м. Вінниця
09 лютого 2023 р. Справа № 120/18501/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2012-2015 роки, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
У встановлений судом строк, від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що нарахування та виплату компенсації за відпустки позивачеві має здійнити частина із якої він був звільнений. В свою чергу, позивач був звільнений із військової служби військовою частиною НОМЕР_2 , відтак, остання є належним відповідачем стосовно вимог щодо виплати компенсації за відпустку.
10.02.2022 року відповідачем подано клопотання про залучення до участі в справі співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 22.03.2022 року провадження у справі зупинено до припинення (скасування) воєнного стану або ж виключення військової частини НОМЕР_1 з числа військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвалою від 28.09.2022 року задоволено клопотання позивача про поновлення провадження у справі.
Ухвалою від 28.09.2022 року задоволено клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залучення співвідповідача та залучено до участі в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, як другого відповідача - Військову частину НОМЕР_2 .
31.10.2022 року на адресу суду від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач має право на грошову компенсацію лише за 2013-2014 роки, оскільки вказана відпустка за 2012 рік використана у 2013 році, а у 2015 році позивач не ніс бойові чергування та не проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .
Разом з тим, відповідачем зазначено, що військова частина НОМЕР_2 знаходиться на фінансовому забезпеченні військової часини НОМЕР_3 , яка лише процесуально реалізувала наказ військової частини НОМЕР_2 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , згідно наказу №174 від 11.10.2021 року.
На підставі зазначеного, ухвалою від 30.12.2022 року, до участі в справі в якості відповідача залучено Військову частину НОМЕР_3 .
19.01.2023 року Військовою частиною НОМЕР_3 подано відзив на позовну заяву, згідно якого, відповідач не визнає позовних вимог та вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, мотивуючи відсутністю правових підстав для його задоволення.
Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що позивач з 20.05.2011 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та з 22.11.2014 року виключений із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
При цьому військова частина НОМЕР_2 , де позивач проходив військову службу, перебуває на всіх видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_3 , і саме військова частина НОМЕР_3 здійснює безпосередній розрахунок та виплату всіх видів грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства на день звільнення з військової служби з ним мав бути проведений повний розрахунок за усіма видами забезпечення.
В жовтні 2021 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з запитом на інформацію, в якому просив надати інформацію щодо розміру нарахованої та виплаченої йому грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2012-2015 роки.
Листом від 27.10.2021 року відповідач повідомив позивача, що відповідна відпустка не належить до категорії щорічних відпусток, які надаються військовослужбовцям під час особливого періоду, а отже, за них військовослужбовці не можуть отримати грошову компенсацію за таку відпустку, адже військовослужбовці не набули права на таку відпустку.
Отримавши вказану відмову відповідача, позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
При цьому, статтею 45 Конституції України унормовано, що кожен хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України (абзац перший пункту 8 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Згідно з абзацами першим - четвертим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 05 листопада 1996 року №04/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Відповідно до п.п 1, 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Відповідно до Переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 702 (далі Перелік): начальник відділу, начальник зв'язку, радіотехнічного забезпечення, автоматизованих та інформаційних систем належать до переліку посад військовослужбовців, які несуть бойове чергування з протиповітряної оборони, протичовнової оборони, спеціальне чергування з протипідводно-диверсійної оборони та забезпечують недоторканність повітряного простору та простору в межах територіального моря України.
Перебування позивача на вказаних посадах підтверджується витягом із послужного списку, долученим до матеріалів справи.
Окрім того, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2014 року №350/168/2999пс позивач не використав щорічну додаткову відпустку за особливий характер служби у 2013 році - 7 діб.
Згідно довідки від 05.02.2015 року № 79, під час проходження військової служби щорічну додаткову відпустку за 2014 рік (за особливий характер служби) не використав та ніс бойові чергування (78 доби), що дає право на 10 діб щорічної додаткової відпустки у 2015 році.
Відповідно до архівної довідки, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, за спірний період нарахування грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку відсутні.
Отже, на підставі ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 702 позивач має право на щорічну додаткову відпустку та, відповідно, і на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, оскільки в період з 2012 року по 2015 рік така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.
При цьому , суд вказує, що відповідачами не спростовано факт не надання даних відпусток позивачеві.
Разом з тим, оцінюючи вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 стосовно не виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, суд вказує на таке.
Як встановлено судом, згідно витягу з послужного списку підполковника запасу ОСОБА_1 (складений станом на 01.11.2021 р.), останній звільнений з військової служби в запас за підпунктом "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту) та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.10.2021 № 174 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 13.10.2021 року.
В свою чергу, пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260) визначено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до пунктів 5, 6 розділу XXXI Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
Положеннями п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, нарахування та виплату компенсації за відпустки позивачеві має здійнити частина із якої він був саме звільнений.
В свою чергу, згідно наявних в матеріалах справи документів, позивач був звільнений із військової служби військовою частиною НОМЕР_2 , відтак, остання є належним відповідачем стосовно вимог щодо визнання спірної бездіяльності протиправною.
При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства військовою частиною НОМЕР_2 не нараховано та не виплачено позивачу грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2012 - 2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби . Відтак, така бездіяльність є протиправною, та відповідно наявні підстави для нарахування та виплати такої (компенсації).
При цьому, суд вказує, що обираючи ефективний спосіб захисту слід виплатити компенсацію виходячи з грошового забезпечення на день звільнення , а саме з 11.10.2021 року.
Водночас, як встановлено судом та не заперечується сторонами, військова частина НОМЕР_2 знаходиться на фінансовому забезпеченні військової часини НОМЕР_3 , яка лише процесуально реалізувала наказ військової частини НОМЕР_2 про виключення позивача зі списків особового складу військової частини, що свідчить про необхідність зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу спірну грошову компенсацію саме військову частину НОМЕР_3 .
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, наявні у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову, у спосіб, визначений судом.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2012 - 2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2012 - 2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідачі:
Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ),
Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ),
Військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Суддя Чернюк Алла Юріївна