09 лютого 2023 року Чернігів Справа № 620/8922/22
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.11.2022, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи на посаді електромонтера 5-го розряду на ПАТ ''Укренергомонтаж'' за період з 01.09.2010 по 31.10.2012 та за посадою монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5-го розряду на ТОВ ''БК''Промінвестбуд'' в період з 01.08.2013 по 29.11.2013 та з 05.04.2014 по 31.08.2016 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Позов мотивовано тим, що позивачем під час звернення із заявою до ГУ ПФУ в Чернігівській області було надано ряд документів, підтверджуючих його трудову діяльність на роботах, віднесених до Списку №1. Серед наданих документів довідки за формою №122, видані ПАТ «Укренергомонтаж» та ТОВ «БК «Промінвестбуд». Однак відповідачами не були прийняті до уваги вказані документи.
Суд ухвалою від 12.12.2022 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відзив на позов не подано.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області поза межами встановленого судом строку подало відзив на позов, в якому проти позову заперечило, просило у задоволенні вимог відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 31.08.2022 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю у нього необхідного пільгового стажу. А саме було вказано на наявність 8 років 6 місяців 28 днів пільгового стажу замість 10 років. Також зазначено, що не враховано періоди роботи заявника з 03.12.1996, оскільки документ завірено нечитабельною печаткою підприємства (а.с.16).
29.09.2022 ОСОБА_1 було подано до ГУ ПФУ в Чернігівській області заяву про долучення довідок, які підтверджують пільговий стаж (а.с.17) та в подальшому, 14.11.2022 позивачем було ще раз подано заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням вже поданих документів.
Рішенням №254150021205 від 22.11.2022, прийнятим ГУ ПФУ в Рівненській області було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.8, ч.2 ст.19 Основного Закону України).
Відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок; страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеного законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах і шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону (ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Так, відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу п.1, п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вказує, що пільговий стаж позивача становить 8 років 3 місяці 18 днів. Зазначений пільговий стаж складають періоди роботи протягом 12.10.2016 по 23.03.2022 та з 01.06.2022 по 30.06.2022 (а.с.19-20).
Трудова книжка позивача містить дані про періоди його роботи на ПАТ «Укренергомонтаж» та ТОВ «БК «Промінвестбуд», однак не містить даних щодо віднесення його посад до пільгового стажу роботи протягом оскаржуваного періоду.
В той же час, в матеріалах справи наявні довідки форми №122 ТОВ «Будівельна Компанія «Промінвестбуд» від 27.03.2017 №53, від 27.03.2017 №50, від 27.03.2017 №47, від 27.03.2017 №44 та ПАТ «Укренергомонтаж» від 13.02.2013 №03-53, (а.с.22-24,25) (в тому числі період роботи на посаді електромонтера 5-го розряду на ПАТ «Укренергомонтаж» за період з 01.09.2010 по 31.10.2012 та за посадою монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5-го розряду на ТОВ «БК «Промінвестбуд» в період з 01.08.2013 по 29.11.2013 та з 05.04.2014 по 31.08.2016), які також надавалися відповідачу та які підтверджують, що позивач, в оскаржуваний період який не взятий до уваги відповідачем, був безпосередньо зайнятий в роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРСПС від 05.06.1986 №665-195, постановою ЦК КПРСЗ Ради Міністрів СРСР і ВЦРСПС від 29.12.1987 №1497-878, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі списком №1, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.03.2012 №576.
Відтак, наявні матеріали свідчать про наявність у позивача достатнього пільгового стажу, понад 10 років, а отже і права на пенсію на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому суд зауважує, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.
В силу ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд вважає що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.11.2022 №254150021205 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати позивачу до пільгового стажу період роботи на посаді електромонтера 5-го розряду на ПАТ «Укренергомонтаж» за період з 01.09.2010 по 31.10.2012 та за посадою монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5-го розряду на ТОВ «БК «Промінвестбуд» в період з 01.08.2013 по 29.11.2013 та з 05.04.2014 по 31.08.2016, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Так, право на правову допомогу гарантовано ст.ст.8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом ст.134 КАСУ, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.7 та ч.9 ст.139 КАСУ розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також, за змістом ч.9 ст.139 КАСУ, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір від 28.09.2022 №172, акт виконаних робіт від 08.12.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордера від 28.09.2022 №172 на суму 6 000,00 грн. Також, позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Жодних заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу від відповідачів не надходило.
Враховуючи наведене, суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача солідарно має бути стягнуто судові витрати в розмірі 6 992,40 грн, по 3 496,20 грн з кожного відповідача.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.11.2022 №254150021205.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи на посаді електромонтера 5-го розряду на ПАТ «Укренергомонтаж» за період з 01.09.2010 по 31.10.2012 та за посадою монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 5-го розряду на ТОВ «БК «Промінвестбуд» в період з 01.08.2013 по 29.11.2013 та з 05.04.2014 по 31.08.2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3496,20 грн (три тисячі чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3496,20 грн (три тисячі чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м.Рівне, Рівненська область, 33028, код ЄДРПОУ 21084076).
Повний текст рішення суду складено 09.02.2023.
Суддя Л.О. Житняк