Справа № 761/9701/22
Провадження № 1-кп/761/2473/2022
26 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю прокурора ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження відомості про внесені до ЄРДР за 12022100100000790 від 09.03.2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боярка, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва з 02 червня 2022 перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочину, який є тяжким кримінальним злочином, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, а також наявність ризиків, у зв'язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1,3,5, ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинувачену обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні та обвинувачений щодо вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, поклалися на розсуд суду.
Дослідивши клопотання прокурора, врахувавши думки захисника та обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 судом було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який спливає 31.12.2022 року.
Стаття 197 КПК України передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Щодо наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає, що на теперішній час ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу передбачені п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні на час розгляду справи судом, що підтверджують матеріали кримінального провадження. Оскільки, обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, який карається позбавленням волі на строк 7 до 10 років позбавленням, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні, переховуватись від суду, з метою уникнути покарання у разі доведеності його вини або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченою не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.
На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою суд дійшов висновків, що вказані ризики не зменшились та не змінились, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, відсутності даних про неможливість подальшого перебування під вартою обвинуваченого.
Таким чином, наведені обставини, досліджені фактичні дані, які є вагомими, дають підстави для висновків про наявність високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого від суду з огляду на серйозність обставин обвинувачення, тяжкості наслідків, які настали, з урахуванням обсягу обвинувачення, та суворості покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання винним.
Такі обставини свідчать на переконання суду про існування в подальшому високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від суду.
Крім того, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, обставини обвинувачення, переконливо свідчать про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Гарантій, підтвердження міцних сімейних, соціальних зв'язків в підтвердження зникнення ризиків, суду не надано.
Таким чином, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171,177,178, 183, 197, 199, 206, 314 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_2 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів.
Строк дії ухвали про тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_4 , визначити до 23 лютого 2023 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня проголошення судового рішення
Суддя ОСОБА_1