09 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/8268/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.11.2022 № 28902-29859/Д-03/8-2800/22 про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 від 27.09.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №140/7479/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити із 20.01.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі визначеному ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 03.12.2021, ГУ ПФУ у Волинській області в добровільному порядку з 20.01.2021 проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області виконано лише до дати набрання рішенням суду законної сили, тобто до 03.12.2021, так як згідно пояснень органу Пенсійного фонду, рішення суду у яких відсутня кінцева дата виконується до дати набрання рішення суду законної сили.
Вважаючи такі дії уповноваженого органу протиправними позивачем було надіслано скаргу до ПФУ з метою вжиття заходів реагування щодо бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області та зобов'язати останнього надалі здійснювати нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №140/7479/21 продовжуючи з 03.12.2021.
Проте рішенням ПФУ від 11.11.2022 скаргу на рішення, дії ГУ ПФУ у Волинській області залишено без задоволення.
Не погоджуючись із таким рішенням уповноваженого органу, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
У відзиві на позовну заяву від 11.01.2023 №2800-0603-7/1567 ПФУ заявлених позовних вимог не визнав посилаючись на те, що згідно з п. 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 24.06.2020 у зразковій справі №240/4937/18 в роз'ясненні постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі № 240/4937/18 в частині застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для забезпечення розміру підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 39 Закону № 796 вказала, що у разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, управління Фонду повинне керуватися нормами законів, чинними на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Представник відповідача зазначив, що рішення від 11.11.2022 прийняте, виходячи із власного розуміння правового регулювання питання, заявленого у скарзі, та дискреційних повноважень, що само по собі, як і незгода позивача з рішенням, не може слугувати підставою для висновку про протиправність дій Фонду. Незгода зі змістом рішення від 11.11.2022 не свідчить про порушення відповідачем вимог Порядку розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6.
З врахуванням наведеного, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №140/7479/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 20.01.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На звернення позивача до ГУ ПФУ у Волинській області щодо виконання рішення суду від 02.11.2021 у справі №140/7479/21, останнє листом від 02.11.2022 № 0300-1704-5/36068 повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 03.12.2021, ГУ ПФУ у Волинській області в добровільному порядку з 20.01.2021 проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Зазначено, що рішення суду, у яких відсутня кінцева дата виконуються ГУ ПФУ у Волинській області до дати набрання рішенням суду законної сили. Відтак, згадане рішення суду виконане в межах покладених зобов'язань та сума нарахувань на виконання рішення суду за період з 20.01.2021 по 02.12.2021 становить 47201,53 грн.
27.09.2022 позивачем було подано скаргу до ПФУ у зв'язку з неправомірними діями ГУ ПФУ у Волинській області щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії відповідно до рішення Волинського окружного суду у справі №140/7479/21 від 02.11.2021 (а.с. 6-7).
Рішенням ПФУ від 11.11.2022 №28902-29859/Д-03/8-2800/22 скаргу ОСОБА_1 від 27.09.2022 залишено без задоволення. В обґрунтування даного рішення відповідач послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 24.06.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, які полягають у тому, що у разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також зазначив, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною судового провадження по конкретній справі, а процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, врегульовані нормами статей 370-383 КАС України (а.с. 8-9).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедуру подання та розгляду скарг на рішення про призначення, перерахунок, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, виплаті пенсій (далі - рішення), прийняті головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управліннями Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - органи, що призначають пенсії) визначає Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 № 18-6, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2007 р. за N 1241/14508 (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 2 - 4 вказаного Порядку у разі, якщо громадянин вважає, що орган, що призначає пенсію, прийняв рішення, що суперечить законодавству про пенсійне забезпечення або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, громадянин має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду України вищого рівня.
Скарга на рішення органу, що призначає пенсії, подається громадянином особисто або законним представником відповідно до законодавства або представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - заявник).
Подання скарги відповідно до цього Порядку не позбавляє заявника права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.
Скарга на рішення управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні органи Пенсійного фонду України), на рішення регіональних органів Пенсійного фонду України - до Пенсійного фонду України та супроводжується документами, що свідчать про прийняття неправильних рішень.
Скарга може бути подана до органу Пенсійного фонду України вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з прийнятим рішенням.
Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом Пенсійного фонду України, що розглядає скаргу.
Відповідно до пункту 9 Порядку орган Пенсійного фонду України зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його у термін не більше одного місяця від дня надходження скарги на адресу заявника поштою або надати йому під розписку.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у скарзі питання неможливо, орган Пенсійного фонду України може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги заявника, про що письмово повідомити заявника до закінчення тридцятиденного строку. При цьому загальний термін розгляду скарги не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду скарги може бути скорочено від встановленого цим пунктом терміну. У разі, якщо останній день строків розгляду скарги припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший наступний робочий день.
Згідно з пунктом 10 Порядку орган Пенсійного фонду України при розгляді скарги заявника перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) повністю або в певній частині задовольняє скаргу.
У разі повного або часткового задоволення скарги органу, що призначає пенсії, даються розпорядження про вчинення відповідних дій.
Рішення за розглядом скарги заявника приймає керівник відповідного органу Пенсійного фонду України (або його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень) (пункт 11 Порядку).
Пунктом 12 передбачено, що рішення про результати розгляду скарги оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Рішення оформляється на бланку органу Пенсійного фонду України, який розглядав скаргу.
У рішенні зазначаються: повне прізвище та ініціали заявника; відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга; дата прийняття скарги до розгляду, перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дата і номер оскаржуваного рішення, стисле викладення вимог і клопотання заявника, результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи органу Пенсійного фонду України, яка розглядала скаргу, посилання на конкретні статті та пункти законів України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу та висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання заявника, викладених у скарзі.
У рішенні також зазначається, що в разі незгоди заявника з прийнятим рішенням воно може бути оскаржене в органі Пенсійного фонду України вищого рівня (із зазначенням строку такого оскарження) або в судовому порядку.
Рішення Пенсійного фонду України, прийняте за розглядом скарги, може бути оскаржене в судовому порядку в термін, передбачений законодавством України.
У разі повного або часткового задоволення скарги до рішення даються розпорядження органу Пенсійного фонду України, рішення якого скасовано повністю або в певній частині, про вчинення відповідних дій.
Оцінюючи правомірність та обґрунтованість рішення Пенсійного фонду України, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача, суд враховує наступне.
Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №140/7479/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 20.01.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На звернення позивача до ГУ ПФУ у Волинській області щодо виконання рішення суду від 02.11.2021 у справі №140/7479/21, останнє листом від 02.11.2022 № 0300-1704-5/36068 повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 03.12.2021, ГУ ПФУ у Волинській області в добровільному порядку з 20.01.2021 проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Щодо періоду виконання зобов'язання за вказаним рішенням суду повідомлено, що рішення суду, в яких відсутня кінцева дата, виконуються ГУ ПФУ у Волинській області до дати набрання рішенням суду законної сили.
На підтвердження виконання рішення суду в частині періоду виконання зобов'язання боржником не зазначено жодного нормативного акту, таке посилання не міститься і в Кодексі адміністративного судочинства України, тобто ГУ ПФУ у Волинській області самовільно визначило для себе порядок виконання рішення суду, що прямо суперечить вимогам статті 129-1 Конституції України та статті 370 Кодексу України адміністративного судочинства.
Суд зауважує, що рішення суду є завершальним окремим процесуальним актом у письмовій формі, у якому відповідно до положень чинного матеріального та процесуального закону застосовуються норми матеріального права до конкретних правовідносин, що були предметом адміністративного спору, в аспекті (не) задоволення позовних вимог.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Крім того, за частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, судове рішення - це акт судового розгляду справи. Метою судового рішення є досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, яке переконує сторони і суспільство у справедливості суду, утвердженні ним прав людини та запобігає стану невизначеності в аналогічних ситуаціях і є обов'язковим до виконання на всій території України.
Щодо виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 по справі №140/7479/21 лише до дати набрання ним законної сили, оскільки в рішенні відсутня “кінцева дата”, суд зазначає наступне.
Змістом спірних правовідносин є право позивача на отримання соціальних виплат, що мають регулярний та постійний характер, а тому законодавчо не обмежені в якомусь часовому періоді.
Рішенням суду від 02.11.2021 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 20.01.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області провести з 20.01.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
Обмеження нарахування та виплати підвищення до пенсії будь-якою кінцевою датою без скасування таких виплат або права на них шляхом постановлення спеціального законодавчого акту суперечить змісту спірних правовідносин та чинному законодавству, яким регулюються ці правовідносини.
Відтак, рішення суду в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ в часовому вимірі повинно виконуватись до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.
При цьому, Пенсійний фонд України приймаючи рішення за результатами розгляду скарги позивача, не обґрунтував жодним нормативно-правовим актом законність та обґрунтованість виконання ГУ ПФУ у Волинській області рішення суду від 02.11.2021 по справі №140/7479/21 до дати набрання ним законної сили.
Одночасно посилаючись на норми статей 378, 383 КАС України роз'яснив позивачу порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та про певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не прийняв законне рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , у зв'язку з чим рішення відповідача від 11.11.2022 №28902-29859/Д-03/8-2800/22 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно із пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Виходячи із змісту заявлених позивачем вимог та висновків суду, в даному випадку слід застосувати положення статті 9 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.
Відтак, при обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеною у постанові від 30.09.2019 у справі № 818/17601/17.
На думку суду, враховуючи предмет спірних правовідносин, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27.09.2022, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні суду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 992,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 27.12.20022 номер платежу 1129737820 (а.с. 16).
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України від 11 листопада 2022 року № 28902-29859/Д-03/8-2800/22 про результати розгляду скарги.
Зобов'язати Пенсійний фонд України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 27 вересня 2022 року, з врахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Пенсійний фонд України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323).
Суддя Р.С. Денисюк