31 січня 2023 року м. Ужгород№ 260/1546/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.
за участю:
представника позивача - Коваленко О.М.,
представника відповідача - Яблонський О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 січня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 09 лютого 2023 року.
ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, якою просить: 1) Визнати незаконним та скасувати наказ про переведення позивача підполковника поліції ОСОБА_1 до Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області; 2) Визнати незаконним та скасувати наказ начальника ГУНП в Закарпатській області № 82/ос від 12.04.2021 року про звільнення з органів поліції підполковника ОСОБА_1 ; 3) Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого ВКП Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області. Наказом від 04 березня 2021 року позивача призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області. У зв'язку з тим, що позивач фізично не міг виконувати свої службові обов'язки через наявність сім'ї та відсутність можливості проживання на території Тячівського району Закарпатської області, позивач вимушений був написати відповідний рапорт про звільнення з посади, та наказом ГУ НП в Закарпатській області від 12 квітня 2021 року його звільнено зі служби в поліції. Вищевказані накази позивач вважає протиправними. Зазначає, що враховуючи те, що позивач перебував на посаді оперуповноваженого в Ужгородському відділі поліції та його переведено в Тячівський районний відділ поліції на посаду дільничного офіцера служби превенції, то позивачу фактично було змінено специфікацію роботи та змінено місцевість виконання такої. В той же час, будь-якої згоди на таке переведення позивач не надавав, відтак наказ про його переведення є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням позивач зазначає, у рапорті просив звільнити його з посади у зв'язку з неможливістю виконувати свої службові обов'язки. Відтак, вважає, що за своєю сутністю та відповідно до змісту рапорту, такий не був написаний щодо звільнення позивача за власним бажанням, а у зв'язку з тим, що умови при яких необхідно працювати позивачу порушували його конституційне право на вільне обрання місця роботи, оскільки на переведення до Тячівського районного відділу поліції згоду не надавав. У зв'язку з чим, вважає, що наказ про його звільнення зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що відповідачем при переведенні позивача на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського районного відділення поліції Головного управління Національної поліції було дотримано всіх норм спеціального законодавства, що регулюють порядок проходження служби в органах поліції. Так, відповідно до вимог статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщення поліцейських здійснюється, зокрема на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду, та таке переведення поліцейського може здійснюватися за ініціативою прямих керівників (начальників). Відтак, позивача правомірно переведено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції, у зв'язку організаційно-штатними змінами в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області. Крім того, позивач подав рапорт про звільнення від 29 березня 2021 року, в якому зазначив дату звільнення 12 квітня 2021 року, та на підставі якого позивача звільнено зі служби в органах поліції. Відповідач зазначає, що позивач до моменту реалізації рапорту мав право його відкликати, однак таким правом не скористався. Відтак, на переконання відповідача, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказу про переведення позивача та його звільнення зі служби, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року зупинено провадження у справі - до одужання ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18 січня 2023 року поновлено провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, з підстав, що наведені у позовній заяві, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач був призначений старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області.
04 січня 2021 року позивача попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції, у зв'язку із скороченням посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, що підтверджується підписом позивача на вищевказаному попередженні.
Відповідно до доповідної записки т.в.о. начальника УКЗ ГУНП Дьордяй В. наказом Національної поліції України від 24 грудня 2020 року № 1032 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області» Ужгородський відділ поліції реорганізовується та скорочуються всі посади. До управління кадрового забезпечення ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 рапорт щодо подальшого проходження служби не подавав. Для забезпечення суворого дотримання законодавства України щодо призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації, враховуючи вищевикладене запропоновано, у зв'язку з реорганізацією штатів, призначити підполковника поліції ОСОБА_1 на вакантну посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, відповідно до абзацу 1 пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04 березня 2021 року № 51 о/с «По особовому складу» відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу Національної поліції України від 24 грудня 2020 року № 1032 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області» призначено підполковника ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, з 04 березня 2021 року.
Позивач звернувся до ГУ НП в Закарпатській області із рапортом від 29 березня 2021 року, в якому просив звільнити його зі служби в поліції, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 12 квітня 2021 року, в зв'язку з неможливістю виконувати свої службові обов'язки.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 12 квітня № 82 о/с «По особовому складу» відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням ) підполковника поліції ОСОБА_1 дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 12 квітня 2021 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано положеннями Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII).
Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 59 Закону № 580-VIII).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється: на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 65 Закону № 580-VIII поліцейський, переміщений з вищої посади на посаду, нижчу ніж та, яку він займав, у подальшому просувається по службі з дотриманням вимог, визначених цим Законом, а звільнений з посади в дисциплінарному порядку, - після зняття дисциплінарного стягнення.
Згідно з приписами ч. 8 статті 65 Закону №580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Частиною першою статті 68 Закону № 580-VIІI визначено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Відповідно до частини другої статті 68 Закону № 580-VIІI поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Згідно з частиною третьою статті 68 Закону № 580-VIІI поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд зазначає, що у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів звільненню підлягають поліцейські, посади яких скорочені. Водночас, відповідно до приписів статті 65 Закону №580-VII скорочення посади, яку обіймає поліцейський, є однією з підстав його переведення на рівнозначну або нижчу посаду, а частиною другою статті 68 вказаного Закону передбачено можливість призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
З метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок №1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).
Відповідно до розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.
За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку №1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.
Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не урегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIІI є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі застосуванню підлягають норми спеціального законодавства.
В даному випадку цей Закон встановлює підстави та порядок переміщення на посаді, зазначені у частині 1 статті 65, яка передбачає, що таке переміщення може відбуватися, як за ініціативою поліцейського, так і за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (ч.8 ст.65 Закону № 580-VIII).
Проте, положеннями Закону 580-VIII не врегульовано випадки, коли переведення відбувається або в межах однієї місцевості або до іншої місцевості, про таке переміщення на посаді йдеться у статті 32 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що спір виник у зв'язку з переміщенням позивача з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області на посаду дільничного офіцера сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
При цьому, суд зазначає, що для цілей застосування статті 65 Закону №580-VIII поняття "переміщення" та "переведення" є тотожними й під ними розуміється зміна таких умов служби в поліції як посада (посадових обов'язків) та/або місця несення служби.
Подібний висновок було викладено в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року в справі №420/5192/18.
Переміщення (переведення) поліцейського може відбуватися за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Підставою для переміщення поліцейського за ініціативою начальників є скорочення штатів, проведенням реорганізації; необхідність проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними умовами; службова необхідність - для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
Суд зазначає, що переміщення поліцейського з ініціативи начальників, особливо коли це переміщення передбачає зміну місця несення служби, повинно переслідувати легітимну мету та бути пов'язаним з певними об'єктивними чинниками - інтересами служби. У будь-якому разі воно не може бути прихованою формою покарання, а поліцейські повинні мати засоби правового захисту від переміщень, що не відповідає меті цього інституту.
Законом №580-VIII встановлені підстави переміщення поліцейського та осіб, які можуть ініціювати переміщення, проте Законом №580-VIII не встановлено, чи вимагається згода поліцейського на таке переміщення.
Беручи до уваги, що Законом №580-VIII не врегульоване питання щодо порядку переміщення поліцейського на рівнозначну, вищу або нищу посаду в іншій місцевості, у цій частині до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення трудового законодавства.
Водночас статтею 32 КЗпП України встановлено можливість переведення в іншу місцевість тільки за згодою працівника, за винятком тимчасового переведення та в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, переміщення поліцейського в іншу місцевість, можливо за умови надання поліцейським згоди на таке переміщення. Для цілей застосування статті 32 КЗпП України, в контексті спірних правовідносин, іншою місцевістю є інший населений пункт, у тому числі в межах однієї області.
Така правова позиція в тотожних за змістом правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 17.10.2019 в справі № 420/5192/18, від 11.08.2020 в справі №620/2624/19, від 12.05.2022 в справі №400/2741/19.
Як вже встановлено судом, оскарженим наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 04 березня 2021 року № 51 «По особовому складу» позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області та призначено на посаду дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Таким чином, позивача переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві/установі.
В той же час, матеріали справи не містять рапорту позивача про переведення чи доказів його згоди на таке переведення. За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 32 КЗпП України, позивач був неправомірно переведений до іншої місцевості без його згоди.
Крім того, як вже зазначалося судом, відповідно до ч. 2 статті 68 Закону № 580-VIІI поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
В той же час, відповідач не довів неможливості призначення позивача на рівнозначну посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Разом з тим, як вбачається із листа Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28 травня 2021 року № 11аз/106/2-2021 станом на день переведення позивача (04.03.2021 року) в територіальних підрозділах Головного управління Національної поліції в Закарпатській області були наявні вакантні посади, однак такі не були запропоновані позивачу.
Враховуючи викладене, оскаржений наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №51 о/с від 04.03.2021 року про призначення ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, прийнято відповідачем без належних правових підстав та з порушенням норм трудового законодавства, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.
Для ефективного захисту порушених прав позивача, останнього необхідно поновити на посаді, з якої його незаконно переведено- старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції в ГУ НП в Закарпатській області.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 12 квітня 2021 року про звільнення позивача зі служби в поліції, суд зазначає.
Згідно пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Відповідно до ч. 2 статті 77 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби (частина третя статті 77 Закону № 580-VIII).
Як вже встановлено судом, позивач звернувся до ГУ НП в Закарпатській області із рапортом від 29 березня 2021 року, в якому просив звільнити його зі служби в поліції, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 12 квітня 2021 року, в зв'язку з неможливістю виконувати свої службові обов'язки та наказом від 12 квітня 2021 року № 82 о/с позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».
В той же час, під час судового розгляду справи встановлено, що неможливість позивачем виконувати свої обов'язки пов'язана із його переведення на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції, оскільки позивач проживає разом із сім'єю в м. Ужгород та в нього відсутня можливість працювати за межами м. Ужгорода та Ужгородського району.
Враховуючи вищенаведене суд, приходить висновку, що написання позивачем рапорту про звільнення обумовлено переведенням його до Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції.
Разом з тим, судом встановлено протиправність такого переведення та наявність підстав для скасування наказу від 04 березня 2021 року № 51 о/с та поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Враховуючи, що звільнення позивача зі служби в поліції пов'язане з його протиправним переведенням, та позивача звільнено з посади дільничного офіцера сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, на яку він переведений протиправно, суд приходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 12 квітня 2021 року № 82 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Суд зауважує, що закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а, отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що у разі встановлення незаконного звільнення, суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.01.21 № 804/958/16.
Як встановлено судом, наказом від 04 березня 2021 року позивача призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, з 04 березня 2021 року.
Враховуючи, визнання судом вищевказаного наказу протиправним, позивач підлягає поновленню на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області з 05 березня 2021 року.
В той же час, оскільки позивача звільнено зі служби в поліції наказом від 12 квітня 2021 року № 82 о/с «По особовому складу» з 12 квітня 2021 року, то дата звільнення 12 квітня 2021 року вважається останнім робочим днем позивача та з 13 квітня 2021 року у позивача почався вимушений прогул.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, у значенні статті 235 КЗпП України вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, тобто період з дня наступного за днем звільнення (незаконного переведення на іншу роботу) по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08 грудня 2022 року №460/2014/19.
Таким чином, часом вимушеного прогулу позивача є період з 13 квітня 2021 року по 31 січня 2023 року та становить 658 календарних днів.
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок № 100) та згідно пункту "з" статті 1 Порядку № 100 цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Пунктом 2 абзацом 3 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до пункту 8 абзацу 1 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно із пунктом 6 абзацом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Відповідно до довідки УФЗБО ГУ НП в Закарпатській області від 17 травня 2021 року № 527/106/5-21 заробітна плата позивача за лютий 2021 року становила 14662,07 грн. та за березень 2021 року - 13271,01 грн.
Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 473,45 грн. та середньомісячна заробітна плата позивача становить 13966,55 грн.
Отже, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 311530,10 грн. (473,45 грн. х 658 днів).
Відповідно до пункту 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць у розмірі 13966,55грн. підлягає негайному виконанню.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги необхідно задовольнити.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірність переведення позивача на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, відтак позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 04 березня 2021 року № 51 о/с та від 12 квітня 2021 року № 82 о/с, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, буд. 13, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області «По особовому складу» від 04 березня 2021 року № 51 о/с про призначення ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області .
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 05 березня 2021 року.
4. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області «По особовому складу» від 12 квітня 2021 року № 82 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ракоці, буд. 13, код ЄДРПОУ 40108913) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 квітня 2021 року по 31 січня 2023 року в розмірі 311530,10 грн. (триста одинадцять тисяч п'ятсот тридцять гривень десять копійок).
6. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 13966,55 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень п'ятдесят п'ять копійок ) підлягає до негайного виконання.
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька