печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20928/22-к
30 листопада 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12017140090004208, -
На розгляд слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області від 30.11.2017 у справі № 445/1867/17, а саме на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 1132844780000), яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Обґрунтовуючи клопотання, адвокат зазначає, що оскаржувана ухвала винесена із порушенням норм чинного кримінально-процесуального законодавства України, а також прав та охоронюваних законом інтересів власника майна. У клопотанні слідчого про арешт майна були викладені лише фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, в свою чергу, слідчий суддя формально посилався на вимоги ст. ст. 170, 171 КПК України, не обґрунтовуючи підставу накладення арешту на майно. До того ж адвокат зазначає, що в клопотанні слідчого зазначено, що арешт квартири обумовлений з метою припинення злочинної діяльності та збереження як речового доказу, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та забезпечення цивільного позову, проте оскаржувана ухвала не містить відомостей про те, що вказана квартира відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а також яким чином остання могла бути використана як знаряддя вчинення злочину, не містить посилання на процесуальне рішення про визнання квартири речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому посилання на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами провадження. Орган досудового розслідування не надав достатніх та належних доказів, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Крім того, вказує, що слідчий суддя взагалі не обґрунтував яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в той час як вказана квартира була придбана ОСОБА_4 на законних підставах - за договором купівлі-продажу від 16 січня 2017 року. З матеріалів клопотання не вбачається, що ОСОБА_4 має будь-яке відношення до розслідуваного кримінального провадження, останній не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим або юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Одночасно ОСОБА_3 подано заяву, в якій просить здійснювати судовий розгляд в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку Easycon.
Натомість адвокат, повідомлений про місце, дату та час розгляду справи належним чином, на зв'язок за допомогою Easycon не вийшов, особисто в судове засідання також не з'явився, про причини неприбуття слідчого суддю не повідомив, з будь-якими заявами до суду не звернувся.
Прокурор в судове засідання не з'явився, жодних заяв на адресу суду не направив. Офіс Генерального прокурора про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлений завчасно та належним чином.
Слідчий в судове засідання не з'явився, повідомлений про час, місце та дату судового засідання належним чином. Водночас, на адресу суду надійшла заява слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_5 про перенесення розгляду справи, оскільки слідчі, включені до складу групи слідчих у даному кримінальному провадженні, 30.11.2022 задіяні до проведення слідчих дій в іншому кримінальному провадженні та не мають можливості прибути на розгляд задля заперечення скасування арешту майна.
З урахуванням викладеного, принципів диспозитивності кримінального провадження та розумності строків, слідчий суддя вважає, що сторонам було надано достатньо часу та можливостей для реалізації свого права для участі в розгляді клопотання або ж повідомлення своєї процесуальної позиції по суті клопотання шляхом подання до суду заперечень, а тому обгрунтовані підстави для відкладення розгляду відсутні, неявка учасників провадження, що повідомлені належним чином, розгляду клопотання по суті не перешкоджає.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, дійшов наступних висновків.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017140210000681, внесеному до ЄРДР 23.11.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, що об'єднане з кримінальним провадженням № 12017140090004208, внесеним до ЄРДР 06.10.2017, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 361, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 343 КК України.
30.11.2017 ухвалою слідчого судді Золочівського районного суду Львівської області у справі № 445/1867/17 задоволено клопотання слідчого СВ Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 та накладено арешт на майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна № 1132844780000).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на наведену норму закону в даному випадку обов'язок доказування того, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, покладено на особу, що звернулась із клопотанням про скасування арешту.
При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для скасування арешту.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, накладаючи арешт на вказане нерухоме майно, слідчий суддя дійшов висновку, що є достатні підстави для накладення арешту з метою збереження речових доказів.
В клопотанні про скасування арешту майна жодним чином не спростовано тих висновків, до яких дійшов слідчий суддя Золочівського районного суду Львівської області при постановленні ухвали про накладення арешту від 30.11.2017.
Зокрема, у своєму клопотанні представник власника майна посилається на те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем вказаного майна, оскільки квартира була придбана останнім на законних підставах - за договором купівлі-продажу.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (арешт з метою забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Поряд із цим, як визначено абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, тоді як в даному провадженні арешт на нерухоме майно накладено саме з метою забезпечення збереження речових доказів.
Щодо доводів представника власника майна з приводу того, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, то слід зазначити, що арешт майна, накладений у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті є формою забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною, обвинуваченою, засудженої чи юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у вчиненні кримінального правопорушення.
З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що представником власника майна не доведено необґрунтованості накладення арешту або того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, із чим закон пов'язує можливість скасування арешту, а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1