформація, реалізацією відповідачами свого конституційного права на звернення.
Помилковим є твердження ОСОБА_1 , що такий висновок суду є суперечливим з огляду на те, що відповідачі звернулись до органів влади із проханням провести перевірку, але перевірити можна тільки факти, оціночні судження не можуть бути перевірені. Перевірці підлягали не конкретні факти, а на підставі викладених у спірних заявах суб'єктивних оціночних поглядів односельчан на повсякденне життя родини ОСОБА_20 та здійснення виховання дітей, перевірці підлягала тільки належність виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків по відношенню до прийомних дітей.
Щодо позовних вимог про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, то підстави для їх задоволення відсутні, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про визнання інформації недостовірною її спростування, у задоволенні яких судом першої інстанцій було обґрунтовано відмовлено.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного мотивування судом першої інстанції рішення зводяться до незгоди скаржниці із висновком суду щодо віднесення спірної інформації до оціночних суджень взагалі. З приводу належного мотивування судових рішень Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Докази, на які посилалась скаржник у позові, зокрема, акти обстеження житлових умов, характеристика на ОСОБА_1 , довідка від 14.08.2018 про не притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року, рішення засідання комісії з питань захисту прав дитини Вовчанської районної державної адміністрації від 27.09.2018 № 54, листи-відповіді Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області від 18.10.2018, а також від 19.10.2018, надані на запити ОСОБА_1 щодо відсутності недільної школи на території Рубіжненської сільської ради, а також кладовища в селі Байрак навпроти будинку АДРЕСА_1 , не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про характер спірної інформації, як оціночних суджень.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 04.01.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09 год 00 хв 30.01.2019, надано відповідачам строк до 30.01.2019 для подання відзиву. (а.с. 104 т. 1)
Відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання 30.01.2019, про що в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення (а.с. 116-122 т. 1).
Підготовче засідання 30.01.2019 не відбулось та відкладено на 13.03.2019 у зв'язку із відрядженням головуючого судді у справі (а.с. 113 т. 1).
У підготовче засідання 13.03.2019 відповідачі належним чином повідомлені, про що в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення (а.с. 123-131 т. 1).
Підготовче засідання 13.03.2019 відкладено на 09.04.2019 у зв'язку із першою неявкою відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 166-167 т. 1).
Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання 09.04.2019, про що в матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення (а.с. 170-178 т. 1). Судова повістка ОСОБА_2 повернулась без вручення за закінченням терміну зберігання.
09.04.2019 надійшло заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 за спільним підписом відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_24 , ОСОБА_2 , ОСОБА_18 (а.с. 180-182 т. 1).
Копія цього заперечення вручена ОСОБА_1 у підготовчому засіданні 09.04.2019 згідно із протоколом судового засідання (а.с. 198-200 т. 1).
Підготовче засідання 09.04.2019 відкладено за клопотанням ОСОБА_1 на 28.05.2019 для надання їй часу для ознайомлення із вказаним запереченням (а.с. 198 т. 1).
Судові повістки учасникам справи на наступне підготовче засідання видано під розписку у суді (а.с. 201 т.1)
23.05.2019 ОСОБА_1 надала відповідь на заперечення відповідачів та, зокрема, прохала визнати відзив на позов ненаданим, визнати заперечення таким, що надане із порушенням процесуальних строків і норм, визнати неналежними та недопустимими долучені до нього докази; прохала винести окрему ухвалу щодо службового підроблення головою Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області та окрему ухвалу щодо надання відповідачами до суду сфальшованого документу, відреагувати окремою ухвалою про наявність ознак злочинів, передбачених ст. 384, ч. 1 ст. 182, ч. 2 ст. 365-2 КК України (а.с. 23-57 т. 2). Подібного змісту ОСОБА_1 подала клопотання від 28.05.2019 (а.с. 76-86, 94-98 т. 2).
Також, 25.08.2019 ОСОБА_1 подала клопотання про зловживання процесуальними правами з боку відповідачів у справі та прохала постановити окрему ухвалу (а.с. 88-90 т. 2).
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідачі не скористались. Надання відзиву на позов є правом сторони відповідача, а не процесуальним обов'язком, як помилково вважає позивач. Визнання судом відзиву таким, що неподаний, не вимагається чинним цивільно-процесуальним кодексом України, а тому клопотання позивачки з цього приводу, не вимагали розгляду судом. Заперечення відповідачів від 09.04.2019 (а.с. 180-182 т. 1) не замінює собою відзив на позов. Учасники справи мають право надавати заперечення, що не є письмовою заявою по суті справи, що узгоджується з ч. 1 ст. 182 ЦПК України, і подання такого заперечення не обмежується процесуальними строками. А тому, доводи ОСОБА_1 в частині нереагування суду першої інстанції на її клопотання щодо визнання заперечення таким, що надане з порушенням процесуального строку є безпідставними.
Доводи ОСОБА_1 , що докази, додані до заперечення подані з порушенням процесуального порядку є слушними, оскільки відповідно до вимог ч. ч. 3, 8 ст. 83 ЦПК України відповідачі повинні подати суду докази разом з поданням відзиву; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, долучені відповідачами до заперечення, місцевим судом до уваги не приймались, що вбачається зі змісту оскаржуваного рішення.
У підготовчому засіданні 28.05.2019 оголошено перерву до 07.08.2019, враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей про час отримання поштової кореспонденції відповідачами (відповіді ОСОБА_1 на заперечення відповідачів), згідно з протоколом судового засідання (а.с. 100 т. 2).
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 повідомлені про наступне підготовче засідання під розписку (а.с. 101 т. 2), відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_6 - рекомендованим листом з повідомленням (а.с. 102-103 т. 1).
Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 07.08.2019 закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Завданнями підготовчого провадження, згідно з ч. 1 ст. 189 ЦПК України є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Частиною 2, 3 статті 189 ЦПК України визначено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Як встановлено вище, підготовче провадження у справі тривало з 04.01.2019 по 07.08.2019.
Доводи апеляційної скарги в частині строку проведення підготовчого провадження у справі є обґрунтованими, однак це не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Як встановлено вище, відкладення підготовчих засідань та оголошення перерви у підготовчому засіданні не були безпідставними, як помилково вважає скаржник, та підстави відкладення підготовчого провадження узгоджувались із вимогами щодо процесуального порядку проведення підготовчого засідання (ст. 198 ЦПК України), та відповідали необхідності виконання судом завдань підготовчого провадження.
Згідно із вимогами п. 16 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог п. 16 ч. 2 ст. 197 ЦПК України спростовуються протоколом підготовчого засідання від 07.08.2019 (а.с. 141-144 т. 2).
Також, з матеріалів справи вбачається, що 23.02.2021 у судовому засіданні ОСОБА_1 подала письмове клопотання про зміну порядку реалізації поновлення порушених прав внаслідок адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Державної районної адміністрації Вовчанського району Харківської області та Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області (а.с. 26 том 3). Вказане клопотання судом першої інстанції протокольно задоволено, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 27-29 т. 3). Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції норм матеріального права та судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Суд першої інстанції у спірному рішенні вірно послався на норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та судову практику Верховного Суду.
Посилання скаржника на нерелевантність застосованих судом першої інстанції постанов Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 343/1835/15-ц та від 19.09.2018 у справі № 344/10697/15-ц, оскільки суб'єктами порушеного права на честь, гідність і ділову репутацію у цих справах були службові (публічні) особи, а вона є пересічним громадянином, апеляційний суд відхиляє, оскільки вирішуючи спір по суті справи суди, з якими погодився Верховний Суд, виходили перш за все з того, що поширювач спірної інформації звернувся до повноваженого органу, компетентного перевірити викладену ним інформацію та надати відповідь, і сам по собі факт, що така інформація не підтвердилась, не свідчить про поширення недостовірної інформації та порушення особистих немайнових прав позивача.
Апеляційний суд зазначає, зважаючи на соціальний статус ОСОБА_1 , як прийомної матері, що звернення гр. ОСОБА_3 від 06.08.2018 та колективне звернення гр. ОСОБА_4 за підписами громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 03.10.2018 не можна трактувати як поширення недостовірної інформації відносно ОСОБА_1 , оскільки такі звернення мали на меті перевірку належного виконання останньою своїх батьківських обов'язків по відношенню до прийомних дітей, спосіб життя та виховання яких, вони, як односельчани, мали змогу безпосередньо спостерігати, і що не може не становити суспільного інтересу з огляду на захист прав та інтересів дітей.
Під охороною дитинства розуміється не тільки система державних заходів, а й громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав. (згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Також, висновки місцевого суду не суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц, постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 522/14156/14, від 11.02.2019 у справі № 725/5585/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 758/14324/15-ц, на які посилалась скаржник в апеляційній скарзі.
Так, у справі № 216/3521/16-ц відмінний предмет позову від даної справи, а саме захист прав споживача та стягнення банківського вкладу.
У постанові від 14.02.2018 у справі № 522/14156/14 Верховний Суд висловив правову позицію, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності, а відповідач такого обов'язку не виконав. За фактичними обставинами справи суд визнав недостовірною спірну інформацію, яка містила посилання на конкретні факти та події у часі та просторі, що можливо було перевірити, та достовірність якої стороною відповідача не було доведено.
У справі № 725/5585/16-ц Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Якщо суб'єктивну думку, яка є оціночним судженням, висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду, а не спростовувати таку інформацію. На відміну від даної справи, спірна інформація не є такою, що висловлена в брутальній, принизливій чи непристойній формі.
У постанові від 20.03.2019 по справі № 758/14324/15-ц Верховний Суд зазначив, що у справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова. У цій справі, відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд, з яким погодився Верховний Суд, зазначив, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, не врахував розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать особу, не розмежував такі відомості від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених відповідачем ОСОБА_5 у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова, та не обґрунтував необхідності втручання суду у процес реалізації особою цього права. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що оспорювана інформація входить до предмета суспільного інтересу, поширена відносно позивача як публічної особи, а стилістика такої інформації, зміст висловів та мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти щодо особи позивача. Отже, баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було.
У даній справі, що переглядається, враховуючи соціальний статус позивачки, як прийомної матері, члена виконкому Рубіжненської сільської ради, та особи, що приймає активну участь у громадському житті, не вбачається порушення балансу між приватним інтересом щодо захисту репутації позивачки та публічним інтересом, у даному випадку, в контексті захисту інтересів дітей, що знаходять на утриманні позивачки.
На підставі вище викладено, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування записів про смерть ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , зупинення та закриття провадження, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 377 ЦПК України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення, не може бути підставою для закриття провадження. Зважаючи на те, що вимоги, які випливають із даної категорії правовідносин, тісно пов'язані з особою відповідача та матеріального правонаступництва не допускають, підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 відсутні.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2023 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко