30 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7848/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
за участю секретаря судового засідання Хуткої Т.О.,
представника позивача Мартіросяна А.Г.,
представників Головного управління ДПС у Волинській області Ковальчук Ю.М., Хомича В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільний ліс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільний ліс» (далі - ТзОВ «Спільний ліс», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2022 №0045320702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 436708,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 109177,00 грн, №0045420702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 296477,00 грн, №0045440702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 354735,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 88683,75 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 27.09.2022 по 05.10.2022 працівниками ГУ ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Спільний ліс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. 12.10.2022 відповідачем було складено акт №5763/07-02/39294477 про результати документальної позапланової перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Актом перевірки №5763/07-02/39294477 встановлено порушення платником податків п. 198.6 ст. 198, абз. «б» п. 200.4. ст.200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого занижено суму податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ за березень 2022 року встановлено її заниження на загальну суму ПДВ 1087920,21 грн, що в свою чергу призвело до заниження рядка 18 Декларації з ПДВ за березень 2021 року на суму 354735,2 грн, в зв'язку з чим завищено рядок 20.2 Декларації з ПДВ на суму 436708,00 грн, та завищено рядок 21 Декларації з ПДВ на суму 296477,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки №5763/07-02/39294477 від 12.10.2022 ГУ ДПС у Волинській області 02.11.2022 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0045420702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 296477,00 грн;
- №0045320702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 436708,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 109177,00 грн;
- №0045440702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на суму 354735,00 грн за основним зобов'язанням, а також застосовано штрафні санкції в сумі 88683,75 грн.
Оскаржувані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем за допомогою поштового зв'язку 07.11.2022.
Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках, зроблених в акті документальної позапланової виїзної перевірки №5763/07- 02/39294477 від 12.10.2022, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства.
Крім того, позивач вказує, що у зв'язку із збоєм програмного забезпечення в програмі 1C на рахунках 23, 26, 201 та 901 виникли залишки станом на 01.09.2021. Тому було здійснено коригування по цих рахунках. А саме: було відкоригована сума в розмірі 5439601,06 грн, яка виникла на залишку на 231 рахунку, проведенням: Кт 231 - Дт 901. Далі було здійснено проведення Кт 901 - Дт 79. Але, оскільки ця сума була відображена по Дт та Кт 901 рахунку на фактичну собівартість виготовленої продукції за вересень 2021 року та фінансовий результат вона не вплинула. На 79 рахунку були віднесені лише поточні витрати вересня.
В результаті збою в програмі на рахунку 201 собівартість відходів від пиломатеріалів значно перевищувала фактичну, тому для того, щоб їх собівартість відповідала фактичній, також було здійснено коригування проведення Кт 201-Дт 231 у сумі - 1034752,65 грн. Сума 5439601,06 грн з проведення Д-т 901 К-т 23 включає цю суму.
Щодо рахунку 23 відбувся некоректний розподіл витрат на одиницю виготовленої продукції у розмірі номенклатурних груп. Тому також було здійснено проведення Дт 26 - Кт 23 у сумі 3618809,22 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент здійснення господарський операцій між позивачем та контрагентами) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської діяльності і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Усі фактичні витрати на виробництво продукції підтверджуються первинними документами (актами виконаних робіт/надання послуг, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на придбання лісоматеріалів).
З врахуванням викладеного позивач просить задовольнити позов повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у даній адміністративній справі на 10:30 11.01.2023 в залі судових засідань Волинського окружного адміністративного суду.
04.01.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог та зауважив, що під час перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області, які проводять перевірку, було вручено (надіслано на електронну пошту підприємства) головному бухгалтеру ТзОВ «Спільний ліс» запити про надання документів.
Відповідно до наданих на запити ГУ ДПС у Волинській області регістрів бухгалтерського обліку в господарській діяльності ТзОВ «Спільний ліс» перевіркою встановлено бухгалтерське проведення по кредиту 23 та по дебету 901 на суму 5 439 601,06 за вересень 2021 року, що свідчить про списання з виробництва ТМЦ (без ідентифікації) як собівартість, на суму 5 439 601,06 грн, при цьому не відображено доходу від реалізації готової продукції по рахунку 701, та відповідно не була виписана податкова накладна на суму ПДВ 1 087 920,2 грн.
Згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 «сировина й матеріали» за вересень 2021 р. встановлено оподаткування відходів від пиломатеріалів на суму 682505,73 грн в кількості 98,500 куб. м., отже вартість відходів від пиломатеріалів становить 6928,9 грн. Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) за вересень 2021 встановлено, що вартість відходів від пиломатеріалів становить - 666,67 грн, що свідчить про реалізацію за ТМЦ за ціною нижче собівартості.
Згідно Декларації з ПДВ за березень 2022 року сума заявлена платником до відшкодування з бюджету становить 436 708 грн.
Правові наслідки реалізації товару на експорт за ціною нижчою, ніж собівартість, мають визначатись із урахуванням доктрини ділової мети, що реалізується в податкових правовідносинах на підставі положень підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України та передбачає обов'язкову наявність у платника прагнення отримати економічний ефект за рахунок приросту (збереження) активів при здійсненні господарських операцій.
У разі встановлення, що ділова мета господарської операції є недобросовісною (зокрема. у випадку збитковості експортної операції з причин реалізації товару нижче собівартості без наявності об'єктивних економічних підстав для цього) відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вчинена поза межами господарської діяльності платника.
У такому випадку платник втрачає право на включення до податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у формуванні суми бюджетного відшкодування. ПДВ у складі собівартості тих товарів/послуг, які не використані в господарській діяльності, що. однак, не збільшує базу оподаткування ПДВ за експортною операцією.
За результатами проведеної перевірки ТзОВ «Спільний ліс» відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у податковій Декларації за серпень 2021 року на загальну суму 108308 грн (3757 грн + 104551 грн) відповідно до абзацу абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України.
Період, що підлягав перевірці: перевіркою встановлено, що від'ємне значення з податку на додану вартість, яке заявлене до бюджетного відшкодування, задеклароване в серпні 2021 року виникло в інших (попередніх) звітних періодах.
При цьому, перевірка достовірності показника рядка 16.1 такої декларації має проводитися через оцінку показників рядка 21 декларацій з ПДВ за попередні звітні періоди (в яких цей показник наявний безперервно, починаючи із першого звітного періоду його виникнення, неохопленого документальною перевіркою).
Починаючи із 01.07.2019 такий показник наявний безперервно по серпень 2021 року включно. Зазначені періоди не були охоплені попередніми документальними перевірками.
У зв 'язку з вищенаведеним, при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, періодом, що підлягав перевірці був липень 2019 року-серпень 2021 року.
Основним чинником виникнення від'ємного значення з ПДВ є:
- операції з вивезення товарів за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою (експорт ТМЦ (лісоматеріали розпиляні уздовж в асортименті) для покупців-нерезидентів «MIDVALE LIMITED» адреса - 54 Ridgeway Crescent,Tonbridge, Kent , TN 10 4NR United Kingdom та SABIEDRIBA AR IEROBEZOTU ATBILDIBU VINTE, адреса - Registration 40103189837Vienibas gatve 82-11 Riga LV-1004 Latvia. Обсяг експортних операцій по Декларації за березень 2022 року становить 529372 грн., що становить 63,9% податкових зобов'язань платника);
- придбання товарів та послуг на митній території України (придбання круглих лісоматеріалів, палива дизельного, запчастин для обслуговування лісопильних верстатів та ін ТМЦ).
Також рядок 21 за березень 2022 року сформовано на суму 296477 грн за рахунок від'ємного значення попередніх звітних (податкових періодів):
Перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов'язань та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації (рядок 9 (колонка Б) Декларації) за березень 2022 року встановлено її заниження на загальну суму ПДВ 1087920,212 грн, що в свою чергу призвело до заниження рядка 18 Декларації з ПДВ за березень 2021 року на суму 354 735,2 грн, в зв'язку з чим завищено рядок 20.2. Декларації з ПДВ на суму 436708 грн, та завищено рядок 21 Декларації з ПДВ на суму 296477 грн.
Відповідно до наданих на запити контролюючого органу регістрів бухгалтерського обліку в господарській діяльності товариства, перевіркою встановлено бухгалтерське проведення по кредиту 23 дебету 901 на суму 5 439 601,06 грн за вересень 2021 року, що свідчить про списання з виробництва ТМЦ (без ідентифікації) як собівартість на суму 5 439 601,06 грн, при цьому не відображено доходу від реалізації готової продукції по рахунку 701 чим порушено п. 16 ПсБО в якому зазначено, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
При цьому зазначені операції по списанню ТМЦ не були відображені в бухгалтерському обліку та відповідно не була виписана і зареєстрована податкова накладна на суму ПДВ 1 087 920,2 грн, чим порушено п. а) п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Платником податків не дотримано правила першої події та не виписано і не відображено податкову накладну у правильному періоді, тобто у липні 2021 року.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача з інформацією викладеною у відзиві не погоджується та зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів, слід дійти до висновку про підтвердження реального виконання договорів, оскільки позивачем надано усі необхідні первинні документи. Всі первинні документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Посилання відповідача на реалізацією товару за ціною, нижчою ніж собівартість, полягає в тому, що оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту па продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.
Усі фактичні витрати на виробництво продукції підтверджується первинними документами (Актами виконаних робіт/ надання послуг, видатковими накладними, товарно транспортними накладними на придбання лісоматеріалів).
11.01.2023 підготовче засідання відкладено на 17.01.2023 на 10:00 год. у зв'язку із наданням відпустки судді з 11.01.2023 по 13.01.2023 включно, згідно наказу Волинського окружного адміністративного суду №02-10/5/23 від 09.01.2023.
13.01.2023 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав свою позицію щодо заперечення заявлених позовних вимог, яка викладена у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 17.01.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 14:30 год 30.01.2023.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити. В судовому засіданні подав пояснення, в яких зазначив додаткові аргументи протиправності оскаржуваних рішень.
Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ТзОВ «Спільний ліс» зареєстроване 09.07.2014, видами діяльності якого є: 16.10 лісопильне та стругальне виробництво (основний); 16.23 виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
У період з 27.09.2022 по 05.10.2022 посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу від 18.10.2021 №2950 та направлення від 20.09.2022 №2690 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Спільний ліс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 12.10.2022 №5763/07-02/39294477.
Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення ТзОВ «Спільний ліс» пункту 198.5 статті 198, абзаців «б», «в» пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 внаслідок чого занижено суму податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ за березень 2022 року встановлено її заниження на загальну суму ПДВ 1 087 920,212 грн, що в свою чергу призвело до заниження рядка 18 Декларації з ПДВ за березень 2021 року на суму 354 735,2 грн, в зв'язку з чим завищено рядок 20.2 Декларації з ПДВ на суму 436 708 грн, та завищено рядок 21 Декларації з ПДВ на суму 296477 грн.
На підставі даного Акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області 02.11.2022 винесено податкові повідомлення-рішення №0045320702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 436708,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 109177,00 грн, №0045420702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 296477,00 грн, №0045440702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 354735,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 88683,75 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Як встановлено судом, ГУ ДПС у Волинській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Спільний ліс», за результатами якої складено акт від 12.10.2022 №5763/07-02/39294477.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 ПК України.
Згідно із пунктами 78.4, 78.5 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Підстави проведення документальних позапланових перевірок визначені у пункті 78.1 статті 78 ПК України. У зазначеному вище наказі від 10.09.2021 №2631 правовою підставою призначення документальної позапланової перевірки позивача вказано підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Аналіз змісту наведеної норми свідчить про два окремі випадки проведення документальної позапланової перевірки: перша - подання декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість; друга - подання декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
При цьому у першому випадку позапланова перевірка проводиться за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V ПК України.
В межах спірних правовідносин документальна позапланова виїзна перевірка Товариства проводилась щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, так як позивачем було подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2022 року, відповідно до якої сума заявлена платником до відшкодування з бюджету становить 436 708,00 грн.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0045320702, №0045420702, №0045440702 суд виходить з такого.
За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 44 ПК України встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (пункт 44.3 статті 44 ПК України).
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 ПК України).
За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом п. 200.4 ст. 200 ПК України При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені даною статтею.
З акту перевірки №5763/07-02/39294477 від 12.10.2022 вбачається, що відповідно до наданих на запити ГУ ДПС у Волинській області регістрів бухгалтерського обліку в господарській діяльності ТзОВ «Спільний ліс» перевіркою встановлено бухгалтерське проведення по кредиту 23 та по дебету 901 на суму 5 439 601,06 за вересень 2021 року, що свідчить про списання з виробництва ТМЦ (без ідентифікації) як собівартість, на суму 5 439 601,06 грн, при цьому не відображено доходу від реалізації готової продукції по рахунку 701, та відповідно не була виписана податкова накладна на суму ПДВ 1 087 920,2 грн. Згідно даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 201 «сировина й матеріали» за вересень 2021 р. встановлено оподаткування відходів від пиломатеріалів на суму 682505,73 грн в кількості 98,500 куб. м., отже вартість відходів від пиломатеріалів становить 6928,9 грн. Відповідно до даних ЄРПН за вересень 2021 року встановлено, що вартість відходів від пиломатеріалів становить - 666,67 грн, що свідчить про реалізацію за ТМЦ за ціною нижче собівартості.
В акті перевірки також зазначено, що у відповідь на запит листом від 30.09.2022 ТзОВ «Спільний ліс» повідомляє наступне: «У зв'язку із збоєм програмного забезпечення в програмі 1C на рахунках 23, 26, 201 та 901 виникли залишки станом на 01.09.2021. Тому було здійснено коригування по цих рахунках. А саме: було відкориговано суму в розмірі 5 439 601,06 грн, яка виникла на залишку на 231 рахунку, проведенням: Кт 231 - Дт 901. Далі було здійснено проведення Кт 901 - Дт 79. Але, оскільки ця сума була відображена по Дт та Кт 901 рахунку, на фактичну собівартість виготовленої продукції за вересень 2021 року та фінансовий результат вона не вплинула. На 79 рахунку були віднесені лише поточні витрати вересня. В результаті збою в програмі на рахунку 201 собівартість відходів від пиломатеріалів значно перевищувала фактичну, тому для того, щоб їх собівартість відповідала фактичній, також було здійснено коригування проведення Кт 201-Дт 231 у сумі - 1034752,65 грн. Сума 5 439 601,06 грн з проведення Д-т 901 К-т 23 (пункт 2 з поясненням) включає цю суму. Щодо рахунку 26 відбувся некоректний розподіл витрат на одиницю виготовленої продукції у розмірі номенклатурних груп. Тому також було здійснено проведення Дт 26 - Кт 23 у сумі 3 618 809,22 грн. Всі фактичні витрати на виробництво продукції у вересні 2021 року підтверджені первинними документами (актами виконаних робіт/наданих послуг, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на придбання лісоматеріалів)».
В акті перевірки № 5763/07-02/39294477 від 12.10.2022 зроблено висновки про: заниження позивачем суми податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ за березень 2022 року 1 087 920,212 грн, що в свою чергу призвело до заниження рядка 18 Декларації з ПДВ за березень 2021 року на суму 354 735,2 грн, в зв'язку з чим завищено рядок 20.2 Декларації з ПДВ на суму 436 708 грн, та завищено рядок 21 Декларації з ПДВ на суму 296477 грн; порушення реєстрації (відсутність реєстрації) податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 1 087 920,20 грн.
Суд не погоджується із вказаними висновками перевірки, з огляду на таке.
Так, під час судового розгляду справи представник позивача надав суду усні та письмові пояснення, з яких вбачається, що згідно з первинними документами реалізація ТзОВ «Спільний ліс» у вересні 2021 року становила 1 340 907,64 грн (без ПДВ), в тому числі внутрішній ринок - 331 975,00 грн, експорт - 1 008 932,64 грн. Податкових накладних було зареєстровано на суму 1 410 992,64 грн, у тому числі ПДВ 67 010 грн (оскільки ще була попередня оплата в сумі 3690 грн, у тому числі ПДВ - 615,00 грн), про що свідчать дані поданої декларації з ПДВ.
Далі, представник позивача пояснює, що суму 5 439 601,06 грн не відображено по рахунку 701 як дохід від реалізованої продукції тому, що реалізації на таку суму не було, про що свідчать надані копії первинних документів та оборотно-сальдова відомість по 361 рахунку. Сума 5 436 601,06 грн виникла в результаті некоректного розподілу витрат з 231 рахунку на кожен з видів виготовленої продукції - 26 рахунок, тому було проведено внутрішні коригування між рахунками 231, 26 та 901.
Якщо ж здійснити аналіз обсягів реалізації згідно з первинними документами інших місяців (до прикладу, жовтень 2021 року: внутрішній ринок - 256 622,5 грн, експорт - 229 926,06 грн; листопад 2021 року: внутрішній ринок - 399 987,83, експорт - 559 219,14 грн; березень 2022 року: внутрішній ринок - 833 659,05 грн, експорт - 529 371,86 грн), то реалізація в середньому становила від 0,5 до 1,3 млн.грн та в жодному місяці не було здійснено продажів у таких обсягах (5 436 601,06 грн).
Стосовно продажу товарів нижче собівартості представник позивача пояснив, що з 11.10.2021 ТзОВ «Спільний ліс» не здійснювало виробничу діяльність в повному обсязі, про що свідчить відсутність придбання лісоматеріалів з жовтня 2021 року по січень 2022 року та невеликі обсяги продажів (зокрема, жовтень - 486 548,56 грн, листопад - 999 206,97 грн, грудень - 66 333,9 грн). Підприємство переробляло наявні залишки, при цьому працівникам виплачувалось 2/3 заробітної плати і відповідно сплачувались податки на заробітну плату (доплачували ЄСВ до мінімальної заробітної плати). При цьому, середня кількість штатних працівників становила - 30. У жовтні фонд заробітної плати становив 322 тис. грн, податків було сплачено - 156 тис. грн, у листопаді фонд заробітної плати становив 372,6 тис. грн, податків сплачено - 163,6 тис. грн, у грудні фонд заробітної плати складав 286,2 тис. грн, сплачено податків - 160 тис. грн. Також за цей період були затрати на електроенергію, диз.паливо, матеріали, всі вони накопичувалися на 91 і 231 рахунках і в подальшому розподілялися на кожну одиницю виробленої і реалізованої продукції.
У січні 2022 року підприємство почало знову закуповувати лісоматеріали круглі і з кінця січня їх переробляти, відповідно почали зростати обсяги реалізації (січень - 203,5 тис. грн, лютий - 728,7 тис. грн, березень - 1 363 тис. грн, квітень - 1 416,6 тис. грн, травень - 2 612,3 тис. грн, червень - 2 336,5 тис. грн, липень - 1 927,1 тис. грн, серпень - 3 520,7 тис. грн).
При цьому, фонд заробітної плати з січня по серпень 2022 року становив - 3 913,9 тис. грн, сплачено податків - 1 390 тис.грн, середня заробітна плата зросла і становила 10 559 грн. Також на собівартість вплинули зростання цін на електроенергію та паливо дизельне (динаміка росту цін на одиницю електроенергії та дизпаливо, падіння цін на лісопродукцію у 2022 році наведено у письмових поясненнях, з яких вбачається суттєве зростання цін на електроенергію з липня 2022 року та на дизпаливо з травня 2022 року, що пояснюється загальновідомими обставинами введення воєнного стану на території України, а також падіння цін на лісопродукцію з квітня 2022 року).
На підтвердження вказаних обставин позивач додатково надав штатний розклад товариства на 2021, 2022 рр., податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (додаток 1 до податкового розрахунку), відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (додаток 4 ДФ).
З акту перевірки № 5763/07-02/39294477 від 12.10.2022 вбачається, що платник податків не відобразив доходу від реалізації готової продукції, не виписавши податкову накладну на суму ПДВ 1 087 920,20 грн, та здійснив реалізацію ТМЦ за ціною нижче собівартості, без наявності економічних причин отримання збитків від продажу готової продукції.
При цьому, у вказаному акті перевірки контролюючий орган не заперечує можливості віднесення збиткових господарських операцій до господарських операцій, що беруть участь в оподаткуванні, в разі наявності економічних причин отримання збитків.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача покликається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 804/2107/16, відповідно до якої правові наслідки реалізації товару на експорт за ціною нижчою, ніж собівартість, мають визначатись із урахуванням доктрини ділової мети, що реалізується в податкових правовідносинах на підставі положень підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України та передбачає обов'язкову наявність у платника прагнення отримати економічний ефект за рахунок приросту (збереження) активів при здійсненні господарських операцій. У разі встановлення, що ділова мета господарської операції є недобросовісною (зокрема, у випадку збитковості експортної операції з причин реалізації товару нижче собівартості без наявності об'єктивних економічних підстав для цього) відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вчинена поза межами господарської діяльності платника. У такому випадку платник втрачає право на включення до податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, ПДВ у складі собівартості тих товарів/послуг, які не використані в господарській діяльності, що, однак, не збільшує базу оподаткування ПДВ за експортною операцією.
Разом з тим, в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву відповідачем не викладено належних доводів щодо здійснення позивачем в охоплений перевіркою період операцій за відсутності розумної економічної причини (ділової мети), висновки перевірки зроблені на підставі регістрів бухгалтерського обліку, без належного дослідження первинних документів та оцінки пояснень платника податків щодо коригування даних бухгалтерського обліку у зв'язку із збоєм програмного забезпечення, при цьому, під час проведення перевірки, як вбачається із вказаного акту перевірки, контролюючим органом взагалі не були досліджені економічні підстави отримання позивачем збитків від господарської діяльності.
Водночас, суд бере до уваги надані позивачем пояснення щодо здійснення господарської діяльності та погоджується з тим, що такі загальновідомі обставини, як запровадження в Україні воєнного стану, зростання цін на електроенергію та дизпаливо, падіння цін на лісопродукцію через воєнні дії, а також необхідність збереження робочих місць та уникнення повного зупинення господарської діяльності товариства були об'єктивними економічними причинами збитковості господарської діяльності, наявність яких не може свідчити про недобросовісність дій платника податків. При цьому, продовження здійснення господарської діяльності у складних економічних умовах дозволила позивачу зберегти робочі місця, здійснювати виплату заробітної плати та сплачувати до бюджету ПДФО та єдиний внесок, про що надані відповідні докази (штатні розписи, податкова звітність), уникнути повного зупинення господарської діяльності товариства, що неминуче призвело б до значного скорочення штату працівників, зменшення податкових надходжень до бюджету у вигляді ПДФО та єдиного внеску.
Суд також враховує доводи позивача про те, що до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту па продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує, що у матеріалах справи наявні первинні документи (зокрема, договори, акти виконаних робіт/наданих послуг, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), які підтверджують фактичні витрати на виробництво продукції та їх реалізацію, та звертає увагу, що відносно цих первинних документів у контролюючого органу відсутні зауваження щодо наявності недоліків чи дефектів, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено висновки, встановлені під час перевірки (а саме: заниження позивачем суми податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ за березень 2022 року 1 087 920,212 грн, що в свою чергу призвело до заниження рядка 18 Декларації з ПДВ за березень 2021 року на суму 354 735,2 грн, в зв'язку з чим завищено рядок 20.2 Декларації з ПДВ на суму 436 708 грн, та завищено рядок 21 Декларації з ПДВ на суму 296477 грн; відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 1 087 920,20 грн), тому з наведених вище мотивів та підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2022 №0045320702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 436708,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 109177,00 грн, №0045420702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 296477,00 грн, №0045440702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 354735,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 88683,75 грн підлягають до задоволення.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
При вирішенні заяви представника позивача про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правову допомогу в розмір 170 000,00 грн, суд зазначає, що воно підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається із доданих письмових доказів: ордеру серії АС №1052060, угоди про надання правової допомоги №11/11/22-3 від 11.11.2022, акту виконаної від 30.01.2022, рахунку від 11.11.2022 правова допомога складається з таких робіт: усна консультація адвоката з вивченням документів; пошук та аналіз схожої судової практики та підготовка аналітичної довідки; написання позовної заяви; написання відповіді на відзив; підготовка додатків до позовної заяви; участь у підготовчому судовому засіданні; участь у судовому розгляді; вартість вказаних робіт становить 170 000,00 грн.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правовою допомогою адвоката, суд виходить з того, що усна консультація адвоката з вивченням документів; пошук та аналіз схожої судової практики та підготовка аналітичної довідки, включається до витрат пов'язаних з підготовкою позовної заяви.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 19 286,00 грн згідно із платіжним дорученням від 14.11.2022 №313430. Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 19 286,00 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільний ліс» 44100, Волинська область, Ратнівський район, смт Ратне, вулиця Серпнева, 14, код ЄДРПОУ 39294477) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02.11.2022 №0045320702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 436 708,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 109 177,00 грн, №0045420702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 296 477,00 грн, №0045440702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 354 735,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 88 683,75 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільний ліс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 286 (дев'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 71 копійку та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський
Повний текст судового рішення складено 08 лютого 2023 року.