м. Вінниця
09 лютого 2023 р. Справа № 120/1053/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )
до: Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601)
про: визнання протиправним та скасування наказу
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправним та скасування наказу.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову. Вказана заява мотивована тим, що наказом відповідача від 17.10.2022 року №283 розпочато реорганізацію Державної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь". Завершення заходів з реорганізації вказаної установи має відбутися у тримісячний строк з дня підписання зазначеного наказу, тобто до 17.01.2023 року. На переконання позивача, наслідком реорганізації даної установи буде виключення її фінансування з державного бюджету України, а тягар по утриманню установи покладатиметься на батьків дітей з інвалідністю, чим будуть звужуватися соціальні гарантії та права, встановлені Конституцією України. Позивач зазначає, що установа, яка має бути створена - Державне некомерційне підприємство "Центр комплексної реабілітації "Промінь", не має власного статуту, у зв'язку з чим неможливо відстежити її діяльність щодо надання реабілітаційних послуг дітям з інвалідністю. З огляду на викладене, позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу відповідача від 17.10.2022 року №283 до набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до положень ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
При вирішені заяви позивача про забезпечення позову, суд керується наступними мотивами.
У відповідності до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Так, ст. 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити чи існує хоча б одна з названих підстав і оцінити її.
Ч. 1 ст. 151 КАС України визначає види забезпечення позову, зокрема, позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами, у даному випадку, вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому, тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Також, під час вирішення питання про забезпечення позову слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб чи учасників спірних правовідносин, права яких можуть бути порушені або обмежені повноваження чи компетенція щодо реалізації владної управлінської функції у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача стосовно необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Позивач посилається на те, що на його переконання, після реорганізації Державної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь", буде виключення її фінансування з державного бюджету України, а тягар по утриманню установи покладатиметься на батьків дітей з інвалідністю, чим будуть звужуватися соціальні гарантії та права, встановлені Конституцією України. Таке посилання ґрунтується виключно на особистих припущеннях позивача та не підтверджено належними та допустимими доказами.
Позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б унеможливили захист прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
В той же час, суд зауважує, що позивач не обґрунтував доцільності та ефективності застосування судом заходів забезпечення позову та не надав доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його інтересів або вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Крім того, як зазначає позивач та як власне встановлено з наказу Міністерства соціальної політики № 283 від 17.10.2022 року "Про реогранізацію Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь", зокрема п. 6.10, завершення заходів з реорганізації Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" у тримісячний строк з дня підписання наказу. Тобто, відповідно до наведеного наказ вичерпує свою дію 17.01.2023 року. Водночас, позивач звертається до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного наказу вже після вказаного строку, тобто лише 08.02.2023 року.
При цьому, позивачем не зазначається про продовження строків вжиття заходів із реорганізації зазначеної установи.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Маслоід Олена Степанівна