Житомирський апеляційний суд
Справа №274/7277/21 Головуючий у 1-й інст. Тетяна Большакова
Категорія 36 Доповідач Трояновська Г. С.
09 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Шевчук А.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 274/7277/21 за позовом Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Большакової Т.Б. у м. Бердичеві,-
У листопаді 2021 року Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом, в якому просило з урахуванням уточнень стягнути з відповідача заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у сумі 30 930,19 гривень, а також судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що між позивачем та відповідачем існують зобов'язальні відносини з приводу надання послуг з постачання теплової енергії.
Позивач вказує, що сума заборгованості за послуги з постачання теплової енергії з 01.02.2018 по 01.09.2022 за адресою АДРЕСА_1 складає 61 860,38. Відповідач як власник частини вищезазначеної квартири станом на 01.09.2022 має заборгованість з постачання теплової енергії в сумі 30 930, 19 гривень. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Вважає, що між Комунальним підприємством «Бердичівтеплоенерго» і відповідачем встановлені фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку, зареєстрованого на ОСОБА_1 . Відповідач не здійснював в повному обсязі оплату вказаних послуг, що у свою чергу порушило право позивача на одержання плати за постачання теплової енергії у встановлений законом строк.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 27106,82 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1989, 40 грн.
Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та ухвали нове судове рішення про зменшення заборгованості з постачання теплової енергії до 6206,82 гривень.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з травня 2014 року в зазначений квартирі ОСОБА_1 не проживав. За вказаною адресою проживала його донька, яка неодноразово зверталась до Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» з приводу неякісного опалення в квартирі. Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго» фіксували в квартирі температурний режим на рівні 11-13 градусів, про що складали відповідні акти. Донька відповідача не здійснювала оплату послуг з постачання теплової енергії, оскільки згідно норм чинного законодавства нарахування за послуги теплопостачання за таких умов не відбувається.
Після звернення в листопаді 2021 року Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго до суду з позовом, ОСОБА_1 частково здійснив оплату заборгованості на суму 20900, 00 гривень. Вказує, що заборгованість з 01.12.2018 по 01.09.2022 складає 6206,82 гривень. Зазначає, що суд формально застосував норми ст. 256 Цивільного Кодексу України та повинен був здійснити нарахування боргу з урахуванням трирічного терміну позовної давності із часу поданням позовної заяви до суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2022 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що з 01.02.2018 по 01.09.2022 від відповідача та членів його сім'ї жодних листів-повідомлень про неналежне надання комунальних послуг чи скарг про невідповідність кількісних та якісних показників послуг до Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» не надходило.
Вказує, що при здійсненні оплати за отримані послуги ОСОБА_1 не зазначався зміст реквізиту «призначення платежу». В такому випадку при здійсненні оплати за послуги з постачання теплової енергії застосовується черговість оплати послуг, встановлена статтею 534 Цивільного Кодексу України та діючими Договорами.
Зазначає, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не є підставою для звільнення споживача від сплати послуг в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Так, судом встановлено, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна співвласників від 06.10.2021 за №278311172 відповідач є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.10).
Відповідно до довідки КП «Бердичівтеплоенерго» від 15.11.2021 №727 за адресою: АДРЕСА_1 , надаються послуги з постачання теплової енергії ( а.с. 12).
Послуги теплопостачання у м. Бердичеві надаються КП «Бердичівтеплоенерго» та докази про від'єднання квартири відповідача від теплопостачання у матеріалах справи відсутні.
23.05.2008 у спецвипуску газети «Земля Бердичівська» було опубліковано публічний договір «Про надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води», 14.07.2017 було опубліковано змінений публічний договір "Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води" в спецвипуску газети "Ріо-Бердичів" за №56 (1537).
У період з 01.02.2018 по 01.09.2022 відповідач не виконував свої обов'язки по сплаті отриманих послуг з опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім'я ОСОБА_1 ), у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 61860,38 грн, проте враховуючи, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини квартири, сума боргу складає - 30930,19 грн (а.с. 67-68).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що розрахунок заборгованості позивачем виконано за період 01.02.2018 по 01.09.2022. Оскільки позов про стягнення заборгованості подано 19.11.2021, то суд застосував позовну давності, що є підставою для відмови у частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з лютого 2018 по листопад 2018.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. 3, 5, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів.
Відповідно п.п. 7.1., 7.2 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Так, встановивши, що відповідач з 01.02.2018 по 01.09.2022 не виконував свої обов'язки по сплаті отриманих послуг з опалення квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 30930,19 грн, а також з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що після подання зазначеного позову, ОСОБА_1 частково здійснив оплату заборгованості на суму 20900, 00 гривень, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вказане зарахування здійснено у відповідності до умов п. 5.9 публічного договору (опублікований у спецвипуску газети «РІО-БЕРДИЧІВ» 14.07.2017 №56(1537), який передбачає черговість зарахування коштів у разі виникнення заборгованості, а саме, що у першу чергу погашається борг минулих періодів, у другу чергу - погашається пеня за прострочення платежу, у третю чергу - у разі відсутності заборгованості за минулі періоди та заборгованості по пені, платежі будуть зараховуватись в рахунок погашення поточних нарахувань.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність неякісного опалення в квартирі, за яке оплата згідно чинного законодавства не здійснюється суд не враховує, оскільки даний факт є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Вказана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Судді