09 лютого 2023 року Справа № 280/1613/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди: з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», з 01.03.2018 по 08.07.2020 включно із застосуванням базового місяця «березень 2018 року», з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» - протиправною;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди: з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», з 01.03.2018 по 08.07.2020 включно із застосуванням базового місяця «березень 2018 року», з урахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» та надати довідку з розрахунком індексації за періоди: з 08.07.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 08.07.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період проходження ОСОБА_1 військової служби нарахування індексації грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі. Позивач вважає, що має право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно, виходячи із базового місяця січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 08.07.2020 включно - березень 2018 року, з урахуванням абзаців 4 - 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зважаючи на викладене, посилаючись на норми Закону України «Про індексацію грошових доходів» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.02.2022 відкрито провадження у справі №280/1613/22; справу ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (вх. від 22.02.2022 №12877), в якому зазначено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Вказує, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пункту 6 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Зауважує, що відповідач керувався роз'ясненням директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, в якому зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення. Крім того, індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Також зазначає, що визначення базового місяця для обчислення індексації відноситься до повноважень відповідача. З наведених підстав просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2020 №137 позивача, звільненого з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2020 №9-РС, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.07.2020.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо надання інформації про виплату йому індексації грошового забезпечення, на яку листом від 23.12.2021 №156/фс роз'яснено, що в період з липня 2016 року по лютий 2018 року індексація не виплачувалася через відсутність фінансування. Починаючи з березня 2018 року по день звільнення індексація нараховувалась та виплачувалася на загальних підставах.
Позивач вважає, що нарахування грошового забезпечення, зокрема, індексація грошового забезпечення, проводилося не в повному обсязі.
Вказане зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
В силу статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту першого статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пунктів другого, третього статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній станом на грудень 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом від 24.12.2015 № 911-VIII, які набрали чинності з 01.01.2016, передбачає поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
В силу статті 6 Закону № 1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. (абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 11.02.2016 № 77 - застосовується з 01.01.2016 і передбачає поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, слідує що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
За даними Державного комітету статистики величина індексу споживчих цін у період з 08.07.2016 по 28.02.2018 перевищила поріг індексації. Зазначене сторонами не оспорюється.
При цьому, ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Обґрунтовуючи правомірність своєї бездіяльності щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно, відповідач посилається на роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, відповідно до якого індексація грошового забезпечення військовослужбовців не підлягає нарахуванню до окремого роз'яснення та на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, відсутність наявного фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення.
Разом з тим, суд зауважує, що роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України не є нормативно-правовим актом та не можуть підміняти або заміняти норми, встановлені законами України.
Крім того, безпідставними є посилання на відсутність фінансового ресурсу для здійснення індексації доходу позивача.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Крім того, твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.
Також доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулий період не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно з мотивів відсутності, на думку відповідача, підстав для її нарахування та виплати.
Відтак, спору щодо порядку обчислення індексації на час звернення позивача до суду у цій справі не існувало.
З урахуванням того, що відповідач ще не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно на виконання цього рішення суду, у суду відсутні підстави вважати, що права позивача в частині обчислення індексації будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця «січень 2008 року» та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», слід відмовити, як передчасних.
Стосовно індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.07.2020 включно слід зазначити наступне.
Згідно із інформацією Держстату України щодо індексу споживчих цін, розміщеною на їх офіційному веб-сайті, індекс споживчих цін у березні 2018 року склав 101,1; індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8; індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3; індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9; індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку №1078, розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця, наступного за базовим.
Оскільки березень 2018 року є базовим місяцем (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
Отже, лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8 % * 100,0 % * 100,0 % * 99,3% * 100,0 % * 101,9 % * 101,7 % * 100) перевищено, у зв'язку з чим у позивача виникає право на індексацію заробітної плати.
Натомість, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року (п. 1-1 Порядку №1078).
Звідси, індексація грошового забезпечення за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року (включно) позивачу правомірно не проводилася.
В свою чергу, відповідно до наявної в матеріалах справи картки особового рахунку, ОСОБА_1 з грудня 2018 року по липень 2020 року нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, із застосуванням базового місяця - березень 2018 року.
Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.07.2020 включно із застосуванням базового місяця «березень 2018 року» та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 08.07.2020 включно із застосуванням базового місяця «березень 2018 року».
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача надати довідку з розрахунком індексації за періоди: з 08.07.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 08.07.2020 слід зазначити, що такі вимоги позивач не обґрунтовує, а отже задоволенню вони не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 08.07.2016 по 28.02.2018 включно.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 09.02.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко