08 лютого 2023 року Справа № 280/6510/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до - Управління поліції охорони в Запорізькій області
про визнання протиправними та скасувати накази, зобов'язання вчинити певні дії,
15 листопада 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі Позивач) до Управління поліції охорони в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Запорізькій області від 17.05.2022 №1915, в частині застосування до Позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Запорізькій області від 23.05.2022 №143 о/с, яким Позивача звільнено зі служби в поліції;
поновити Позивача на службі в поліції на посаді поліцейського групи реагування Василівського районного відділення Управління поліції охорони в Запорізькій області (сержанта поліції);
стягнути на користь Позивача з Управління поліції охорони в Запорізькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу - з 24.05.2022 по день ухвалення судом рішення про поновлення позивача на службі в Управлінні поліції охорони в Запорізькій області.
Крім того, просить допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на службі в Управлінні поліції охорони в Запорізькій області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць (15096,60 грн.).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що спірний наказ в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення прийнято безпідставно, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення, він не порушував присягу поліцейського; спірні накази видані з порушенням Законодавства та грубо порушують його право на працю (проходження служби в поліції), зважаючи на таке:
- наказ ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 №282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокація) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя» до відома Позивача не доводили (не оголошували, не ознайомлювали), його зміст йому невідомий.
- про проведення відносно нього службового розслідування він повідомлений не був, на засідання дисциплінарної комісії його не викликали; будь-яких пояснень надати не просили, що є порушенням вимог ст. 18 Дисциплінарного статуту. Він не міг скористатися правами, передбаченими Законом (зокрема, статтею 18 Дисциплінарного статуту), а тому, у будь-якому випадку, у силу ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту, його «вина» у вчиненні дисциплінарного проступку у визначеному Законом порядку не встановлена.
- при проведенні відносно Позивача службового розслідування не дотримано вимог щодо його повноти, всебічності і об'єктивності, воно проведено з порушенням принципу неупередженості до поліцейського (до Позивача), тому оспорюваний наказ від 17.05.2022 вважає необгрунтованим та неправомірним.
- Позивач не порушував вимоги частини першої ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», Присягу працівника поліції, пункти 1 та 4 частини третьої ст. 1 Дисциплінарного статуту, про які йдеться у наказовій частині спірного наказу. Звертаю увагу суду, що у наказовій частині наказу від 17.05.2022 Відповідач протиправно, діючи недобросовісно, не навів конкретні обов'язки, покладені на нього (як поліцейського) ст. 18 Закону України «Про національну полцію», які на думку Відповідача було порушено Позивачем.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. 08 грудня 2022 р. через систему "Електронний суд" за вх. №46916 надав Відзив. В обґрунтування заперечень зазначив, що факт доведення наказів до особового скраду підтверджується рапортом та письмовими поясненнями начальника Василівського РВ УПО Запорізької області, а також встановленими під час службового розслідування фактичними обставинами. На думку Відповідача, ОСОБА_1 , в порушення наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 №282, не покинув окуповану територію та не прибув до м. Запоріжжя для несення служби; своїми діями Позивач порушив вимоги частини першої ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», Присягу працівника поліції, пункти 1 та 4 частини третьої ст. 1 Дисциплінарного статуту НПУ. Зазначає, що дисциплінарний проступок Позивача виразився у неприбутті безпечним шляхом до м. Запоріжжя, яке було визначене місцем несення служби (роботи) та не постановці на облік в ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття. Відповідач вважає, що з огляду на підтвердження за результатами службового розслідування вчинення позивачем дисциплінарного проступку, спірні накази є обґрунтованими та такими, що скасуванню не підлягають. Стосовно ж стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказав, що оскільки доказів поважності причин відсутності за місцем несення служби Позивачем не надано, - позовні вимоги в цій частині є незаконними. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, Відповідач вважає, що Позивач пропустив строк звернення до суду із заявою про оскарження оспорюваного наказу (с. 12 Відзиву), оскільки копія спірного наказу №143/ос про звільнення направлялась Позивачу засобами електронної комунікації.
16 грудня 2022 р. за вх. № 47796 до суду надійшла Відповідь на Відзив, в якій Позивач наводить правові висновки Верховного Суду, а також зазначає, що Відповідач помилково застосував до спірних правовідносин положення Дисциплінарного Статуту у редакції, яка набрала чинності з 01.05.2022. У наказі від 27.04.2022, тобто до набрання чинності Статуту у новій редакції, призначено службове розслідування відносно невизначеного кола поліцейських, саме у письмовому провадженні, що на той час, на думку Позивача, було неможливим. Вважає застосування Відповідачем розділу IV Дисциплінарного статуту (чинного з 01.05.2022), тобто проведення службового розслідування із урахуванням вказаних положень Закону є протиправним. Крім того вказує на те, що службове розслідування відносно нього не призначалось, оскільки у наказі відсутнє посилання на проведення службового розслідування саме стосовно поліцейського ОСОБА_1 ; Комісією на підставі належних, достовірних та допустимих доказів не встановлено оголошення та/або вручення Позивачу наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 №282, за невиконання якого його було звільнено зі служби в поліції охорони. Також зазначає, що Відповідач (Управління поліції охорони в Запорізькій області), відповідно до Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, є органом влади, юридичною особою. Відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади до сфери управління якого належить Відповідач у Витягу відсутні. З огляду на викладене, вважає безпідставними твердження Відповідача про підпорядкування особового складу Управління поліції охорони в Запорізькій області Головному управлінню НП в Запорізькій області (згідно наказу від 24.02.2022 №175). Звертає увагу суду, що в наказі йдеться про підпорядкування міжрегіональних територіальних органів, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, яким Відповідач не є; з наказу від 04.04.2022 не вбачається що він стосується підрозділів поліції (поліцейських) служби охорони (зазначено лише про районні управління поліції, підрозділи ГУНП в Запорізькій області). Стверджує, що з боку керівництва до Позивача не було жодних зауважень щодо несення служби, у т.ч. під час виконання завдань після запровадження воєнного стану; Комісією зі службового розслідування не враховано, що він систематично сумлінно виконував посадові обов'язки.
Відповідно до ч. 5ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, Суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, ВСТАНОВИВ наступне.
1. Позивач проходив службу в поліції охорони (Управління поліції охорони в Запорізькій області) на посаді поліцейського групи реагування Василівського районного відділення Управління поліції охорони в Запорізькій області.
2. Відповідачем до Відзиву надано копію Рапорту начальника Василівського РВ УПО Запорізької області майора поліції Вишнивецького С.В. щодо невиконання окремими поліцейськими, у т.ч. ОСОБА_1 вимог наказу Національної поліції України від 07.04.2022 року № 239 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» щодо необхідності починаючи, з 11 квітня 2022 року прибути з території яка окупована до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а також вимог наказу Головного Управління Національної поліції України в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя», щодо необхідності прибуття до 15.04.2022 до м. Запоріжжя. Означений рапорт став підставою для видання Відповідачем наказу №1690 від 27.04.2022 Про проведення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії.
3.Відповідач, відповідно до інформації з Витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, є органом влади, юридичною особою (с. 3 Витягу). Відомості про центральний чи місцевий орган виконавчої влади до сфери управління якого належить Відповідач у Витягу відсутні. З огляду на це, Суд погоджується з твердженнями Позивача з приводу того, що особовий склад Відповідача на момент виникнення спірних правовідносин не був підпорядкований Головному управлінню НП в Запорізькій області згідно наказу від 24.02.2022 №175. У цьому наказі йдеться про підпорядкування міжрегіональних територіальних органів, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України, яким Відповідач не є.
Також, з наказу Головного Управління Національної поліції України в Запорізькій області №282 від 04.04.2022 не вбачається що він стосується саме підрозділів поліції (поліцейських) охорони.
Зважаючи на такі встановлені судом обставини, у контексті даних спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що наказ Головного Управління Національної поліції України в Запорізькій області №282 від 04.04.2022 не визначав права та обов'язки для Позивача, який проходив службу у Відповідача, а не в Головному Управлінні НПУ в Запорізькій області. При цьому, Суд звертає увагу на те, що службове розслідування за фактом того, що «…станом на 27.04.2022, окремі поліцейські Мелітопольського РВ УПО Запорізької області, Василівського РВ УПО Запорізької області, Олександрівського РВ УПО Запорізької області та Енергодарського МВ УПО Запорізької області, які знаходяться на територіях захоплених окупаційними військами Російської Федерації до м. Запоріжжя не прибули», - було призначено Відповідачем, а не Головним Управлінням НПУ в Запорізькій області, якому, на думку Відповідача, було підпорядковано його особовий склад.
Разом з тим, оскільки Сторони у заявах по суті викладали свою позицію відносно факту ознайомлення/неознайомлення із наказом Головного Управління НПУ в Запорізькій області від 04.04.2022, за невиконання якого Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби у поліції охорони, - Суд перевірив такі доводи Сторін. Дослідивши надані Відповідачем докази Суд дійшов висновку, що Позивач не був ознайомлений з наказом Головного Управління Національної поліції України в Запорізькій області №282 від 04.04.2022. При цьому Суд відхиляє доводи Відповідача з приводу того, що ознайомлення Позивача з цим наказом підтверджується Рапортом ОСОБА_2 з огляду на те, що у Рапорті, Висновку Службового розслідування від 17.05.2022 та спірних наказах не зазначено, коли саме, за яких обставин про накази ГУНП в Запорізькій області було повідомлено Позивача. У цих документах відсутні посилання на прямі, достовірні докази доведення до Позивача вимог наказів Головного Управління НПУ в Запорізькій області від 07.04.2022 та від 04.04.2022. Достовірних та достатніх доказів, у т.ч. електронні докази (повідомлення у месенджері «Signal», про які зазначено у Відзиві) на підтвердження означених обставин Відповідач під час розгляду справи не надав. Суд звертає увагу на те, що поважність причин неможливості надання Суду доказів не звільняє від обов'язку доказування заявлених заперечень проти позову.
З урахуванням приписів ст.ст.74, 77 КАС України, Суд не бере до уваги Письмові пояснення ОСОБА_2 , адресовані Суду, та які надані до Відзиву, оскільки ця особа не є учасником справи. Означені Пояснення, зміст яких відповідає Рапорту ОСОБА_2 від 27.04.2022, не є допустимим доказом: Відповідачем не дотримано порядок, визначений ст.ст. 91, 92 КАС України щодо надання пояснень громадянином (свідком) Суду, повідомлення ним про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Заяв про виклик цієї особи для допиту у якості свідка Сторони не заявляли, тому ОСОБА_2 у судовому засіданні допитаний не був.
4. Як зазначає Відповідач у Відзиві, і це підтверджено матеріалами справи, Наказ УПО Запорізької області №1690 від 27.04.2022 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» було видано на підставі рапорту, начальника Василівського РВ УПО Запорізької області майора поліції Вишневецького С. Із змісту означеного наказу вбачається, що у ньому не зазначено відомостей щодо призначення службового розслідування відносно Позивача та /або інших поліцейських (конкретні особи не вказані). Проте, оскільки Висновок Службового розслідування від 17.05.2022 складено відносно Позивача, тобто фактично службове розслідування відносно Позивача було проведено, і на підставі того самого Висновку прийнято наказ УПО Запорізької області №1915 від 17.05.2022 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції - Суд вважає за необхідне надати оцінку обставинам проведення службового розслідування відносно Позивача.
Суд враховує наступне.
Закон України "Про Національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" (далі також - Закон №580-VIII) визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Стаття 3 Закону України №580-VIII визначає, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Вина поліцейського у вчиненні дисциплінарного проступку повинна бути встановлена у визначеному порядку (частина друга ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Верховною Радою України Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018, далі - Статут), після проведення службового розслідування у письмовій формі чи у відкритому засіданні (ст. 15 Статуту), метою якого є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин вчинення проступку тощо (ч. 2 ст. 14 Статуту).
Під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні можливості давати пояснення щодо обставин вчинення проступку та надавати докази правомірності своїх дій, подавати клопотання, ознайомлюватися із матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, користуватися правничою допомогою тощо (ст. 18 Статуту). За результатами службового розслідування складається Висновок, у якому зазначаються відомості, інформація наведені у ст. 19 Статуту.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2020 по справі №805/1851/17-а:
мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити обставини і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки особи та її ставлення до вчиненого. Пояснення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є однією з важливих гарантій об'єктивного службового розслідування та захисту законних прав й інтересів особи від безпідставного застосування стягнення та інших негативних наслідків. Водночас реалізація цього права була б неможливою за відсутності в особи, яка проводить службове розслідування, обов'язку повідомляти особу, стосовно якої ініційоване службове розслідування, про його початок та/або пропонувати надати їй письмові пояснення по суті питань, щодо яких проводиться розслідування.
Суд зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни. Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №802/1150/17-а вказав на те, що під час правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.
Згідно з висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 26.01.2022 № 620/397/21, службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Суд погоджується із доводами Позивача, з приводу того, що до спірних правовідносин повинен застосовуватися Статут у редакції, чинній на 27.04.2022 - день видання Наказу №1690 (від 27.04.2022), оскільки відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до висновків викладених в рішенні Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, а саме в абз. 2 п. 2 мотивованої частини (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів): за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним сили, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.
Виходячи з наведеного, Відповідач під час проведення службового розслідування протиправно керувався положеннями Статуту у редакції, яка набрала чинності з 01.05.2022.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.02.2018 у справі 815/2543/17: притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності здійснюється на підставі відомостей про вчинений ним дисциплінарний проступок, обставини якого відображаються у висновку службового розслідування, що повинен відповідати вимогам щодо повноти, усебічності та об'єктивності.
5. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (частина перша ст. 19 Статуту), зміст і форма якого повинні відповідати частинам першій - шостій ст. 19 Статуту.
Дослідивши Висновок Службового розслідування, проведеного за відомостями викладеними у рапортах начальника Олександрівського РВ УПО Запорізької області підполковника поліції Войлова С.В., начальника Мелітопольського РВ УПО Запорізької області майора поліції Кравченко О.М., начальника Василівського РВ УПО Запорізької області майора поліції Вишневецького С.В. та т.в.о. начальника Енергодарського МВ УПО Запорізької області капітана поліції Коробова Р.О. від 17.05.2022, затвердженого начальником Управління поліції охорони в Запорізькій області полковником поліції Сергієм Рубановим 17.05.2022, у частині, яка стосується Позивача, перевіривши його та дії членів Дисциплінарної Комісії на відповідність вимогам Закону, Суд вважає, що Висновок є неповним та необ'єктивним, а дії членів Комісії були протиправними, зважаючи на таке.
Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 18 Статуту, поліцейським під час проведення службового розслідування гарантовано право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій (частина перша).
Відповідно до частини другої ст. 18 Статуту, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Частиною третьою означеної статті Закону передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським (частина 5 ст. 18 Статуту).
Частиною шостою ст. 18 Статуту передбачено, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії (частина сьома ст. 18 Статуту). Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення (частина восьма ст.18 Статуту).
Згідно частини десятої ст. 18 Статут, якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
Судом встановлено, що Висновок службового розслідування від 17.05.2022 та спірні накази не містять відомостей про повідомлення Позивача про початок службового розслідування, а також про виклик ОСОБА_1 , у порядку, передбаченого ст. 18 Статуту, для надання пояснень Дисциплінарній комісії. Доказів повідомлення Позивача про початок службового розслідування відносно нього, а також доказів його повідомлення, у порядку, визначеного Статутом, про необхідність надати пояснення дисциплінарній комісії Відповідачем Суду не надано. З матеріалів справи не вбачається, що Голова та/або члени дисциплінарної комісії вживали заходів щодо встановлення причин неприбуття ОСОБА_1 на засідання комісії для надання пояснень.
Отже, Відповідач не забезпечив гарантоване Законом ОСОБА_1 право на захист у рамках проведення відносно нього службового розслідування. Тобто, діяв не у спосіб, визначений Законом (Статутом), не пропорційно, без урахування права Позивача на участь у проведенні службового розслідування, чим порушив порядок його проведення.
При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 74, 99, п. 2 частини четвертої ст. 246 КАС України, Суд визнає недопустимими і не бере до уваги надані Відповідачем у якості доказів скріншоти повідомлень (додаток №15 до Відзиву), які, згідно пояснень Відповідача у Відзиві, були зроблені (не відомо ким та коли) через месенджери (електронні застосунки), у т. ч. у «Фейсбук» з огляду на те, що:
Відповідач не зазначив особу, у якої зберігаються оригінали цих доказів;
Позивач (у Відповіді на Відзив) заперечив факт його повідомлення вказаним способом, вказував, що Інтернетом після вторгнення військ Російської Федерації він не користувався через його відсутність, а телефонний номер, яким він користувався до вторгнення військ РФ був заблокований. Відповідачем означене не спростоване;
у Висновку службового розслідування від 17.05.2022 про направлення таких повідомлень та їх отримання Позивачем не вказано;
повідомлення поліцейських у вказаний спосіб щодо обставин проведення службового розслідування, а також про необхідність надання пояснень не було передбачено Статутом у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Акт про відмову надати пояснення від 09.05.2022 не може бути визнаний Судом достовірним та допустимим доказом відмови ОСОБА_1 надати пояснення дисциплінарній комісії, з огляду на таке.
В Акті про відмову надати пояснення від 09.05.2022, складеному ОСОБА_3 не вказано хто саме (посадова особа Відповідача), та на який номер телефону електронних застосунків (або з використанням інших засобів «електронної комунікації»), згідно тверджень Відповідача, 05.05.2022 надіслав виклик Позивачу для надання пояснень - лист Голови дисциплінарної комісії ОСОБА_4 «Про виклик для надання пояснень» від 05.05.2022 №501/43/27/4/02-2022. Відповідачем не надано доказів вручення (отримання) цього листа Позивачем, який заперечив його отримання. Крім того, Акт від 09.05.2022 складений лише однією особою, тобто з порушенням вимог частини третьої ст. 18 Статуту.
6. У наслідок порушення порядку проведення службового розслідування відносно Позивача, зокрема й тому, що він, за обставин, встановлених Судом, не був заслуханий дисциплінарною комісією, не зміг надати їй пояснення з приводу того, як зазначено у позові: «наказ ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 №282 до його відома не доводили (не оголошували, не ознайомлювали), його зміст йому невідомий», - Дисциплінарна комісія дійшла необгрунтованих висновків щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного порушення, а саме: порушення вимог пунктів частини першої ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» Присяги працівника поліції, пунктів 1 та 4 частини третьої ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України (с. 13 Висновку).
Як встановлено Судом, наказ Головного Управління Національної поліції України в Запорізькій області №282 від 04.04.2022, з яким Позивач ознайомлений не був, не визначав права та обов'язки для ОСОБА_1 , який проходив службу у Відповідача, а не в Головному Управлінні НПУ в Запорізькій області. З огляду на це, висновки Дисциплінарної комісії «що на час проведення службового розслідування, у порушення пункту 3 Наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 №282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень) підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокація) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя (с. 10 Висновку) ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування до м. Запоріжжя не прибув» - є безпідставними та протиправними.
Суд вважає, що службове розслідування було проведено формально. На це вказує, зокрема те, що жодна особа, у т.ч. поліцейські, під час службового розслідування пояснення Дисциплінарній комісії не надавали. Висновок службового розслідування від 17.05.2022 обгрунтований лише Рапортом ОСОБА_2 , який належним чином Дисциплінарною комісією перевірений не був; нею не були досліджені відомості що характеризують особу поліцейського ОСОБА_1 . Зазначене призвело до неправильного висновку посадових осіб Відповідача про наявність у діях Позивача складу дисциплінарного правопорушення та необхідності його звільнення зі служби в поліції охорони.
Відповідачем не надано доказів вчинення Позивачем дисциплінарного порушення про яке йдеться у Висновку (с. 13,14). На переконання Суду, Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях Позивача складу дисциплінарного правопорушення та встановлення вини Позивача у т.ч. зважаючи на вказівки, викладені у п.п. 6 п. 2 розділу ІV Протоколу № 9 наради керівництва Національної поліції України від 22.04.2022, про що зазначено на с. 2 Висновку. Однак, звільнення Позивача лише з тієї підстави, що він у певний період перебував на тимчасово окупованій території України, а саме про це йдеться у згаданому Протоколі, є протиправним.
7. При вирішенні даного спору, Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби. Таке рішення повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Єдиною підставою для дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинення винного дисциплінарного проступку, обставини якого об'єктивно повинні бути встановлені і підтверджені доказами. Однак, Відповідачем не було зібрано й перевірено відомості про обставини, що мають значення для вирішення питання про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності. Належних і достатніх доказів дисциплінарного проступку Відповідачем не надано. Відтак Висновок щодо наявності підстав для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.
За вказаних обставин, Суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування до Позивача дисціплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, тому позовні вимоги в частині скасування спірних наказів підлягають задоволенню.
8. У цій справі Суд не встановлював обставини та не досліджував докази стосовно «вжиття Позивачем заходів для встановлення зв'язку із керівництвом та з'ясування порядку несення служби», позаяк позовні вимоги стосуються скасування Наказу Відповідача від 17.05.2022 №1915, в якому мовиться про встановлення Відповідачем факту порушення Позивачем вимог пунктів 3 та 5 Наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 №282 (с. 2, 5 Наказу №1915 від 17.05.2022). За скоєння саме цього проступку Позивач і був звільнений зі служби.
9. Суд відхиляє доводи Відповідача з приводу того, що Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із вказаним позовом з пропуском строку, визначеного Законом, з огляду на таке.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Порядок виконання дисциплінарного стягнення (зокрема, вручення, оголошення наказу про стягнення та звільнення) врегульовано положеннями ст. 22 Статуту, відповідно до якої наказ про застосування стягнення виконується негайно шляхом його оголошення в органі (підрозділі поліції) та особистого ознайомлення поліцейського з ним. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім'ї такого поліцейського.
Зважаючи на такі положення Закону, обов'язок доказування обставин оголошення, вручення наказу про дисциплінарне стягнення і звільнення покладено на суб'єкта владних повноважень (Відповідача).
У позовній заяві зазначено дату, коли Позивач дізнався про оскаржувані накази та отримав їх копії: наказ від 23.05.2022 №143 о/с - 31.10.2022; наказ від 17.05.2022 №1915 - 02.11.2022. Доказів того, що зі спірними наказами Позивача було ознайомлено раніше та/або вони були надіслані Позивачу рекомендованим листом матеріали справи не містять.
10. У зв'язку із тим, що Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів Відповідача, Позивач підлягає поновленню на посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Відповідно до наказу від 23.05.2022 №143 о/с та Відзиву, Позивача звільнено з 23.05.2022.
Згідно з п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, днем звільнення вважається останній день роботи.
Тобто день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.
Таким чином, останнім робочим днем Позивача є 23 травня 2022 року.
Отже, Позивач підлягає поновленню на посаді з 24 травня 2022 року.
Судом встановлено, що Позивач з моменту фактичного звільнення до дати постановлення рішення у цій справі ніде не працює, на обліку у центрі зайнятості не перебуває (доказів іншого матеріали справи не містять), а відтак на його користь повинна бути стягнута сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Таким чином, підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з відповідача на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день ухвалення Судом цього рішення.
Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, Суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. (далі - Порядок №100).
Так, згідно з вимогами п.2 Порядку №100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п.5.8 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Суд погоджується із розрахунком середнього заробітку, наданого Позивачем (вважає його обгрунтованим та Законним), та відхиляє розрахунок, наданий Відповідачем, як такий, що не відповідає вимогам Порядку 100.
Період вимушеного прогулу Позивача: з 24.05.2022 по 20.01.2023 (з яких робочих днів - 177).
Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу по 20.01.2023: 10 819,20 грн + 10819,20 грн = 21638,40 грн (заробітна плата за два місяці, що передують звільненню); 21 638,40/ 43= 503,22 грн (середньоденний заробіток); 503,22 Х 177 (робочих днів з дня звільнення по 20.01.2023) = 89069,94 грн. Зазначений Розрахунок здійснено відповідно до Порядку 100 та на підставі Індивідуальних відомостей про застраховану особу.
Відтак, належна до присудження на користь Позивача сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 89069,94 грн, які необхідно стягнути з Відповідача.
11. За приписами частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про:
1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;
2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;
5) уточнення списку виборців;
6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;
7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
З наведених підстав рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць - 15096,60 грн підлягає негайному виконанню.
Як зазначено у ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з тим, що Позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» питання щодо розподілу судового збору судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 241, 243-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління поліції охорони в Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Водограйна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108947) про визнання протиправними та скасувати накази, зобов'язання вчинити певні дії -задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Запорізькій області від 17.05.2022 № 1915, в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Управління поліції охорони в Запорізькій області від 23.05.2022 № 143 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського групи реагування Василівського районного відділення Управління поліції охорони в Запорізькій області (сержанта поліції) з 24 травня 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління поліції охорони в Запорізькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу - з 24.05.2022 по день фактичного поновлення ОСОБА_1 на службі в Управлінні поліції охорони в Запорізькій області.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Управлінні поліції охорони в Запорізькій області, та в частині стягнення середнього зробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць у розмірі - 15 096,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 08 лютого 2023 року.
Суддя Р.В. Сацький