08 лютого 2023 року м. Ужгород№ 260/5073/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) у якому просить: зобов'язати Відповідача-військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 28.10.2022 року з клопотанням про звільнення Позивача з військової служби за станом здоров'я та прийняти законне рішення; визнати протиправною бездіяльність Відповідача-військову частину НОМЕР_1 в частині не звільнення Позивача з військової служби за станом здоров'я на підставі пункту 260 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 та у відповідності до висновку постанови ВЛК вч НОМЕР_2 , затвердженої 16-ю Регіональною ВЛК.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року було відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 28.10.2022 року написав рапорт з клопотанням про звільнення з військової служби за станом, який було передано до вищого командування для прийняття рішення про звільнення. На день звернення до суду з позовною заявою рішення по суті рапорту командуванням не прийнято, копії рапорту з резолюцією старшого командира йому не відомо і не надано, в усній формі юрисконсультом військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 повідомлено, що підстав для звільнення позивача з військової служби у відповідності до висновку постанови ВЛК не вбачається. Позивач вважає протиправним бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині не розгляду рапорту від 28.10.2022 року та не прийнятті рішення про звільнення його з військової служби за станом здоров'я з підстав, визначених постановою ВЛК вч НОМЕР_2 , затвердженої 16-ю Регіональною ВЛК Міністерства оборони України. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем подано відзив по справі, у якому вказує, що позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про його звільнення, відтак і не здійснювався розгляд такого. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якому вказує, що офіцер групи (відділення) морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийняв його питання в роботу, що як вказує позивач підтверджується роздруківкою переписки з ним. Зазначає, що до 27.10.2022 року питання про звільнення так і не було вирішено, і 28.10.2022 року ОСОБА_1 написав рапорт з клопотанням про звільнення з військової служби за станом здоров'я. Позивач зазначив, що підрозділ, в якому він проходить службу знаходився на значній відстані від розташування управління частині, а військовослужбовцям його категорії (солдат - помічник кулеметника) не надається можливості особисто подати рапорт до стройової частини, документ був переданий особисто помічнику начальника штабу частини ОСОБА_4 , який доставив його до вищого командування для прийняття/відмови відповідного рішення. Зазначає, що додані до матеріалів позовної заяви докази (скріни переписки та голосове повідомлення) свідчать про те, що рапорт надійшов до командування частини на розгляд. Просить позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, матеріали пенсійної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Ужгородським РТЦК та СП. Надалі був направлений для зарахування та призначення на посаду до військової частини НОМЕР_4 , з часом був переведений до військової частини НОМЕР_5 і в подальшому призначений на посаду помічника кулеметника 2 відділення З взводу 2 роти 105 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф на території України.
Близько 9:00 год. 20 квітня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу позицій підрозділу у якому перебував позивач, біля н.п. Киселівка Миколаївськой області отримав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правого плеча та передпліччя з наявністю сторонніх тіл (металеві уламки), вогнепальний перелом великого бугорка правої плечової кістки, садна обличчя, закриту черепно- мозкову травму, струс головного мозку, цефалгічний астено-вегетативний синдром, компресійну ішемічну невропатію ліктьового нерву, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2022 №14 (реєстр.№3126), і був доставлений для отримання кваліфікованої медичної допомоги до військової частини НОМЕР_6 . В подальшому проходив оперативне лікування та консервативну терапію в інших медичних установах і закладах України. Після проведених етапів лікування та реабілітації у відповідності до висновків ВЛК періодично направлявся у відпустки у зв'язку з лікуванням, терміном до 30 діб. Після останньої відпустки, з метою подальшого лікування, був переведений до військової частини НОМЕР_7 , де знаходився до 09.09.2022 року.
Після 09.09.2022 року, у зв'язку з довготривалим відновлювальним лікуванням та неможливістю виконувати обов'язки військової служби в повному обсязі начальником Ужгородського РТЦК та СП був направлений на ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
12 жовтня 2022 року, після проходження остаточного обстеження, постановою ВЛК військової частини НОМЕР_2 № 895 (далі-Постанова) було визначено, що поранення, отримане ОСОБА_1 , пов'язане із захистом Батьківщини і тою ж ВЛК постановлено, що на підставі ст.81 графи II Розкладу хвороб, визначених Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом від 14.08.2008 № 402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 (далі - Положення про ВЛК), ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Зазначена Постанова була направлена на затвердження до вищої ВЛК.
13 жовтня 2022 року позивач вибув до військової частини НОМЕР_1 , де проходить військову службу на теперішній час.
18 жовтня 2022 року свідоцтво про хворобу №895 від 12.10.2022 року з зазначеним вище висновком, видане ВЛК військової частини НОМЕР_2 , було затверджено 16-ю Регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України.
Позивач у позовній заяві вказує, що 28.10.2022 року написав рапорт з клопотанням про звільнення з військової служби за станом здоров'я, однак на день звернення до суду з позовною заявою рішення по суті рапорту командуванням не прийнято, копії рапорту з резолюцією старшого командира йому не відомо і не надано. Вказує, що суть позову полягає в тому, що позивач вважає протиправним бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині не розгляду рапорту від 28.10.2022 року та не прийнятті рішення про звільнення мене з військової служби за станом здоров'я з підстав, визначених постановою ВЛК вч НОМЕР_2 , затвердженої 16-ю Регіональною ВЛК Міністерства оборони України, тому ОСОБА_1 звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону. Тотожнє положення вткладено і в п.1. ч.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правовою основою зазначеного обов'язку є Конституція України, Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про оборону України», «Про збройні сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
У зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.21 ч.І. ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» згідно з Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
Як встановлено попередньо, позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Ужгородським РТЦК та СП.. Надалі був зарахований та призначений на посаду до військової частини НОМЕР_4 , з часом був переведений до військової частини НОМЕР_5 і в подальшому призначений на посаду помічника кулеметника 2 відділення З взводу 2 роти 105 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф на території України.
Спірні правовідносини виникли щодо протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в частині не розгляду рапорту від 28.10.2022 року та не прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я з підстав, визначених постановою ВЛК вч НОМЕР_2 , затвердженої 16-ю Регіональною ВЛК Міністерства оборони України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом відповідно до матеріалів справи досліджено копію рапорту від 28.10.2022 року підписану позивачем. Разом з тим, відмітки чи відповідних належних доказів направлення такого Відповідачу на такому відсутні.
Окрім того, позивач вказує, що 23 жовтня 2022 року порушив питання перед командуванням частини про його звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Зазначає, що офіцер групи (відділення) морально- психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 прийняв його питання в роботу і попросив декілька днів для з'ясування процедури звільнення із зазначених підстав.
Позивач у позовній заяві зазначає, що даний рапорт він передав до вищого командування для прийняття рішення про звільнення, не вказуючи яким саме чином та не надаючи відповідних доказів.
Посилається на листування з юрисконсультом військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 відповідно до якого, такий вказує, що підстав для звільнення позивача з військової служби у відповідності до висновку постанови ВЛК не вбачається.
Позивачем додано скріншоти переписки та запис розмови з офіцером групи (відділення) морально-психологічного забезпечення 105 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 . Суд зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду, зокрема, постанови від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, «роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення».
Окрім того, з вищезазначених доказів не можливо встановити осіб, які листувались і розмовляли з Позивачем, а також факт подання Позивачем вищевказаного рапорту.
Відтак вищевказані надані позивачем докази, не є належними і не можуть братися судом до уваги.
Таким чином, судом встановлено, що відсутні докази вважати, що позивачем було у належний спосіб надано рапорт від 28.10.2022 року відповідачу та таким допущено бездіяльність щодо його нерозгляду, оскільки в матеріалах справи не містяться жодних належних та допустимих доказів подання до-військової частини НОМЕР_1 позивачем у встановленому порядку рапорту про звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних сил України.
Отже, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів подання у становленому законом порядку рапорту, а відповідачем отримання його заперечується, то такі позовні вимоги щодо зобов'язання військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт від 28.10.2022 року з клопотанням про звільнення Позивача з військової служби за станом здоров'я та прийняти законне рішення; визнання протиправною бездіяльність Відповідача-військову частину НОМЕР_1 в частині не звільнення Позивача з військової служби за станом здоров'я на підставі пункту 260 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 та у відповідності до висновку постанови ВЛК вч НОМЕР_2 , затвердженої 16-ю Регіональною ВЛК до задоволення не підлягають, оскільки є необгрунтованими. Разом з тим, суд вказує, що позивач має право на подання рапорту у встановленому чинним законодавством порядку та його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку про відсутність підставності позовних вимог та відсутності протиправності дій відповідача.
За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до встановлених статтею 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються судом на нього.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяЮ.Ю.Дору