08 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/7071/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ у Тернопільській області, відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ у Запорізькій області, відповідач 3) про визнання протиправними та скасування рішень пенсійного органу від 09.05.2022 №907620140880, від 29.07.2022 №907620140880; визнання дій протиправними щодо відмови в перерахунку та переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019-2021 роки, та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів; зобов'язання здійснити з 04.05.2022 перерахунок та переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019-2021 роки та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, а також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на пенсійному обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримуючи з 21.03.2002 пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування», 04.05.2022 звернулася до відповідача із письмовою заявою та пакетом необхідних документів із проханням переходу на інший вид пенсії - за віком, відповідно до ЗУ «Поо загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням ГУ ПФУ у Тернопільській області від 09.05.2022 №907620140880 та рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області від 29.07.2022 № 907620140880 їй відмовлено, у зв'язку із тим, що розмір пенсії ОСОБА_1 зменшиться в результаті такого перерахунку.
Вказує, що відповідачем не вірно врахований при обчисленні пенсії за віком її середньомісячний заробіток.
Вважає дії та рішення відповідачів протиправними та такими, що порушують її конституційні права, просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2022 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов представник ГУ ПФУ у Волинській області позовних вимог не визнала та просить відмовити у позові. Вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Зазначає, що 04.05.2022 та 25.07.2022 позивач звернулася до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перехід з пенсі по інвалідності на пенсію за віком, проте рішенням ГУ ПФУ у Тернопільській області від 09.05.2022 №907620140880 та рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області від 29.07.2022 № 907620140880 позивачу було відмовлено в переході з однієї пенсії на іншу через неможливість врахування заявленого нею середньомісячного заробітку..
Зауважує, що відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Вказує, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Частина 3 статті 45 Закону № 1058-IV передбачає такі умови застосування середньої заробітної плати, визначеної частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком: - переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком; - якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії незалежно від перерв в роботі.
Зазначає, що оскільки, позивач після призначення пенсії по інвалідності не працювала та не набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі то при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком то застосовувати середню заробітну плату (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії, а саме із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки немає законних підстав.
Відповідач 2 та відповідач 3 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подали.
Згідно із частиною шостою КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з таких мотивів та підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності з 21.03.2002, призначену відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
04.05.2022 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із письмовою заявою та пакетом необхідних документів із проханням переходу на інший вид пенсії - за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, а також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів.
09.05.2022 рішенням ГУ ПФУ у Тернопільській області №907620140880 позивачу відмовлено в переході з пенсі по інвалідності на пенсію за віком, зв'язку зі зменшенням розміру пенсії в результаті такого перерахунку.
25.07.2022 позивач повторно звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із письмовою заявою та пакетом необхідних документів із проханням переходу на інший вид пенсії - за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, а також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів.
29.07.2022 рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області №907620140880 позивачу відмовлено в переході з пенсі по інвалідності на пенсію за віком, у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії в результаті такого перерахунку.
Вважає такі дії відповідачів щодо відмови в перерахунку та переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2019-2021 роки, та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів та рішення відповідачів протиправними та такими, що порушують її конституційні права, просить позов задовольнити.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ст.6 Закону №1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Згідно ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Стаття 51 Закону №1788-XII визначає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Отже, пенсія за вислугу року встановлюється до часу настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з абз. 1 ст. 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 2 Закону №1788-XII визначає, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Суд врахував, що позивачу з 21.03.2002, пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до ст. 6 Закону №1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Згідно зі ст. 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Отже, пенсія по інвалідності встановлюється до часу настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частиною 1статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV) закріплено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
За приписами частини 1 статті 40 Закону №1058-IVдля обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 45 цього Закону № 1058-IVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
За змістом ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з частиною 3статті 45 цього Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною 2 статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 21.03.2002 ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю II групи призначено пенсію по інвалідності.
Суд звертає увагу, що кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення.
Питання переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії було проаналізовано у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі №21-612а14, Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року в справі № 317/4184/16-а (2а/317/2/2017), в яких Суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону (наприклад, Закону України «Про прокуратуру») та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом (наприклад, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), це буде нове призначення пенсії. А якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то це не є призначенням пенсії, а є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Оскільки позивачу пенсію за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше було призначено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017 року), тому при переведенні позивача на інший вид пенсії в рамках одного закону його пенсія з 1 жовтня 2017 року підлягала перерахунку на підставі п. 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2021 справа №488/1409/16-а, від 10.04.2019 справа №185/597/17, від 28.11.2018 справа №185/1725/17, від 19.12.2018 справа №185/1724/17, від 31.05.2019 по справі №314/272/17, від 31.03.2020 по справі №348/1296/17.
04.05.2022 та 25.07.2022 позивач зверталася до ГУ ПФУ у Волинській області із письмовою заявою та пакетом необхідних документів із проханням переходу на інший вид пенсії - за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, а також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів, проте рішенням ГУ ПФУ у Тернопільській області від 09.05.2022 №907620140880 та рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області від 29.07.2022 № 907620140880 їй відмовлено.
Як вбачається з дослідженої судом форми РС-право за пенсійною справою ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , позивач звільнена 11.04.2002 з роботи, та після призначення з 21.03.2002 пенсії по інвалідності не працювала, тому підстав для застосування нової середньої зарплати при переведенні на пенсію за віком не вбачається, оскільки у заявниці відсутній страховий стаж не менше 24 місяці після призначення пенсії по інвалідності, відтак рішення відповідачів про відмову в задоволенні заяв позивачки прийняті відповідно до вимог діючого законодавства.
Аналогічна позиція щодо відмови у задоволенні позовних вимог по переході на пенсію за віком із застосуванням показника зарплати за 2029-2021 роки, де в заявниці був відсутній страховий стаж не менше 24 місяці після призначення пенсії по інвалідності, викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі № 560/3764/22.
Посилання ОСОБА_1 в позові на номери адміністративних справ, де касаційний суд застосував показники середньої зарплати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, як на підставу для задоволення її позову, виходячи з аналогічних справ, суд до уваги не приймає, оскільки в зазначених ОСОБА_1 справах позивачі вже отримували пенсію за віком на пільгових умовах і зверталися про її перерахунок через збільшення трудового стажу, оскільки продовжували працювати.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки при розгляді заяв ОСОБА_1 про перерахунок та перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2019-2021 роки та з урахуванням до набутого страхового стажу 34 роки 6 місяців 25 днів, а також і додаткового стажу 20 років 1 місяць 12 днів відповідачі діяли в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлені чинним законодавством, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про правомірність дій відповідачів, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень пенсійного органу від 09.05.2022 №907620140880, від 29.07.2022 №907620140880.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.Ф. Костюкевич