06 лютого 2023 року м. Київ № 320/16039/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у Київській області
до ОСОБА_1
про стягнення коштів
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 86250,02 грн. в рахунок погашення податкового боргу з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Позов мотивовано наявністю у відповідача податкового боргу з військового збору, що сплачується за результатами річного декларування, який виник у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов'язання із вказаного податку, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.08.2022 прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 04.08.2021 №0040207-1308-1037; визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 05.08.2021 №29195/6/10-36-13-08, прийнятого Головним управлінням ДПС у Київській області; зобов'язання Головного управління ДПС у Київській області здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника ОСОБА_1 , шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати військового збору у сумі 86250 грн. 02 коп.; об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним адміністративним позовом; вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що ним було здійснено відчуження облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик через посередництво ТОВ «Інвестиційна компанія «Говерла», яка задекларувала як податковий агент дохід ОСОБА_1 за 2020 рік від операцій відчуження облігацій внутрішніх та зовнініх державних позик на загальну суму 16376835,29 грн. Проте, ОСОБА_1 подав нову уточнюючу декларацію, в якій уочнив, що в нього відсутні зобов'язання зі сплати військового збору з цієї операції. Уточнююча декларація прийнята та зареєстровано Головним управлінням ДПС у Київській області. Отже, податковим органом було помилково відображено в інтегрованій картці платника податків помилково задекларовану суму військового збору, яка в подальшому була віднесена до податкового боргу, що мало наслідком прийняття рішення про опис майна боржника у податкову заставу.
У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідачем за зустрічним позовом зазначено, що в уточнюючій податковій декларації про майновий стан і доходи позивача розділ VI заповнено не було. Отже, подана уточнююча декларація не зменшила суму податкового зобов'язання з військового збору.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.
У судове засідання представник позивача та представник відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Зважаючи на відсутність перешкод у розгляді справи за неявки у судове засідання належним чином повідомлених представників сторін, судом на підставі частин третьої, дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України вирішено здійснювати подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) є платником податків та зборів і знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2021 ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС у Київській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, в якій самостійно визначено суму податкових зобов'язань з військового збору в розмірі 86250,02 грн.
З метою стягнення податкового боргу, що утворився внаслідок несплати ОСОБА_1 самостійно визначених податкових зобов"язань, Головним управлінням ДПС у Київській області направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №0040207-1308-1037 від 04.08.2021 на суму податкового боргу з військового збору у розмірі 86250,02 грн.
Вищезазначена вимога направлена на адресу ОСОБА_1 та отримана отримана останнім особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, дане свідчить про належне повідомлення відповідача.
14.02.2022 ОСОБА_1 подано до Головного управління ДПС у Київській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, в якій відсутні суми будь-яких податкових зобов'язань, зокрема, з військового збору.
Згідно квитанції №2 від 14.02.2022 уточнююча податкова декларація за 2020 рік прийнята Головним управлінням ДПС у Київській області.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно пункту 16.1.4 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Статтею 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно ппункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).
У зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання та з метою вжиття заходів щодо її погашення, податковим органом на адресу ОСОБА_1 було направлено податкову вимогу форми «Ф» №0040207-1308-1037 від 04.08.2021 на суму податкового боргу з військового збору у розмірі 86250,02 грн., яка була отримана останнім особисто.
Відповідно до вимог пп. 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному ПК України.
За приписами пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Позовна заява мотивована несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 86250,02 грн.
Втім, відповідачем подано уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, в якій відсутні суми будь-яких податкових зобов'язань, зокрема, з військового збору. Уточнююча податкова декларація за 2020 рік прийнята Головним управлінням ДПС у Київській області, що підтверджується квитанцією №2 від 14.02.2022.
Пунктом 49.9 статті 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою, зокрема, у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п.п. 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 ПК України).
Згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом на 31.12.2022 у відповідача відсутній податковий борг в цілому.
Отже, матеріали справи свідчать про відсутність у відповідача податкового боргу з військового збору у розмірі 86250,00 грн., який є предметом спору у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем під час розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності суми податкового боргу, у той час як судом встановлено факт відсутності боргу у відповідача, що свідчить про відсутність предмету спору.
Водночас, підстави для закриття провадження у справі на підставі таких фактів відсутні.
Зокрема, згідно з частиною першою статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб'єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;
7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб'єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;
8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Натомість відсутність податкового боргу у відповідача та відсутність заяви позивача про відмову від позову у зв'язку з цим свідчить про наявність підстав для відмови у позові.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а позовні вимоги Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 86250,02 грн. в рахунок погашення податкового боргу з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, - такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи подану ОСОБА_1 уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, в якій відсутні суми будь-яких податкових зобов'язань, зокрема, з військового збору, з урахуванням доданої до матеріалів адміністративної справи Головним управлінням ДПС у Київській області інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом на 31.12.2022, у якій відсутня будь-яка заборгованість, податкова вимога форми «Ф» №0040207-1308-1037 від 04.08.2021 є безпідставною, отже остання підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до пп. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У пп. 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно п.п. 89.2, 89.3 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Відповідно до п. 87.3 статті 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава зареєстрована у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.
Згідно пп. 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Пунктом 91.3 статті 91 ПК України передбачено, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.
У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Вiдповiдно до пункту 93.1, 93.2 статті 93 Податкового кодексу України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.
Предметом судового розгляду в цій справі є, зокрема, рішеня Головного управлінням ДПС у Київській області №29195/6/10-36-13-08 від 05.08.2021 про опис майна в податкову заставу, яким здійснено опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи відсутність будь-яких податкових зобов'язань, зокрема, з військового збору у позивача, що підтверджується доданою до матеріалів адміністративної справи Головним управлінням ДПС у Київській області інтегрованою карткою платника податків ОСОБА_1 станом на 31.12.2022, суд дійшов висновку, що рiшення Головного управління ДПС у Київській області №29195/6/10-36-13-08 від 05.08.2021 про опис майна в податкову заставу є необгрунтованим.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у Київській області здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника ОСОБА_1 , шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати військового збору у сумі 86250 грн. 02 коп., - суд зазначає таке.
Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій (п.п. 1 п. 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765).
Відповідно до пунктів 4, 5 розділу І вказаного Порядку, відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Таким чином, в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.
Згідно глави 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів, зокрема, за напрямами: наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування.
Розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування. Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом Платежі до з'ясування здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 в адміністративній справі №826/9288/18.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Зміст наведених правових норм та фактичних обставин справи свідчить про те, що у платника податків наявний правомірний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків. Інтегрована картка платника податків - це документ, що відображає стан розрахунків платника за податками, зборами тощо і невідображення у цій картці сплаченого платником податків податкового зобов'язання призводить до відображення в ній податкового боргу, що, своєю чергою, призводить до безпідставного застосування контролюючим органом до платника визначених в Податковому кодексі України заходів з погашення цього боргу.
Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то, таким чином, матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
З урахуванням поданої Головним управлінням ДПС у Київській області інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 станом на 31.12.2022, в якій відсутні відомості щодо заборгованості зі сплати військового збору у сумі 86250 грн. 02 коп., суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2977,20 грн. (платіжний документ №4369-2321-3089-9249 від 07.02.2022). Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за зустрічним позовом слід присудити судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1984,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 04.08.2021 №0040207-1308-1037.
Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 05.08.2021 №29195/6/10-36-13-08, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5А);
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Колеснікова І.С.