19 січня 2023 року Справа №160/6311/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретарі за участю: представників сторінЮхно І.В. Бєлєньковій Є.О. не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 ро встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 29.07.2020 у справі №160/6311/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати у місячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання рішення суду від 29.07.2020 у справі №160/6311/20 із підтверджуючими доказами щодо виконання рішення суду (у тому числі щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 6724,40 грн.).
В подальшому, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №160/6311/20 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати у місячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання рішення суду від 29.07.2020 у справі №160/6311/20 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 6724,40 грн.
За даними КП «ДСС» копію вищевказаної ухвали 15.11.2022 надіслано одержувачу - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Тобто, строк на подання звіту про виконання рішення суду до 15.12.2022.
01.12.2022 засобами електронного зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому відповідач просить суд затвердити звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 по адміністративній справі №160/6311/20.
В обґрунтування наведеного звіту заявником зазначено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 05.03.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 складає 6724,40 грн. Таким чином, покладені судом зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії виконані Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень, покладених на управління Фонду.
Що стосується доплати за рішенням суду за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 року включно, нарахованої у розмірі 6724,40 грн., відповідачем наголошено, що кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Обсяги асигнувань з Державного бюджету визначені Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та «Про Державний бюджет України на 2021 рік», по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Бюджетні асигнування на виконання рішення Конституційного суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)/2019 в окремий напрямок розписом Державного бюджету України не виділялися. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1279 Пенсійний фонд України з 01.04.2021 перейшов до централізованого фінансування виплати пенсій. Отже, чинним законодавством передбачено, що виплата пенсій є функцією, що покладена на Пенсійний фонд України, який є окремою юридичною особою. Грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить Позивачу не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок державного бюджету.
При цьому, відповідачем наголошено, що невиплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має юридичної можливості виконати судове рішення в частині виплати коштів, нарахованих за рішенням суду. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Міністерство соціальної політики України опублікувало 18 жовтня 2022 року затверджений бюджет Пенсійною фонду України на 2022 рік. Листом Пенсійного фонду України від 19.10.2022 № 2800-040101-9/43765 доведено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обсяг видатків на 2022 рік яким передбачені кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, в сумі 12,0 млн гривень. Також зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось із листом від 08.07.2022 № 0400-010508-5/69356, на який від 04.08.2022 за №2800-040201-9/31968 було отримано відповідь Пенсійного фонду України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 призначено судове засідання для розгляду звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі №160/6311/20 на 11.01.2023 о 11:15 год.
11.01.2023 у зв'язку з перебуванням судді Юхно І. В. на лікарняному адміністративну справу знято з розгляду та призначено на 19.01.2023 об 11:15 год.
19.01.2023 сторони у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно з ч.4 ст.382 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Вирішуючи питання про встановлення нового строку на подання звіту про виконання судового рішення, суд виходить із наступного.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №160/6311/20, яке набрало законної сили 01.09.2020:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та відмови перерахувати та виплачувати (з врахуванням раніше виплачених сум) пенсію ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити (з врахуванням раніше виплачених сум) пенсію ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
09.11.2020 на виконання зазначеного рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі №160/6311/20.
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, виходячи з вищенаведеного, законодавцем за наслідками розгляду звіту передбачено вичерпний перелік дій суду.
Суд зазначає, що головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Дослідивши наданий Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області звіт про виконання рішення суду від 29.07.2020 року у справі №160/6311/20, суд зазначає, що відповідачем вжиті наступні заходи з метою виконання судового рішення, а саме: проведено перерахунок пенсії з 05.03.2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 складає 6724,40 грн. та обліковується в Пенсійному фонді України. Письмових доказів виплати вказаної заборгованості, на виконання рішення суду, відповідачем до суду не подано.
Суд також зауважує, що у звіті про виконання рішення суду відповідач повідомляє, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно звернулось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути питання щодо можливості фінансування виплати нарахованої доплати виплати нарахованої ОСОБА_1 доплати за рішенням суду за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 року включно, у розмірі 6724,40 грн. для виконання рішення суду в повному обсязі. В якості додатку до звіту було надано лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 08.07.2022 № 0400-010508-5/69356 на адресу Пенсійного фонду України «Про виділення коштів».
Так, суд наголошує, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ч.ч.2-4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні приписи містить стаття 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абз.3 п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, у Рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП "Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судом встановлено, що ухвалене на користь позивача рішення в цій справі станом на даний час в повному обсязі не виконане, адже позивачу не виплачено кошти в сумі, донараховані у зв'язку з проведенням перерахунку.
Відповідач вказаного факту не заперечує, але наголошує на неможливості виконання судового рішення в цій частині, зважаючи на те, що суми грошового утримання, нараховані на виконання рішення суду, можуть бути виплачені пенсійним органом лише в межах затверджених бюджетних призначень, а на даний час в Головному управлінні відсутні необхідні для цього кошти.
Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об'єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб'єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не отримано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штрафу в порядку, визначеному ст.382 КАС України.
При цьому, суд враховує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Водночас, прийняття судом рішення про накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу, у даному випадку, не вплине на виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, та, відповідно, не відновить його право на отримання присуджених бюджетних коштів.
Також суд застосовує правову позицію Верховного Суду щодо підстав для накладення штрафу на керівника територіального управління Пенсійного фонду, сформовану у подібних правовідносинах в постанові від 23.04.2020 року при вирішенні справи №560/523/19, відповідно до якої, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення, та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду, або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, беручи до уваги висновки Верховного Суду у справі №560/523/19, суд не вбачає наявності вищезазначених підстав на даний час для накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штрафу за невиконання рішення суду у цій справі.
Крім того, суд зауважує, що проблема невиконання рішень національних судів у соціальних спорах має загальнодержавний характер. Тобто, проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що оскільки правових підстав для накладення штрафу на керівника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області на даний час немає, суд вважає за необхідне встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 29.07.2020 року в адміністративній справі №160/6311/20.
Керуючись статтями 121, 248, 256, 382 КАС України, суд, -
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 у справі №160/6311/20 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати у трьохмісячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання рішення суду від 29.07.2020 у справі №160/6311/20 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 6724,40 грн.
Копію ухвали направити учасникам справи, відповідачу - до виконання.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Суддя І.В. Юхно