м. Вінниця
08 лютого 2023 р. Справа № 120/9960/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. О. Ьорисенка, 7, м. Рівне, 33028)
про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 № 024550004161 від 26.07.2022 року та рішення відповідача 1 № 024550004510 від 06.10.2022 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком; зобов'язання відповідача 1 зарахувати позивачеві до страхового стажу періоди її роботи з 27.07.1983 року по 05.05.1984 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 та з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 ; зобов'язання відповідача 1 призначити та виплачувати позивачеві пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з моменту настання пенсійного віку, а саме з 10.08.2022 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що у липні 2022 року звернулась до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком. Відповідач, за результатами розгляду поданих документів, прийняв рішення № 024550004161 від 26.07.2022 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період її трудової діяльності з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року з підстав відсутності довідки про перейменування організації. У вересні 2022 року позивач повторно звернулась до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії, однак рішенням №024550004510 від 06.10.2022 року відповідач відмовив в призначенні пенсії, оскільки ним не зараховано до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року, адже згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 у записі про звільнення нечіткий відтиск печатки та відсутня довідка про перейменування підприємства; з 27.07.1983 року по 05.05.1984 року - з підстав відсутності довідки про перейменування підприємства згідно трудової книжки НОМЕР_1 та не зазначена посада особи, що внесла зміни у даті народження на титульній сторінці трудової книжки. Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою від 05.12.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
19.12.2022 року за вх. № 60646/22 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.12.2022 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою витребувано у відповідача 1 належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача та рішень № 024550004161 від 26.07.2022 року, №024550004510 від 06.10.2022 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії.
06.01.2023 року за вх.№923/23 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що позивач у липні 2022 року звернулася до нього із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058. За принципом екстериторіальності вказану заяву розглядав відповідач 2. Так, за результатами опрацювання документів, доданих до заяви у липні 2022, відповідачем 2 до страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1981, оскільки була відсутня довідка про перейменування організації. Період роботи з 01.01.1999 зарахований згідно даних, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу. В подальшому, у вересні 2022 року позивач повторно звернулася до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058. Вказану заяву розглядав відповідач 1 та за результатами такого розгляду до страхового стажу позивача не зараховано період її трудової діяльності з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки у записі на звільнення нечіткий відтиск печатки та відсутня довідка про перейменування підприємства; з 27.07.1983 року по 05.05.1984 року згідно довідки від 27.01.2012 №17, оскільки відсутня довідка про перейменування підприємства; згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки відсутня посада особи, що внесла зміни у даті народження на титульній сторінці трудової книжки. Відповідач зауважує, що для зарахування періодів роботи згідно трудової книжки позивачеві необхідно було надати уточнюючі довідки про періоди роботи, довідку про перейменування організації або внести зміни в трудову книжку із врахуванням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Враховуючи зазначене, страховий стаж позивача склав 12 років 07 місяців 06 днів. Таким чином, відповідач зазначає, що ним прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058.
06.01.2023 року за вх.№953/23 до суду від відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2022 року, надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача та рішень № 024550004161 від 26.07.2022 року, №024550004510 від 06.10.2022 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії.
Ухвалою суду від 16.01.2023 року залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області.
31.01.2023 року за вх.№4214/23 до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідач 2 зазначає, що страховий стаж позивача становить 17 років 05 місяців 12 днів та звертає увагу, що період роботи з 27.07.1983 року по 05.05.1984 року зараховано до загального страхового стажу, що підтверджується копією розрахунку стажу. Таким чином, вимога позивача в частині зарахування до стажу цього спірного періоду не підлягає задоволенню. За доданими документами до страхового стажу позивача відповідачем 2 не зараховано період трудової діяльності з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.08.1981 року, оскільки відсутня довідка про перейменування організації. Отже, враховуючи положення ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем 2 прийнято правомірне рішення про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 29 років.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
19.07.2022 року позивач звернулась до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності вищевказану заяву позивача передано на розгляд відповідача 2.
26.07.2022 року відповідачем 2 прийнято рішення №024550004161 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала відсутність необхідного страхового стажу.
Так, відповідачем 2 за наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності з 02.06.1984 року по 11.02.2010 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня довідка про перейменування організації. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що періоди роботи частково зараховано згідно даних, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
В подальшому позивач 29.09.2022 року повторно звернулась до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем 1 прийнято рішення № 024550004510 від 06.10.2022 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем 1 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 02.06.1984 року по 11.02.2010 року, оскільки в записі на звільнення нечіткий відтиск печатки та відсутні довідка про перейменування підприємства; з 27.07.1983 року по 05.05.1984 року згідно довідки від 27.01.2012 року № 17, оскільки відсутня довідка про перейменування підприємства; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня посада особи, що внесла зміни у даті народження на титульній сторінці трудової книжки.
Не погоджуючись з рішеннями відповідачів про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено наступні види пенсійних виплат, що призначаються в солідарній системі:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, передумовою призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.
Ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року , зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Ч. 1, 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження стажу також регламентовано у ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
З матеріалів справи, зокрема, трудової книжки позивача НОМЕР_1 , встановлено, що відповідно до запису № 3 в даній трудовій книжці позивач з 27.07.1983 року прийнята на посаду фільтрувальниці саломаса по 3-му розряду на Вінницький олійножировий комбінат. Запис № 4 містить відомості про звільнення позивача з вказаної посади 05.05.1984 року. Відповідно до записів № 5 та 7 позивач прийнята підсобною робочою казеїнового цеху по другому розряду Шаргородського маслозаводу з 02.06.1984 року та звільнена з даної посади 11.02.2010 року.
Крім того, записи №1 та №2 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 містять відомості про її роботу в період з 02.06.1984 року по 11.02.2010 року на посаді підсобної робітниці казеїнового цеху ІІ розряду на Шаргородському маслозаводі.
В контексті наведених обставин, суд зауважує наступне.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58(далі -Інструкція № 58).
Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1Інструкції № 58).
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Відповідачі не врахували, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, судом встановлено, що трудові книжки позивача містять всі необхідні записи про роботу позивача у спірні періоди, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, суд зазначає, що прийняття спочатку відповідачем 2 рішення щодо не зарахування до страхового стажу позивача одного періоду - з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року, а після повторного звернення прийняття відповідачем 1 рішення про не зарахування ще й інших періодів, зокрема, з 02.06.1984 року по 11.02.2010 року; з 27.07.1983 року по 05.05.1984 року; періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 суперечить принципу правової визначеності.
Також суд звертає увагу, що положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України переглядати раніше прийняті ними рішення (зокрема й з питань призначення пенсій). Водночас Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6 передбачає можливість такого перегляду, проте Пенсійним органом України і лише за скаргою заявника.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України узгоджуються положення п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що рішення відповідача 2 №024550004161 від 26.07.2022 року та рішення відповідача 1 № 024550004510 від 06.10.2022 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача 1 зарахувати позивачеві до страхового стажу періоди її роботи з 27.07.1983 року по 05.05.1984 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 та з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з моменту настання пенсійного віку, а саме з 10.08.2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд зауважує, що відповідно до п. 4.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З огляду на те, що позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком до відповідача 1, саме він є органом призначення пенсії та її виплати пенсії в даному випадку.
Так, у зв'язку з тим, що судом визнано протиправними та скасовані рішення відповідача 2 № 024550004161 від 26.07.2022 року та рішення відповідача 1 № 024550004510 від 06.10.2022 року, оскільки ними безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 27.07.1983 року по 05.05.1984 року, з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача 2 зарахувати до страхового стажу позивача вказані періоди та призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд зауважує, що відповідно до розрахунку стажу позивача, наданого відповідачем 2, до страхового стажу позивача, охопленого періодом з 05.06.1979 року по 27.06.2019 року, не зараховано період роботи з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року. Таким чином, позивачеві не зараховано лише період з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року, а не з 02.06.1984 року по 11.02.2010 року, як зазначено в рішенні відповідача 2 № 024550004161 від 26.07.2022 року.
Щодо дати, з якої відповідача 2 належить зобов'язати призначити позивачеві пенсію, то суд вказує, що відповідно до приписів ст. 45 Закону 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Водночас, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Судом встановлено, що позивач звернуласься із заявою про призначення пенсії в межах трьох місячного строку після досягнення 60річного віку.
Відтак, з урахуванням вищенаведених обставин, пенсію за віком позивачеві належить призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 10.08.2022 року.
Суд звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 1 984 грн. 80 коп.
Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 та з відповідача 2 на користь позивача судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. з кожного.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», "Про пенсійне забезпечення", Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 та ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області № 024550004161 від 26.07.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у вінницькій області № 024550004510 від 06.10.2022 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 27.07.1983 року по 05.05.1984 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 , з 02.06.1984 року по 31.12.1998 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 та призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 10.08.2022 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403 )
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (вул. О. Ьорисенка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.02.2023 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна