(про відмову у забезпеченні позову)
09 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/24710/22
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування постанови.
Ухвалою судді від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
07.02.2023 до суду надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №309902 від 13 вересня 2022 року Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн в межах виконавчого провадження ВП №70478754 до набрання законної сили рішенням суду по справі №240/24710/22.
Аргументуючи підстави, які слугували для подання заяви про забезпечення позову, позивач вказав на необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, так як 06.12.2022 на виконання оскаржуваної постанови №309902 від 13.09.2022 виконавцем Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) за заявою про примусове виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70478754. На його переконання невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки у вигляді додаткових фінансових витрат щодо розблокування рахунків, які має намір заблокувати виконавчий орган.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, слід врахувати наступне.
Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, з викладених норм слідує, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності обставин визначених ч.2 ст.150 КАС України, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Зокрема, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання чи невиконання рішення суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, в даній справі позивач оскаржує постанову №309902 від 13 вересня 2022 року Державної служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у Житомирській області про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн. Із клопотанням про забезпечення позову, позивач звернувся до суду у зв'язку із зверненням відповідачем оскаржуваної постанови до виконання. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити для нього негативні наслідки у вигляді додаткових фінансових витрат щодо розблокування рахунків, які має намір заблокувати виконавчий орган.
Втім, суд вважає, що блокування його рахунків, під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем є лише припущеннями позивача, не підтвердженими будь-якими доказами.
Суд, дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, дійшов висновку про недоведеність позивачем існування, визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами (в даному випадку такі відсутні).
Вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки пред'явлення до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчого документу (оскаржуваної постанови) та лише вирішення питання про відкриття виконавчого провадження (винесення державним виконавцем відповідної постанови), не свідчать про те, в чому саме полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.
А тому, у контексті наведеного слід відмітити, що забезпечення позову шляхом вказаним позивачем у поданій заяві, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи співвідношення інтересу заявника, про захист якого він просить, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб, суд дійшов висновку, що обрані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із вимогами, які він висуває до відповідача.
Крім того, доводи позивача не доведені належними та допустимими доказами у спірних правовідносинах.
Суд звертає увагу на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, який просить позивач, є неможливим, оскільки суперечить положенню ч.6 ст.151 КАС України, а тому в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. 150-154,256 КАС України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко