08 лютого 2023 року м. Рівне №460/6612/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року року позовні вимоги ОСОБА_1 .
Зазначене рішення суду набрало законної сили 24 березня 2021 року.
На виконання вказаного рішення 27.08.2021 судом видано виконавчий лист, стягувачем за яким є ОСОБА_2 , а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Від ОСОБА_1 надійшла заява у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі №460/6612/20 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII, за період з 17 липня 2018 року по 31 липня 2022 року та починаючи з 01.08.2022, виходячи з двох мінімальних заробітних плат станом на 01 січня 2018 року, тобто без урахування зміни такого розміру протягом відповідних років згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Враховуючи вимоги ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливе розглянути подану заяву у письмовому провадженні.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд зазначає таке
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N209, с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, №18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам.
Судом встановлено, що 01.06.2022 від ОСОБА_1 надійшла заява у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України
Зазначену заяву судом задоволено - 11.07.2022 постановлено окрему ухвалу якою:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року в адміністративній справі №460/6612/20, щодо нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, за період з 17 липня 2018 року по 31 травня 2022 року, виходячи з двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року в адміністративній справі №460/6612/20, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, починаючи з 01 червня 2022 року, виходячи з двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
- встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону під час виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч.6 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено постановлення судом декількох окремих ухвал у разі неналежного виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду.
Суд зазначає, що окремою ухвалою від 11.07.2022 суд виконав обов'язок щодо судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.
Керуючись статтями 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.М. Дудар