09 лютого 2023 року м. Чернівці Справа № 600/4141/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області №307784 від 15 грудня 2021 року про застосування адміністративно - господарського штрафу в розмірі 17000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог вказано, що належний позивачу вантажний автомобіль та напівпричіп використовується Приватним підприємством «Агро-Альянс Плюс» на підставі договорів майнового найму (оренди) автомобіля від 31.10.2016 року та від 06.03.2017 року. 22 жовтня 2021 року перевізником здійснювалося перевезення вантажу соняшнику (згідно товарно-транспортної накладної №103 від 22.10.2021 року з с. Мишковичи Тернопільської області до м. Чернівці). Про зупинку свого транспортного засобу органами Укртрансбезпеки позивач не знав, адже не є перевізником, діяльність з перевезення вантажним транспортом не здійснює. Позивач вважає, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем щодо неналежної особи, а саме відносно нього як власника транспортного засобу, який не є суб'єктом правопорушення. Окрім цього, відповідачем не було повідомлено позивача про час та місце розгляду справи, за наслідком розгляду якої винесено оскаржувану постанову.
Ухвалою суду від 05 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про законність оскаржуваної постанови. Вважає, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, є безпідставними та необґрунтованими, вони не спростовують факту виявленого порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, на думку відповідача, позивач у спірних відносинах є автомобільним перевізником.
Клопотань про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання до суду не надходило.
За таких обставин, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу SCANIA (спеціалізованого вантажного сідлового тягача -Е), модель R124LA, 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір білий, який згідно нотаріально посвідченого договору майнового найму (оренди) автомобіля від 31 жовтня 2016 року переданий у безстрокове платне користування Приватному підприємству «Агро-Альянс Плюс».
Також ОСОБА_1 є власником спеціалізованого напівпричіпу марки BENALU, модель TF34-CI, 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , колір червоний, який згідно нотаріально посвідченого договору майнового найму (оренди) автомобіля від 06 березня 2017 року переданий у безстрокове платне користування Приватному підприємству «Агро-Альянс Плюс».
13 жовтня 2021 року в.о. начальника Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Придністровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки у період з 18 жовтня 2021 року по 24 жовтня 2021 року за №54738/24.3/18-21.
18 жовтня 2021 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області видано направлення на рейдову перевірку №011394 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, затвердженого щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 13 жовтня 2021 року №54738/24.3/18-21 за додержанням Закону України «Про автомобільний транспорт», ЄУТР, Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів передбачених законодавством у Чернівецькій області в період з 18 жовтня 2021 до 24 жовтня 2021 року.
22 жовтня 2021 року старшим державним інспектором ВДК Кейваном Б.І. та провідним спеціалістом ВРП ДРП Бабич А.М. проведено перевірку транспортного засобу SCANIA, номерний знак НОМЕР_2 та BENALU, номерний знак НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_2 .
Під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1. Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року, пункту 3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року: під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленим протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке зафіксовано в акті №315467.
Окрім цього, водієм ОСОБА_2 на підтвердження перевезення вантажу до перевірки також надано товарно-транспортну накладну №103 від 22 жовтня 2021 року, згідно якої автомобільний перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницьке автотранспортне підприємство 10556» надає послуги з перевезення соняшника замовнику таких послуг - Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШИН».
Судом встановлено, що водій ОСОБА_2 з актом №315467 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22 жовтня 2021 року ознайомлений, про що свідчить його підпис. При цьому у графі «Пояснення водія про причини порушень» зазначено : "протокол зробить власник".
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 , 15 грудня 2021 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №307784 за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», та відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує постанову суб'єкта владних повноважень про застосування адміністративно-господарського штрафу у зв'язку із порушенням законодавства про автомобільний транспорт. Позивача притягнуто до відповідальності згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суб'єктом відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону №2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.
Згідно положень статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
У главі 6 (статті 29-34) Закону №2344-III наведені положення про автомобільного перевізника. Так, згідно частини першої статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Статтею ж 34 Закону №2344-III передбачені вимоги до автомобільного перевізника.
Так, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Наказом Міністерства України транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Згідно пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 (про порушення якого зазначено відповідачем в оскаржуваній постанові) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Наказом Міністерства України транспорту та зв'язку від 24 червня 2010 року №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385).
Ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) ( пункт 1.3 Інструкції №385).
Пунктом 3.3. Інструкції №385 (про порушення якого також зазначено відповідачем в оскаржуваній постанові) встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: 1) забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; 2) своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; 3) використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; 4) має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; 5) у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); 6) у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, в частині не оформлення перевізником протоколу перевірки та адаптації тахографа для водія, відповідальність несуть саме автомобільні перевізники - суб'єкти господарювання.
Згідно частини другої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суд зауважує, що поняття «власник транспортного засобу» та «автомобільний перевізник» не є тотожними, оскільки автомобільним перевізником є фактичний користувач транспортного засобу, натомість власник транспортного засобу не завжди є автомобільним перевізником.
У ході судового розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого в силу вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних й достовірних доказів того, що позивач у спірних правовідносинах здійснював господарську діяльність з перевезення вантажів.
При цьому у позові вказано, що позивач є фізичною особою-підприємцем, однак діяльність з перевезення вантажним транспортом не здійснює.
Указаного відповідачем на підставі належних доказів не спростовано.
З матеріалів, наданих суду відповідачем, вбачається відсутність у них документів, якими б підтверджувалось те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, що здійснює господарську діяльність з перевезення вантажів автомобільним транспортом.
До того ж, суд звертає увагу на те, що згідно наявних у справі нотаріально посвідчених договорів майнового найму (оренди) автомобіля від 31 жовтня 2016 року та від 06 березня 2017 року, належні позивачу на праві власності транспортні засоби: SCANIA (спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е), модель R124LA, 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , колір білий, та напівпричіп марки BENALU, модель TF34-CI, 1994 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , колір червоний - були передані у безстрокове платне користування Приватному підприємству “Агро-Альянс Плюс”.
Зі змісту ж товарно-транспортної накладної №103 від 22 жовтня 2021 року, яку було пред'явлено водієм указаних вище транспортних засобів ОСОБА_2 до перевірки і на яку міститься посилання в Акті №315467 від 22 жовтня 2021 року, вбачається, що автомобільним перевізником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницьке автотранспортне підприємство 10556», а не ФОП ОСОБА_1 .
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач в даних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III, а тому не може бути суб'єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 Закону №2344-III.
Враховуючи викладене, відповідач протиправно притягнув саме позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III.
Указане є достатньою та самостійною підставою для визнання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №307784 від 15 грудня 2021 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно пунктів 1 - 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567 у редакції на час виникнення спірних відносин), цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідно до пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
У позовній заяві позивач вказує, що його не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення, така була розглянута у його відсутність, що позбавило права позивача бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення (зокрема, і про те, що він не є автомобільним перевізником у відносинах здійснення перевезення вантажу за ТТН від 22 жовтня 2021 року №103).
На противагу указаному, відповідач у відзиві зазначав, що позивача завчасно було повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства, на виконання чого було вжито всіх необхідних заходів.
На підтвердження своїх доводів відповідачем надано копію Повідомлення на розгляд справи від 10 грудня 2021 року №105046/24.3/24-21, адресованого ОСОБА_1 .
Проте суд зауважує, що саме по собі Повідомлення на розгляд справи від 10 грудня 2021 року №105046/24.3/24-21 є недостовірним доказом повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за наслідком розгляду якої прийнята оскаржувана постанова, оскільки відповідачем не було надано належних доказів саме отримання позивачем вказаного Повідомлення на розгляд справи.
Відповідачем у ході судового розгляду цієї справи не було надано належних та достовірних доказів повідомлення позивача про час і місце розгляду справи під розписку, як і не надано рекомендованого листа із повідомленням про вручення позивачу повідомлення про розгляд відносно нього справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, як це передбачено імперативними приписами пункту 26 Порядку №1567.
Зазначене свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень фактично позбавив позивача надати свої пояснення, висловити свою позицію щодо вчиненого ним, на думку відповідача, порушення вимог статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт”, пункту 6.1. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07 червня 2010 року; пункту 3.3. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24 червня 2010 року, спростувати позицію посадових осіб Укртрансбезпеки про те, що ОСОБА_1 є автомобільним перевізником у спірних відносинах та про те, що саме він повинен нести відповідальність, передбачену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Отже, в даному випадку суд погоджується із доводами позову і про порушення відповідачем встановленої Порядком №1567 процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що також дає суду підстави для визнання оскаржуваної постанови №307784 від 15 грудня 2021 року протиправною.
При цьому суд звертає увагу на те, що і судом касаційної інстанції у справі з подібних відносин (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №823/352/16) зроблено висновок, що порушення встановленої Порядком №1567 процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є підставою для визнання незаконною постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтями 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову. Натомість доводи відповідача, викладені у відзиві, не свідчать про законність оскаржуваної постанови.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно наявної у справі квитанції від 15 листопада 2022 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Отже, наявними у справі матеріалами підтверджується понесення позивачем лише судових витрат у цій справі у виді судового збору.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №307784 від 15 грудня 2021 року, прийняту Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 лютого 2023 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 (Чернівецький область, Чернівецький район, с. Топорівці, РНОКПП НОМЕР_6 ), відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248 «У», ЄДРПОУ 39816845).
Суддя О.П. Лелюк