08 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/7796/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (далі - ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 07.11.2022 за №12256/6/03-20-04-03-06, про відмову в переводі ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%; зобов'язання зареєструвати товариство платником єдиного податку 3-ї групи зі сплатою єдиного податку за ставкою 2% з 01.04.2022.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07.11.2022 ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення про відмову ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» у переході па спрощену систему оподаткування, а саме: на сплату єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2% з 01.04.2022.
Зазначене рішення відповідача ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» вважає протиправним, необґрунтованим та таким, що прийняте безпідставно та підлягає скасуванню з огляду на наступне.
31.03.2022 через електронний кабінет платника податків ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» була подана заява про перехід з загальної системи оподаткування на сплату єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%.
ГУ ДПС у Волинській області листом від 01.04.2022 повідомило ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» про відмову у переході на спрощену систему оподаткування з 01.04.2022.
ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» оскаржило вищевказане рішення про відмову у переході на спрощену систему оподаткування до суду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №140/3881/22 визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Волинській області про відмову ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» у переході на спрощену систему оподаткування та зобов'язано ГУ ДПС у Волинській області повторно розглянути заяву ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» з врахуванням висновків суду.
Оскаржуване рішення ГУ ДПС у Волинській області, оформлене листом від 07.11.2022 за №12256/6/03-20-04-03-06, прийняте на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №140/3881/22.
При цьому ГУ ДПС у Волинській області, повторно розглянувши заяву ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ», не врахувало висновків Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №140/3881/22 та 07.11.2022 з тих самих підстав відмовило позивачу у переході на спрощену систему оподаткування.
На думку товариства, усі зазначені в оскаржуваному рішенні підстави, з яких прийнято оскаржуване рішення, вже визнавались протиправними постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022, яка ухвалена за результатами розгляду судової справи за №140/3881/22.
При цьому висновок відповідача про здійснення ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» торгівлі підакцизними товарами спростовується звітами 1-ОА за квітень-жовтень 2022 року, у яких рух з придбання та реалізації, залишки на початок і кінець звітного періоду алкогольної продукції відсутні. Крім того, розпорядженням начальника штабу - першого заступника Командувача об'єднаних силі від 25.02.2022 №62 заборонено здійснення торгівлі алкогольними напоями на території Донецької та Луганської областей.
Сплата товариством акцизного податку 24.01.2022, 25.02.2022, 21.03.2022, 24.05.2022, на яке міститься посилання в оскаржуваному рішенні, мала місце згідно з поданими деклараціями акцизного податку за січень-березень 2022 року, що є свідченням реалізації підакцизних товарів до 01.04.2022 та жодним чином не підтверджує їх продаж після вказаної дати.
З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.196).
Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов (а.с.199-201) вимог ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» не визнав та зазначив, що на виконання вимог рішення суду у справі №140/3881/22 ГУ ДПС у Волинській області повторно розглянуло заяву ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» від 31.03.2022 щодо переходу на спрощену систему оподаткування за ставкою 2% та рішенням від 07.11.2022 №12256/6/03-20-04-03-06 позивачу було відмовлено у переході на спрощену систему оподаткування з 01.04.2022.
Відповідач в підтвердження обґрунтованості свого рішення посилається на такі підстави відмови у переході на спрощену систему оподаткування:
1. Заборонені види діяльності.
Згідно даних ЄДР в переліку видів діяльності ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» обліковуються види господарської діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме: 46.34 - оптова торгівля напоями; 46.35 - оптова торгівля тютюновими виробами; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. У поданій заяві про перехід на спрощену систему оподаткування від 31.03.2022 ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» зазначено види діяльності якими платник планує займатися, а саме: 46.34 - оптова торгівля напоями, цей клас включає в себе також і оптову торгівлю алкогольними напоями;
Також зазначає, що 29.04.2022 (вх. №15607291) ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» подано другу заяву про переведення на спрощену систему оподаткування 3 групу за ставкою 2 відсотки з 01.05.2022, в даній заяві платником зазначено види діяльності якими платник планує займатися, серед яких: 46.34 - оптова торгівля напоями, цей клас включає в себе також і оптову торгівлю алкогольними напоями; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
2. Наявність ліцензій на оптову торгівлю підакцизними товарами.
За даними Ліцензійного реєстру ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» має діючі ліцензії на роздрібну торгівлю та оптову торгівлю: оптову торгівлю алкогольними напоями - сидром та перрі №990209202100025 - термін дії з 29.04.2021 по 29.04.2026; оптова торгівля алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) - №990208202000023 з 29.05.2020 року по 29.05.2025 року. Три ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №05150308202101199, №05150308202101200, №05150308202101198 з 01.05.2021 по 01.05.2022 роки. Наявність діючих ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями була однією з підстав відмови у переході на спрощену систему оподаткування.
У 2022 позивачем подано «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» форми 1-ОА за січень п.р. залишки підакцизних товарів на кінець січня 2022 року подано у звіті в одиницях виміру дал. (18282,031 дал.). Дані звіту свідчать про наявність залишків підакцизних товарів та подальшу часткову їх реалізацію.
Контролюючий орган зазначає, що посилання позивача на звіт 1-ОА за березень 2022 року є безпідставним, оскільки він був поданий лише 08.11.2022 (прийнятий 10.11.2022), контролюючий орган виходив із звіту форми 1-ОА за січень, який був наявний у нього на момент винесення оскаржуваного рішення (07.11.2022).
Також контролюючий орган вказує, що Розпорядження про заборону здійснення торгівлі алкогольними напоями на території Донецької області носить тимчасовий характер та не скасовує дію наявних ліцензії на оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Крім того, згідно даних ЄРПН ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» з 25.03.2022 по 30.03.2022 було виписано 7 накладних на продаж підакцизних алкогольних товарів. Дані накладні були зареєстровані податковим органом 13.07.2022 та 14.07.2022. Також ПРАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС Україна» 28.02.2022 та 31.03.2022 були виписані 3 податкові накладні на продаж ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» підакцизних алкогольних товарів, які, в свою чергу, були зареєстровані 30.05.2022 та 31.05.2022, а також 31.05.2022 виписана податкова накладна №3228, яка була зареєстрована 10.06.2022 на продаж «ПИВО ЧЕРН СВІТ БАН 1X4 0,5Л ШРН UA» на загальну суму 2015703,08 грн.
Особливості застосування спрощеної системи оподаткування регламентовано Законом України від 15.03.2022 №2120 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким внесено зміни до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.
Згідно п.9 Підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей.
Відповідно до п.п.9.3. п.9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України: платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 цього Кодексу, не можуть бути:
- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів, імпорту автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, транспортних засобів для перевезення вантажів та роздрібної торгівлі підакцизними товарами;
У поданій позовній заяві позивач вказує, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №l40/3881/22 має преюдиційне значення для вирішення даної справи, разом з тим представник відповідача звертає увагу суду, що предметом розгляду справи №140/3881/22 було рішення ГУ ДПС у Волинській області від 01.04.2022 №2624/6/03-20-18-06, натомість предметом розгляду даної справи є рішення ГУ ДПС у Волинській області від 07.11.2022 №12256/6/03-20-04-03-06, прийняте за результатами повторного розгляду заяви позивача, відтак обставини даних справ не є тотожними, що потребує індивідуального підходу та ознайомлення із всіма наявними матеріалами даної справи.
Також зауважує, що вказаною постановою було зобов'язано ГУ ДПС у Волинській області саме повторно розглянути заяву позивача, подану 31.03.2022 про застосування спрощеної системи оподаткування, а не прийняти рішення про реєстрацію ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» платником ємного податку 3 групи зі сплатою єдиного податку за ставкою 2%.
Крім того, звертає увагу і на той факт, що адміністративні суди наділені правом надавати оцінку актам суб'єктів владних повноважень. У той же час позовна вимога щодо переходу на спрощену систему оподаткування за ставкою 2 % є неправомірна, так як суд в даному випадку перебирає функцію контролюючого органу щодо зібрання, опрацювання та контролю за своєчасністю та достовірністю сплатою коштів до бюджету.
Фактично у разі ухвалення вказаних рішень суд підміняє собою контролюючий орган - ДПС, приймає позицію платника податків при наявній у ДПС податкової інформації про протилежне. Тоді як, виходячи із вищевказаного, постановою від 27.10.2022 суд зобов'язав повторно розглянути заяву позивача, право визначати щодо задоволення чи відмови у задоволенні заяви позивача, щодо переходу на спрощену систему оподаткування за ставкою 2 відсотки, залишається саме за контролюючим органом. Відповідно ГУ ДПС у Волинській області при повторному розгляді заяви ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» було винесено рішення про відмову у переході на спрощену систему оподаткування з 01.04.2022.
Також зазначає, що на момент винесення рішення від 01.04.2022 №2624/6/03/18-06, на підставі наказу Державної податкової служби України від 28.03.2022 №173 (а редакції наказу від 05.04.2022 №185) за ГУ ДПС у Волинській області дійсно було закріплено виконання повноважень ГУ ДПС у Донецькій області, у роботі якого було встановлено простій.
Однак в подальшому, згідно із наказом Державної податкової служби України від 09.06.2022 №311 виконання повноважень ГУ ДПС у Донецькій області було закріплено уже за Головним управлінням ДПС у Львівській області, натомість за ГУ ДПС у Волинській області закріплено виконання повноважень ГУ ДПС у Миколаївській області.
Тобто, повноваженнями щодо реєстрування ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» платником єдиного податку 3-ї групи зі сплатою єдиного податку за ставної 2% з 01.04.2022 наділене виключно Головне управління ДПС у Львівській області, яке не є стороною у справі, натомість у ГУ ДПС у Волинській області відповідні повноваження відсутні. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві представником ГУ ДПС у Волинській області клопотання про розгляд справи за участі сторін не підлягало судом вирішенню по суті.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.227-230).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» є, зокрема, 46.34 - оптова торгівля напоями; 46.35 - оптова торгівля тютюновими виробами; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
31.03.2022 ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» через електронний кабінет платника податків подало заяву про перехід з загальної системи оподаткування на сплату єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2% (а.с.17-18).
01.04.2022 листом №2624/6/03-20-18-06 ГУ ДПС у Волинській області відмовлено у переході на спрощену систему оподаткування з 01.04.2022 із посиланням на п.п.9.3. п.9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, вказане рішення оскаржене позивачем до суду (а.с.19-20).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі №140/3881/22 суд відмовив у задоволенні позову ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення від 01.04.2022 №2624/6/03-20-18-06 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №140/3881/22 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі №140/3881/22 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» до ГУ ДПС у Волинській області про скасування рішення задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення від 01.04.2022 № 2624/6/03-20-18-06 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%; зобов'язано відповідача, ГУ ДПС у Волинській області, потворно розглянути заяву позивача, ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ», подану 31.03.2022, про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.21-28).
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022 у справі №140/3881/22 відповідач повторно розглянув заяву позивача про перехід на спрощену систему оподаткування за ставкою 2% та 07.11.2022 прийняв рішення, яке оформлене листом №12256/6/03-20-04-03-06, про відмову у переході на спрощену систему оподаткування з 01.04.2022 (а.с.29-31).
Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп врегульовано підпунктами 298.1.1 - 298.1.4 статті 298 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно названих норм ПК України, зокрема, для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги»; 4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.
При цьому якщо суб'єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи-підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.
Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Аналізуючи вищенаведені норми ПК України, слідує, що перехід на спрощену систему оподаткування відбувається з дотриманням таких умов: 1) подання відповідної заяви до контролюючого органу разом із розрахунком доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 розділу XIV ПК України; 2) дотримання платником податків вимог п. 291.4 статті 291 ПК України.
Пунктом 299.6 статті 299 ПК України визначено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.
Вказаний перелік підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є вичерпним.
Водночас, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Так, пунктом 9 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, установлено ряд особливостей застосування положень розділу XIV ПК України.
Відповідно до підпункту 9.3. пункту 9 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України (чинній на час вирішення відповідачем заяви позивача від 31.03.2022 про перехід на спрощену систему оподаткування) платниками єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, без урахування обмежень, встановлених пунктом 291.5 статті 291 цього Кодексу, не можуть бути, зокрема, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).
Підпунктом 9.4 пункту 9 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу.
Згідно з підпунктом 9.8 пункту 9 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб'єкт господарювання до останнього числа місяця, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Відповідно до підпункту 9.9 Підрозділу 8 пункту 9 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом.
З матеріалів справи слідує, що відмова відповідача, оформлена листом від 07.11.2022 за №12256/6/03-20-04-03-06, у задоволенні поданої позивачем заяви про переведення на спрощену систему оподаткування, яка повторно розглянута на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2022, обґрунтована тим, що в переліку видів діяльності ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» обліковуються види господарської діяльності, що не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, наявністю у позивача ліцензій на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, електронними сигарами, сплатою акцизного податку з реалізації торгівлі підакцизними товарами, а також реєстрацією податкових накладних про реалізацію підакцизних товарів.
Проте, суд не погоджується з такими твердженням відповідача з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, пунктом 299.6 статті 299 ПК України визначений виключний перелік підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку.
У рішенні відповідача, яке є предметом спору у справі, що розглядається, жодна із наведених у пункті 299.6 статті 299 ПК України, не вказана.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування вказував ряд обраних видів діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 (а.с.17-18).
Серед самостійно обраних товариством видів економічної діяльності зазначений, зокрема, КВЕД 46.34 - оптова торгівля напоями. Інші, зазначені у оспорюваній відмові відповідача КВЕД (46.35 та 47.11), позивачем у заяві не вказувалися.
Таким чином, відповідач мав оцінити виключно право позивача на перебування на спрощеній системі оподаткування, виходячи із КВЕД 46.34.
Зазначений вид економічної діяльності (оптова торгівля напоями) згідно національного класифікатора ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457, є загальним та включає підвиди: «Оптова торгівля алкогольними напоями» та «Оптова торгівля безалкогольними напоями».
Отже, маючи право здійснювати торгівлю безалкогольними напоями, позивач правомірно в заяві про перехід на спрощену систему оподаткування вказав КВЕД 46.34, оскільки відсутній окремий КВЕД для торгівлі безалкогольними напоями.
Відтак відповідач безпідставно послався на дану обставину, як на перешкоду для задоволення заяви товариства.
При цьому, у відповідача не було також підстав відмовляти позивачу у задоволенні заяви через наявність за даними ЄДР в переліку видів діяльності ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» КВЕД 46.35 - оптова торгівля тютюновими виробами та КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, тому що дані види діяльності не зазначалися позивачем у заяві від 31.03.2022 про перехід на спрощену систему оподаткування.
Матеріалами справи підтверджено, що у ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» на час подання заяви та її вирішення відповідачем були діючі ліцензії на: оптову торгівлю алкогольними напоями - сидром та перрі № 990209202100025 терміном дії з 29.04.2021 по 29.04.2026; оптову торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) № 990208202000023 терміном дії з 29.05.2020 по 29.05.2025; на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №№ 05150308202101199, 05150308202101200, 05150308202101198 терміном дії з 01.05.2021 по 01.05.2022 (а.с.212-213).
Наявність діючих ліцензій також зазначена як одна з підстав відмови у переході на спрощену систему оподаткування.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що сама лише наявність діючих ліцензій не може бути підставою для відмови у переході на спрощену систему оподаткування, тому що вони тільки дають право на торгівлю алкогольними напоями, однак не доводять наміру реалізації такого права після переходу на спрощену систему оподаткування.
До того ж, враховуючи, що серед обраних видів діяльності, які були зазначені позивачем у заяві від 31.03.2022, відсутні види діяльності, пов'язані з роздрібною торгівлею, наявність ліцензій у позивача на роздрібну торгівлю алкоголем не могла впливати на рішення відповідача за заявою позивача.
Відтак, відповідач, безпідставно послався, відмовляючи в задоволенні заяви, на наявність у товариства сплати за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Більше того, позивач зазначає, що у нього відсутні ліцензії на право торгівлі тютюновими виробами та електронними сигарами, а податковий орган не надав жодних доказів наявності таких ліцензій, хоча в спірному рішенні про відмову в задоволенні заяви повторно послався на це.
Водночас не знайшли свої підтвердження посилання відповідача на здійснення позивачем торгівлі алкогольними напоями з огляду на нарахування та сплату акцизного податку відповідно до платіжних доручень від 24.01.2022, 25.02.2022, 21.03.2022 та 24.05.2022 (а.с.127-130), оскільки сплата акцизного податку здійснена за звітні періоди грудень 2021 року - березень 2022 року, а декларації акцизного податку, подані за звітні періоди квітень 2022 року - серпень 2022 року, свідчать про відсутність податкових зобов'язань з акцизного податку, відтак відсутність реалізації (а.с.57-126).
Доводи відповідача про те, що відповідно до поданого «Звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі» форми 1-ОА від 09.02.2022 залишки підакцизних товарів позивача в одиницях виміру дал. становлять 18282,031, суд відхиляє, оскільки вказана звітність з квітня по жовтень 2022 року свідчить про відсутність таких залишків (а.с.134-182) та не підтверджує реалізацію підакцизних товарів з 01.04.2022.
Крім того, суд не бере до уваги зазначену відповідачем у спірному рішенні інформацію про реєстрацію ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» з 30.05.2022 по 31.05.2022 4 податкових накладних на придбання підакцизних алкогольних напоїв у ПрАТ «АБІНБЕВ ЕФЕС УКРАЇНА» на суму 7048,5 тис.грн, що в свою чергу, на думку контролюючого органу, свідчить про накопичення залишків підакцизної продукції, оскільки реєстрація за вказані дні проведена тих податкових накладних, які виписані в лютому 2022 року (а.с.210).
При цьому суд звертає увагу, що з 24.02.2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, режим якого наразі триває.
За нормами пункту 13 частин першої статті 8 Закону України від 12.05.2015 № 389-VII «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, забороняти торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі.
Постановою Кабінету Міністрів №1457 від 29.12.2021 (далі - Постанова №1457) затверджено Порядок заборони торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
Згідно пунктів 3-5 даного Порядку заборона торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в межах території, на якій вводиться воєнний стан, запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням разом з військовою адміністрацією (у разі її утворення) з метою забезпечення громадської безпеки і порядку.
Наказом військового командування та військової адміністрації (у разі її утворення) визначається час введення та строк дії заборони торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, в межах території, на якій вводиться воєнний стан.
Наказ військового командування та військової адміністрації (у разі її утворення) доводиться до виконання Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, МВС, Міндовкіллю, Національній поліції, ДПС.
Військові адміністрації (у разі їх утворення), Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації забезпечують негайне інформування про запровадження заборони торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі, зокрема через засоби масової інформації, суб'єктів господарювання та населення на відповідній території.
Розпорядженням начальника штабу - першого заступника Командувача об'єднаних сил від 25.03.2022 №62 «Про заборону торгівлі на території Донецької та Луганської областей алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі» заборонено з 25 березня 2022 року на території Донецької та Луганської областей на період дії правового режиму воєнного стану торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі (а.с.183-184).
Вищезазначений розпорядчий акт доведено до відома суб'єктів господарювання та цивільного населення.
Інформацію про запровадження заборони на території Донецької області розміщено на офіційному веб-сайті Краматорської міської ради (а.с.184), засобах масової інформації, офіційних Інтернет ресурсах.
Отже, на території Донецької та Луганської областей торгівля алкоголем, на яку у відповідача були наявні відповідні ліцензії, з 25.03.2022 була заборонена і позивач позбавлений саме з вказаної дати і на весь період дії правового режиму воєнного стану на законних підставах вчиняти дії з реалізації алкоголю.
Оскільки пільга, що надається суб'єктам господарювання положеннями пункту 9 Підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України діє виключно на період дії на території України воєнного, надзвичайного стану, позивач може скористатися наданим даними положеннями правом на перебування на спрощеній системі оподаткування тільки на протязі вказаного періоду. З врахуванням встановлених обмежень на торгівлю алкоголем, ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» протягом дії режиму воєнного стану права на таку торгівлю не має і не може її здійснювати, що свідчить про відсутність у нього встановлених обмежень для переходу на спрощену систему оподаткування,.
Таким чином у відповідача відсутні підстави для висновку про те, що товариство займатиметься продажем підакцизних товарів, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про перехід на спрощену систему оподаткування.
Разом з тим, жодних доказів, які б свідчили про реалізацію позивачем підакцизних товарів в період з 01.04.2022, відповідач суду не подав.
При цьому суд вважає необґрунтованим твердження відповідача, що повноваженнями щодо реєстрування ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» платником єдиного податку 3-ї групи зі сплатою єдиного податку за ставної 2% з 01.04.2022 наділене виключно ГУ ДПС у Львівській області, яке не є стороною у справі, натомість у ГУ ДПС у Волинській області відповідні повноваження відсутні, оскільки заява про застосування спрощеної системи оподаткування подана товариством через електронний кабінет 31.03.2022, тобто до винесення наказу ДПС України від 09.06.2022 №311 про виконання повноважень ГУ ДПС у Донецькій області ГУ ДПС у Львівській області.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що рішення, оформлене листом, від 07.11.2022 за №12256/6/03-20-04-03-06 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2% слід визнати протиправним та скасувати.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі №818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів суду, що повторно відмовляючи позивачу в задоволенні заяви від 31.03.2022 про перехід на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%, діяв обґрунтовано, добросовісно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Таким чином, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з метою повного та ефективного захисту порушених прав ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» слід зобов'язати відповідача зареєструвати позивача платником єдиного податку 3-ї групи зі сплатою єдиного податку за ставкою 2% з 01.04.2022.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 12000,00 грн (а.с.237-238).
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).
Так, з матеріалів справи вбачається, що в підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги від 17.10.2022 №22/19, укладений між адвокатським об'єднанням «ЛЮРЦ» (адвокатське об'єднання) та ТзОВ «КАРАВАН-САРАЙ» (клієнт), додаткову угоду №2 від 08.11.2022 до договору про надання правової допомоги від 17.10.2022 №22/19, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.01.2023, платіжне доручення №1798 від 11.11.2022 про сплату позивачем гонорару відповідно до договору від 17.10.2022 №22/19 в сумі 6000,00 грн (а.с.240-246).
Так, пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги від 17.10.2022 №22/19 передбачено, що клієнт оплачує послуги адвокатського об'єднання, передбачені в розділі 1 цього договору у розмірі, визначеному окремою угодою або актах приймання-передачі наданих послуг, чи іншому аналогічному документі.
Відповідно до п.2 додаткової угоди №2 від 08.11.2022 сторони погодили, що гонорар (вартість послуг) визначається сторонами в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, чи іншому аналогічному документі. Вартість послуг за представництво інтересів клієнта у справі розраховується виходячи з вартості однієї години роботи адвоката у розмірі 2000,00 грн.
Оплата гонорару (наданих послуг) здійснюється протягом 30-ти днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданої правової допомоги/аналогічного документу, чи з моменту, коли такий акт/аналогічний йому документ вважається підписаний сторонами з урахуванням положень цієї додаткової угоди. Клієнт може оплатити гонорар чи його частину авансом (п.3.1 додаткової угоди).
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 17.01.2022, який підписаний сторонами договору, адвокатським об'єднанням надані клієнту такі послуги:
- зібрання документів в клієнта, аналіз наданих документів, опрацювання законодавчої бази та аналіз судової практики зі спірного питання (2 год) - 4000,00 грн;
- консультування клієнта щодо перспектив оскарження рішень ГУ ДПС у Волинській області від 07.11.2022 (1 год) - 2000,00 грн;
- підготовка позовної заяви з оскарження рішень ГУ ДПС у Волинській області №12256/6/03-20-04-03-06 від 07.11.2022, надання допомоги в оформленні примірників позову з додатками та подання такої позовної заяви до суду (2 год) - 4000,00 грн;
- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву по справі №140/7796/22, що розглядається Волинським окружним адміністративним судом (1 год) - 2000,00 грн.
Загальна вартість послуг на момент підписання даного акту становить 12000,00 грн.
Платіжним доручення №1798 від 11.11.2022 підтверджується факт часткової оплати позивачем послуг за договором про надання правової допомоги від 17.10.2022 №22/19 в сумі 6000,00 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що аналіз поданих адвокату документів, опрацювання законодавчої бази та судової практики, консультація клієнта з приводу обставин справи охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Враховуючи вищевикладене, а також заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі до 6000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області судові витрати в сумі 8481,00 грн, з яких витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн відповідно до квитанції від 23.11.2022 (а.с.15).
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області, оформлене листом від 07.11.2022 за №12256/6/03-20-04-03-06, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» в переході на спрощену систему оподаткування зі сплатою єдиного податку 3-ї групи за ставкою 2%.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Волинській області зареєструвати Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» платником єдиного податку 3-ї групи зі сплатою єдиного податку за ставкою 2% з 01.04.2022.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати в сумі 8481,00 грн (вісім тисяч чотириста вісімдесят одна грн 00 коп).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 1А, код ЄДРПОУ 39535218);
Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м.Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій