Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2809/22 Головуючий у 1-й інст. Волкова Н.Я
Категорія 23 Доповідач Борисюк Р. М.
07 лютого 2023 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/2809/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український харчовий альянс» про розірвання договору оренди земельної ділянки
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я. у м Коростені,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Український харчовий альянс» про розірвання договору оренди земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої вона успадкувала земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2710 га, кадастровий номер 1822386400:08:000:0041, яка розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області. Ще за життя, 10 січня 2014 року матір уклала з ТОВ «Український харчовий альянс» договір оренди даної земельної ділянки строком на 15 років. Згідно умов договору оренди орендна плата визначена у грошовій формі, що відповідає 4% від вартості земельної частки (паю) та складає 731.93 грн, яку відповідач повинен сплачувати один раз на рік не пізніше 31 грудня. Після оформлення своїх спадкових прав вона (позивачка) зверталася до відповідача із листом від 03.11.2021, в якому повідомляла про перехід до неї права власності на земельну ділянку з вимогою виплати орендної плати за період з 01.01.2017 по 31.12.2021. Посилаючись на невиконання Товариством зобов'язань за договором оренди землі щодо виплати орендної плати за період з 01.01.2017 по 31.12.2021 в розмірі 3659,65 грн, просила розірвати згаданий договір оренди земельної ділянки.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Зазначає, що своє право на спадкове майно у виді земельної ділянки вона оформила 07.09.2021, отримавши Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Вказане свідоцтво містить застереження про те, що право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації. Після того як їй стало відомо, що успадкована земельна ділянка, знаходиться в оренді, вона 03.11.2021 виконала вимоги ст.148-1 Земельного кодексу України, що підтверджується листом-повідомленням та описом вкладення від 03.11.2021. Вказує, що обов'язку у направленні відповідачу підтвердження реєстрації за нею набутого права на земельну ділянку вищевказаною статтею не передбачено. Вважає, що своє право на отримання від відповідача орендної плати в зазначений в позовній заяві період та її систематичної невиплати з вини відповідача, вона підтвердила.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання сторони не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи. Від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про підтримання апеляційної скарги і розгляд справи без її участі.
При таких обставинах, суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, 10.01.2014 між ОСОБА_2 та ТОВ "Український харчовий альянс" укладено договір оренди земельної ділянки площею 3.27 га., яка розташована на території Холосненської сільської ради Коростенського району Житомирської області, кадастровий номер 1822386400:08:000:0041, строком на 15 років (а.с.9-12).
Відповідно до п.4.1. вказаного договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, послугами та натуральній формі, що відповідає 4% від вартості земельної частки (паю) та складає 731,93 грн у рік. Пунктом 4.3. договору передбачено, що орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 орендодавця ОСОБА_2 право власності на вказану земельну ділянку перейшло в порядку спадкування за заповітом до її дочки - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 07.09.2021 (а.с.8).
03.11.2021 ОСОБА_1 надіслала ТОВ "Український харчовий альянс" лист- повідомлення, в якому зазначила про набуття нею права власності на земельну ділянку, яка передана в оренду ТОВ, і прохання про виплату орендної плати за період з 01.01.2017 по 31.12.2021 (а.с.14).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 своє право на отримання від відповідача орендної плати в зазначений в позовній заяві період та її систематичної невиплати з вини відповідача, не підтвердила, отже вимога про розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати є безпідставною.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, мотивуючи наступним.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.ч.1, 2 ст. 651ЦК України).
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Права та обов'язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».
Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зазначала підставою для розірвання спірного договору факт систематичної несплати орендарем орендної плати, вказуючи при цьому, що Товариство фактично використовує належну їй земельну ділянку, за яку не сплачує орендну плату позивачу як власнику, починаючи з січня 2017 року.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено той факт, що правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності позивача на спірну земельну ділянку виданий лише 07 вересня 2021 року, тобто майже через чотири роки після смерті попереднього орендодавця. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом містить застереження про те, що право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації. Доказів того, що право позивача зареєстровано, позивачем не подано ні в суд першої інстанції, а ні в апеляційний суд.
Відповідно до змісту ст.31 ч.5 Закону України «Про оренду землі» особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України, тобто повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Однак, лист-повідомлення, яке позивач направила ТОВ «Український харчовий альянс» в листопаді 2021 року, (а.с.14) не містить підтвердження реєстрації за позивачем набутого права на земельну ділянку (а.с.14), при цьому доказів його отримання відповідачем не надано.
Отже, позивачем протягом чотирьох років після прийняття спадщини, не вчинялись дії, передбачені ст.31 ч.5 Закону України «Про оренду землі» щодо належного сповіщення орендаря про своє право на земельну ділянку, яка передана в оренду. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обставин систематичної невиплати орендної плати з вини відповідача, позивачем не підтверджено, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, тому підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України для скасування судового рішення не убачається.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 вересня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 09 лютого 2023 року.